Методичні вказівки для студентів. Побут і культура північнопричорномор.Ських античних держав мали ба­гато спільного із способом життя і культурою всього античного світу

Побут і культура північнопричорномор._Ських античних держав мали ба­гато спільного із способом життя і культурою всього античного світу. Ра­зом з цим у Північному Причорномор'ї були й місцеві особливості, що визначалися географічним розташуванням, соціально-політичним укладом і етнічним середовищем. Культура Північного Причорномор'я не була од­норідною. Існували, зокрема, певні відміності в її розвитку у Боспорі, в Ольвії, Тірі та Херсонесі.

Під впливом давньогрецької культуру у північному Причорномор'ї поширюється грамотність, про що свідчать лапідарні написи і графіті. На фрагментах посуду часто прокреслено шкільні вправи: набори букв, окремих слів тощо. Знайдені бронзові та кістяні стилі свідчать про поширення писемності серед населення. Виявлено також написи на свинцевих, кера­мічних і кістяних пластинках.

Значна увага приділялась фізичній підготовці юних громадян. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї, Фанагорії, Горгшпії і Танаїсі для занять спортом спо­руджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярністю користувалися спор­тивні змагання з п'ятибор'я, бігу, стрільби з лука тощо. У цих змаганнях брали участь не лише юнаки, а й вищі магістрати.

Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових І кістяних медичних інструментів, В Ольвії існувала аптека. В деяких місцях розта­шування лікувальних грязей виявлено святилища грецьких божеств; звідси бачимо, що давнім грекам були відомі лікувальні властивості грязей.

Певного розвитку у північнопричорноморських містах набули історія, географія, філософія. Історію Херсонесу написав історик Сіріск (Ш ст. до н.е.), який жив у цьому місті. Географією займався Діонісій Ольвіанський (І ст. до н.е.). За ранньоелліністичних часів у Боспорі працював філософ Смікр, а напри­кінці І — у першій половині II ст. н.е. — філософ Стратонік.

У суспільному і культурному житті античного часу важливе місце по­сідав театр. Рештки споруди театру відкрито в Херсонесі. Театри діяли також в Ольвії та Пантікапеї, але їхні рештки поки що не виявлено. В Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї знайдено чимало теракотових трагічних і комічних масок, пов'язаних, безсумнівно, з театральним мистецтвом. Про розвиток музичної культури свідчать зображення музикантів та інструментів на надгробних стелах, у розписах склепів, саркофагів. Виявлено й окремі зразки музичних інструментів. Найпоширенішими були кіфара, ліра, флейта, труба.

Мистецтво античних держав Північного Причорномор'я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен. Для мистецтва VI-І ст. до н.е. характерне переважання еллінсь­ких художніх традицій. У І-ІV ст. н.е. значно поширюються варварські елементи, водночас відчувається вплив провінційної римської культури. На Березані, в Ольвії та у Боспорі знайдено фрагменти привізних полі­хромних архітектурних теракот і облицювальних плит, що прикрашали архаїчні храми та вівтарі. Серед них були, наприклад, теракотові антефікси VI ст. до н.е. другого теменоса Ольвії. Місцевими майстрами було виготов­лено, зокрема, керамічну розписну капітель. У монументальному живописі, тісно пов'язаному з архітектурою, простежується використання різних органічних фарб.

У наступні періоди в монументальному живописі простежуються два основні напрями: умовно-ієратичний та реалістичний. Першому властиві релігійний зміст, міфологічні сюжети, а другому — зображення реального життя, створення портретів. Цікаві у цьому плані розписні надгробні стели Боспору і Херсонесу ІV-Ш ст. до н.е.

Настінний живопис найбільшого поширення набув у Боспорі. Інтер'єри будинків, гробниці розписувалися в техніці фрески. Розпис був орнамен­тальним, сюжетним або комбінованим. Найхарактерніші зразки монумен­тального живопису дають склеп Деметри в Пантікапеї, склеп зі сценою бою двох вершників та ін.

За елліністичного часу у Північному Причорномор'ї розвивалось мистецтво мозаїки. Сюжетною чи орнаментальною мозаїкою були вимо­щені підлоги багатих будинків. Найкраще збереглися мозаїчні твори в Хер­сонесі та Ольвії (II ст. до н.е.). Мозаїчні вимостки складалися з різнокольо­рової морської гальки або невеличких кубиків мармуру, укладених на вапняковий розчин. У центрі композиції херсонеської мозаїки галькою білого, жовтого, червоного і темно-синього кольору зображено двох жінок біля мармурового лутерію. Пластика, невимушеність пози, уміло підібрана різнокольорова галька свідчать про високу майстерність художника. Зразки орнаментальної мозаїки виявлено в Ольвії.

Важливе місце у мистецтві посідав вазопис. У Північному Причор­номор'ї побутували чорнофігурні і червонофігурні зображення на святковій кераміці VІ-V ст. до н.е. Основою розписів були різноманітні міфологічні сюжети і сцени з героїчного епосу, в яких домінувало зображення людської постаті. В елліністичний період набуває поширення поліхромний і моно­хромний розпис кераміки- Такі вироби відомі в Ольвії, Херсонесі, Панті-капеї, Фанагорії, Кепах та в інших містах.

У VI-І ст. до н.е. значну кількість скульптур доставлено з Іонії, зокрема з міста Мілета. Вони прикрашали міські акрополі, теменоси, храми, будинки і некрополі. Починаючи з V ст. до н.е., у Північному Причорно­мор'ї виникають самостійні скульптурні школи, в яких, незважаючи на сильний загальний вплив майстрів Середземномор'я, відбилися місцеві традиції і смаки. Найбільше пам'яток скульптури виявлено на території Боспору. Зразками привізної скульптури (кінець VI ст. до н.е.) є голова "куроса" з Кеп з м'яким моделюванням обличчя і тонким розрізом вузьких мигдалеподібних очей, кругла рельєфна база статуї з Пантікапея (друга половина V ст. до н.е.), на поверхні якої у барельєфі зображено урочисту процесію жінок у довгому одязі. Близькі до афінської школи Праксітеля пошкоджені мармурові скульптури Діоніса та напіводягненого юнака (IV ст. до н.е.) з Пантікапея. Рідкісним зразком малої пластики першої половини ІІІ ст. до н.е. є мармурова статуетка юного Діоніса з Тірітаки. Цікаві й пізньоелліністичні скульптури: мармурова голова Артеміди або Афродіти (перша половина II ст. до н.е.), невелика мармурова статуя Афродіти з Кеп і мармурова голова юної Гігієї з Пантікапея.

До унікальних пам'яток місцевих скульпторів Боспору належить статуя з вапняку богині Астарти (друга половина IV ст. до н.е.). Портретні статуї царів династії Спартокидів було встановлено у Пантікапеї.

Значного поширення у Боспорі набула надгробна скульптура. Основну масу цих пам'яток виготовлено у місцевих майстернях. Зображення люд­ської постаті на більшості стел статичні і площинні. Це, наприклад, над­могильні стели Калуса, сина Діодора, Нікія, Анхіала і синів Анхіала з Панті­капея, Піки і дочок Піки з Гермонасси. Заслуговує на увагу численна І порівняно однорідна серія елліністичних вапнякових стел — напівфігур або бюстів місцевого виготовлення. Часто чоловічі й жіночі образи мають портретний характер.

У Херсонесі також виявлено групу надмогильних пам'ятників з вапняку: високі стели, увінчані фронтоном, карнизом або акротерієм з рослинним орнаментом,.і антропоморфні розписні надгробки.

У скульптурі Ольвії було, очевидно, багато монументальних статуй бо­жеств і героїв. Але культова скульптура представлена тут невеликими при­візними статуетками. В елліністичний період у місті існувала майстерня, в якій виготовлялися вотивні рельєфи з вапняку та мармуру із зображенням Кібели, а також статуетки міфологічних персонажів.

У Тірі виявлено також пам'ятки скульптури перших століть нової ери. Це, наприклад, невеликі вотивні плитки з мармуроподібного вапняку з ре­льєфними зображеннями Артеміди АІротери, фракійського вершника, двох жіночих постатей, гемма з головою Діоніса. Відомі і монументальні статуї. Одна з цих скульптур висотою понад 2 м зображує, очевидно, якогось державного діячау військовому панцирі, шкіряних чоботях і прикрашеному рослинним орнаментом одязі.

Під впливом кам'яної скульптури в античних містах Північного Причор­номор'я розвивалася і коропластика. Це своєрідне виробництво теракотових статуеток, які виготовлялися у спеціальних формах. Теракоти зображують персонажів античної міфології, різних тварин і птахів. Але основна маса теракот представляє божества: Деметру, Кору, Кібелу, Артеміду, Афродіту, Діоніса, Геракла. Теракоти використовувалися, головним чином, як вотивні принесення у храми та святилища; їх знаходять також у житлах і похо­вальних комплексах.

Пам'ятки прикладного мистецтва в античних містах півдня нашої краї­ни представлені імпортними предметами з бронзи, срібла, золота або електра і місцевими виробами. Ольвійські майстри, наприклад, виготовляли литі бронзові дзеркала з ручкою, що завершувалася рельєфним узором або скульптурним зображенням, значну кількість прикрас.

Місцевими майстрами були виготовлені оригінальна золота поховальна маска з ольвійського некрополя і золотий перстень скіфського царя, а також різні інші прикраси зі скіфських курганів та некрополя Ольвії (вінки з листового золота, намисто, золоті сережки та персні). Інтерес становлять золота сережка у вигляді постаті Кібели, гривна з золотого дроту, кінці якої прикрашено насадками з лев'ячими голівками, золоте намисто з 13 голівок Деметри, різноманітні сережки з головою лева, золоті підвіски з головою Гери і т. п. Серед предметів прикладного мистецтва Херсонеса переважають дрібні прикраси — золоті штамповані бляшки із зображенням Геракла та інших міфологічних персонажів, срібні пряжка, намисто, персні, сережки та медальйони.

Визначними є твори торевтики, виявлені в багатих похованнях Бос-пору і в скіфських царських курганах У-ПІ ст. до н.е. Це золоті оббивки горитів і піхов мечів, посуд з коштовних металів, золоті й срібні прикраси одягу. До шедеврів античної торевтики належать золота пектораль зі скіф­ського кургану Товста Могила, чортомлицька амфора, золотий гребінь із Солохи, срібна чаша з Гайманової Могили.

Поряд з іншими видами прикладного мистецтва були досить розвинуті різьба по дереву та кістці. Майстерно оформлені дерев'яні меблі, скриньки, посуд, знаряддя праці користувалися значним попитом. До наших днів, на жаль, збереглося мало речей з дерева. Значних успіхів у художній різьбі досягли боспорські майстри У-ІІ ст. до н.е. Так, знайдено саркофаги, при­крашені рельєфними малюнками. Це рослинний орнамент, а також рельєфи із зображенням людей і тварин.

Античні майстри залишили й вироби з кістки. Фігурки еротів, різних птахів, грифонів були додатковими прикрасами дерев'яних речей. Кістяні пластинки УІ-У ст. до н.е. з Ольвії у вигляді голівок лебедя та інших птахів прикрашали навершя спинок крісел. З Ольвії походять також кістяні фі­гурки Кори-Персефони та АфродІти.

У містах Боспору виявлено кістяні пластинки з сюжетними зображеннями Афродіти, яка веде бесіду з еротом; бородатого Борея, що викрадає Оріфію; постаті юнака з палицею в руці; жінки, яка грає на лірі, та ін.

Релігія в античних містах Північного Причорномор'я була політеїстич­ною. Давні греки, як і інші європейські народи, до прийняття християнства поклонялися багатьом божествам, що уособлювали різноманітні явища при­роди. Природа, на думку давніх греків, була населена надприродними істо­тами. З часом виникають культи окремих божеств, що відігравали значну роль у житті античних полісів.

Дослідники розрізняють два визначних етапи у розвитку релігії насе­лення північнопричорноморських міст. Перший (VI-І ст. до н.е.) харак­теризується Існуванням давньогрецького пантеону божеств, другий (І-І٧ ст. н.е.) — появою в релігії полісів культів негрецького походження, запровадженням культу римських імператорів і формуванням монотеїстич­ної релігії — християнства.

Мілетський культ Аполлона — покровителя колоністів, захисника но­вих полісів — був надзвичайно поширений у північнопричорноморських містах. Поряд з ним у пантеонах причорноморських міст значну роль віді­гравали олімпійські культи Зевса, Афіни, Артеміди, Афродіти, Гермеса. По­кровителькою Херсонеса була Артеміда. У містах і селищах Боспору дуже популярним був культ Афродіти. Культ Афіни існував у Ольвії, ТІрі, Ніконії. З сільським господарством на Боспорі пов'язаний культ Деметри. Культ Діоніса-Вакха — покровителя виноградарства — був яскраво представ­лений в Херсонесі. У північнопричорноморських містах шанували також давньогрецьких міфологічних героїв АхІлла і Геракла.

Шанованим божествам в античних містах Північного Причорномор'я зводили спеціальні храми й святилища, на місцях яких виявлено вівтарі, жертовні загородки тощо. У жертву язичницьким богам приносили биків, овець, свиней, рибу, різні злаки і плоди. Сцени окремих жертвоприношень відомі, зокрема, з вазового живопису. Виготовлялися також вотивні речі з глини та інших матеріалів, які мали замінювати натуральну жертву. Крім суспільних культів у Північному Причорномор'ї було досить поширене домашнє поклоніння божествам. При розкопках житлових комплексів вияв­лено багато теракот, різних вотивних речей, а також невеличких вівтарів з мармуру, вапняку чи глини.

Під впливом римської провінційної культури у перші століття н.е. в релігії Північного Причорномор'я поширюються негрецькі божества. У Херсонесі, Хараксі, Ольвії і Тірі виявлено мармурові рельєфи з зображенням фра­кійського кінного бога. В образі цього божества відтворена легенда про фракійського воїна-мисливця. Значної популярності на Боспорі набули й малоазіатські божества. Поклонялися, зокрема, КІбелі. На акрополі Пантікапея стояла мармурова статуя богині. У розписах боспорських склепів зображено містерії на честь малоазіатського божества родючості Сабазія. Цей культ на Боспорі був пов'язаний з шануванням Кібели.

Простежено також елементи пізньоскіфських і сарматських культів родючості. На окремих боспорських поселеннях виявлено ліпні ідолоподібні зображення жіночого божества, вкриті товстим шаром гіпсу або глини. Це, як вважають вчені, мало символізувати тимчасове поховання зерна у землю. Культ родючості був взаємопов'язаний з поховальними обря­дами. Про це свідчать поховання дітей у керамічних посудинах (амфорах і піфосах). З землеробськими культами був пов'язаний також і культ іран­ського бога світла Мітри, що виник на Боспорі в І ст. до н.е. Вважають, що в цьому культі, як і в згаданому культі фракійського бога-вершника, вияви­лося тяжіння до монотеїзму.

У кінці III ст. н.е. на Боспорі з'являються перші ознаки нової — хрис­тиянської — релігії, а протягом перших десятиліть IV ст. н.е. тут формується християнська община на чолі з єпископом. У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім'я боспорського єпископа Кадма. До ранніх пам'яток християнської релігії в Боспорі (у Пантікапеї та Херсонесі) належать над­гробки і склепи із зображенням хрестів. Але паралельно із зародженням християнства традиційні античні культи і вірування ще довгий час побуту­вали в Північному Причорномор'ї.

Основна література

Давня історія України / За ред. П.П.Толочко. – К., 1994. – Кн.1.

Духовная культура древних обществ на территории Украи­ны. - К., 1991.

Крыжицкий С.Д. Ольвия: историческое исследование архитектурно-строительных комплексов. – К.,1985.

Крыжицкий С.Д. Архитектура античых государств Северного Причерноморья. – К.,1993.

Крыжицкий С.Д., Лейпунская Н.А., Русяева А.С., Скржинская М.В., Крапивина В.В., Анохин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. – К.,1999. – 680 с.

Латышев В.В. Очерк греческих древностей: богослужебные и сценические древности. – СПб.,1997.

Папанова В.А. Права женщин в древней Греции (на примере Афин) // Права людини в контексті Загальної декларації прав людини. Матеріали міжвузівської наукової конференції 10 грудня 2008р./ За ред. В.А. Папанової та Т.К. Захарченко. – Бердянськ. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – с. 119 – 125.

Русяєва А. С. Громадсько-політичні функції елліністичного храму Аполлона в Ольвії // Археологія. – 1989. - №4

Русяева А.С. Религия и культы античной Ольвии. – К.,1992.

Русяєва М. В. Найдавніша скульптура Гермеса Пропілея з Херсонеса Таврійського // Археологія. – 2003. - №1

Русяева А.С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху. – К.,2005.

Скржинская М.В. Будни и праздники Ольвии. – СПб.,2000.

Семінарське заняття №4

Тема „Економіка античних держав Північного Причорномор'я ”

Питання для обговорення

1. Сільське господарство.

2. Ремесла та промисли.

3. Кераміка:

- тара;

- чорнолакова кераміка;

- кухонній посуд.