Висновки Венеційської комісії щодо реформування прокуратури в Україні

6. У своїх попередніх висновках Венеціанська комісія висловлювала критичні

зауваження щодо інституту прокуратури (далі – прокуратура), зазначаючи, що вважає її функціїзначно перевищеними того обсягу, який повинна мати прокуратура у демократичному

суспільстві. Комісія також нагадала державним органам України ряд зобов'язань, за якими

вони повинні були змінити роль прокуратури для приведення її у відповідність до європейських

стандартів3

.Венеціанська комісія визнає, що в деяких країнах публічний обвинувач має функції,

відмінні від функцій кримінального переслідування і заявляє, що такі повноваження є

легімними за умови їх відповідності певним критеріям. Іншими словами, повноваження повинні

здійснюватися у спосіб, який би поважав принцип поділу державної влади, включаючи й

принцип незалежності судів, субсидіарності, спеціалізації та неупередженості обвинувачів5

.

Такий підхід потребує позбавлення прокуратури її широких повноважень у сфері загального

нагляду, які повинні бути у судів, та одночасного покладення завдання захисту прав людини на

Уповноваженого з прав людини.

У зв'язку з цим слід зазначити, що 19 вересня 2012 року Комітет міністрів Ради

Європи ухвалив Рекомендацію CM/Rec (2012)11 щодо ролі публічних обвинувачів поза межами

системи кримінальної юстиції, в якій у частині 5 розділу «Загальні принципи» йдеться про те,

що «Рекомендацію (2000)19 Комітету міністрів державам-членам щодо ролі служби публічного

обвинувачення в системі кримінального судочинства слід застосовувати з відповідними змінами

до прокурорів, які мають обов'язки та повноваження поза межами кримінальної юстиції, у

частині, яка стосується:

- гарантій здійснення їх функцій;

- їх відносин з органами виконавчої, законодавчої та судової влади, а також

- функцій і обов'язків щодо громадян»

. У контексті прокурорської діяльності і до того, як Конституційним Судом України

було винесено рішення від 30 вересня 2010 року про скасування змін, внесених Законом

України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV від 8 грудня 2004 року»,

виникла проблема у зв'язку з частиною 5 статті 121 Конституції. У її положенні, яке зазнало

критики з боку Венеціанської комісії, зазначалося, що прокуратурі доручено здійснювати

«нагляд за додержанням прав і свобод людини, а також додержанням законів з цих питань

органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами».

Це надійно закріпляло прокуратуру за старою системою, за якої широкі повноваження

прокурора стали можливими у результаті слабкості інших інститутів захисту прав людини.

12. У демократичній країні немає жодної необхідності в тому, щоби прокуратурі

відводилась така потужна роль у цій сфері і це неодноразово повторювалося у різних висновках

Венеціанської комісії8

.

З метою обмежити повноваження прокуратури Венеціанська комісія запропонувала

видалити частину 5 статті 121 Конституції України з аргументуванням, що це надасть нового

імпульсу реформуванню прокуратури в Україні та допоможе «відмовитися від» її старої моделі.

Цей меседж було взято до уваги та реалізовано у рішенні Конституційного Суду України від 30

вересня 2010 року, який визнав Закон № 2222-IV від 8 грудня 2004 року недійсним та відновив

Конституцію України у редакції 1996 року

, анулювавши, таким чином, частину 5 статті 121.

13. Проект закону про прокуратуру, у якому враховано цей Висновок, є кроком вперед

на шляху відмови від наглядової ролі прокурорів за законністю, яку вони наразі мають.

Венеціанська комісія добре розуміє, що питання ролі прокурора було одним з найбільш спірних

питань у пострадянських країнах, які свого часу розпочали реформування своїх систем. Ці

реформи позбавляли прокурорів їх загальних наглядових повноважень, обмежуючи їх досі дуже

широкі функції кримінальними справами, як того вимагають європейські стандарти. Внесені

цим проектом закону про прокуратуру зміни, які стосуються скасування наглядової ролі

прокуратури за законністю та її відсутність у списку прокурорських функцій, таким чином,

можна вітати. Мета обмеження наглядових повноважень прокуратури є виправданою та

відповідає європейським стандартам.