Вільне використання творів і об’єктів суміжних прав

Обмеження авторських і суміжних прав допускається, коли йдеться про інтереси всього суспільства, зокрема для забезпечення доступу до знань і поширення інформації.

Принципові добросовісного використання у законодавстві США про авторське право відповідає принцип вільного використання в законодавстві України про авторське право і суміжні права, який базується на відповідних положеннях Бернської конвенції (статті 2 bis, 10, 10bis) і Угоди TRIPS (ст.13). У зазначених статтях Бернської конвенції наведені випадки обмеження виключного права автора на використання свого твору, застережені або в самій Конвенції, або у внутрішньому законодавстві країн. Мета цих обмежень – задовольнити потреби людей в інформації. Положення Бернської конвенції варто оцінювати у світлі ст.13 Угоди TRIPS, в якій мовиться, що країни-учасниці повинні звести обмеження або винятки з розряду виключних прав до певних випадків, які не вступають у протиріччя з нормальним використанням твору і не порушують законних інтересів правовласника.

Допустимі українським авторським законом вилучення зі сфери авторських прав (статті 21-25 Закону України “Про авторське право і суміжні права”) можна об’єднати у п’ять відносно самостійних груп, які включають близькі за цілями випадки вільного використання.

Першу з них утворюють ті випадки вільного використання творів, об’єднувальною ознакою яких є необхідність забезпечення доступу до творів з метою вільного розповсюдження інформації. Сюди відносяться: цитування уривків із творів з науковою, полемічною, критичною або інформаційною метою в обсязі, виправданому метою цитування (п.1 ст.21); використання творів або уривків з них як ілюстрацій у виданнях, у радіо-і телепередачах навчального характеру (п.2 ст.21); відтворення в газетах, передача в ефір або кабелем опублікованих в газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань, коли таке відтворення, передача в ефір або кабелем не були спеціально заборонені автором (п.3 ст.21); те ж саме стосується публічно виголошених промов, звернень, доповідей тощо в обсязі, виправданому інформаційними завданнями (п.9 ст.21); відтворення творів у оглядах поточних подій засобами фотографії, шляхом передачі в ефір тощо, якщо твори стають побаченими або почутими під час висвітлення таких подій (п.4 ст.21).

Другу групу вилучень зі сфери авторського права становлять випадки вільного відтворення репрографічним способом опублікованих творів в одиничних примірниках без одержання прибутку (ст.22). Це дозволяється робити бібліотекам і архівам для заповнення, заміни втрачених і зіпсованих примірників, а також надання примірників твору іншим бібліотекам, які втратили з певних причин твори зі своїх фондів. Ті ж бібліотеки і архіви можуть відтворювати репрографічним способом окремі статті й малооб’ємні твори, які опубліковані у збірниках, газетах та інших періодичних виданнях, а також короткі уривки з письмових творів, якщо це здійснюється за запитами фізичних осіб з навчальною і дослідницькою метою.

Третя група випадків вільного використання творів включає публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похорон в обсязі, виправданому характером таких церемоній. Допускається також відтворення творів для судового провадження в обсязі, виправданому цією метою (п.7 і 8 ст.21).

Четверта група вилучень зі сфери авторського права стосується деяких випадків використання комп’ютерних програм (ст.24). Зокрема, користувач комп’ютерної програми може здійснювати її адаптацію, тобто вносити до неї зміни з метою забезпечення функціонування програми на конкретних технічних засобах користувача. Зазначені дії повинні бути обумовлені виключно технічними причинами.

Закон допускає виготовлення копії комп’ютерної програми для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у разі його втрати або знищення.

П’яту групу випадків вільного використання творів становить їх використання виключно в особистих цілях (ст.25). Власне, в таких випадках особа не використовує твір, а задовольняє свої потреби. Таке “використання” не можна ні проконтролювати, ні певним чином регламентувати. Та навіть в особистих цілях можуть використовуватись тільки зі згоди автора твори архітектури у формі будівель і споруд, комп’ютерні програми (крім зазначених вище випадків); книги (нотні записи) в певному обсязі шляхом репродукування.

Об’єкти суміжних прав теж можна у передбачених законом випадках використовувати без згоди виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення і, як правило, без виплати їм винагороди.

Зазначений виняток у сфері суміжних прав встановлений в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні інформації, розвитку освіти і науки.

Передбачені законом обмеження суміжних прав не підлягають розширеному тлумаченню. Вільне використання об’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальному їх використанню та зачіпати інтереси виконавця, виробника фонограми або відеограми, організацій мовлення, а також авторів творів, які виконуються та передаютоься

Усі винятки у сфері суміжних прав, передбачені Законом України “Про авторське право і суміжні права” (статті 42 і 43), можна звести до таких:

• допускають вільне використання виконання, передачі мовлення і їхніх записів, а також відтворення фонограм для включення до огляду про поточні події невеликих уривків з них;

•.об’єкти суміжних прав можуть використовувати будь-які зацікавлені особи з метою навчання або наукового дослідження;

• допускають вільне використання невеликих уривків з виконання, фонограми або відеограми, передачі мовлення для цитування за умови, що цитування здійснюють з інформаційною метою;

• дозволяють без згоди виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення використовувати передачу в ефір або кабелем, а також відтворювати фонограми в особистих цілях.

Вільне відтворення об’єктів суміжних прав дозволено також у випадках, встановлених Законом України “Про авторське право і суміжні права” щодо творів науки, літератури і мистецтва.