ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Захист авторських прав в Україні є конституційним правом. Зокрема, частиною 1 ст.54 Конституції України від 28 червня 1996р. громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості та захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів. Відповідно до частини 2 цієї статті, кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Цивільно-правовому захисту авторського права і суміжних прав присвячені дві глави, які містять 24 статті, Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р.

У главі 36 “Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)” йдеться про: об’єкти авторського права (ст.433); твори, які не є об’єктами авторського права (ст.434); суб’єкти авторського права (ст.435); співавторство (ст.436); виникнення авторського права (ст.437); особисті немайнові права автора (ст.438); забезпечення недоторканності твору (ст.439); майнові права інтелектуальної власності на твір (ст.440); використання твору (ст.441); опублікування твору (випуск твору у світ) (ст.442); використання твору за згодою автора (ст.443); випадки правомірного використання твору без згоди автора (ст.444); право автора на плату за використання його твору (ст.445); строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір (ст.446); правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір (ст.447); право автора на частку від суми продажу оригіналу твору (ст.448).

У главі 37 “Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права)” мовиться про: об’єкти суміжних прав (ст.449); суб’єкти суміжних прав (ст.450); виникнення суміжних прав (ст.451); майнові права інтелектуальної власності на об’єкт суміжних прав (ст.452); використання виконання (ст.453); використання фонограми, відеограми (ст.454); використання передачі (програми) організації мовлення (ст.455); строки чинності суміжних майнових прав (ст.456).

Кримінальна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав передбачена статтями 176 “Порушення авторського права і суміжних прав”; 203¹ “Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва;” 216 “Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок” Кри-мінального кодексу України від 5 квітня 2001 р.

Адміністративна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав передбачена статтями 52¹ “Порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”; 164³ “Недобросовісна конкуренція;” 164⁶ “Демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів”; 164⁷ “Порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів;” 164⁹ “Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм;”.

164¹³ “Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва” Кодексу України про адміністративні порушення від 7 грудня 1884 р.

Про захист авторського права і суміжних прав йдеться у статтях 255 “Порядок митного оформлення і митного контролю товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності;” 256 “Митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності;” 257 “Призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності;” 257¹ ”Призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу;” 345 “Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності” Митного кодексу України від 23 грудня 1993 р.

Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3793-ХІІ “Про авторське право і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 р. складається з преамбули, 53 статей, згрупованих у 5 розділах, та прикінцевих положень.

Преамбула визначає предмет правового регулювання.

Розділ І “Загальні положення” розкриває основні вживані в Законі поняття (ст.1), визначає склад українського законодавства про авторське право і суміжні права (ст.2), сферу дії Закону (ст.3), повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав (ст.4), застосування правил Міжнародного договору (ст.5) та права іноземних осіб і осіб без громадянства (ст.6).

У розділі ІІ “Авторське право, ” який займає в Законі особливе місце, розкривається поняття творів науки, літератури і мистецтва як об’єктів авторського права (ст.ст.7-10), зазначається, як виникає авторське право, в тому числі на окремі види творів (ст.ст.11-13, 16-20, 26-27), визначено особисті немайнові й майнові права авторів (ст.ст.14 і 15) та існуючі обмеження сфери їх дії (ст.ст.21-25), регулюються строк дії авторського права та перехід авторських прав до інших осіб (ст.ст.28-32) і, нарешті, сформульовано поняття, основні види і умови авторських договорів (ст.ст.33 і 34).

Розділ IV Закону присвячений управлінню майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав і розкриває способи управління (ст.ст.45-47), діяльність та функції організацій колективного управління (ст.ст.48-49).

Прикінцевий V розділ Закону “Захист авторського права і суміжних прав” визначає види порушень і порядок захисту авторського права і суміжних прав (ст.ст.50 і 51), способи цивільно-правового захисту та забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав (ст.ст.52 і 53).

Прикінцеві положення визначають момент введення в дію Закону, містять доручення Уряду щодо реалізації його положень, передбачають особливість дії деяких статей Закону, внесення змін до окремих законодавчих актів (ст.ст.52 і 53).

Структура Закону досить логічна, оскільки дає змогу легко орієнтуватися в правовому матеріалі, практично виключає дублювання норм і послідовно розкриває основні аспекти правового регулювання у зазначеній сфері.

За своєю юридичною природою Закон України “Про авторське право і суміжні права” має багатогалузевий характер, будучи частиною українського цивільного законодавства. Норми іншої галузевої належності в Законі практично не подані. Виняток становить посилання на кримінальне й адміністративне законодавство (ст.51). Ця обставина, безумовно, посилює цілісність Закону і забезпечує взаємоузгодження його норм.

Закон України в редакції від 10 липня 2003 р. № 1098-IV “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів, а Закон України від 17 січня 2002 р. № 2553-ІІІ “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” визначає особливості державного регулювання діяльності, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

Важлива думка про роль держави в захисті законних прав та інтересів творчих працівників відображена в Законі України від 7 жовтня 1997 р. № 554/97-ВР “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”: держава “гарантує професійний і соціальний захист членів творчих спілок, охорону їх авторських прав.”

Дотримуватися норм авторського права поставлено за обов’язок видавців у Законі України від 5 червня 1997 р. № 318/97 ВР “Про видавничу справу.” Відносини, що виникають у процесі виробництва і використання фільму як об’єкта авторського права, визначено в Законі України від 13 січня 1998 р. № 9/98-ВР “Про кінематографію.”

Авторське право телерадіоорганізацій визначено в Законі України від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ “Про телебачення і радіомовлення.” В Законі України “Про архітектурну діяльність” визначено об’єкти і суб’єкти авторського права на твори архітектури, майнові та особисті немайнові права архітектора.

Отже, в Україні створена національна система охорони авторського права і суміжних прав, яка в цілому відповідає міжнародним стандартам у цій сфері.

Використана література:

1. Охорона інтелектуальної власності в Україні. – К.: Форум, 2002.

2. Правове регулювання у сфері інтелектуальної власності: галузеві аспекти. – К.: НДІ інтелектуальної власності АпрН України, 2006.

3. Защита авторских и смежных прав по законодательству России. – М.: Экзамен, 2002.

4. Коваль А.М. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав: Теорія і практика. – К.: Видавництво “Юстініан,” 2005.

5. Селиванов М.В. Защита прав на компьютерную программу: Теория и практика. – Харьков: Эспада, 2004.

6. Липцик Д. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр. – М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002.

7. Право інтелектуальної власності: науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України. – К.: Парламентське вид-во, 2006.