Стягнення незаконно одержаного доходу

Реалізувати право на відшкодування збитків переважно буває важко. Тому Закон України «Про авторське право і суміжні права», йдучи назустріч правовласникові, передбачає, що замість відшкодування збитків власник виключних прав може вимагати одержаного порушником доходу. Це надана потерпілому можливість компенсувати зазнані ним збитки більш простим способом.

Потерпілі можуть стягнути з порушника на свою користь весь дохід, одержаний ним внаслідок порушення авторських і суміжних прав. У даному разі відповідальність порушника суттєво підвищується, бо йдеться про весь його незаконний дохід, а не про одержаний ним прибуток. До того ж довести розмір доходу, за загальним правилом, значно простіше. Зокрема, це може бути зроблено і розрахунковим шляхом, виходячи, наприклад, з обсягу накладу і вартості одного примірника твору або фонограми.

Патентовласник може вимагати стягнення на свою користь доходу, який порушник його виключного права одержав за весь період незаконного використання об’єкта патентного права.

Виплата компенсації

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою авторського права або суміжних прав суб’єкти авторського права або суміжних прав мають право подавати позови про виплату компенсації. Виплата компенсації визначається на розсуд суду або господарського суду на підставі позову потерпілого в сумі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України.

Вимога про виплату компенсації є найпоширенішим методом відшкодування збитків, завданих порушенням авторських або суміжних прав. Його популярність пояснюється саме тією обставиною, що позивач у даному разі повинен довести сам факт порушення його майнових прав, що передбачає і завдання йому збитків, але не зобов’язаний обгрунтовувати їх розмір.

При визначенні конкретного розміру компенсації суди враховують ймовірний розмір збитків потерпілого, розмір одержаних порушником доходів, масштаб порушення, кількість потерпілих, ступінь вини порушника та інші фактори.

Оскільки метою стягнення компенсації є відшкодування збитків, завданих власникові авторських або суміжних прав, вона повинна присуджуватися у всіх випадках порушення майнових прав потерпілих і незалежно від того, чи переслідував порушник мету одержання прибутку.

8.1.5. Відшкодування моральної шкоди

Якщо порушенням авторських прав їх власникові завдано моральної шкоди, він має право вимагати її грошової компенсації. Відповідно до ст.52(1,в), при порушеннях будь-якою особою авторського права або суміжних прав суб’єкти авторського права або суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Для цього необхідні наявність самої моральної шкоди, протиправність поведінки з подальшими наслідками, а також вина порушника.

Моральна шкода виражається в моральних стражданнях, яких зазнав потерпілий в результаті порушення належних йому авторських прав. Сам факт порушення авторських прав ще не свідчить про те, що потерпілому неодмінно завдано моральної шкоди. Як і будь-яка шкода, моральна шкода повинна бути доведена потерпілим як за фактом, так і за обсягом.

Специфіка даної шкоди полягає в тому, що переважно вона невідчутна і полягає у внутрішніх переживаннях та стражданнях потерпілого, переважно прихованих від оточуючих, але від того ще більш глибоких і хворобливих. Суд не в змозі адекватно оцінити міру людських емоцій і тим більше врахувати індивідуальні особливості психічної сфери кожного потерпілого.

Хоча моральна шкода і не презумується, факт її наявності достатньою мірою підтверджується самою заявою потерпілого, який дає йому і відповідну грошову оцінку. Для суду ця оцінка не має вирішального значення і може бути змінена останнім із врахуванням вимог розумності та достатності, але суд не може відмовити потерпілому в компенсації моральної шкоди, якщо така вимога ним заявлена і наяву всі інші необхідні для цього умови.

Протиправність поведінки завдання моральної шкоди полягає в порушенні авторських прав потерпілого. При цьому повинні бути порушені особисті немайнові права автора, такі, як право авторства, право на авторське ім’я, право на оприлюднення твору тощо. Можливість компенсації моральної шкоди пов’язана з порушенням, за загальним правилом, особистих немайнових прав потерпілих. При порушенні майнових прав автора такої можливості законом не встановлено. За одночасного порушення особистих і майнових прав автора, що переважно і відбувається на практиці, вимога про компенсацію моральної шкоди може бути заявлена.

Між протиправною поведінкою порушника і наслідками у вигляді моральних страждань потерпілого повинен бути безпосередній причинний зв’язок. Тому, якщо останні викликані не самим фактом порушення особистих немайнових авторських прав, а певними супутними обставинами, право на компенсацію моральної шкоди не виникає.

Необхідною умовою компенсацію моральної шкоди є вина порушника, яка згідно із загальним цивільно-правовим правилом презумується. Тому якщо факт порушення особистих немайнових прав автора наяву, передбачається, що це відбулося з вини порушника, якому надана можливість довести зворотне.

Вимагати компенсації моральної шкоди, за загальним правилом, можуть лише власники особистих немайнових прав, тобто самі автори. Даним способом захисту авторських прав можуть скористатися і спадкоємці авторів, які хоча й не стають власниками зазначених прав, але можуть здійснювати їх захист незалежно від будь-яких строків (ст.29(2) Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Користувачі творів через свій правовий статус (здебільшого це юридичні особи) такого права не мають, бо до них переходять, як правило, лише майнові права на використання творів.

Завдавачем моральної шкоди може виступати будь-яка фізична або юридична особа, здатна нести відповідальність за свої дії. Ним може бути користувач твору за авторським договором. Оскільки особисті немайнові права за авторським договором не передаються, наявність договірних відносин між сторонами щодо майнових прав не повинна бути перешкодою для настання відповідальності у разі порушення немайнових прав автора.

Розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду визначається судом із врахуванням декількох факторів. Основний з них найтяжчий – обсяг моральних страждань потерпілого. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від ступеня вини порушника.

При визначенні розміру компенсації суд повинен врахувати майновий стан завдавача шкоди. Ця обставина може братися до уваги лише тоді, коли порушником авторських прав виступає фізична особа, а саме порушення авторських прав відбулося через недбалість.

Розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду не залежить також від того, в якому обсязі судом задоволені вимоги потерпілого про відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Компенсація моральної шкоди відбувається в основному в судовому порядку. Не виключена і добровільна виплата компенсації, якщо наприклад, порушник авторських прав не бажає доводити справу до суду.

На вимоги компенсації моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав авторів не поширюється позовна давність.