Культура Індії за часів британського правління

Індійська культура періоду мусульманського завоювання позначена життєвістю й плодотворністю завдяки, зокрема, розумному правлінню Моголів. Акбар, перший із чотирьох могольських імператорів, зорієнтувавсь у своїй політиці на повну релігійну терпимість і культурний синтез. Усі утиски та обмеження на релігійній основі були усунені. До політичного й культурного життя залучалися індійські верхи без навернення до ісламу. Були запроваджені, за прикладом самого Акбара, міжконфесійні шлюби. Сини Акбара продовжували цю мудру політику, сприяючи не лише процвітанню своєї імперії, а й розквітові індійської культури.

Та вже правнук Акбара Аурангзеб (1659—1707 рр.) відійшов від цієї мудрої соціально-культурної лінії. Були введені обмеження на індуїстську обрядовість, привілеї при дворі мали лише правовірні мусульмани, знову запроваджувався податок на іновірців. Після майже століття рівноправності ці утиски й нововведення спровокували вибух невдоволення та опору. В Декані маратхський князь Шіваджі (1627—1680 рр.) утворив відокремлену індійську імперію із центром у місті Пуні. У Пенджабі приблизно в той же період обурені новою політикою сі юси об'єднались у міцне військове братство. Після смерті Ауранг-зеба могольська імперія опинилася на межі краху.

Падіння імперії Моголів призвело до анархії та збідніння. Північна Індія стала ареною пограбувань і кровопролиття. Маратхи й кочівні банди пуранів спустошували країну. На півдні велися безперервні міжусобні війни слабких правителів.

Європейці в Індії з'явилися ще в Середньовіччі, після того, як Васко да Ґама в 1498 році висадився в Калькутті. Протягом 150 років португальці вибудували свою торгову імперію в Індії. На початку XVII століття португальців витиснули голландці, але, не маючи особливої військової переваги, були швидко зміщені англійцями. В 1600 році для торгівлі зі східними країнами була створена англійська Ост-Індська компанія. Після перемоги над португальцями й голландцями англійцям удалося заснувати кілька своїх торгових центрів в Індії й дістати деякі торгові привілеї від Моголів. Але з 1664 року вони зіткнулися з французькою Ост-Індською компанією, що заснувала свої торговельні колонії на узбережжі Мадрасу. В середині XVIII століття Англія та Франція вступили у війну за панування в Індії. Перемігши французів на морі, англійці добилися свого визнання всіма існуючими на той час індійськими правителями. Після цього англійська Ост-Індська компанія здобула верховну владу на всій території Індії. З 1784 року індійці більше не володарювали у своїй країні, вони навіть були усунуті з державних посад. Легкість завоювання Індії англійцями — яскраве свідчення її політичного й культурного занепаду. Однак панування Ост-Індської компанії не сприяло стабілізації та порядку в країні.

Індійці сприймали своїх нових завойовників як нижчу касту, яка випадково прийшла до влади. Вони дотримувалися жорсткого ізоляціонізму й замкненості у своїх стародавніх культурних засадах.

Індійська культура, що перебувала в занепаді, ще більше втратила свою життєздатність та асимілятивну силу. Приблизно від середини XVIII століття до середини XIX століття вона перебувала на найнижчому рівні свого розвитку.

Протекціоністська політика Англії у XVIII столітті та її політика вільної торгівлі в XIX столітті вкрай несприятливо позначилися на індійській промисловості й торгівлі. Економічне та культурне життя багатьох міст — колишніх культурних центрів — перебувало в занепаді. Індійські ремісники розорялися.

Англійці не намагалися взаємодіяти з культурою завойованого народу, а, навпаки, механічно насаджували на індійській землі свої культурні стандарти, свою мову, свої форми світовлаштування.

Однак присутність європейців мала й деякі позитивні результати, що виявлялися з часом у культурній ситуації підкореної Індії. Так, ще португальці до певної міри збагатили індійські мови й медичну науку. Завдяки їм в Індії було започатковане книгодрукарство й створені семінарії для підготовки індійських священиків у Вераполі та в Гоа. Португальці перетворили Індію в найбільш окатоличену країну на Сході, хіба що за винятком Філіппін. Пишність стилю португальських королів помітна в архітектурі західного узбережжя Індії. Церковна архітектура Індії, особливо в Декані — португальська. У XVIII столітті місіонерська діяльність англійців була незначною. Але вже на початку XIX століття англійські євангелісти відкрили в Індії численні місії та місіонерські школи в усіх великих містах.

Швидко розросталися портові міста: Калькутта, Бомбей, Мадрас, де ще в XVII столітті були англійські форти, перші доки й християнські церкви. З XVIII століття в Індії широко будуються нові для неї споруди — заводи, ділові установи, вокзали, навчальні заклади.

Індія початку XIX століття стояла напередодні свого Відродження.