Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)


 

 

 

 



Енеїда» - перший твір нової української літератури



1798 рік – знаменний в українській культурі. Тоді в далекому Санкт-Петербурзі була надрукована “Енеїда” Івана Петровича Котляревського (три перші частини), від якої починається нова доба в історії української літератури і літературної мови. “1798 рік, рік появи “Енеїди”, став поворотною історичною датою в розвої української літературної мови, став бо її наріжним каменем” (І.Огієнко).

Жанр: бурлескно-травестійна поема.

Травестійна тому, що автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в український одяг, переніс їх в історичні умови українського життя XVIII століття, зокрема побуту козаків-запорожців, українського панства, життя чиновників і простого люду.

Бурлескна — бо люди і події змальовуються переважно у знижувальному, жартівливому тоні.

Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю.

Головна ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.

Тема і фабула поеми І. Котляревського були запозичені у античного поета Вергілія — мандри Енея після зруйнування Трої до далекої Латинської землі. Однак, зберігши класичний «маршрут», І. Котляревський вкладає в поему свої власні думки, переінакшує ідею, зміщує акценти.

Ідея поеми Вергілія — героїчне освячення імперії, феодальної монархії, ситуації у нього ідеалізовані, герої подані в патетичному плані. У І. Котляревського ж свій задум, своя ідея — утвердження українського народу, його багатовікових традицій, його волелюбних прагнень, духу свободи і побратимства, а тому і стиль, і прийоми зображення було вибрано інші.

Сміх, іронія, комічне зображення ситуацій і образів (і богів, і троянців), поєднання дійсності й вигадки, серйозного і нісенітниці обумовили ту неповторну атмосферу, що приваблює своїм життєствердним настроєм і сьогодні.

Запозичена у Вергілія «висока» тема у І. Котляревського мала буденно-побутове трактування і оповідалася підкреслено низьким, бурлескним стилем. Представники Олімпу не тільки спущені І. Котляревським на українську вулицю, а й наділені далеко не «божественними» вчинками: «Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав», «Нептун іздавна був драпічка» і тому подібне.

 

“Енеїда” І. Котляревського суто народний твір. Головним героєм твору є наші люди. “Троянське військо, на чолі якого стоїть “Еней”, – це представники українського народу. Це люди виняткового здоров’я, могутньої плоті, здатні винести на своїх плечах гори. Коли вони починають воювати, а вступають вони в бій охоче, тільки й чути хрумтіння вибиваних зубів, крики й лайку – цілі каскади лайок у всіляких словесних комбінаціях. Але ці “пройдисвіти”, “харцизяки”, “розбишаки”, “п’яниці” – у той самий час лицарі і герої. Всією своєю поемою Котляревський продемонстрував незвичайну силу і волю народу до життя. І це не було його романтичним уявленням про рідний народ – він бачив цю силу по селах і містах, на полі битви, в образах, створених народним генієм. Українські люди в поемі виступають під античними псевдонімами. Але досить придивитися до кожного такого героя з давньоримським ім’ям, і перед нами, “як буряк, червоний, горлань, верлань, кулачник страшний і щирий кундель-степовик” – запорожець, один з тих, кого Котляревський знав не тільки з фольклору, а й особисто. Незважаючи на бурлескність зображення, поема стала не так “героїко-комічною”, як героїчною” (О.Білецький).

В образах троянців Іван Котляревський змальовує могутність українського народу, сміливих запорозьких козаків, які своїм героїзмом дивували світ. Це ті самі люди, підкреслював О.Білецький, сильні, відважні, невтомні в походах, яким не треба багатства, але потрібна передусім свобода, без якої і життя для них немає.

Це люди, здатні голими руками взяти розпечене ядро, які зневажають фізичний біль (“ось казали, що болить, коли з живого шкіру здирали, а воно наче комарі кусають”). Вони помруть, але не стануть рабами. У поемі письменник-гуманіст засудив кріпацтво як велике зло, а панів та інших народних кривдників помістив у пеклі.

“Енеїда” – це справжня енциклопедія життя українського народу.


Перехід від «природних» традицій народної самосвідомості, життєвим проявом яких була сфера патріархального народного побуту і звичаїв, що дістала художнє відображення у фольклорі (зокрема, у народній сміховій культурі), до суспільної свідомості нового часу з його відокремленням соціального життя від «природи» і «природного» життя людини яскраво виявився в «Енеїді» Котляревського у прагненні не тільки наблизити суспільні порядки до розумного («природного») начала, а й якось поєднати інтереси українського народу з ідеєю загальноімперського «общого добра».

 



Просмотров 1801

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.su - 2025 год. Все права принадлежат их авторам!