МАСШТАБИ КОНТРАФАКЦІЇ ТА ПІРАТСТВА

Термін «контрафакція» виник разом із зародженням і становленням національних систем захисту об’єктів інтелектуальної власності, прийняттям перших відповідних міжнародних актів. Так, у «Положенні про авторське право» від 22 квітня 1828 р. Російської імперії, до складу якої входила більша частина території сучасної України, зазначалося, що до закінчення визначеного Положенням строку ніхто не повинен порушувати права автора і без його згоди, або спадкоємців, або ж тих осіб, яким передані ці права на законних підставах, видавати його твори, хоча б з перекладом на іншу мову або з додаванням іншого заголовку, передмови, зауважень тощо; такий вчинок називався контрафакцією (§8).

У Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів (Бернська конвенція) від моменту її підписання (9 вересня 1886 р.) зберігається, з певними пізнішими редакційними правками, наступне положення: контрафактні примірники твору підлягають арешту в будь-якій країні Союзу, в якій цей твір користується правовою охороною (ст.16).

У виданні ВОІВ “Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам” (Женева,1981) дано наступне визначення терміна “контрафактні примірники твору”: “Примірники твору, – виготовлені будь-яким способом і в будь-якій формі, – виготовлення яких зумовлює порушення авторського права на твір. У разі аудіовізуальних записів, фонограм або їх примірників виготовлення контрафактних примірників може також становити порушення відповідних суміжних прав. Такі примірники, як правило, підлягають компенсації” (С.136). А у виданні “Азбука авторського права”(М.,1982), підготовленому ЮНЕСКО, зазначено, що контрафакція – це несанкціоноване відтворення, показ або опублікування твору будь-яким способом (С.77).

Термін “контрафакція” використовується не тільки стосовно об’єктів авторського права і суміжних прав, а й ряду інших видів інтелектуальної власності і, в принципі, означає товар із фальшивим найменуванням, який виготовляється на продаж без належного дозволу і видається в комерційних цілях за справжній і дозволений товар. Контрафакція, як правило, включає порушення проти торговельних марок і навіть патентів (імітація запатентованого товару).

Сучасне визначення терміна “контрафакція” дано в “Юридичній енциклопедії”: “Контрафакція (франц. сontrafaction –підробка, від лат. сontra – проти і facere – робити) – незаконне використання відомих на ринку товарних знаків з метою одержання доходів від виробництва і реалізації товарів, що імітують товари відомих фірм; порушення авторського права шляхом відтворення і розповсюдження чужого твору. Юридична або фізична особа, законні права та інтереси якої порушено внаслідок контрафакції, може вжити заходів щодо захисту права (у тому числі – в суді) на товарний знак або авторських прав у порядку, встановленому законодавством держави” (Т.4- К.: Укр.енцикл., 2002. – С.564).

Останнім часом у галузі авторського права термін “піратство” використовується, як правило, для позначення несанкціонованого відтворення творів, що захищаються авторським правом. Зазвичай цей термін використовується, нарівні з терміном “контрафакція”, для позначення недозволеного відтворення звукозаписів, відеофільмів і комп’ютерних програм.

Право інтелектуальної власності Європейського Союзу також розрізняє контрафактні та піратські товари. Відповідно до ст. 2(а) Регламенту Ради (ЄС) № 3295/94 Ради від 22 грудня 1994 р., що встановлює деякі заходи щодо ввезення до Співтовариства і експорту та реекспорту із Співтовариства товарів, що завдають шкоди певним правам інтелектуальної власності, до “контрафактних товарів” віднесені: товари, включаючи їх упаковку, на яку була нанесена без дозволу фабрична або торговельна марка, ідентична фабричній або торговельній марці, зареєстрованій за всіма правилами для того ж типу товарів, або яка не може бути відрізнена за своїми основними аспектами від цієї фабричної або торговельної марки, і яка тому завдає шкоди правам власника марки, про яку йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблено запит на втручання митних властей; будь-який марочний знак (логотип, етикетка, самостійна етикетка, проспект, керівництво з експлуатації, гарантійний документ), навіть поданий окремо, в тих же умовах, що й вищезазначені товари; упаковки з проставленими на них марками підроблених товарів, подані окремо, в тих же умовах, що й вищезазначені товари.

До “піратських товарів” віднесені товари, які є або які містять примірники, виготовлені без згоди власника авторського права або суміжних прав чи власника права на малюнок або модель, зареєстрованого або незареєстрованого національним правом, або особи, належним чином уповноваженої власником у країні виробництва у випадках, коли виготовлення цих примірників завдає шкоди правам, про які йдеться, згідно із законодавством Співтовариства або законодавством держави-члена, в якій зроблений запит на втручання митних властей.

У виданні ВОІВ “Глоссарий терминов по авторскому праву и смежным правам” дано наступне визначення терміна “піратство”: “В галузі авторського права і суміжних прав розуміється як відтворення опублікованих творів або фонограм будь-яким відповідним способом для публічного розповсюдження, а також ретрансляція чужих радіотелепередач без відповідного дозволу” (C.186).

У виданні “Азбука авторського права”, підготовленому ЮНЕСКО, зазначено: “Піратство” означає недозволене виготовлення примірників механічних записів або з друкованих видань твору і таємний їх продаж» (С.77).

В одному з науково-практичних видань (“Защита авторских и смежных прав по законодательсьву России” - М., 2002) піратство в галузі авторського права і суміжних прав визначається “як будь-які дії, спрямовані на відтворення, розповсюдження або будь-яке інше використання твору або об’єктів суміжних прав, як правило, з метою одержання прибутку і в комерційному масштабі”(С.264-265).

Отже, терміни “контрафакція” та “піратство” не мають чітко окресленого значення і здебільшого використовуються разом (“контрафакція” і “піратство”) для позначення неправомірного використання як об’єктів авторського права і суміжних прав, так і торговельних марок. “Терміни “контрафакція” і “піратство”, - писав Генеральний директор ВОІВ Каміл Ідріс, – визначаються та використовуються різним чином у різних контекстах. Зазвичай “контрафакція” асоціюється з умисним порушенням знаків для товарів і послуг, а “піратство” - з умисним порушенням авторського права і суміжних прав. Однак кожний із цих термінів може бути визначений так, щоб охоплювати інші види інтелектуальної власності. Незалежно від варіантів у дефініції та використанні цих термінів, можна стверджувати, що контрафакція й піратство безперечно означають випадки, коли інтелектуальна власність інших осіб використовується без дозволу. Це є очевидною зневагою прав інших осіб, що робить такі випадки кричущими» (Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання. – ВОІВ. – Пер. з англ., Укрпатент, 2006. – С.332-333).

Видається досить складним дати точну оцінку діапазону цієї проблеми у світовому масштабі. Ті, хто здійснює акти контрафакції й піратства, зазвичай не ведуть офіційної звітності про свої продажі. Арешт продукції торкається лише певної частки від загального обсягу ринку, а ступінь контрафакції й піратства, включаючи порушення, які мають місце в бізнесі, на підприємствах та у приватних умовах, ніколи не можна виявити з великим рівнем упевненості.

Існує певна оцінка частки нелегальної контрафактної продукції на світовому ринку, яка становить від 5 до 7% від загального торговельного обігу. Щорічно втрати робочих місць внаслідок названих актів порушення становлять 120 тис. у США й 100 тис. – у країнах ЄС.

Стосовно розмаху піратства, то, за приблизною оцінкою, піратське виготовлення звукозаписів щорічно призводить до втрат для звукозаписувальної промисловості в розмірі близько одного мільярда доларів США. Щорічні збитки виробників ком-п’ютерних програм внаслідок піратського копіювання їхньої продукції оцінюється, згідно з деякими джерелами, приблизно в 14 мільярдів доларів США.

Існує декілька причин, через які держава повинна вживати ефективні заходи проти піратської діяльності.

Найважливіша причина полягає в тому, що при порушенні прав, наданих відповідно до авторського права, автори, виконавці, виробники фонограм і відеозаписів, видавці, організації мовлення та інші зазнають значної матеріальної шкоди. Вона завдається не тільки особистим матеріальним інтересам одержувачів винагороди, а й суспільству в цілому, бо стримується творчість і порушуються інтереси тих, яким закон про авторське право покликаний служити, включаючи інтереси становлення національної індустрії культури.

Піратство загалом зачіпає більш за все твори, які користуються успіхом. У звукозаписувальній промисловості тільки невелика частка творів призводить до матеріального успіху, і дохід саме від цієї частки творів дозволяє промисловості займатися виробництвом менш успішних, але, можливо, більш цінних творів. Якщо цей стимул втрачається, промисловість може бути не в змозі продовжити випуск таких творів і приділяти належну увагу якості випущених творів, що в перспективі завдаватиме шкоди споживачам і суспільству в цілому.

Необхідність боротьби з піратством варто розглядати з точки зору як близької, так і віддаленої перспективи. Іноді побутує твердження, що піратство може розглядатися як позитивне явище, бо на ринку з’являються популярні твори за низькими цінами. Говорять також, що пірати працевлаштовують значну частину робочої сили і тим самим розширюють ринок праці. Іноді стверджують, що в суспільстві існують більш невідкладні пріоритети, ніж боротьба з піратством. Така аргументація безпідставна, якщо держава хоче підтримати свою міжнародну репутацію і брати участь у міжнародному обміні стосовно культури, інформації та індустрії розваг.