Структура діючого законодавства про державні органи України

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 9 10 11 1213

Дане питання регламентується КУ, ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади –17.03.2011, ЗУ «Про прокуратуру» від05.11.1991, ЗУ «про вибори ПУ»від 05.03.1999, ЗУ «Про комітети ВРУ»від04.04.1995, регламент ВРУ, ЗУ «Про КМУ» від27.02.2014, ЗУ «Про СБУ» від 25.03.1992, положення «Про апарат ВРУ», ЗУ «про рахункову палату»84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації та діяльності державного апарату.Принципи організації та діяльності органів державної влади України - це законодавчо визначені юридичні засади, які становлять підґрунтя побудови та функціонування органів державної влади та будівництва правової держави. Загалом ці принципи можна поділити на загальноюридичні та спеціальні. Загюр: принцип законності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності зумовлений принципом верховенства права, який дістав нормативне закріплення у ст., 8 Конституції України; принцип демократичності - громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ч. 2 ст., 38 Конституції України); принцип гласності - порядок утворення і функціональна діяльність державних органів здійснюється відкрито і гласно, наприклад, засідання Верховної Ради України проводяться відкрито (ч. 1 ст. 84 Конституції України); принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України); принцип позапартійності - заборона створення політичних партій в органах державної влади (ч. З ст. 37 Конституції України); принцип суверенності державної влади (ст. 5 Конституції України), ніхто не може узурпувати державну владу (ч. 4 ст. 5 Конституції України); принцип участі громадян України у формуванні та діяльності органів державної влади (ч. 1 ст. 38 Конституції України); гуманістичні засади - спрямування діяльності державних органів в інтересах людини і громадянина як вищої соціальної цінності (ст. З Конституції України); забезпечення соціальної справедливості, тобто паритету інтересів різних соціальних верств населення, націй, етнічних груп, захист злагоди і консенсусу в суспільстві (ч. 2 ст. 24 Конституції України). Спеціальні принципи визначають їх індивідуальні ознаки: принцип професійної компетентності (щодо суддів, прокурорів); детермінованості у часі (спеціальна комісія з надзвичайних справ); функціонально-галузевий принцип (комітети парламенту); організаційної самостійності (наприклад, комітети ВРУ зі свого складу самостійно утворюють робочі групи, складають перспективний план роботи).

87. Конституційний склад і структура ВРУ – КУ вам у поміч.ВРУ є однопалатним парламентом і єдиним органом законодавчої влади в Україні, який складається з 450 народних депутатів, що обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на 5 років. Народним депутатом може бути тільки громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраний до Верховної Ради України громадянин, що має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Верховна Рада України є повноважною у випадку обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Повноваження народних депутатів починаються з моменту принесення присяги. Структура ВРУ обумовлена її представницьким, колегіальним характером, функціями та компетенцією. Очолює ВРУ Голова, який обирається на строк повноважень парламенту з числа народних депутатів таємним голосуванням. Обирається також 1-й заступник і заступник Голови Верховної Ради України. З моменту набуття чинності Конституцією України 1996 р. ліквідовано Президію Верховної Ради України, а її повноваження розподілені між Верховною Радою в цілому, її Головою та іншими органами парламенту.

Органами ВРУ є депутатські групи, фракції(На сьогоднішній день -Фракції партій: "Блок петра порошенка", "Народний фронт", "Опозиційний блок", "Об'єднання Самопоміч" , «Радикальної партії Олега Ляшка» "ВО Батьківщина"; Групи "Воля народу" і "Економічний розвиток"), Погоджувальна рада фракцій (груп), комітети Верховної Ради України, Рада голів комітетів, тимчасові спеціальні та слідчі комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Комітети зі свого складу можуть створювати підкомісії й робочі групи. Рахункова палата є самостійним органом і до складу Верховної Ради не входить.

88. Принципи діяльності ВРУ.Дане питання регулює КУ та Регламент ВРУ: - Народовладдя - Верховна Рада України є одним з органів, через які носій суверенітету і єдине джерело влади - народ, - здійснює свою владу; - Законність (легітимність) - парламент діє на основі Конституції і законів України, у порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України; - Виборність - Верховна Рада України є виборним органом, усі члени якого отримують мандат довіри безпосередньо від народу; - Колегіальність - рішення парламенту є результатом колективного пошуку і приймаються абсолютною чи кваліфікованою більшістю народних депутатів; - Гласність - Верховна Рада України працює у режимі постійного інформаційного обміну з широкими колами громадськості, робота парламенту і всіх його органів є відкритою для виборців - Діяльність парламенту на професійній основі - парламент є постійно діючим органом, протягом усього скликання парламентарі можуть у будь-який час збиратися і приймати рішення з питань своєї компетенції.

89. Функції та повноваження ВРУ.1) законодавча; 2) представницька; 3)установча (державотворча, організаційна); 4) функція парламентського контролю; 5) бюджетно-фінансова функція; 6) зовнішньополітична функція. Згідно ст.85 КУ ВРУ наділена такими повноваженнями: 1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції; 2) призначення всеукраїнського референдуму; 3) прийняття законів; 4) затвердження Державного бюджету України та внесення до нього змін; контроль за виконанням державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією; 8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; 10) усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; 11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України; 13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції; 15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; 19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України; 20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; 24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; 26) призначення третини складу Конституційного Суду України; 27) обрання суддів безстроково; 30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; 32) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України; 33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією; 90. Організація та порядок роботи ВРУ.Дане питання регулюється ЗУ «Про Регламент ВРУ» від 10.02.2010., КУ – ст. 82, 83, 84 – порядок роботи та «Положенням про Апарат Верховної Ради України» від 25.08.2011 – організація роботи. ВРУ працює сесійно.Вона є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання новообраної ВРУ відкриває найстарший за віком народний депутат У. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.Позачергові сесії ВРУ, із зазначенням порядку денного, скликаються ГВРУ на вимогу ПУ або на вимогу не менш як третини народних депутатів У. від конституційного складу ВРУ. У разі оголошення указу ПУ про введення воєнного чи надзвичайного стану в У або окремих її місцевостях ВРУ збирається на засідання у дводенний строк без скликання. У разі закінчення строку повноважень ВРУ під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВРУ, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану. У ВРУ за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів У. від конституційного складу ВРУ. Коаліція депутатських фракцій у ВРУ формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання ВРУ, що проводиться після чергових або позачергових виборів ВРУ, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у ВРУ. Коаліція депутатських фракцій у ВРУ відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції ПУ щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції носить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Стаття 84. Засідання ВРУ проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу ВРУ. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто. 91. Апарат ВРУ.Дане питання регулюється «Положенням про Апарат Верховної Ради України» від 25.08.2011. Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є постійно діючим органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та народних депутатів України. Структура Апарату а також його чисельність затверджуються ГВРУ. Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Апарат забезпечує діяльність ВРУ у правовій, науковій, організаційній, документальній, інформаційній та технологічній, фінансовійсферах. Керівник Апарату призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Він має першого заступника - керуючого справами та заступників, які призначаються і звільняються ГВРУ. Він здійснює загальне керівництво, організацію і координацію роботи структурних підрозділів Апарату, забезпечує організаційно-технічну підготовку сесій ВРУ, нарад у ГВРУ. Структура: 1) Секретаріати:а) Секретаріат (загальний секретаріат).б) Секретаріати комітетів ВРУ.в) Секретаріат голови ВРУ і його заступників.2) Управління справами ВРУ.3) Інститут законодавства Верховної Ради.4) Видавництво ВРУ (парламентське видавництво)Чисельність апарату ВРУ складає 1050 одиниць.

92. Парламентські процедури: законодавча, установча, процедура здійснення парламентського контролю.Парламентські процедури — це встановлений нормами права порядок розгляду і прийняття рішень у парламенті. До парламентських процедур відносять процедури законотворення, формування органів судової і виконавчої влади та здійснення парламентського контролюза діяльністю останніх. Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура. Відповідно до Регламенту Верховної Ради України законодавча процедура включає такі стадії: - внесення законопроектів; - розгляд і прийняття законопроекту за процедурою трьох читань; - підготовку прийнятих законів до направлення на підпис Президенту України; - підписання та оприлюднення закону. До основних парламентських процедур належить також установча процедура. Вона охоплює собою процедури надання згоди та призначення Президентом Прем'єр-міністра, прийняття резолюції недовіри Кабінету Міністрів; призначення суддів Конституційного Суду; Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення парламентського контролю. Верховна Рада відповідно до своїх повноважень безпосередньо або через свої органи здійснює парламентський контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод та обов'язків громадян України, додержанням законів та інших актів, за виконанням загальнодержавних програм і бюджету, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує.

93. Акти ВРУ. Стаття 91. ВРУ приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією К. Закон - нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави, який регулює найбільш важливі суспільні відносини. Закони та інші правові акти приймаються на основі КУ і повинні відповідати їй. Постанови - це нормативно-правові акти, які приймаються на виконання та на підставі Конституції і законів України і можуть бути як нормативними, так і індивідуально-владними. Постанови є підзаконними правовими актами. За допомогою постанов Верховна Рада України вирішує низку важливих питань внутрішньо-організаційного характеру. Декларація - назва окремих політико-правових актів, яким властива відповідна урочистість та особлива значущість для розвитку суспільства і держави загалом. Декларації становлять переважно принципи, наприклад, Декларація "Про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року визначила основні напрями розвитку України. Звернення - це завжди індивідуально-владні акти, які адресуються конкретним суб'єктам з приводу особливих подій. Звернення Верховної Ради України можуть мати і внутрішній характер - Звернення до українського народу щодо вшанування пам'яті жертв голодомору. Регламент - це нормативно-процесуальний акт, який визначає режим діяльності ВРУ(встановлює порядок та періодичність скликання і проведення сесій, засідань), процедуру створення та діяльність окремих її органів і посадових осіб. До 2010 року Регламент приймався ВРУ часто як Постанова, а ПУ не міг впливати на такий вид норм правових актів – тільки на закон. Заява - це офіційне ненормативне звернення ВРУ до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, а також парламентів інших держав чи міжнародних органів. Змістом такої заяви може бути заклик вчинити певні дії або утриматися від їх виконання. Заява з приводу подій у Керченській протоці від 14 жовтня 2003 року до РФ. Іншим актом є нормативно-правовий договір – 8 червня 1995 – Конституційний договір. Органи та посадові особи ВРУ уповноважені приймати власні правові акти. Наприклад, розпорядження приймає ГВРУ та його заступники, а рішення, висновки та рекомендації- комітети українського парламенту.

94. Уповноважений ВРУ з прав людини.Дане питання регулюєтьсяПоложенням «Про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ЗУ «Про державну службу»від ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»від23.12.1997. Це державний орган, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній, який у своїй діяльності керується КУ, законами України, міжнародними договорами. Метою д-ті даного органу також є сприяння приведенню законодавства України у відповідність з міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені у разі закінчення строку повноважень ВРУ або її розпуск, введення воєнного або надзвичайного стану. Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади ВРУ таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п’яти років проживає в Україні. Уповноважений призначається строком на 5 років, який починається з дня складення ним присяги. Уповноважений не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії. Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат. 95. Конституційно-правовий статус народного депутата України та правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандата.Дане питання регламентується КУ, ЗУ «Про статус народного депутата України» від 17.11.92. Народний депутат України є обраний відповідно до ЗУ "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у ВРУ і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Повноваження народного депутата починаються після складення ним присяги на вірність Україні перед ВРУ з моменту скріплення присяги особистим підписом під її текстом. А припиняються з моменту відкриття першого засідання ВР нового скликання. Народний депутат не має права:1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами у кримінальному провадженні, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі: 1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України; 5) смерті; 6) порушення вимог. Народний депутат зобов'язаний: 1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; 2) додержуватися вимог законів України, додержуватися присяги; 3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; 6) інформувати ВРУ та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики. Принцип вільного депутатського мандата прямо не закріплюється в Конституції України, але він випливає із загального принципу парламентаризму, який отримав визнання в ст. 75 Конституції України. Крім того, Конституція України не передбачає таких складових ознаки імперативного мандата, як накази виборців та відкликання народного депутата України виборцями. Цей принцип має визначальне значення та обумовлює характер мандата народного депутата України. 96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.В Україні зародження демократичного суспільства розпочалося ще за часів козацтва, але бурхливий розвиток демократії та інституту президентства почався в 10-х роках ХХ століття. Під час діяльності Центральної Ради було видано чотири Універсали, які повинні були закласти основу демократизації українського суспільства. Останнім Універсалом, Центральна Рада проголосила повну політичну незалежність України від Росії. А згодом Центральна Рада обрала Михайла Грушевського Президентом Української Народної Республіки. Посада президента України була заснована 5 липня 1991 постановою Верховної Ради УРСР «Про вибори президента Української РСР». 1 грудня 1991 відбувся всеукраїнський референдум, на якому, одночасно з проголошенням незалежності України, народ віддав перевагу президентській формі правління. У той день був обраний перший Президент нової Української держави - Леонід Кравчук. У липні 1994 року, в результаті дострокових виборів Президента, країну очолив Леонід Кучма. Він був Главою держави 10 років. У грудні 2004 року Президентом України був обраний Віктор Ющенко. 7 лютого 2010 Президентом України обрано Віктора Януковича.

98. Конституційно-правовий статус Президента України.Правовий статус ПУ визначається Розділом 5 КУ. Він є главою держави і виступає від імені держави. Він – гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання КУ, прав і свобод людини і громадянина. П не належить ні однією гілки влади. ПУ виконує інтегруючу функцію, тобто забезпечує баланс і взаємодію між органами державної влади. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Стаття 105. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

99. Повноваження Президента України. Акти Президента України. Загалом ф-ї - постійні та тимчасові, зв. та вн., головні та другорядні.Стаття 106. 1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; 2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; 4) приймає рішення про визнання іноземних держав; 5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав; 7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією; 8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках; 10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; 11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; 12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України; 13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України; 16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу КСУ; 23) утворює суди у визначеному законом порядку; 24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; 25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними; 26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; 27) здійснює помилування; 29) підписує закони, прийняті ВРУ; 31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Ч. 4 ст. 106 - ПУ на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Контрсигнатура - Акти ПУ, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Акти Президента України не пізніш як у 15-денний строк після їх прийняття підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях – «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України", інформаційний бюлетень "Офіційний вісник ПУ».101. Адміністрація Президента України.Відповідно до Положення «Про Адміністрацію ПУ» від 2 квітня 2010 - Адміністрація Президента України (далі - Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України. Основними завданнями Адміністрації є організаційне,правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України покладених на нього обов’язків. До складу Адміністрації входять: Глава його два перші заступники та заступники; перший помічник ПУ, помічники, радники ПУ; Прес-секретар ПУ; уповноважені ПУ. Глава адміністрації в межах своєї компетенції видає розпорядження, а несе відповідальність за виконання покладених на Адміністрацію завдань. Це, зокрема: 1) здійснює загальний аналіз політичної, економічної, соціальноїситуації в Україні і світі, і готує за його результатами пропозиції ПУ щодо формування внутрішньої і зовнішньої політики держави. 102. Інститут представника ПУ.Представники ПУ функціонують: в АРК; КСУ; ВРУ; КМУ; наЧАЕС. Представництво утворюється ПУ і безпосередньо йому підпорядковується. На ППУ на ЧАЕС покладається спостереження за реалізацією заходів із вирішення організаційних, економічних, соціальних, технічних, екологічних проблем, що виникають у зв'язку зі зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворенням об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, забезпеченням соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС та жителів міста Славутич, та підготовка за результатами такого аналізу пропозицій Президентові України. ЗавданняППУ у ВРУє: 1. участь у забезпеченні здійснення повноважень ПУ у ВРУ; 2. представлення на засіданнях ВРУ, її комітетів та тимчасових комісій проектів законів, пропозицій до законів, повернутих ПУ для повторного розгляду, а також інших документів, внесених ПУ; 3. інформування ПУ про хід та результати розгляду у ВРУ, а також її органах, внесених ПУ документів. Завдання ППУ в КСУ: 1. бере участь у підготовці проектів конституційних подань ПУ до КСУ і представляє їх ПУ. 2. здійснює як представник суб’єкта права на конституційне подання усі дії , передбачені ЗУ «Про КСУ», Регламентом КСУ і пов’язані з підготовкою та конституційним провадженням у справах; 3. вносить за дорученням ПУ зміни або уточнення до конституційних подань, внесених до КСУ, а також до тих питань, що перебувають у конституційному провадженні; 4. координує діяльність інших представників ПУ, призначених для участі у підготовці, конституційному провадженні у конкретно визначених справах. 5. інформує ПУ про хід та результати розгляду справ у КСУ. ЗавданняППУ в КМУ: 1. представляє на засіданнях КМУ, а також його консультативно – дорадчих та інших органів позицію ПУ з питань, що розглядаються; 2. інформує ПУ про хід та результати розгляду питань на засіданнях КМУ та його консультативно – дорадчих та інших органів; 3. вивчає акти, та в разі необхідності, проекти актів КМУ щодо їх відповідності актам та дорученням ПУ; 4. виконує інші повноваження за дорученням ПУ. Завдання ППУ в АРК: 1) спостерігає як йде виконання в АРК Конституції і законів України і у разі потреби вживає заходів щодо забезпечення належного виконання актів законодавства України; 2) сприяє додержанню конституційних прав і свобод людини і громадянина та досягненню міжнаціональної злагоди, соціально-економічної і політичної стабільності в АРК; 3) аналізує відповідність нормативно-правових актів ВР АРК та РМ АРК Конституції та законам; 4) сприяє ПУ у вирішенні кадрових питань в АРК; 5) аналізує діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян.103. Поняття виконавчої влади та її місце в механізмі державної влади. Викона́вча вла́да — одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітноюзаконодавчій гілці влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада. Виконавча влада реалізується державою через уряд (президента) і його органи на місцях. Уряд (президент) здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Уряд покликаний забезпечити охорону існуючого порядку, захист зовнішніх інтересів держави, здійснення економічних, соціальних та інших функцій у сфері державного керування. Уряд (президент) призначає на вищі військові і цивільні посади, у його веденні знаходиться адміністративний апарат. 104. Система виконавчої влади в Україні.ЗУ«Про центральні органи виконавчої влади»від 17.03.2011,Указ ПУ«Про систему центральних органів виконавчої влади», ЗУ «Про КМУ»від 27.02.2014, Указ ПУ «Про оптимізацію системи ЦОВВ» від 09.12.10, ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.99. Система органів виконавчої влади - сукупність органів державної влади, які наділені компетенцією в галузі державного управління, кадровими, фінансовими, матеріальними, інформаційними та іншими ресурсами, необхідними для здійснення діяльності. За КУ, в системі органів виконавчої влади можна виділити структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів: 1) вищий рівень - Кабінет Міністрів України; 2) центральний рівень - міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; 3) місцевий рівень. КМУ здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: 1) надання адміністративних послуг; 2) здійснення державного нагляду; 3) управління об'єктами державної власності; 4) пропозицій щодо формування державної політики. Міністерство(18) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах. До інших ЦОВВ (52)відносяться служби, агентства, інспекції, д-ть яких спрямовується КМУ через відповіднихміністрів. До ЦОВВ зіспеціальним статусомвходять: 1)Антимонопольний комітет України, 2) Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 3) Фонд державного майна України. + 4) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 5) Національне агентство України з питань державної служби.Місце́ва держа́вна адміністра́ція – місцевий орган державної виконавчої влади в Україні. У межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. В Україні здійснюють діяльність державні адміністрації:обласні (24); районні (490 районних у областях і АР Крим, 10 районних у Києві, 4 районних у Севастополі); міські.105. КМУ - вищий орган в системі виконавчої влади. Порядок формування КМУ. ЗУ «Про КМУ».2014. КМУ – уряд У. є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, РМ АРК та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. КМУ відповідальний перед ПУ і ВРУ, підконтрольний і підзвітний їй. Завдання: здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави, забезпечення національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, розроблення і виконання загальнодержавних програм. Принципи: верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

106. КМУ: склад, компетенція, акти. ЗУ «Про КМУ» 2014. КМУ є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Він відповідальний перед ПУ і ВРУ, підконтрольний і підзвітний їй.Стаття 6. До складу КМУ входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України. Посадовий склад визначається ВРУ за поданням ПМУ. За поданням Прем’єр-міністра України ВРУ може призначати міністрів КМУ (не більше двох). Секретаріат КМУ- постійно діючий орган, що забезпечує його діяльність. КМУ складає повноваження перед новообраною ВРУ. Стаття 117. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Завдання: здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави, забезпечення національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, розроблення і виконання загальнодержавних програм. Принципи: верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Відставка КМУ настає внаслідок: 1) прийняття ВРУ резолюції недовіри КМУ; 2) відставки Прем’єр-міністра України; 3) смерті Прем’єр-міністра України.

107. Прем'єр-Міністр України: порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.

ПМУ призначається ВРУ за поданням ПУ. Кандидатуру йому пропонують коаліції депутатських фракцій у ВРУ, сформованої протягом місяця, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість депутатів. ПМУ має право заявити ВРУ про свою відставку. Він: керує роботою; спрямовує діяльність членів кабінету, керівників інших ЦОВВ, РМ АРК, місцевих державних адміністрацій; виносить на розгляд ВРУ подання про призначення членів до кабінету; формує проект порядку денного засідань; скликає засідання кабінету; підписує акти КМУ. Для здійснення ПМУ своїх повноважень у складі Секретаріату КМУ утворюється патронатна служба - апарат ПМУ, керівник якого призначається та звільняється з ПМУ.

108. Система центральних органів виконавчої влади. ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» від 2011Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерства реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Принципи: верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності, єдиноначальності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються КМУ за поданням ПМУ (а члени вносять пропозиції щодо таких дій). Апарат міністерства - сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра. Керівником апарату міністерства є заступник міністра - керівник апарату. Міністр має право на формування патронатної служби (дорадчий орган при міністрові). Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду; управління об'єктами державної власності; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики . ЦОВВ також мають свої апарати. Міністерства та інші ЦОВВ мають свої територіальні органи. ЦОВВ видають накази організаційно-розпорядчого характеру. Служби керують майном держави, Агенства надають послуги, Інспекції здсн. контроль. До інших ЦОВВ (52)відносяться служби, агентства, інспекції, д-ть яких спрямовується КМУ через відповіднихміністрів. До ЦОВВ зіспеціальним статусомвходять: 1)Антимонопольний комітет України, 2) Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 3) Фонд державного майна України. + 4) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 5) Національне агентство України з питань державної служби. 109. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: порядок формування, принципи діяльності, статус, структура, основні завдання, повноваження, акти. ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» від 2011Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерства реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Принципи: верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина,
безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності, єдиноначальності. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються КМУ за поданням ПМУ (а члени вносять пропозиції щодо таких дій). Апарат міністерства - сукупність
структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра. Керівником апарату міністерства є заступник міністра - керівник апарату. Міністр має право на формування патронатної служби (дорадчий орган при міністрові). Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду; управління об'єктами державної власності; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики . ЦОВВ також мають свої апарати. Міністерства та інші ЦОВВ мають свої територіальні органи. ЦОВВ видають накази організаційно-розпорядчого характеру. Служби керують майном держави, Агенства надають послуги, Інспекції здсн. контроль. До інших ЦОВВ (52)відносяться служби, агентства, інспекції, д-ть яких спрямовується КМУ через відповіднихміністрів. До ЦОВВ зіспеціальним статусомвходять: 1)Антимонопольний комітет України, 2) Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 3) Фонд державного майна України. + 4) Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 5) Національне агентство України з питань державної служби. 110. Конституційно-правовий статус та система органів виконавчої влади на місцях.

Місцеві державні адміністрації — це державні органи виконавчої влади в регіонах, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони працюють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених Законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні". Органами державної виконавчої влади на місцях є також територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які не входять в систему місцевих державних адміністрацій і не підпорядковані їм. До них належать територіальні управління Укрзалізниці, управління і відділи Міністерства внутрішніх справ в областях, районах, містах, районах міст, на транспорті, управління Служби безпеки України в областях, військові комісаріати. Керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. Особливістю організації місцевої державної виконавчої влади в Україні є те, що частина її повноважень здійснюється органами місцевого самоврядування. Це так звані делеговані повноваження органів місцевого самоврядування. Держава фінансує здійснення цих повноважень, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Це такі повноваження, як контроль за використанням і охороною землі, водойм, надр, лісів.

111. Місцеві державні адміністрації: правова природа, порядок формування, структура, принципи діяльності, компетенція, акти.Виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.В межах своїх повноважень вона здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Державні адміністрації забезпечують: 1) виконання Конституції, законів, актів; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів;5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень. Принципи: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Місцеві державні адміністрації є юридичними особами. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Структурні підрозділи місцевої державної адміністрації затверджуються КМУ. Акти : розпорядження, а керівники структурних підрозділів – накази - є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

112. Судова влада: поняття, склад, принципи функціонування.Судова влада – визначається як самостійна і незалежна, інституціональна форма держ.влади утворюється для вирішення на основі закону шляхом здійснення правосуддя держ.органами судами в особі професійних суддів, а також залучених в установленому законі порядку представники народу,соціальних конфліктів між д-вою, фіз.особою та юр.особою,а також для здійснення конст.контролю захисту прав громадян, у їх взаємовідносинах із органами публічної влади,контролю за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів. Головною ф-ю судової влади є ф-я правосуддя- -нормативно-впорядкований процес нармами д-сть уповноважених суб’єктів щодо розгляду та вирішення по суті справ різних юрисдикцій, а також застосування до правопорушників заходів примусового характеру. Правосуддя здійснюється у певних формах, а саме крим,цивіл,адмін.,господарського та конст.судочинства. Судочинство як категорія являє собою нормативно- визначені порядок, умови та послідовність з приводу розгляду, вирішення по суті справ. Відповідно до КУ можна виділити 3 пр-пи організації та здійснення с.в.: 1)пр.-п поширення юрисдикції судів на всі правовідносини; 2)пр.-п неприпустимості делегування правосудної ф-ї іншим органам та відповідно здійснення правосуддя виключно судами У; 3)пр.-п неприпустимості створення надзвичайних, воєнних судів.Розділ 8 КУ визначає 3 пр-пи функціонування судової влади:-юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в У.; -недопускається делегування ф-ї правосуддя іншими органам або посадовцям; -недопускається створення спеціальних та військових судів. А також1)спеціалізації; 2)інстанційності; 3)територіальності.

113. Судова система України. Система судів загальної юрисдикції. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2010ССУ – сукупність судів У, які здійснюють правосуддя. ССУ складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції відповідно ств. за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) ВСУ. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд: 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом; 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції; 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; 4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства. До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. Вищий спеціалізований суд: 1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом; 2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції, а також розглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України буде встановлено, що така справа підлягає розгляду вищим спеціалізованим судом; 3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; 4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня. Верховний Суд України: 1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом; 2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів.

114. Конституційні засади судочинства. Здійснення правосуддя у формах конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2010 Принципи: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Судочинство здсн. У різних формах відповідно до принципу спеціалізації (територіальність та інстанційність ще є)

115. Конституційно-правовий статус суддів. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 2010

Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею і здійснює правосуддя. Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України. Суддя є недоторканним і не може без згоди ВРУ бути затриманий чи заарештований. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВККС. Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність. Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень. Суддя зобов'язаний: 1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики; 3) виявляти повагу до учасників процесу; 4) додержуватися присяги судді; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання.

116. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції України.ВРЮ: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів. ВРЮ складається з двадцяти членів. ВРУ, ПУ, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу ВРЮ входять за посадою ГВСУ, Міністр юстиції України, ГПУ, інші призначаються на посаду строком на 6 років. Всеукр.конференція працівників прокуратури – 2. ВРУ, ПУ, з’їзд суддів, з’їзд адвокатів, з’їзд працівників юр.вищи навчальних закладів – 3 члени. Членом ВРЮ може бути громадянин У, не молодший 35 і не старше 64,який проживає в У. не менше 10 років, володіє укр..мовою, має вищу юр.освіту, юр стаж – 10 років. 117. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи: система і компетенція.Категорія правоохоронні органи визначена нормами у ЗУ Про основи нац.безпеки та у ЗУ Про держ захист працівників суду та праоохор.органів. Відповідно до цих законів правоох.органи визнач. як органи державної влади на які КУ і ЗУ покладено здійснення правоохор. та правозастос. функцій. Відповідно до ЗУ Про держ захист працівників суду та правоохор.органів до таких органів нормативно віднесено: 1.органи прокуратури 2.ОВС 3.СБУ 4.органи військової служби правопорядкуу СБУ 5.органи охорони держ.кордону 6.органи і установи виконання покарань 7.слідчі ізолятори 8. органи держ.фінансового контролю 9.органи доходів і зборів 10.органи держ.лісової охорони 11.органи рибоохорони 12.інші правоохор.органи Правоохор. органи характеризуються: 1.наділені державно-владними повноваженнями для виконання покладених функцій ,зокрема повнов. приймати прав.акти індивідуального характеру, які мають обовязкове значення для адресатів; 2.органи наділені повноваженнями безпосередньо застос заходи держ.примусу(затримання та арешт особи) 3.діяльність таких органів здійснюється на підставі нормативно-прав. приписів у чітко визначених організаційних і прав. формах і перебувають під особливим держ.контролем і наглядом На відміну від категорії правоохор.органи категорія контрол-наглядові органи нормативно не визначена. Наявні 2 точки зору: За 1 підходу до цієї катгорії відносять всі органи, які так чи інакше наділені контрольно-наглядовими повнов. А оскільки такими повнов. наділене широке коло держ.органів, то контрол-наглядовими на думку деяких авторів виступ понад 70 органів зокрема держ інспекції для яких контрольно-наглядова функція і відповідна. За вузького розуміння контрол-наглядовими органами визначають ті органи для яких відповідна функція є не переважаючою, а основною. За такого розуміння до таких органів відносять: 1.органи прокуратури 2.Рахункову палату 3.уповноваженого ВРУ з прав людини 4.Національну раду з питань телебачення і радіомовлення118. Конституційно-правовий статус прокуратури України. Функції і повноваження прокуратури України. КУ(7), ЗУ «Про прокуратуру» від 1991. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Прокуратуру України очолює ГПУ, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років. Принципи: становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор; законність; гласність; захищають права і свободи громадян на засадах їх рівності. Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.119. Поняття конституційної юстиції. Становлення та розвиток конституційної юстиції в Україні.Конст.юстиція являє собою діяльність здійснювану або спеціально уповноваженими органами суд.влади або системою судів держ. вцілому спрямовану на охорону КУ як основного закону,що має найважливішу юр.силу шляжом перевірки відповідності цьому акту актів меншої юр.сили, а також шляхом оф.тлумачення КУ, вирішення спорів зумовлених його застосув. та шляхом проведення перевірки дотрим. певних найважливіших конст.процедур. В Укр. інститут судово-конст. контролю на який покладено реалізацію конст.правосуддя було фактично створено лише після прийняття КУ та профільного закону у 1997р. 120. КСУ - орган конституційної юрисдикції. Правова природа. Функції та повноваження. ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 1996 . Єдиним органом конс. юрисд..КСУ вирішує питання про відповідність законів та інших пр. актів КУ і дає офіційне тлумачення КУ та зак.України. КСУскл.з 18 суддів. Президент України(ПУ радиться з ПМУ та міністром юстиції щодо кандидатур і у разі узгодження запропонованих кандидатур видає відповідний указ, який повинен бути скріплений підписами ПМУ та Міністра юстиції), Верховна Рада України(таємним голосуванням) та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. Ст..150.До повноважень Конституційного Суду України належить: 1)вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п’яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України; Зпитань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Ст.151.Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. А також КСУ дає висновок про порушення КУ або ЗУ ВР АРК. Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень.

121. Склад і порядок формування КСУ. Структура та організація діяльності КСУ. ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 1996Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. КСУ складається з вісімнадцяти суддів. Президент України(ПУ радиться з ПМУ та міністром юстиції щодо кандидатур і у разі узгодження запропонованих кандидатур видає відповідний указ, який повинен бути скріплений підписами ПМУ та Міністра юстиції), Верховна Рада України(таємним голосуванням) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк. До с-ри КСУ входять: Секретаріат, на своєму засіданні утворює з числа суддів постійні комісії, що є його допоміжними робочими органами при організації його внутрішньої діяльності; тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права; Матеріали діяльності зберігаються в Архіві; для забезпечення КСУ нормативно-правовими актами, науковою літературою утворюється Бібліотека; Друкованим органом є "Вісник Конституційного Суду України".

122. Статус судді КСУ. ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 1996

Діяльність Конституційного Суду України грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. КСУ складається з вісімнадцяти суддів. Президент України(ПУ радиться з ПМУ та міністром юстиції щодо кандидатур і у разі узгодження запропонованих кандидатур видає відповідний указ, який повинен бути скріплений підписами ПМУ та Міністра юстиції),

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 9 10 11 1213

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.su - 2024 год. Все права принадлежат их авторам!