ФОРМИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ВІД КОНТРАФАКЦІЇ Й ПІРАТСТВА

На національному рівні ряд урядів докладають зусиль за для зміцнення своєї правової бази й інституціональних структур для того, щоб виконати вимоги розглянутих вище міжнародних договорів. У цілому правозастосовні заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності здійснюються в чотирьох формах:

• адміністративні правоохоронні або захисні заходи, як, наприклад, тимчасовий арешт товарів, що порушують права інтелектуальної власності, митними органами;

• кримінальні заходи захисту, за допомогою яких держава- зазвичай через поліцію – виступає стороною, яка збуджує проти порушника кримінальну справу;

• цивільно-правові заходи захисту, за допомогою яких правовласник або інша особа, що володіє чинними правами, наприклад, правонаступник або ліцензіат, застосовує запропоновану правову дію – наприклад, подання цивільного позову до суду проти порушника прав і, можливо, клопотання про тимчасову заборону;

• технічні засоби захисту, що дозволяють виробникам товарів і послуг застосовувати технічні засоби захисту прав інтелектуальної власності проти порушень – наприклад, спеціальне кодування авторських робіт, представлених у цифровому вигляді.

Використання зазначених заходів обмежується правовими нормами, які застосовуються(наприклад, у багатьох країнах у разі порушення патенту не можуть застосовуватися кримінальні заходи захисту). Адміністративні та цивільно-правові засоби в деяких країнах є взаємозалежними. Інколи важко визначити, коли держава повинна використовувати загальнодержавні ресурси, щоб допомогти захистити право приватної сторони. Однак забезпечення ефективного захисту, відповідно до Угоди TRIPS, є міжнародним зобов’язанням країни, бо воно життєво важливе для просування торгівлі й сприяння добросовісній конкуренції в країнах з ринковою економікою.

Адміністративні заходи захисту прав інтелектуальної власності застосовуються адміністративною або урядовою установою, яка відрізняється від судів, у яких ,зазвичай, здійснюються цивільно-правові й кримінальні заходи захисту. Прикладом адміністративних правоохоронних установ є митні органи. Митниця унаочнює важливу роль відносно захисту прав інтелектуальної власності на кордоні з урахуванням деталізованих положень щодо митних процедур, які приписує угода TRIPS.

Однак у багатьох країнах, внаслідок низького пріоритету питань забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, митні органи не мають достатніх ресурсів для боротьби з піратством і контрафакцією на кордоні. Конфіскація контрафактних і піратських товарів вимагає тісної та оперативної взаємодії та кооперації із власниками прав, а також доступу до релевантної інформації для ідентифікації товарів, що підлягають затриманню.

При затриманні товарів, які порушують права інтелектуальної власності, буває важко розрізнити, йдеться про паралельний імпорт товарів чи контрафактні товари, особливо тоді, коли певна країна дозволяє паралельний імпорт. Паралельний імпорт (відомий також як «товари сірого ринку») пов’язаний з торгівлею товарами, що надходять із однієї країни в іншу без дозволу виробника або правовласника. Такий тип торгівлі, зазвичай, відбувається у разі великої розбіжності в ціні чи якості відповідного продукту або його обмеженої кількості в іншій країні.

Товари паралельного імпорту часто відрізняються від контрафактних або піратських товарів, оскільки вони виготовлені легально й легально продаються в першій країні, а імпорт в окремі країни також є легальним.

З погляду власника прав інтелектуальної власності паралельний імпорт підриває зусилля зі здійснення погодженого розподілу товарів, який має підтримувати територіальні ринки і стимулювати конкуренцію, бо вважається, що домовлені канали дистриб’юції сприяють упорядкуванню й ефективному розподілу товарів, а обмеження на паралельний імпорт підтримують й охороняють такі канали. Однак з погляду споживачів і суспільних інтересів паралельний імпорт сприяє більш напруженій конкуренції, завдяки чому збільшується різноманітність товарів, знижуються ціни – зрозуміло, за умови, що ці товари є справжніми.

Виробники товарів та власники прав інтелектуальної власності захищають свої права в умовах “сірого ринку” різними способами: на основі заходів, передбачених національним законодавством (зокрема, законодавством про права інтелектуальної власності); шляхом створення регулюючих бар’єрів, наприклад таких, що належать до сфери охорони здоров’я або безпеки, укладання обмежувальних контрактів з дистриб’юторами й продавцями, висування вимог про розкриття використаної технології, застосування законодавства про конкуренцію, а також шляхом обгрунтування необхідності дотримання прав споживачів і гарантій на товари.

Складність і делікатність даного питання простежується на прикладі того, як договірні сторони за Угодою TRIPS фактично його обійшли. Згідно зі ст.6 (вичерпання прав) ніщо в даній Угоді не має використовуватися для вирішення питання про вичерпання прав інтелектуальної власності. В Декларації щодо Угоди TRIPS, а також питань охорони здоров’я, прийнятій 14 листопада 2001 р. на Конференції міністрів держав-членів СОТ у Досі, йдеться про те, що дія положень Угоди TRIPS, які стосуються вичерпання прав інтелектуальної власності, залишають на розсуд кожної країни-учасниці, надаючи їм право встановлювати свій режим щодо вичерпання прав, не піддаючи його сумніву, з урахуванням положень статей 3 і 4, що стосуються режиму найбільшого сприяння й національного режиму.

Існує більш-менш одностайна думка, що найефективнішими методами й процедурами у боротьбі проти порушення прав інтелектуальної власності є ті, що пов’язані із застосуванням кримінальних заходів захисту. Кримінальне законодавство висуває різні норми й стандарти відповідальності, які, зазвичай, важко задовольнити органам розслідування – на відміну від цивільних справ, проте кримінальні заходи покарання бувають суворішими.

Із набуттям чинності Угоди TRIPS у багатьох країнах забезпечено створення інфраструктури і стимулів для ефективнішого й ширшого здійснення карних заходів захисту. Ставлення до розгляду питань, пов’язаних з контрафакцією і піратством, змінюється в позитивніший бік.

Угода TRIPS вимагає, щоб держави-члени створювали правову інфраструктуру й механізми, які дозволяють правовласникам відстоювати свої права, припиняти порушення від самого їх початку, забезпечувати збір необхідних доказів і уживати відповідні ефективні засоби захисту, необхідні у конкретній ситуації.

Цивільно-правові заходи захисту можуть бути ефективними для боротьби проти виробників контрафактної продукції, незважаючи на те, що кримінальні заходи захисту залишаються найефективнішим способом дій проти порушень прав інтелектуальної власності. Тому обсяг цивільного судочинства у справах про порушення прав інтелектуальної власності значно зростає.

Ефективна судова система розгляду претензій власників прав інтелектуальної власності є необхідним елементом будь-якої системи інтелектуальної власності. Якщо судова система у певній країні є менш досконалою, ніж в інших країнах, правовласники почнуть вдаватися до послуг міжнародних судів, що може підривати внутрішню політику країни у галузі інтелектуальної власності.

У зв’язку із загальносвітовим розширенням різних видів діяльності, пов’язаних з реалізацією прав інтелектуальної власності, виникає необхідність приділяти особливу увагу міжнародному приватному праву, зокрема з погляду міжнародної гармонізації, з урахуванням істотних розбіжностей у зводі відповідних законів і законодавств, що належать до міжнародного приватного права. Цей звід законодавств використовується в тих випадках, коли цивільне законодавство торкається сторони або судової системи понад як однієї країни.

Зараз не існує міжнародної угоди стосовно правових питань у сфері міжнародної юрисдикції. В січні 2001 р. ВОІВ організував Всесвітній форум з міжнародного приватного права та інтелектуальної власності для обговорення низки питань, включаючи міжнародну юрисдикцію справ, що стосуються інтелектуальної власності, вибору застосовуваних законодавств інтелектуальної власності, а також визнання рішень іноземних судів з питань порушення прав інтелектуальної власності.

Одним із способів адміністративного вирішення спорів щодо прав інтелектуальної власності є багатообіцяюча сфера альтернативного вирішення спорів (АВС), зокрема арбітраж, яка швидко розвивається. Практика АВС як найбільш дешевий і швидкий і не такий трудомісткий спосіб вирішення спорів виникла у багатьох інших галузях права й зарекомендувала себе як життєздатна альтернатива цивільному судочинству.

Процедури АВС можуть бути обов’язковими або факультативними – відповідно, результати можуть бути обов’язковими, як, наприклад, в арбітражі, або необов’язковими – зокрема, якщо вдатися до процедури посередництва.

Використання методики АВС надає багато переваг порівняно з цивільним судочинством з точки зору розв’язання проблем, скорочення кількості нерозглянутих справ, строків і витрат. Зазвичай вона здійснюється органом або відомством, що відрізняється від органів судової влади. Як зростаюча сфера застосування, вона надає унікальні вигоди у забезпеченні захисту прав інтелектуальної власності й займатиме провідне місце в майбутньому розвитку світового бізнесу та пов’язаного з цим використання прав інтелектуальної власності.

Центр ВОІВ з арбітражу та посередництва здатний відігравати ефективну роль в улагоджуванні таких суперечок, бо він користується Правилами арбітражу, Правилами проведення прискореного арбітражу й посередництва, а також Рекомендаціями з включення спеціальних застережень у договори, що укладаються, які спеціально розраховані на розв’язання можливих спорів у сфері інтелектуальної власності. ВОІВ має у своєму розпорядженні велику базу даних, яка включає дані про спеціальних арбітражних суддів і посередників з різних юрисдикцій світу.

Після багатьох років потерпання від фінансових втрат, а також серйозних випадків, що стосуються втрати репутації й доброго імені перед споживачами, ділові кола докладають значних зусиль для створення й впровадження технічних засобів захисту, які забезпечуватимуть захист їхньої продукції від контрафакторів і піратів, а в багатьох випадках – публіку від небезпечних підробок. Технічні засоби захисту є новим аспектом у комплексі захисних заходів, який швидко розвивається.

Інтернет – договори ВОІВ про авторське право та про виконання і фонограми вперше зобов’язують договірні сторони надавати правову охорону й ефективні засоби захисту, які не дадуть змоги обійти технічні засоби захисту, використані правовласником.

Концептуально технічні засоби мають розроблятися таким чином, щоб більше ризикував той, хто займається контрафакцією, щоб вищою була ймовірність того, що він буде пійманий і сплачуватиме великий штраф або навіть буде засуджений до ув’язнення.

Щоб технічні засоби захисту успішно виконували своє призначення, вони мусять бути збалансовані відносно вартості, яку оплачує споживач. Бізнес дійшов висновку, що лише сполучення різних технічних засобів дозволяє захистити вироби й перемогти фальсифікаторів.

Існують різні типи технічних заходів, за допомогою яких бізнес намагається захистити свої вироби й забезпечити охорону своїх прав. Серед них переважають заходи оптичної та електронної технологій.

Заходи оптичної технології, засновані на використанні світла в різних варіантах, набули у виробників великої популярності. Найпоширенішими стали голограми - дво-або тривимірні структури, які забезпечують відбиття зображення або кількох зображень, при цьому іноді виникає ефект певного руху, видимий у зображенні. Основною причиною популярності голограм як засобу оптичної технології є те, що їх найважче копіювати з огляду на вартість і технічну складність.

До електронних заходів належать: магнітна смужка, на якій зберігається великий обсяг інформації в закодованій формі, яку можна зчитувати відповідним скануючим пристроєм; смарт-картка (“розумна картка”) – пластикова картка, що включає комп’ютерний мікрочіп з великим обсягом інформації, яка стає доступною за певних умов (це дорогий, але ефективний спосіб захисту й він у майбутньому стане одним із провідних шляхів захисту); електронне кодування, що перемішує електронні сигнали, внаслідок чого їх неможливо зчитувати за допомогою звичайних засобів – наприклад, комп’ютерів, програвачів компакт-дисків, касетних відеомагнітофонів, програвачів дисків DVD. Тільки виробники товарів і законні покупці, що на законних підставах мають ключ для розшифровки записів, здатні скористатися відповідними виробами.

Питання належного захисту прав інтелектуальної власності стосується багатьох верств і сегментів суспільства. Контрафакція і піратство складають основну частину даної проблеми. Враховуючи різні потреби суспільства, створено численні організації, що займаються даним питанням, а також висувають різні ініціативи. До таких організацій, у першу чергу, належать Всесвітня митна організація та Інтерпол.

Неурядові організації (НУО) часто представлені промисловими або професійними організаціями, створені для реалізації цілей даної галузі промисловості. Вони виконують життєво важливі функції, включаючи проведення досліджень і збір статистичних даних, формування своєї політики, оприлюднення цієї політики на різних нарадах і форумах, а також інформування своїх членів про найновіші й найактуальніші події. До таких організацій належать Міжнародна торговельна палата (ІСС), Міжнародна організація фонографічної промисловості (IFPI), Кінематографічна асоціація (МРА), Альянс програмного забезпечення для бізнесу (BSA), Міжнародна коаліція боротьби з контрафакцією (ІАСС).

Зараз реалізується кілька міжнародних ініціатив. Так, Європейське Співтовариство проявляє значну активність у боротьбі проти контрафакції та піратства. Є кілька специфічних причин, на яких грунтується ця активна діяльність, наприклад глобальна мета підвищення ефективності функціонування Спільного ринку й посилення світових позицій; введення єдиної валюти євро і очікування позитивних наслідків від цього кроку, а також та обставина, що багато категорій контрафактних виробів або виробляються в ЄС, або продаються там, наприклад товари високої моди й предмети розкоші, а також оптичні диски, що містять музику, комп’ютерні програми та кінофільми.

Серед факторів, які пояснюють зменшення обсягів піратської продукції, заслуговують на увагу:

• постійне збільшення присутності у світі та на місцях компаній, які випускають програмні продукти, що полегшує придбання легальних виробів, а також підвищує поінформованість суспільства стосовно незаконного програмного забезпечення;

• розширення співробітництва між промисловістю та урядовими структурами;

• запровадження у багатьох юрисдикціях кримінальних покарань, застосовних на практиці.

Для забезпечення реального економічного, соціального й культурного розвитку інтелектуальна власність має відігравати ключову роль. А для цього необхідно, щоб права інтелектуальної власності дотримувалися й охоронялися в усьому суспільстві. Для того, щоб права інтелектуальної власності дотримувалися, варто підсилити виховання культури у сфері інтелектуальної власності.

Отже, захист прав на міжнародному рівні є багаторівневим поняттям. Захист не може забезпечуватися виключно поліцією, митними органами та судами. Без політичної волі, створення відповідної правової інфраструктури та виховання культури у сфері інтелектуальної власності, захист прав інтелектуальної власності, ефективна боротьба з контрафакцією та піратством є неможливими, а без цього страждатиме країна та її економіка.