Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційно-правовий статус і види релігійних організацій

Згідно Статті 35 КУ. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. В Україні правовий статус релігійних організацій регламентується Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», з прийняттям якого 23 квітня 1991 р. Україна радикально змінила своє ставлення до проблем свободи совісті та віросповідання, закріпила правовий статус релігійних організацій. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Разом з тим ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання має бути замінене альтернативною службою. У ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» закріплені правові основи участі релігійних організацій в суспільному житті; уточнено поняття релігійних організацій; їх правовий статус, у тому числі майнові права; розкрито зміст і сутність режиму відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави і школи від церкви (релігійних організацій), впроваджено для релігійних організацій пільговий режим оподаткування; служителі культу прирівняні до інших громадянам у праві на участь у політичному житті; врегульовані трудові відносини у релігійних організаціях та на їх підприємствах; змінено правовий статус державного органу у справах релігій. Важливість забезпечення здійснення свободи, сповідувати релігію або переконання підкреслюється тим, що законодавець передбачив кримінальну відповідальність за незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь, за перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180). Релігійними організаціями в Україні вважаються релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з релігійних організацій. Релігійні об'єднання представлені своїми центрами (управліннями). Релігійні організації в Україні створюються для задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). релігійна організація може бути створена громадянами: у кількості не менше десяти чоловік; повнолітніми; які мають статут.

60. Конституційні засади організації та діяльності професійних спілок в Україні. (перевірити)

Згідно ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1). Метою діяльності профспілок є представництво, здійснення та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок (ст. 2). Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при складанні, зміні або припиненні трудового договору у зв'язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї. Профспілки у своїй діяльності незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадянських організацій, політичних партій, їм не підзвітні і не підконтрольні. Належність чи неналежність до профспілок не спричиняє яких-небудь обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України. Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів, які приймаються з'їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. Заслуговує бути виділеним принципове положення про те, що в питаннях колективних інтересів працівників профспілки здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. Основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю.

61. Конституційно-правове регулювання організації та функціонування молодіжних та дитячих громадських організацій в Україні. Статус молодіжних та дитячих громадських організацій.У відповідності зі ст. 36 Конституції України громадяни з метою задоволення та захисту своїх прав, свобод, політичних, економічних, соціально-культурних та інших інтересів мають право об'єднуватися в політичні партії і громадські організації. Ці об'єднання являють собою добровільні, самокеровані, некомерційні формування, створювані з ініціативи громадян, що об'єдналися на основі спільності інтересів для реалізації загальних цілей, вказаних у статуті громадського об'єднання. В залежності від цілей, переслідуваних відповідними об'єднаннями, вони поділяються на два види: а) політичні партії і б) громадські організації. Статус молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок визначається відповідно до цього Закону та Закону України "Про об'єднання громадян". Молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій, який є незалежною неурядовою організацією і має статус всеукраїнської спілки молодіжних та дитячих громадських організацій. У своїй діяльності Український національний комітет молодіжних організацій керується законодавством України та власним статутом. Вступ Українського національного комітету молодіжних організацій у міжнародних молодіжних організацій (асоціацій, спілок та ін) не є підставою для його реєстрації як міжнародного. Стаття 7. Права молодіжних та дитячих громадських організацій Молодіжні та дитячі громадські організації, їх спілки користуються правами, наданими їм Законом України "Про об'єднання громадян ", цим Законом, іншими законодавчими актами. Молодіжні та дитячі громадські організації та їх спілки не можуть утворювати та вступати у виборчі блоки. Членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних або фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок, не є об'єктом оподаткування.

65. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні. У відповідності зі статтею 6 державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, що дає можливість запобігти диктатуру будь-якої з них і водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні. У частині 2 статті 6 у первинному вигляді закріплені основи системи "Стримувань і противаг". Згадані органи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Реалізація єдності державної влади передбачає різні варіанти. Так, Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган повинна своєю нормотворчою роботою на практиці будувати єдину систему національного права, а виконавча влада здійснює свої повноваження шляхом застосування відповідних норм права, як правило, централізовано, всіма ланками системи виконавчої влади. Особливе місце в системі органів державної влади займає Президент України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Тим не менше його статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, відповідно до яких він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади, Президент, здійснюючи об'єднуючу функцію, безпосередньо впливає на їх діяльність у процесі здійснення державної влади.

66. Принцип децентралізації державного управління та деконцентрації публічної влади в Україні.Однією із проблем демократичної правової держави є з’ясування механізму взаємовідносин органів державної влади та місцевого самоврядування. Найголовнішим принципом їх взаємодії, науковці вважають деконцентрацію і децентралізацію публічної влади.Зарубіжні автори визначають деконцентрацію як спосіб «організації владарювання у середині держави», а децентралізацію - як відчуження повноважень однієї юр. особи на користь іншої. Деконцентрація – це передача прав на прийняття рішень органам, які не перебувають в ієрархічному підпорядкуванні центральним органам влади і котрі, як правило, обираються зацікавленими громадянами. Під децентралізацією розуміють процес розширення прав та повноважень адміністративно - територіальних одиниць або нижчих органів та організацій при одночасному звуженні прав і повноважень відповідного центру з метою оптимізації та підвищення ефективності управління суспільно важливими справами, найповнішої реалізації регіональних і місцевих інтересів. Децентралізація - перерозподіл повноважень між центром та регіонами на користь останніх, делегування і субделегування функцій і повноважень регіонам. Процес децентралізації державних функцій складається з таких компонентів як деконцентрації та деволюції. Деволюція – це надання прав органам самоврядування приймати рішення і здійснювати самостійну фінансову та управлінську діяльність, якщо не передбачено реалізації єдиної державної політики. Тобто органи місцевого самоврядування за законодавством набувають незалежного статусу. Деконцентрація – це адміністративна децентралізація, що передбачає створення на місцях спеціальних урядових органів та наділення їх повноваженнями із здійснення виконавчої влади. Її інколи виділяють як форму децентралізації або вид централізації, адже територіальні органи державної влади залишаються підпорядкованими центральним.

67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентський і президентсько-парламентської республіки.Принцип республіканізму або республіканської форми правління проголошений у ч.1 ст.5 Конституції і полягає у тому, що всі вищі органи державної влади формуються або безпосередньо народом, або загальнонаціональними представницькими органами. Таким чином, в Україні неможливі будь-які спадкові, довічні посади і державні органи, виведені за межі відповідальності перед народом.Принцип демократизму, Принцип унітаризму, Принцип соціальної держави, Принцип правової держави, Принцип поділу влади, Принцип законності стосовно діяльності органів публічної влади закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, Принцип гласності(у КУ легально не є закріпленим - однак відбивається в деяких її статтях), Принцип найвищої соціальної цінності людини, Принцип народного суверенітету, Принцип державного суверенітету.

72. Державна територія: поняття і склад.Державна територія - це частина земної кулі, що належить певній державі на законних підставах, у межах якої вона здійснює суверенітет. Державна територія складається із сухопутної, водної і повітряної території, а також надр. Сухопутною територією держави є вся суша в межах державних кордонів, острови й анклави незалежно від їхнього місцезнаходження. Водна територія держави містить у собі водні простори, що знаходяться на сухопутній території й островах (озера, ріки, канали, водоймища), а також внутрішні води і територіальне море. Повітряна територія держави являє собою стовп повітря визначеної висоти і включає весь повітряний простір над її сухопутною і водною територіями. Надра — частина земної кори, розташована нижче грунтового прошарку і дна водойм, що простирається до глибин, технічно доступних геологічному вивченню й освоєнню. Острівні території , Анклав— частина території однієї держави, оточена зі всіх боків сухопутною територією іншої держави і яка не має морського берега. Анклав складає невід'ємну частину території тієї держави, якій належить. Під умовною (квазі) територією держави в міжнародному праві розуміють територію її дипломатичних представництв, розташованих у закордонних державах, територію торгових суден у відкритому морі, повітряних суден і космічних апаратів, що несуть прапор або знак якоїсь держави, підводні кабелі, трубопроводи, надводні споруди у відкритому морі (над шельфом).

73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.Відповідно до ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 – Державний кордон України – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами. Згідно ст. 3: «Державний кордон України встановлюється: 1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах; 2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України; 3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру річки; на несудноплавних річках - по їх середині; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон країни, що проходить по водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки в той чи інший бік; 4) на водосховищах та інших штучних водоймах -відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення; 5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок, - по середині цих споруд». Режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску(спеціально виділена територія де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна), що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Також у прикордонній смузі встановлюється прикордонний режим, який регламентує правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

74. Поняття і принципи державного устрою.Державний устрій України — це порядок взаємовідносин між державою в цілому, тобто її центральною владою і її територіальними складовими частинами. Зміст державного устрою України відображається у її принципах, які визначені в КУ : 1. Унітарність 2. єдність та цілісність держ. території– територія України становить єдине ціле, і її частини знаходяться у нерозривному зв’язку між собою. 3. поєднання централізації і децентралізації у здійсненні держ. влади. 4. збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх економічних, соціальних, демографічних, екологічних особливостей та культурних традицій.

75. Державно-правові () ознаки унітарної держави.Унітарна держава— форма державного устрою, за якого територія держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, провінції, департаменти), а в деяких випадках у складі території можуть бути автономні утворення. Тобто унітарна держава — єдине централізоване утворення, до складу якого не входять інші держави. Звідси розрізняють дві форми унітарних держав — просту і складну. У простій унітарній державі утворюються лише адміністративно-територіальні одиниці, у складній, поряд з адміністративно-територіальними одиницями, існують і певні автономні територіальні утворення.Основними ознаками є: ● Україна має власну територію, яка є єдиною, неподільною, недоторканною і цілісною ; ● Україна має свої державні кордони; ● єдина Конституцію ● єдина система законодавства ●єдині законодавчі, виконавчі і судові органи ● єдине громадянство ● місцеве самоврядування; ●єдина державна мова ●єдині державні символи; ●Усі зовнішні міждержавні відносини здійснюють центральні органи, що офіційно представляють країну на міжнародній арені; ● єдині збройні сили, керівництво якими здійснюється центральними органами державної влади; ●Складові частини унітарної держави (області, округи, провінції) державним суверенітетом не володіють проте можуть мати деяку самостійність.

77. Політико-правові засоби вдосконалення та гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.Дане питання регламентується Декларацією прав національностей Українивід 01.11.1991 та ЗУ«Про національні меншини в Україні»від25.06.1992, Загальною декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості. Згідно Декларації - Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Взагалі нац. меншини володіють всіма правами свободами та обов’язками. Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається за законом. Кожній нац. меншині дозволяється використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у традиційних обрядах своїх народів. Українська держава гарантує всім національностям право
створювати свої культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання. ЗУ «Про на ціональні меншини» у статті 3 дає розмите уявлення щодо поняття національних меншин: «До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.» Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через товариства. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин. Міжнародна політика – підтримка Україною.

78. Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань територіального поділу.Дане питання регламентуєтьсяУказом Президії ВР УРСР«Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР»

79. Поняття та юридична природа державної влади.Державна влада – це політично- публічні відносини між державним апаратом і підвладними йому індивідами та їх обєднанням. Ознаки: 1) єдність – 1 держ влада –інакше війна; 2) загальність – поширюється на всю т.; 3) універсальна репрезентативність – представляє все с-тво; 4) суверенність – є самостійною і незалежною; 5) організаційне оформлення – вона відокремлена від с-тва і стоїть над нимі втілена в держ апараті; 6) монополія на видання загобовязкових правил поведінки; 7) монополія на стягування податків мита. Також вона х-ся легальністю, легітимністю, законністю. Державну владу здсн. Механізм д-ви(держ апарта, установи, службовці, фінансові кошти і засоби. Державна влада здсн. за доп методів переконання заохочення рекомендування державного примусу.