Поняття про принципові схеми дослідження впливу факторів навколишнього середовища на здоров’я населення

Стан здоров*я населення залежить від багатьох чинників, напряму він залежить від чинників НС,що діють безпосередньо на кожен організм та сукупно на усю популяцію. Вивчення стану здоров*я під впливом чинників НС починається з визначення1) мети,завдання і програми дослідження. Після цього 2)вибирають зону(зони) спостереження, в якій буде проведене дослідження( це чітко окреслена територія з нас-ням,що на ній проживає, в якій реєструються (дослідна зона) чи не реєструються (контрольна зона) підвищені понад норму рівні поширення досліджуваного чинника). залежно від методологічної спрямованості гіг дослідження впливу чинників НС зводять до 4 конкретних схем: (І)дослідження типу чинник-показник здоров*я, (ІІ)чинник-комплекс показників, (ІІІ)комплекс чинників-показник здоров*я,(IV) комплекс чиннників-комплекс показників. в першому випадку досліджують один відомий чинник(н-д запиленість атм повітря, ) який діє на один показник здоров*я( захв нас-ня га ГРВІ). в цьому випадку дії повинні бути такими: 1-вибирається один чинник, 2-гіг.оцінка даного чинника(поширеністть,вплив,тривалість,умови впливу), 3- вибір найчутливішого показника, який буде визначатись у даної групи населення, 4-збір даних для розрахунку показника, 5-розрахунок показника здоров*я 6-оцінка зв*язку між рівнем поширеності чинника і показником здоров*я 7-розробка рекомендацій щодо профілактика і їх впровадження.

У другому випадку досліджують вплив одного чинника здоров*я на комплекс вибпаних показників. кроки майже ті ж, за відмінністю того, дослідник повинен досліджквати не один, а кілька показників здоров*я, які визначаються різними способами в процечі такого дослідження визначається чутливість кожного обраного показника до впливу етіологічного чинника, що вивчається. потім найбільш чутливий показник впровадж в гіг практику ,як критерій оцінки даного чинника.

В третьому випадку оцінюють комплекс чинників на один показник здолров*я.спочатку складають перелік етіологічних чинників НС, потім ств гігієгічний опис поширеності відібраних чинників.наступним кроком є визначення найбільш чутливого показника здоров*я для піддослідної групи населення. пізніше збирають дані для визначеного показника здоров*я для даної групи нас-ня, потім оціннють зв*язок між різними етіологічним чинниками та показниками здоров*я за доп матем моделювання. далі розробляють і впроваджують рекомендаії щодо профілактики.

Четверта схема є найважчим в цьому випадку гіг дослідженям. складають перелік етіологічних фаткорів впливу НС, потім складають гіг опис поширеності даних чинників, вибирають піддослідну групу та складають переілк адекватних показників здоров*я. пізніше, збирають дані для визначення розрахунку визначених показників здоров*я та їх розрахунок, визначають індекс здоров*я, оцінюють багатофакторний зв*язок між різними етіологічними чинниками та показниками за доп математич моделювання, розробляються профілактичні рекомендації та оцінююь їх ефективність.

1.(3).Гігієна польового розташування цивільних формувань та потерпілого населення при надзвичайних ситуаціях. Постійне розташування у спеціально збудованих спорудах називається казарменним або стаціонарним.Тимчасове розміщення цивільних формувань та потерпілого населення при надзвичайних ситуаціях поза стаціонарними будовами, які побудовані для їх постійного розташування (мешкання), називають польовим. Розрізняють три типи польового розташування: поза населеними пунктами – у навчальних центрах або табором1, у населених пунктах та змішане розташування – частково у населеному пункті, частково – табором. Змішане розташування передбачає поєднання всіх видів помешкань для розміщення особового складу (населення) та службових приміщень. Органи виконавчої влади, на території яких планується розміщувати евакуйоване населення із зон радіоактивного забруднення навколо АЕС, зон катастрофічного затоплення, землетрусу тощо, видають ордери на право зайняття громадських будівель і приміщень. Вони ж визначають безпечний район – придатний для життєдіяльності район розміщенння евакуйованого населення за межами зон можливого руйнування, хімічного зараження, катастрофічного затоплення, масових лісових і торф’яних пожеж, а також небезпечного радіоактивного забруднення.У якості польового житла використовують намети, заслони-навіси, курені, землянки, інколи укриття зі снігу та криги, а також збірно-розбірні помешкання, модулі, що обладнані на автомобілях, пересувні вагончики, залізничні вагони, надувні каркаси тощо. На території табору, окрім житлових, зводять і господарські споруди (пункти харчування, польові лазні, убиральні, сміттєзбірники тощо).Особливості розташування у населених пунктахПри цьому способі розташування для формувань (потерпілого населення) створюються найбільш сприятливі умови, тому що люди більше захищені від дії несприятливих метеорологічних чинників. Крім того, зникає потреба у проведенні трудомістких робіт з будівництва польових жител. Для вирішення питання щодо можливості тимчасового розташування формувань (потерпілого населення) у конкретному населеному пункті, за розпорядженням старшого командира (керівника) обов’язково проводять санітарно-епідеміологічну розвідку. До складу розвідувальної групи повинен входити представник медичної служби.Санітарно-епідеміологічна розвідка має за мету встановити:– кількість, розміри та санітарний стан житлових і громадсько-адміністративних споруд, можливість використання їх для розквартирування військ (потерпілого населення);– наявність джерел водопостачання, їх санітарно-топографічну характеристику, санітарно-технічний стан, справність обладнання, що оберігає воду від забруднення, дебіт та якість води;– наявність каналізацій, вигрібних вбиралень, сміттєзбірників, їх ємність та санітарно-технічний стан;– санітарний стан території;– інфекційну захворюваність серед населення та епізоотії серед домашньої худоби, диких тварин і гризунів, активність природних осередків захворювань;– наявність та стан місцевих закладів, які можуть бути використані для санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення військ і потерпілого населення (санітарно-епідеміологічні станції, інфекційні лікарні чи відділення, лазні, пральні, санітарні пропускники тощо).Розташовуватись у населених пунктах, які є неблагополучними в санітарно-епідемічному відношенні, забороняється.

2(3)Види і способи польового розташування. Негативні особливості польового розташування населення (ліквідаторів) при надзвичайних ситуаціях.У польових умовах1 в мирний час війська можуть розташовуватися у навчальних центрах, на полігонах, а при проведенні рятувальних робіт – у районах виникнення надзвичайних ситуацій; у воєнний час – в разі участі в локальних конфліктах або бойових діях – особовий склад може розташовуватися:– в населених пунктах;– поза населеними пунктами;– змішаним способом.

Польове розташування вимагає від командування, медичного персоналу та особового складу чіткого виконання санітарно-гігієнічних вимог, тому що з’являються додаткові труднощі в організації захисту військ від занесення і розповсюдження інфекційних захворювань. Цьому можуть сприяти такі фактори, як тимчасовий характер розміщення, зниження рівня комунально-господарського обслуговування, скупченість, слабкий захист від несприятливого впливу клімато-погодних умов (спека, холод, вітер, підвищена вологість), тривалий контакт із грунтом, труднощі в організації водопостачання і харчування тощо. Щоб запобігти їх впливу, треба правильно вибрати місце й обладнати польове житло, яке є найбільш оптимальним для даних конкретних умов. Для розташування особового складу в першу чергу доцільно використовувати громадсько-адміністративні споруди (після узгоджен­ня з представниками місцевої влади): кіно- та концертні зали, будинки культури, школи, дитячі садки, будинки відпочинку, санаторії тощо.При необхідності особовий склад розселяють у житлових будинках, бажано в окремих від цивільного населення приміщеннях. Особисті речі військовослужбовці повинні зберігати у речових мішках. Користуватися речами мешканців їм забороняється. Норми площі й об’єм повітря на людину в таких випадках не регламентуються.Змішане розташування передбачає розміщення штабу частини, медичного пункту, вартових приміщень, господарських і деяких інших підрозділів у населеному пункті, а бойових підрозділів та техніки – у польовому таборі (біваку).Польове розміщення військУ цьому варіанті великого значення, з гігієнічної точки зору, набуває вибір місця для біваку і тимчасового військового містечка, а також типу житлових споруд. За сприятливих умов і залежно від пори року та рельєфу місцевості треба вибирати ділянки із сухим грунтом, який не утворює багато пилу. Ділянка повинна мати невеликий схил для стікання зливових і талих вод. місцезнаходження її бажано вибирати поряд з джерелами, придатними для водопостачання, біля доріг з твердим покриттям, на достатній віддалі від промислових та стратегічно важливих об’єктів, по яких противник може нанести удари. Одночасно під час вибору ділянки при розміщенні у передгір’ях треба передбачити можливість затоплення водою або селем (водогрязевий потік), тому не варто вибирати під місце для табору русла пересохлих річок. Потрібно враховувати вірогідність зсувів грунту, сходження снігових лавин, каменепадів, виникнення лісових пожеж, загорання торф’яних грунтів, утворення провалів у карстових породах тощо. Рівень стояння грунтових вод ­повинен бути достатньо низьким (не вище ніж 1,5-2,0 м до поверхні). Ділянки з негустим лісом або великим чагарником є найбільш оптимальними для облаштування табору, тому що особовий склад буде захищений від холодних вітрів взимку і від сонячних променів влітку. Деревину можна при необхідності використати для будівництва пристосованих польових жител, для обігріву та приготування їжі.В Україні, де взимку часто бувають відлиги, не рекомендується вибирати низинні місця через загрозу їх підтоплення. У разі розташування на місцевості з глибоким сніговим покривом, сніг за необхідності можна використати як будівельний матеріал для сніго-крижаних споруд. Придатність ділянки для розміщення військ за гігієнічними показниками встановлюється санітарно-епідемічною розвідкою.Для розміщення особового складу споруджують польові будинки й укриття різних типів: заслони, заслони-навіси, курені, будівлі зі снігу та криги, землянки, намети, наземні спрощені споруди (бараки), інвентарні збірно-розбірні та пересувні будиночки (вагончики, кунги). Вибір типу і ступеня благоустрою польових приміщень визначається бойовою, в тому числі радіаційною і хімічною обстановкою, вірогідним терміном перебування військ на даному місці, кліматичними та погодними умовами, рельєфом і грунтово-геологічною характеристикою місцевості, наявністю будівельних матеріалів та інженерної техніки.

3. (3)Гігієнічні вимоги до планування та облаштування польового табору для цивільних формувань, потерпілого населення при надзвичайних ситуаціях. .

Особливості польового розташуванняМісце для розташування особового складу (потерпілого населення) у польових умовах табором визначається старшим начальником за погодженням із місцевими і регіональними органами влади. Зазвичай, вибирають захищену від вітрів, незабруднену, віддалену від джерел забруднення (сміттєзвалища, тваринні ферми, скотомогильники тощо) не менше ніж на 3 км, малозаселену гризунами, з джерелом доброякісної води місцевість, що не придатна для сільськогосподарських потреб. Поверхня ділянки має бути з невеликим нахилом для стікання води після дощу (танення снігу), а також сухою. Перевага надається супіщаним та суглинистим грунтам, ділянкам з деревами та кущами, які захищають від спеки влітку, а взимку – від холодних вітрів, з рівнем грунтових вод не ближче 1,5 м до поверхні. На території табору та прилеглій місцевості не повинно бути заболочених ділянок. Забороняється облаштовувати табір у руслах невеликих або пересохлих річок у передгір’ї із-за можливості затоплення водою або селем після дощів у горах, треба також передбачати загрозу зсуву грунту, снігових лавин, небезпеку пожежі на торф’яних грунтах або у лісі, уникати ділянок з карстовими явищами, підвищеним пилоутворенням. Ці вимоги враховуються під час проведення санітарно-епідеміологічної розвідки. Її завданням також є виявити заражені біологічними (бактеріологічними) засобами і забруднені отруйними та радіоактивними речовинами, нечистотами і покидьками ділянок. Пропозиції та рекомендації з проведення заходів для поліпшення санітарно-гігієнічного стану обраної ділянки місцевості доповідають командуванню (керівництву) для прийняття певного рішення. На вибраній ділянці будують тимчасові споруди (намети, розбірно-щитові будівлі), розставляють польові вагончики або житлові модулі. Для визначення фронту табору треба враховувати “розу вітрів” та наявність під’їздних шляхів.На сьогодні, намети ще є достатньо портативним і зручним для користування видом польового житла в таборах як літом, так і взимку. При розміщенні особового складу (населення) у табірних наметах, останні встановлюють на спеціально влаштовані дерев’яні гнізда з похилими бортами висотою 60-70 см. Грунтова підлога піднімається над рівнем землі на 10-15 см і на неї вкладають дерев’яний щит. По периметру намети обкопують канавками шириною 20 см і на глибину 30 см для відводу атмосферних вод та попередження проникнення в намети гризунів У наметах встановлюють ліжка або дерев’яні нари (із розрахунку 1,2-1,5 м2 площі на одного службовця, висотою 40-50 см від підлоги). При розгортанні табору для короткочасного перебування (до 3 діб) в наметах особовий склад може розміщуватися на грунтовій підлозі, яку необхідно утеплити гілками дерев, соломою та покрити брезентом.Влітку при гарній погоді бокові стінки наметів піднімають для просушування При довшому перебуванні в наметах облаштовують місця для зберігання верхнього одягу, речових мішків, туалетного приладдя, котелків, ложок, кухлів та особистих речей. У зимовий період намети повинні бути утеплені за допомогою внутрішніх піднаметів та підвісних стінок утеплення (із фланелі або іншого теплоізолюючого матеріалу, який обробляється вогнезахисними речовинами). Для утеплення підлоги під дерев’яний щит підкладають гілки або солому. Ззовні навколо наметів для захисту від вітру роблять сніговий вал. У всіх наметах встановлюють пічки різних конструкцій (чавунні військові, залізні, похідні тощо). Крім того, в кожному підрозділі облаштовують намет для просушування обмундирування та взуття, а також намет для періодичного зігрівання військовослужбовців. Доцільно взимку встановлювати намети над котлованом, завдяки чому в них стає значно тепліше, просторніше і зручніше, майже вдвічі збільшується повітряний куб. Для нетривалого відпочинку придатними є заслони-навіси, курені, снігові (крижані) укриття. Більш сучаснішими і зручнішими для мешкання та розміщення функціональних підрозділів, у тому числі і медичних, є пересувні модулі на автомобілях, надувні пневматичні модулі з каркасом для входу-виходу, причепні вагончики та залізничні вагони, які можуть використовуватися як окремо, так і в комплексі з іншими видами польових жител, залежно від наявної кількості та існуючої потреби .