Інші цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав

Відповідно до ст. 52(1) Закону України “Про авторське право і суміжні права”, при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти цих прав мають право вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту в порядку, передбаченому Митним кодексом України (п.1д).

Забезпечення дотримання імпортних обмежень і заборон стосовно контрафактної й піратської продукції можливе за наявності наступних компонентів.

В першу чергу, повинна бути відповідна правова основа, що дозволяє правовласникам звертатися за допомогою до органів митного контролю для вчинення дій проти імпорту контрафактної й піратської продукції і надає митниці необхідні повноваження щодо примушування до дотримання правопорядку для затримки і накладення арешту товарів, виготовлених з порушенням авторських прав, при перетині кордону.

Органи митного контролю повинні мати якісну службу інформування, яка виявляє профілі ризику, що використовуються для пошуку вантажів, підозрюваних у незаконності. Чим могутніша служба інформації, тим більше шансів затримати піратські й контрафактні товари. Добре налагоджена служба збору відомостей також допомагає виявити несанкціоновані товари за мінімальних витрат без порушення законних торгових операцій.

Необхідна практична допомога на повсякденній основі правовласників або їх уповноважених представників співробітникам митниці щодо розрізнення ліцензійних оригінальних виробів від підробних.

На вирішення вищезазначених проблем спрямований Закон України від 16 листопада 2006 р. № 359-V “Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)”, в якому подані в новій редакції статті 255-257, 345 Митного кодексу України.

Суб’єкти авторського права і суміжних прав мають право брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.52(1е).

Відповідного порядку Кабінетом Міністрів України ще не встановлено. Проте існує певний зарубіжний досвід, який може бути використаний в Україні. Так, першою із розробок, які були зроблені в галузі запобіжних заходів проти піратства, став ордер Антона Піллера, названий так за прецедентом його першого застосування Апеляційним судом Англії. Цей ордер видається судом і дозволяє інспектування об’єктів і установ, де ймовірно могли відбуватися певні дії, що порушують авторські або суміжні права позивача.

Суб’єкти авторських і суміжних прав мають право вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Відповідно до ст.7 ЦК України, громадянин або організація має право вимагати в судовому порядку спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які задають шкоди честі, гідності та діловій репутації інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо зазначені відомості були поширені через друковані засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані в тому ж друкованому виданні, аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо відомості, які не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містять документ, що виходить від організації, такий документ підлягає заміні або відкликається. Порядок спростування в інших випадках встановлюється судом.

Щодо вимог про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди інтересам, честі, гідності та діловій репутації громадянина або організації, та компенсації моральної шкоди встановлюється певний строк позовної давності.

Суб’єкти авторських і суміжних прав мають право вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження (ст.52, п.1ж).

Це положення містить вимогу ст.42 Угоди TRIPS, відповідно до якої органи судової влади повинні мати право, якщо це відповідатиме серйозності порушення, вимагати від порушника інформувати власника прав про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують його права, а також про їхні канали розповсюдження.

Суб’єкти авторських і суміжних прав мають право вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав. Так, відповідно до ст.6 ЦК України, захист цивільних прав здійснюється шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Примушування до виконання обов’язку в натурі, нерідко ще називають реальним виконанням, як самостійний спосіб захисту цивільних прав характеризується тим, що порушник за вимогою потерпілого повинен реально виконати ті дії, які він зобов’язаний виконати за зобов’язаннями.

Сфера реалізації зазначеного способу в галузі захисту авторських і суміжних прав обмежується досить вузькими рамками. Зокрема, автор може вимагати від замовника реального виконання зобов’язання щодо надання належних йому безплатних примірників твору. Власник твору образотворчого мистецтва, який перешкоджає здійсненню авторських прав автору твору, може бути примушений до надання автору реальної можливості для їх реалізації тощо.