ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОНТРАФАКЦІЮ Й ПІРАТСТВО В УКРАЇНІ

Види цивільно-правової відповідальності за контрафакцію й піратство

До видів цивільно-правової відповідальності за контрафакцію й піратство відносяться:

• відшкодування збитків;

• стягнення незаконно одержаного доходу;

• виплата компенсації;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

8.1.1. Відшкодування збитків

Відшкодування збитків передбачено статтями: 16-Цивільного кодексу України, 29-Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», 26-Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», 20-Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», 21-Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», 24-Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», 52-Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Як правова категорія збитки – це викликані неправомірною поведінкою негативні наслідки у майновій сфері потерпілого. Збитками також називають грошовий вираз майнової шкоди. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Реальна шкода містить у собі витрати, які особа, права якої порушені, зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права. Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, називають втраченою вигодою (неодержаними доходами).

При оцінці наявності збитків патентовласника або власника виключної ліцензії може враховуватися велика кількість факторів, похідних від характеру правопорушення. Оцінюючи збитки патентовласника, варто, наприклад, враховувати такі фактори, як обсяг контрафактної продукції, виготовленої порушником патенту; строк, протягом якого порушувалися виключні права патентовласника; прибуток, одержаний правопорушником, сплачені податки; якість контрафактної продукції та вплив її на кон’юктуру ринку, та деякі інші. Розмір збитків повинен бути підтверджений патентовласником або власником виключної ліцензії відповідними документами.

Відшкодування збитків становить собою один з дієвих способів захисту авторських і суміжних прав. У даному разі матеріальний інтерес потерпілого задовольняється за рахунок грошової компенсації зазначених ним майнових втрат. При цьому така компенсація прямо пов’язана з розміром завданої шкоди (відшкодування збитків).

Хоча можливість компенсації майнових втрат допускалась і раніше чинним авторським законодавством, нині правила відшкодування шкоди в зазначеній сфері зазнали суттєвих змін. Зокрема, якщо раніше розмір збитків нерідко обмежувався нормативними актами, а на практиці переважно зводився до стягнення на користь потерпілого того гонорару, який йому належав би за нормального використання твору, нині з’явилася можливість стягувати з порушника збитки в повному обсязі. Крім того, потерпілий може вибрати конкретний метод відшкодування шкоди, що багато в чому полегшує завдання захисту його порушених майнових інтересів. Правом на відшкодування шкоди стали користуватися всі власники авторських і суміжних прав, зокрема й особи, які набувають ці права за договорами.

Як приклад реальної шкоди можна вказати на витрати, затрачені потерпілим на усунення спотворень твору або на відновлення матеріального носія, який пошкоджений або знищений порушником авторських прав. Відшкодуванню підлягають також витрати на надання юридичної допомоги із захисту порушених авторських або суміжних прав, на сплату мита при поданні позову до господарського суду тощо.

Переважно збитки у зазначеній галузі виражаються в тій втраченій вигоді, яка могла б бути одержана за умов нормальної реалізації прав і обов’язків учасників авторських правовідносин. Вважається, що нині цей вид збитків не може полягати тільки у виплаті тієї винагороди, яку одержав би автор або власник суміжних прав, якби їх права не були порушені.

Чинне авторське законодавство, як уже відзначалося, відмовилося від нормування авторської винагороди, зберігши лише мінімальні ставки, які, відповідно до ст.15(5) Закону України «Про авторське право і суміжні права», встановлюються Кабінетом Міністрів України за окремі види використання творів і об’єктів суміжних прав.

Орієнтація на мінімальні ставки була б очевидною несправедливістю відносно потерпілих. Стягнення ж винагороди за максимальними ставками, що практикувалося раніше, нині неможливе.

Якби втрачена вигода зводилася б до невиплаченої винагороди, цей захід відповідальності ставав би явно незрівняним порівняно з іншими передбаченими законом способами компенсації упущеної вигоди. Тому, як втрачена вигода, повинен розглядатися принаймні весь той прибуток, який незаконно одержаний порушником авторського або суміжного права.

Обгрунтування розміру завданих збитків, включаючи втрачену вигоду, є завданням самого потерпілого. Ним же доводиться сам факт порушення належних йому авторських або суміжних прав, а також причинний зв’язок між порушенням його прав і завданими збитками. Стосовно суб’єктивної умови відповідальності, то порушник авторських і суміжних прав передбачається винним, допоки ним не буде доведено інше.

За загальним правилом, збитки стягуються у грошовій формі. Та авторське законодавство допускає передання власнику авторських або суміжних прав за його проханням контрафактних примірників твору або фонограми, за рахунок яких можуть повністю або частково покриватися завдані збитки. Якщо потерпілого така форма відшкодування збитків не влаштовує, він може наполягати на грошовій компенсації його майнових втрат.

Довести наявність збитків і обгрунтувати їх розмір, особливо в частині втраченої вигоди, буває не завжди просто.

Порушення прав на торговельну марку може завдати її власникові різні види збитків. Правовласник може зазнати збитків, а порушник його права незаконно збагатитися. У разі продажу правопорушником товарів низької якості може бути завдано шкоди діловій репутації правовласника. Втрата репутації може потягнути за собою знищення обігу та вимагати великих втрат на відновлення репутації. Усі збитки підлягають відшкодуванню.