Суть підприємництва та умови існування

Зміст підприємни­цтва розкривається в Законі України "Про підприємництво", - "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематич­на, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку". Неодмінним компонентом підприємництва є персональна економічна, а не колективна адміністративна відповідальність за результати роботи.

Умови :

-стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

-позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців підприємництва;

-пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва;

-наявність розвинутоі інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу; консультативних центрів)

-існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності,

-дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

Підприємницька етика.

Принципи:

1. Вільний вибір видів діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприєм­ницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян.

3. Самостійне формування програми діяльності та вибір поста­чальників і споживачів продукції, встановлення цін.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних, фінансо­вих, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством.

6. Вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, встановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем зо­внішньоекономічної діяльності.

Всі види підприємницької діяльності з точки зору того, хто бере в ній участь, можна класифі­кувати як індивідуальне, колективне або державне підприємництво. Кожен з цих видів підприємництва здійснюється в певній організаційній формі.

Форми:Одноосібне господарство - така форма організації, коли один власник приймає одноосібні рішення й несе особисту відповідаль­ність за всі справи.

Партнерство - форма організації підприємництва, коли два або більше підприємців приймають рішення спільно й несуть солідарну відповідальність за всі справи. Існують партнерства зобмеженою і необмеженою відповідальністю.

Корпорація - форма організації підприємництва на основі акці­онерної власності, в якій підприємець, як правило, відокремлений від власності, а його фінансова відповідальність обмежена.

39. Сутність витрат виробництва та їх види.

Частина вартості товару, що має бути знову авансована на продовження виробництва, визначається як витра­ти виробництва, — це те, у що обходиться створення про­дукту підприємству.

Соціально-економічна сутність витрат виробництва полягає в тому, що вони відображають виробничі відносини з при­воду витрат власне капіталу, а не праці на виробництво продукції.

Види:

Вмінені витрати з позицій окремої фірми (підприємства) поділя­ють на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (або явні) витрати пов'язані з придбанням фірмою ре­сурсів (тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу тощо).

Внутрішні (або неявні) витрати пов'язані з використанням фак­торів виробництва, які перебувають у власності самої фірми (гро­шовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здіб­ності тощо), а також з деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки тощо).

Динаміка рівня витрат та кількості створеного продукту пов'язана з категорією "граничні витрати".

Витрати підприємця на виробництво певного обсягу продукції залежать від строку, за який можлива зміна ресурсів, що викорис­товуються.

Розрізняють поняття "постійні" та "змінні витрати". Останні змінюються зі зміною обсягу виробництва. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукт не створюється (амортиза­ція, опалення, освітлення, реклама, страхування, рентні платежі). Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на пос­тійні та змінні є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту.

Сума постійних і змінних витрат фірми при виробництві певної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати. Їх можна обчислити як витрати на виробництво однієї одиниці продукції плюс додаткові витрати на виробництво другої, плюс додаткові витрати на виробництво третьої і т. д., включаючи n-у одиницю продукції.

Концепція граничних витрат дає змогу визначити ті витрати, величину яких можна контролювати безпосередньо.

Розрізняють витрати виробницт­ва загальні та такі, які належать до виробленої продукції. Витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції — це її собі­вартість (тобто вартість для себе). Собівартість можна розгляда­ти як сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції, тобто, за термінологією західної економічної науки, як середні ви­трати.

Для підприємства собівартість — це мірило витрат і доходів. Собівартість відображає реальні, прямі витрати підприємства на виробництво продукції, що дає можливість визначити ефективність його роботи.