ПРИВАТНІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДЕТЕКТИВНІ АГЕНТСТВА

Розглядаючи структуру, завдання і систему управ­ління органів поліції зарубіжних країн, не можна обійти увагою приватні поліцейські організації і детективні (не­державні) охоронні агентства. Юридичною основою їх дія­льності є законодавче закріплені концепції загальноцивіль-ного звинувачення в англосаксонських країнах і кримі-

' Див.: Ведомости Верховного Совета РФ. 1991. №3. Ст.19.

нального позову в континентальних країнах. Практика при­ватного розслідування, приватної охоронної діяльності не­впинно розширюється. Всі країни Європи в тій чи іншій мірі дозволяють приватну розшукову й охоронну діяльність.

Понад п'ять років тому в Україні виникли і стрімко розвиваються приватні структури захисту громадян та під­приємств. У лютому 1995 р. вони провели свій установчий з'їзд і утворили Українську федерацію працівників недер­жавних служб безпеки, яка була зареєстрована Міністерст­вом юстиції України в травні 1995 р. як незалежна всеук­раїнська громадська організація, котра об'єднує громадян і підприємства, що займаються охоронною та інформацій­ною діяльністю. За станом на жовтень 1998 р. філіали фе­дерації створені в 18 областях України, в них працює біль­ше трьох тисяч осіб, переважно професіоналів, у минулому працівників органів внутрішніх справ та служби безпеки. Федерація ставить своїми завданнями впровадження єдиної політики у сфері охоронного бізнесу, створення правової бази, забезпечення соціального захисту працівників недер­жавних охоронних структур, підготовку кадрів для них, розробку механізму взаємодії з правоохоронними органа­ми, узагальнення досвіду, впровадження сучасних методів та прийомів захисту життя громадян і власності об'єктів підприємницької діяльності.

Але законодавче в Україні не врегульовано діяль­ність недержавних охоронних структур, не визначено пра­вовий статус самих приватних охоронних підприємств, їх працівників, право володіння та користування зброєю, їх компетенцію. Закон України «Про охоронну та детективну діяльність» за участю автора тільки розробляється.

11 березня 1992 р. Верховна Рада Російської Феде^ рації прийняла Закон «Про приватну детективну і охоронну діяльність у Російській Федерації». Цим Законом приватна детективна й охоронна діяльність визначаються як надання на платній договірній основі послуг фізичним і юридичним особам підприємствами, які мають спеціальний дозвіл (лі­цензію) органів внутрішніх справ, з метою захисту закон­них прав і інтересів своїх клієнтів. Приватна детективна й охоронна діяльність згідно з цим Законом здійснюється для розшуку й охорони.

<<>>
З метою охорони дозволяється надання таких видів послуг:

- захист життя і здоров'я громадян;

- охорона майна власників, в т.ч. і при його транс­портуванні;

- проектування, монтаж і експлуатаційне обслуго­вування засобів охоронно-пожежної сигналізації;

- консультування і підготовка рекомендацій клієн­там з питань правомірного захисту від протиправних пося­гань;

- забезпечення порядку в місцях проведення масо­вих заходів.

З метою розшуку дозволяється надання таких видів послуг:

- збір відомостей щодо цивільних справ на договір­ній основі з учасниками процесу;

- вивчення ринку, збір інформації для ділових пере­говорів, виявлення некредитоздатних або ненадійних діло­вих партнерів;

- встановлення обставин неправомірного викорис­тання в підприємницькій діяльності фірмових знаків і най­менувань, недобросовісної конкуренції, а також розголо­шення відомостей, що містять комерційну таємницю;

- вияснення біографічних та інших даних про окре­мих громадян, що характеризують особу (за їх письмовою згодою), при укладанні з ними трудових та інших контрактів;

- розшук громадян, як безвісти пропалих;

- пошук втраченого громадянами чи підприємства­ми, установами, організаціями майна;

- збір відомостей щодо кримінальних справ на до­говірній основі з учасниками процесу, з повідомленням про це посадової особи (слідчий, прокурор, суддя), яка прово­дить попереднє слідство.

Підприємствам, які здійснюють приватну детектив­ну й охоронну діяльність, надається право сприяти право­охоронним органам в забезпеченні правопорядку, в тому числі і на договірній основі.

Одне з перших у світі приватне детективне бюро створив у 1833-1834 рр., будучи вже у відставці, Ежен Ві-док, засновник французької «Сюрте». Але справжньої сві­тової слави в середині XIX ст. своїм вмінням відшукувати

злочинця, непідкупністю і справедливістю досягло приват­не детективне бюро Аллана Пінкертона. Аллан Пінкертон у 1850 р. почав займатись кримінальним пошуком особисто, виявив до цього великий хист і наполегливість. Він засну­вав Національне кримінальне агентство Пінкертона, деві­зом якого було зображення широко відкритого ока і слова:

«Ми ніколи не спимо».

Аллан Пінкертон очолював агентство до своєї смерті в 1884 р. За час своєї діяльності він першим застосу­вав з метою кримінального розшуку фотографію, яка тіль­ки - но з'явилась, першим виготував фотоальбом злочин­ців, заклав основу найдетальнішої спеціальної картотеки ювелірних злочинців та їх пособників, використав ряд ін­ших нововведень. Прийоми і методи, які застосовували для розкриття злочинів працівники агентств Пінкертона, давно стали надбанням історії криміналістики, а назва «пінкерто-ни» стала загальносвітовою для детективів.

Приватними детективними організаціями створена і діє в нинішній час Всесвітня асоціація приватних детек­тивів. Активними її членами є приватні детективні бюро й агентства Сполучених Штатів Америки, Великобританії, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, інших країн світу. Серед найбільш відомих і незалежних приват­них детективних бюро і агентств - агентство «Пінкертон» у США, «Вайнхайт» у ФРН, «Сек'юріор» у Великобританії. За своїм юридичним статусом подібні організації являють собою акціонерні товариства. Їх послугами користуються як промислові і комерційні фірми, так і окремі особи. При­ватні детективні організації займаються не тільки досудо-вим розслідуванням і охоронними функціями, а виконують також доручення конфіденційного змісту, як-от: збирання відомостей про конкурентів замовника, про сплатоспромо-жність, спостереження за співробітниками чи окремими громадянами, ведення спеціальних досьє компроментуючої інформації та інше.

Приватні детективні бюро і агентства тісно співп­рацюють з державними і муніципальними поліцейськими органами, взаємно обмінюються інформацією, виконують окремі доручення, мають доступ до криміналістичних і оперативно-розшукових картотек поліції. Приватні детек­тиви зобов'язані повідомляти поліцію про факти злочинів,

<<>>
що стали їм відомі, про зібрані докази і вжиті ними заходи по затриманню злочинців. Приватні детективи діють у ме­жах своєї компетенції на підставі спеціального дозволу (лі­цензії), який можуть втратити в разі порушення законності. Багато промислових концернів, окремі компанії і фірми утримують за свої кошти особливі структурні підрозділи приватної поліції, які охороняють майно і безпеку власни­ків, охороняють громадський порядок, розслідують факти крадіжок на об'єктах, а також випадки економічного шпіо­нажу. При міжнародній компанії «Ассошіейтед хоутелз» із штаб-квартирою в Лондоні діє приватна організація «Сек'юрітіє». Компанія із змішаним капіталом «Де ля рю» із штаб-квартирою в Парижі має аналогічну за призначен­ням організацію «Сек'юріті» експрес лімітед».-Ряд великих універсамів, маркетингів, готелів утримують власних при­ватних детективів, які борються із крадіжками товарів з прилавків та готельних номерів. Про масштаби приватної детективної діяльності говорить хоча б той факт, що тільки в Великобританії чисельність приватної поліції складає більше 170 тисяч осіб, що значно більше штатів державної поліції.

У деяких західних державах певні поліцейські фун­кції і досудове розслідування можуть здійснювати також окремі громадські організації. В числі таких у Великобри­танії можна назвати Спілку банкірів, яка може порушити кримінальну справу за фактами крадіжок, шахрайства, зловживань, інших порушень при виконанні банківських, фінансових і комерційних операцій; товариство захисту ді­тей від жорсткого ставлення до них, яке може ініціювати кримінальне переслідування за фактами завдання тяжких ушкоджень чи морального збитку дітям; об'єднання захис­ту природи в США, яке може провести кримінальне слідст­во щодо екологічних правопорушень. В усіх випадках кри­мінальне досудове слідство здійснюється, як правило, ад­вокатами, які діють від імені відповідної організації.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Арданов М.К. Основьі управления в органах внут-ренних дел: понятия, терминьї, категории. Ростов-на-Дону, 1997.

2. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. X., 1998.

3. Бандурка О.М. Основи управління в органах внут­рішніх справ: теорія, досвід, шляхи удосконалення. X., 1996.

4. Губанов А.В. Полиция Запада: основи деятельнос-ти по охране правопорядка. М., 1993.

5. Коваленко О.И., Кинаш Я.И. Основи управления в органах внутренних дел. Донецк, 1997.

6. Кудрявцев А.А. Проблеми организации непрерьів-ной подготовки кадров в органах внутренних дел. М., 1994.

7. Ладензак К. Стиль работьі й образ жизни руково-дителя: Анализ проблеми, рекомендации / Сокр. пер. с нем. М.,1985.

8. Основи управления в органах внутренних дел / Под ред. А.П. Коренева. М., 1996.

9. Поліщук О.Д., Біленчук П.Д., Мельник Н.Г. Про­фесійна підготовка співробітників поліції в зарубіжних країнах: досвід і можливості його використання. К., 1995.

10. Теория управления в сфере правоохранительной деятельности / Под ред. В.Д.Малкова. М., 1990.

11. Филонов Л.Б. Тренинги делового общения сотру-дников органов внутренних дел с различньїми категориями граждан. М., 1992.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА................................................................. З

РОЗДІЛ І. ВСТУП ДО КУРСУ «УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ» ............................ 10

1.1. Соціальне управління та його сутнісні характеристики... 10

1.2. Функції управління.............................................................. 16

1.3. Управлінські відносини .;....,...........^................................... 25

1.4. Принципи управління.......................................................... 32

1.5. Методи управління.............................................................. 38

РОЗДІЛ II. ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І СИСТЕМА КУРСУ «УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ» ....................................................................... 44

2.1. Предмет навчального курсу «Управління в органах внутрішніх справ».......................................................................44

2.2. Завдання курсу «Управління в органах внутрішніх справ»..........................................................................................47

2.3. Система курсу «Управління в органах внутрішніх справ»..........................................................................................51

РОЗДІЛ III. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ............................... 54

3.1. Правова основа діяльності органів внутрішніх справ...... 54

3.2. Завдання і основні функції органів внутрішніх справ......61

3.3. Організаційна структура органів внутрішніх справ України........................................................................................ 64

3.4. Методи управління в органах внутрішніх справ............... 78

3.5. Шляхи удосконалення системи органів внутрішніх справ.... 86

РОЗДІЛ IV. КЕРІВНИК В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ......................................................................... 95

4.1. Поняття і сутність стилю управління................................. 95

4.2. Місце і роль керівника в органах внутрішніх справ....... 100

4.3. Функції керівника в процесі управління.......................... 106

4.4. Культура керівника органу внутрішніх справ................. 117

4.5. Керівник і здоров'я......................... .......................••-•-•••• 12"

4.6. Вимоги до керівників органів внутрішніх справ ............ 122

4.7. Оцінка особистості й діяльності керівника органу

внутрішніх справ ...........................................••••...••.•.-•••••••••••••^1А0

РОЗДІЛ V. ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ........................................................ 130

5.1. Зміст, організація, технологія процесів управління ....... 130

5.2. Поняття і види управлінських рішень в органах внутрішніх справ ...................................••...•.•.•••••••••••••••••••••••••• 138

5.3. Документальне оформлення управлінських рішень....... 144

5.4. Організація виконання управлінських рішень ................ 155

5.5. Інформаційне забезпечення управління в органах внутрішніх справ..............................— ....................•••-••••••••••••• 159

5.6. Планування, контроль і облік як засіб управління в органах внутрішніх справ....................................................... 173

РОЗДІЛ VI. УПРАВЛІННЯ КАДРАМИ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ........................................................ 185

6.1. Поняття про кадри органів внутрішніх справ................. 185

6.2. Основні положення роботи з кадрами органів внутрішніх справ ..................................-.....•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••• 192

6.3. Заходи щодо стимулювання роботи кадрів органів внутрішніх справ. .........................................•..•...•.••....•••••••••••••••••••••••••••••••••• 209

6.4. Культурно-етичні основи діяльності особового складу ......214

6.5. Психологічне забезпечення роботи з кадрами органів внутрішніх справ ...............................................•...•.•..•-•••••••••••216

РОЗДІЛ VII. УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.................... 225

7.1. Сутність безпеки особового складу..........................................225

7.2. Умови та причини порушень безпеки особового складу......230

7.3. Заходи забезпечення безпеки особового складу........;...........242

РОЗДІЛ VIII. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ДІЯЛЬНОСТІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ............................... 252

8.1. Загальна характеристика конфліктів в діяльності органів внутрішніх справ...................—...............................— .................252

8.2. Профілактика конфліктів в діяльності органів внутрішніх справ..........................................................................................262

8.3. Управління конфліктами як метод їх розв'язання..........266

<<>>
РОЗДІЛ IX. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.................................................................................. 274

9.1. Загальні принципи і функції паблік рілейшнз.................274

92. Громадськість та громадська думка в сфері паблік рілейшнз органів внутрішніх справ......................................................... 279

9.3. Управління процесом паблік рілейшнз............................284

РОЗДІЛ X. УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИМ І ВІЙСЬКОВИМ ПОСТАЧАННЯМ ТА ФІНАНСОВИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ... 291

10.1. Поняття і значення матеріально-технічного й військового постачання та фінансового забезпечення органів внутрішніх справ ..........................................................................................291

10.2. Організація матеріально-технічного і військового постачання та фінансового забезпечення в системі мвс України.................... 298

10.3. Заходи додаткового фінансування та матеріально-технічного забезпечення органів внутрішніх справ ..............304

РОЗДІЛ XI. УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ РОБОТОЮ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.................................... 311

11.1. Зміст соціальної роботи в органах внутрішніх справ...311

11.2. Фінансове і матеріальне забезпечення працівників органів внутрішніх справ.........................................................319

11.3. Соціальне забезпечення особового складу органів внутрішніх справ........................................................................................... 325

11.4. Правовий захист працівників органів внутрішніх справ... З 3 З

11.5. Особливості соціальної роботи в органах внутрішніх справ і перспективи її розвитку............................................... 336

РОЗДІЛ XII. УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗА ОСОБЛИВИХ (ЕКСТРЕМАЛЬНИХ) УМОВ346

12.1. Поняття і класифікація особливих (екстремальних) умов. 346

12.2. Характеристика управління в органах внутрішніх справ за особливих умов ....................................................................351

12.3. Управління в органах внутрішніх справ при надзвичайному стані................................................................. 366

12.4. Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими державними органами за особливих умов..............................370

РОЗДІЛ XIII. НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ.................................... 377

13.1. Сутність наукової організації управління і наукової організації праці........................................................................ 377

13.2. Зміст і завдання наукової організації праці в органах внутрішніх справ ......................................................................380

13.3. Реалізація заходів щодо наукової організації управлінської праці в органах внутрішніх справ................... 385

РОЗДІЛ XIV. УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ............ 398

14.1. Міжнародні правоохоронні організації......................... 398

14.2. Правові основи міжнародної діяльності органів внутрішніх справ ......................................................................404

14.3. Особливості службових відносин органів внутрішніх справ України з дипломатичними (консульськими) представниками зарубіжних країн ..........................................413

14.4. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) і співробітництво з нею..............................................................416

14.5. Порядок оформлення звернень і відряджень до правоохоронних органів інших країн .....................................423

РОЗДІЛ XV. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИМИ СИСТЕМАМИ ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН......................................................... 436

15.1. Загальна характеристика поліцейських систем деяких зарубіжних країн.......................................................................436

15.2. Структура, функції та система управління поліцейськими органами окремих зарубіжних країн........................................ 439

15.3. Приватні поліцейські організації і детективні агентства ....................................................................................................468

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.................................. 473

<<>>
Навчальне видання Бандурка Олександр Маркевич

Управління в органах внутрішніх справ України

Підручник

Редактори: П.М. Львова, А.С. Тяпкін Комп'ютерна верстка А.С. Тяпкіна, А.Є. Будрейка Макет обкладинки А.Є. Будрейка

Підписано до друку 01.12.98. Формат 84х108/32. Папір друк. Гар­нітура «Тайме». Друк офсетний. Ум. друк. арк. 25,1. Обл.-вид. арк. 23,46. Зам. № 2298.

Редакційно-видавничий відділ Університету внутрішніх справ. 310080, Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.