Людина, особистість, громадянин в сучасному конституціоналізмі

31. Понятійні засоби, які визначають правове становище особи.Структура правового статусу особистості: 1) правові норми та принципи, що встановлюють даний статус; 2) правосуб’єктність - здатність бути суб'єктом права; 3) основні права та обов’язки; 4) законні інтереси; 5) громадянство (або інше відношення до країни перебування - безгромадянство, іноземне громадянство або підданство); 6) юридична відповідальність.

32. Принципи правового положення особистості. 1.Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини, який означає, що всі люди в державі визнаються вільними, вони володіють правами та свободами від народження. 2. Принцип рівноправності прав і свобод осіб: — рівноправність перед законом, яка означає, що закон однаково поширюється на всіх, незалежно від посадового, соціального стану, освіти, будь-яких заслуг або інших якостей особистості; — рівноправність незалежно від раси і національності, яка означає, що права громадян не можуть залежати від кольору їх шкіри або національності; — рівноправність жінки і чоловіка, що припускає рівні юридичні умови для їх однакової участі у всіх сферах суспільного життя, а також для рівного положення в сім'ї. Поряд із зазначеними принципами рівноправності, в сучасних конституціях також закріплюється рівноправність незалежно від місця народження, соціального положення, походження, освіти, професії, майнового і посадового стану, ставлення до релігії та ін. Може бути і мовна дискримінація, адже обов'язкова державна мова може стати формою дискримінації для тієї частини населення, що використовує мову, відмінну від державної. 3. Принцип єдності прав і свобод людини і громадянина, який полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як і обов'язків без прав — лише в процесі реалізації обов'язків здійснюються і права, які їм відповідають. У свою чергу, здійснення прав породжує певні обов'язки. 4. Принцип ґарантованості прав і свобод людини і громадянина, який виявляється в тому, що конституційні права не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод особистості.

33. Поняття та юридична природа конституційних прав і свобод людини і громадянина.Права людини - це гарантована законом міра свободи особи та її можливість вільно діяти, самостійно обирати вид і міру власної поведінки з метою задоволення матеріальних і духовних потреб через користування надбаннями та благами суспільства і держави у межах, визначених національним і міжнародним законодавством. Основні права і свободи людини і громадянина закріплені в Конституції України. Ознаки конституційних прав і свобод людини і громадянина: * мають верховенство, тобто вони є правовою базою для прийняття всіх інших прав і свобод; * є нормами прямої дії і мають гарантований захист; * базуються на конституційних принципах рівності для кожного і не можуть бути обмежені чи скасовані; * основні права людини належать їй з моменту народження; * їх якісний рівень залежить від рівня соціально-економічного, політичного, культурного та іншого розвитку суспільства і держави.

34. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина. Законні інтереси. Співвідношення індивідуальних і колективних прав. Ст. 109 – ТДПКонституційні права, свободи і обов'язки, закріплені в Основному Законі України, являють собою цілісну систему, яка наочно виявляється через класифікацію на основі різних критеріїв. Класифікація - один із важливих прийомів аналітичного способу вивчення державно-правових явищ. Класифікація прав і свобод людини і громадянина можлива на основі таких критеріїв.1.По суб'єктам вони поділяються на права і свободи людини і права і свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більше, ніж у тих осіб, які не є громадянами.2. По виду суб'єкта вони поділяються на індивідуальні та колективні.3. По генезису - на природних і похідних (сформульовані в законах, міжнародних пактах).4. За характером утворення - на основні (конституційні) і доповнюючі (конкретизуючі).5. За черговістю їх включення до конституцій - на права першого, другого і третього поколінь.6. За ступенем їх абсолютизація розділяється на такі, що підлягають обмеженню, і такі, які не підлягають обмеженню.7. За змістом - на громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні та культурні. Законний інтерес - це відбите в об'єктивному праві або випливає з його загального змісту і певною мірою гарантоване державою просте юридичне дозвіл, що виражається в прагненнях суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом, а також у деяких випадках звертатися за захистом до компетентних органів - з метою задоволення своїх потреб , не суперечать суспільним. Конституція України закріплює права і свободи, які можуть реалізовуватися як індивідуально, так і колективно. Індивідуальні та колективні права є тісно взаємопов'язаними, хоча вони й різні за своєю природою. Основою їх взаємозв'язку є принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи індивіда.Право індивіда - це природне право, яке йому притаманне від народження. Воно є однією з головних цінностей людського буття і в той же час мірилом усіх процесів, які відбуваються в суспільстві. Порушення природних прав людини деформує нормальний розвиток суспільства.Колективні права (право народу, право нації, право спільноти, асоціацій) не є природними, оскільки вони формуються в міру становлення інтересів тієї чи іншої спільноти, колективу. Вони мають якісно інші властивості, які визначаються цілями та інтересами колективних утворень. Які б не були різноманітні ці права, їх правомірність повинна визначатися людським виміром - правами індивіда.

35. Конституційні обов'язки людини і громадянина. Обов'язки - складова частина правового статусу особи. Вони пов'язані з правами та свободами людини і громадянина, і цим можна пояснити ту обставину, що обов'язки закріплені в розділі II Конституції України «Права, свободи, й обов'язки людини і громадянина». Важко уявити людину, яка має тільки обов'язки, як неможливим є і права особи без обов'язків. Конституційні борги законодавцем встановлюються для забезпечення інтересів інших людей, держави і суспільства, самих носіїв обов'язків.Обов'язок додержуватися Конституції України та законів України є однією з найважливіших обов'язків людини і громадянина. Він передбачений ст. 68 Основного Закону і стосується всіх осіб, які знаходяться на території України. Обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, поважати її державні символи встановлена ​​ст. 65 Конституції України. Обов'язок не заподіювати шкоди природі та відшкодовувати завдані їй збитки встановлена ​​ст. 66 Конституції України. Збереження навколишнього середовища визнається світовою спільнотою як основне завдання і обов'язок не тільки кожної держави, але й кожної людини планети. Обов'язок охороняти культурну спадщину, що передбачений ст. 66 Конституції України, спрямований на збереження матеріальних і духовних цінностей Українського народу, його історичного надбання.Обов'язок придбання повної загальної середньої освіти, встановлена ​​ст. 53 Конституції України, означає обов'язок кожного мати таку освіту.Обов'язок поважати честь і гідність людей, не посягати на їхні права і свободи, що закріплений у ст. 68 Конституції України, є важливою умовою свободи, його необхідним обмеженням і фундаментальним принципом забезпечення правопорядку. Повагу до прав інших осіб потребує високого правосвідомості громадян. Обов'язок піклування про дітей і непрацездатних батьків передбачена ст. 51 Конституції України. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Обов'язок сплати податків і зборів вперше в Україні закріплюється на конституційному рівні (ст. 67).

36. Гарантії здійснення прав і свобод людини і громадянина. Завдання органів законодавчої, виконавчої та судової влади, контрольно-наглядових, правоохоронних органів, об'єднань громадян у забезпеченні правового захисту особистості.Конституційні гарантії - це передбачені Основним Законом України умови, засоби, методи і механізми, які забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадянина.Гарантії конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, поділяються на загальні (економічні, політичні, ідеологічні) та юридичні.До основних економічних гарантій належать розвиток економічної системи, свобода підприємницької та господарської діяльності, економічна різноманітність, соціальна спрямованість економіки тощо.Політичні гарантії - це політика держави, яка спрямована на створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод.До ідеологічних гарантій слід віднести ідеологічну різноманітність суспільного життя, неприпустимість визнання державою жодної ідеології обов'язковою, заборону цензури. Юридичні гарантії втілюються в таких конституційних положеннях: права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55; кожен має право на правову допомогу (ст. 59); ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60); особа не несе відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63). Гарантії конституційних прав і свобод містяться не тільки в статтях Конституції, а також в нормах галузевого законодавства.Органами, на які покладено повноваження щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, є Президент України, Кабінет Міністрів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи прокуратури, Конституційного Суду України, місцеві державні адміністрації. Так, згідно з ч. 2 ст. 102 Конституції, Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина, відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції, Кабінет Міністрів «вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина». Одним із повноважень прокуратури України є представництво інтересів громадянина в суді у випадках, визначених законом, і нагляд за обмеженням прав і свобод людини і громадянина.

37. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина. ТДП – ст. 106 – Макса - синя
Право людини - це гарантоване законом і забезпечене державою можливість поведінки особи, а свобода - область людської поведінки, до якої гос-во зобов'язується не втручатися. У сучасному світі для більшості держав характерно певний збіг поглядів на те, які права мають бути представлені індивідом, і закріплені в національних законах. Міжнародно-правові зобов'язання, що розвивають і конкретизують принцип поваги прав людини складають зміст міжнародних стандартів у галузі прав людини. Існують наступні міжнародні акти про права людини: загальна декларація прав людини 1948г./ООН /; Декларація про права осіб належать до нац. або етнічних, релігійних і мовних меньшінствам/1992г. /; Декларації про захист всіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання / 1975р. /; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

38. Поняття і види громадянських станів особистості.Цивільний стан - правове становище конкретного громадянина як носія різних прав і обов'язків (політичних, майнових, особистих та інш.), Яке визначається фактами та обставинами природного і громадського характеру. Отже, відповісти на питання про громадянський стан громадянина - означає вказати факти, що індивідуалізують його (прізвище, ім'я, по батькові, громадянство, стать, вік), охарактеризувати правоздатність та дієздатність (цивільну, трудову і т.д.) і сімейний стан. Цивільне становище людей неоднакове, оскільки істотно розрізняються визначають його факти та обставини. Наприклад, цивільне стан людини у віці 14 років характеризується тим, що він, володіючи цивільною правоздатністю, дієздатний частково. Цивільний стан повнолітніх громадян також по-різному, оскільки одні з них перебувають у шлюбі, а інші - ні, одні мають дітей (і, отже, батьківські права і обов'язки), а інші - ні і т.д.Поняття цивільного стану може вживатися і в більш вузькому сенсі - правового становища громадянина як учасника лише майнових та особистих немайнових відносин, регульованих цивільним правом.Фактами і обставинами, від яких залежить цивільно-правовий статус громадянина, надається важливе значення й іншими галузями права, у зв'язку з чим доцільно розглядати їх в узагальненому вигляді і користуватися розумінням громадянського стану в широкому сенсі.

39. Поняття і принципи громадянства України.Єдиного громадянства, запобігання без громадянству(апатрид слабкий), неможливості позбавлення г-ства, визнання права на зміну громадянства, неможливість автоматичного набуття і припинення громадянства унаслідок шлюбу, рівність перед законом, збереження громадянства У незалежно від місця проживання.

40. Належність до громадянства У. Згідно ст. 4 ЗУ «Про громадянство» від 2001р. Належність до громадянства України громадянами У. є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на
території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України. 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України. Документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.

45. Громадянство дітей за законодавством України.
Закон «Про громадянство України» регламентує підстави набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення (ст. 11), внаслідок встанов. над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачу на виховання в сім'ю патронатного вихователя (ст. 12), у зв'язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них (ст. 13), в результаті визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства (ст. 15). Аналіз Закону «Про громадянство Укра-їні» свідчить, що в ньому закріплена змішана система набуття громадянства, за якою переважне значення надається принципу права крові, який об'єднується із застосуванням принципу права землі.
Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

46. Поняття та основи правового статусу іноземців.Відповідно до ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Правовий статус іноземців визначається КУ, ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також міжнародними договорами України. Конституційний статус закладений у статті 36 КУ: згідно якої іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть ті ж обов'язки, що і громадяни В, за винятком, установкою КУ, законами чи міжнародними договорами . Іноземцям може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Іноземці є рівними по правами та обов'язками, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні. Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Вони не можуть бути обраними і обирати до органів державної влади. Вони не можуть бути на державній службі. Вони не проходять військову службу. Вони мають право на звернення до суду та інших державних органів за захистом. Вони після покарання свого злочину можуть бути видворені за межі України.

47. Права, свободи та обов'язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.Згідно ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: 1. Іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. 2. Іноземці, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. 3. Іноземці зобов'язані неухильно додержуватися Конституції () та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.Вони не можуть бути обраними і обирати до органів державної влади. Вони не можуть працювати як державний працівник. Вони не проходять військову службу. Вони мають право на звернення до суду та інших державних органів за захистом. Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Для цього вони отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання(протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку).Підставою для видачі посвідки на постійне проживання є Указ ПУ про припинення громадянства України та заява особи. ідставою для видачі посвідки на тимчасове проживання є заява, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та зобов’язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору з таким іноземцем.

48. Особи без громадянства: поняття та особливості правового становища.Згідно ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 2011р - особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією,
законами чи міжнародними договорами України.Особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Підстави для перебування осіб без громадянства на території України:відповідно до Закону України "Про імміграцію" вони могли іммігрувати в Україну на постійне проживання;їм надаєтьсяпритулок;визнано особами, що потребуютьдодаткового захисту; працевлаштування;прибули в Україну для участі у діяльності філій, відділень, представництв організацій іноземних держав; прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності; прибули в Україну з метою навчання; прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України.Підставою для видачі посвідки на постійне проживання є заява особи.Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання є заява, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці та зобов’язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору з такою особою.Під час в’їзду в У. відбувається Реєстрація іноземців та осіб без громадянства в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (обмеження строків перебування, добровільне чи примусове повернення, примусове видворення).

49. Поняття та особливості правового статусу біженця.Дане питання регулюється ЗУ«Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також ЗУ «Про імміграцію». Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця. Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країни, де його життю або свободі загрожує небезпека. Біженець має рівні з громадянами України права на: 1) пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встанов­люються законом; 2) працю; 3) підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; 4) охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страху­вання; 5) відпочинок; 6) освіту; 7) свободу світогляду і віросповідання; 8) направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів; 9) володіння, користування і розпорядження своєю влас­ністю, результатами,своєї інтелектуальної, творчої діяльності; 10) оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; 11) звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 12) правову допомогу. -- -СТАТТЯ 13.

50. Умови і порядок набуття та втрати статусу біженця. Проблеми вимушених переселенців.Дане питання регулюється ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 2011. Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні перетнула державний кордон України повинна протягом п'яти робочих днів (у разі законного перетину; і негайно – у разі незаконного перетину) звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері із заявою про визнання біженцем. Вона спочатку може звернутися до Державної прикордонної служби України і пояснити причину перетину кордону. У разі необхідності їй повинні надати перекладача. Не може бути визнана біженцем особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин, що належить до тяжких або особливо тяжких поза межами У.; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем. Статус біженця втрачається у разі, якщо особа: 1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності; 2) набула громадянства України або іншої держави; 3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем більше не існує; 5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

52. Особливості правового статусу закордонних українців.Дане питання регламентується ЗУ «Про закордонних українців» від 2004. Закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське
етнічне походження або є походженням з Україн. Умови надання статусу закордонного українця Умовами надання особі статусу закордонного українця є: 1) українська самоідентифікація; 2)українське етнічне походження або походження з України; 3) письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця; 4) досягнення особою 16-річного віку; 5) відсутність громадянства України. Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Особа, яка набула статусу закордонного українця, має право працювати на підприємствах, в установах і організаціях. Закордонним українцям щороку встановлюються квоти прийому до вищих навчальних закладів України в межах обсягів державного замовлення. Особи, які набули статусу закордонного українця, мають право на набуття громадянства України.Для врегулювання відносин, що можуть виникнути у цій сфері створена Національна комісія з питань закордонних українців при КМУ. Особа, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву до Міністерства закордонних справ України, до дипломатичних установ України. До заяви додаються: паспорт або документ, що його замінює; документи чи свідчення, які підтверджують українське походження.

53. Конституційно-правовий статус об'єднань громадян.Дане питання регламентуєтьсяЗУ «Про громадські об'єднання»від 22.03.2012. Об'єднання громадян - добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Відповідно зі ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для спільного здійснення або захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Види об'єднань громадян: 1. Залежно від цілей створення і діяльності об'єднання громадян визнається: а) політичною партією, б) громадською організацією. При цьому назва об'єднання (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) для вирішення даного питання не важливa. 2. За територіальною масштабом діяльності включатися громадські організації (всеукраїнські, місцеві, міжнародні). 3. За способом обліку членів, громадські організації поділяються на: а) мають фіксоване індивідуальне членство, б) не мають фіксованого індивідуального членства. 4. За шляхами легалізації (офіційного визнання) об'єднання громадян класифікуються на легалізовані шляхом а) реєстрації (ст.15), б) повідомлення про заснування (ст.17) .5. В залежності від віку, по досягненні якого дозволяється бути членом об'єднання громадян, можна виділити політичні партії, громадські організації дорослого населення, молодіжні та дитячі громадські об'єднання. На законодавчому рівні закріплюються принципи створення та діяльності об'єднань громадян (ст. б). Ними є: добровільність утворення; рівноправність всіх членів; самоврядування; законність; гласність. Стаття 10. Спілки об'єднань громадян Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (асоціації тощо), утворювати блоки та коаліції, укладати між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються відповідно до цього Закону. Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об'єднань громадян приймаються установчим з'їздом (конференцією) або загальними зборами. Засновниками спілок об'єднань громадян є об'єднання громадян.

54. Поняття і види об'єднань громадян.Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнається політичною партією або громадською організацією. Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, якщо їх метою є: - зміна шляхом насильства конституційного ладу і територіальної цілісності держави; - підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; - пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; - розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

- створення незаконних воєнізованих формувань; - обмеження загальновизнаних прав людини. Забороняється створення і діяльність політичних партій, органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України, а також будь-яких структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у Збройних Силах та Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, на державних підприємствах, в установах і організаціях, державних навчальних закладах.