Законодавчі та нормативно-правові акти України з охорони праці

Законодавство України про охорону праці – це система взаємо­зв’я­заних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці. Воно складається з Кодексу законів про працю України, Законів України «Про охорону праці», , «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров'я», «Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про пожежну безпеку», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших.

Базується законодавство України про охорону праці на конститу­ційному праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці, гарантовані статтею 43 Конституції України. Ця ж стаття встановлює також заборону використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах. Стаття 45 Конституції гарантує право всіх працюючих на щотижневий відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скорочену тривалість роботи в нічний час.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов’язки (ст. 57) й інші загальні права громадян, у тому числі право на охорону праці.

Пит..5

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно правових актів, а та кож забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.З цією метою роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці. а саме: створити служби і призначити посадових осіб. які вирішуватимуть конкретні питання охорони праці. Роботодавець зобов'язаний також затвердити інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на цих осіб функцій, а також контролювати їх додержання.

Організуючи систему управління охороною праці слід враховувати кількість працюючих на підприємстві, що передбачено ст. 15 Закону про охорону праці. На підприємстві з кількістю працюючих:
50 і більше осіб — роботодавець створює службу охорони працівідповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. Відзначимо, що зараз слід керуватися Типовим положенням № 255, на основі якого, з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці й інших факторів, роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці підприємства.

визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників згідно із законодавством;
менше 50 осіб — функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку;
менше 20 осіб — для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають підготовку. У п. 1.4 Типового положення № 255 уточнено, що такі особи повинні мати виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройти навчання з охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою та заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.
Спеціалісти служби охорони праці, в разі виявлення порушень охорони праці, за ст. 15 Закону про охорону праці мають право:

видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписів щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису щодо одержання припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім'я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцю;

Приписи складаються за формою 1-ОП згідно з додатком до Типового положення № 255 у двох примірниках, один з яких видається керівникові робіт, об'єкта, цеху, а другий залишається та реєструється у службі охорони праці і зберігається протягом п'яти років.

вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до робіт або не виконують вимог нормативно правових актів з охорони праці;

зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Функції служби охорони працівизначені у розділі 3 Типового положення № 255. До них, зокрема, відносяться:
розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням;

підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю;

проведення спільно з представниками інших структурних підрозділів і за участю представників професійної спілки підприємства або, за її відсутності, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці перевірок дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

складання звітності з охорони праці;

проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці;

ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди;

забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охорони праці;

складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які мають бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства;

інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, а також листів, заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці;

організація забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань.

Крім того, до функцій служби охорони праці віднесено участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань;

проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці;

розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства;

складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди;

організації навчання з питань охорони праці;

роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

Служба охорони праці має також забезпечувати організаційну підтримку (за наявності) роботи комісії з питань охорони праці підприємства, а також здійснювати функції контролю.

Пит..6-7, 9