![]()
Главная Обратная связь Дисциплины:
Архитектура (936) ![]()
|
Журнал» Шевченка як джерело до вивчення біографії та його суспільно-політичних, філософських та естетичних поглядів
Наприкінці заслання, коли питання звільнення було майже вирішене, Шевченко завів зошит, щоб записувати, що з ним та навколо нього відбувається. Одержавши від М. Лазаревського звістку про близьку волю, в болісному чеканні її, Шевченко почав року писати «Щоденник». (з 12 червня 1857) — цінне джерело до біографії Шевченка, яке свідчить про високий рівень культури мислителя. Весь цей час він робив записи в Щоденнику і ще деякий час продовжував робити їх по прибутті в Петербург. Текст Щоденника Шевченка закінчується поезією «Сон» (На панщині пшеницю жала …). Запис від 13 липня1858 року. Вперше Щоденник надруковано в журналі «Основа» з численними купюрами, зашифруванням багатьох прізвищ і зміною окремих слів та виразів. Вперше, в перекладі українською мовою, Щоденник був опублікований 1893 року в Галичині під назвою «Записки, або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» в журналі «Правда». "Щоденник" Т. Шевченка є невичерпним джерелом для розуміння його естетичних смаків і переконань. Крім поривань до істини, важливим у його уявленні було тяжіння до краси, гармонії. "Яким живлющим і дивним є вплив краси на душу людини", — занотував він 18 листопада 1857 p., високо цінуючи красу і в природі, і в мистецтві. Але сухе, схоластичне теоретизування з приводу краси і прекрасного було для Т. Шевченка неприйнятним.
5. «Заповіт» Шевченка як твір світового звучання Вірш цей став неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Дніпро тут символізує могутність народу. Автор замість звичайного "реве Дніпро" використовує тавтологію "реве ревучий", щоб надати образові сильнішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки про повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання: Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому способі, виражаючи волю автора, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у тому, що все це буде здійснено, що народ обов'язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім'ю народів поет називає великою і вільною. У "Заповіті" звучать нотки й суму, й гордості, а найбільше - віри в перемогу, в те, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, коли Дніпро "...понесе з України у синєє море кров ворожу". У поезії "Заповіт" відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби. Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт. За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість. «Заповіт перекладено більше як на 50 мов народів світу. «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ». Як літературний твір «Заповіт» вийшов за межі України завдяки перекладам, і перекладали його найчастіше з усіх творів Шевченка.
![]() |