Формування самосвідомості у юнацькому віці

Юнацький вік –етап формування самосвідомості і власного світогляду, прийняття відповідальних рішень, людської близькості, коли цінності дружби, любові можуть бути першорядними.

Відповідаючи самому собі на питання „Хто Я?”, „Який Я?”, „До чого я прагну?”, молода людина формує:

!) самосвідомість – цілісне уявлення про себе, емоційне ставлення до себе, самооцінку своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей, усвідомлення своїх достоїнств і недоліків, на основі чого виникають можливості цілеспрямованого самовдосконалення, самовиховання;

2)власний світогляд як цілісну систему поглядів, знань, переконань своєї життєвої філософії, що спирається на засвоєну раніше певну суму знань і здатність до абстрактно-теоретичного мислення, без чого розрізнені знання не складаються в єдину систему;

3)прагнення наново і критично осмислити усе оточуюче, самоствердити свою самостійність та оригінальність, створити власні теорії сенсу життя, любові, щастя, політики тощо. Для юнацтва властивий максималізм суджень, своєрідний егоцентризм мислення: розробляючи свої теорії, юнак поводиться так, наче світ повинен підпорядковуватися його теоріям, а не теорії – дійсності.

Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого „Я”.

Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками:

1. Відкриття власного внутрішнього світу, юнак починає сприймати свої емоції не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого „Я”, з’являється почуття власної особливості, несхожості на інших, інколи з’являється і почуття самітності;
2. Виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченості свого існування. Саме розуміння неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про свої перспективи, майбутнє, про свої цілі.
3. Формується цілісне уявлення про самого себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. Юнацькі самооцінки часто бувають суперечливі. Формується самоповага – узагальнене ставлення до себе.
4. Відбувається усвідомлення сексуальної чуттєвості, що з’являється в цей період, і формується ставлення до неї.

Усвідомлення своїх психічних якостей і самооцінка набувають найбільшого значення в підлітковому та юнацькому віці. За дослідженням Волкова Б.С. 10-20 р. тому самосвідомість розвивалась до 17-19 років. Сьогодні 23-24 роки.

Причиною є:

· Штучне відкладання вступу до трудової діяльності;

· Інфантилізм;

· Нездібність самостійно приймати рішення.

Дорослих часто дратують „пустопорожні” філософствування в юнацькому віці. Але такі розмірковування так само закономірні і корисні, як безконечні запитання дошкільника.

Абстрактне теоретизування для юнака є більш цікавим, ніж практична дія. Це нова стадія розвитку інтелекту. З інтелектуальним розвитком тісно пов’язане становлення основ світогляду. Самосвідомість і самооцінка дитини відтворює, як правило, ту оцінку, яку вона отримує від дорослих. Але чим старшою стає дитина, тим у більшій мірі переорієнтовується з оцінки на самооцінку.

Самооцінка здійснюється на основі співставлення:

Рівня домагань з досягнутим результатом;

Ставлення батьків, вчителів і однолітків.

Формування самооцінки

Обмеженість юнацького досвіду і різні критерії оцінок різних людей стимулюють роздуми і повторні оцінки. Так звані „нелогічні” вчинки пов’язані з самоперевіркою своїх можливостей.

Підліток, з притаманним йому бажанням самоствердження, виявляє великий інтерес до власного „Я”, його властивостей. По-новому починає сприймати свій фізичний образ, своє тіло. „Тілесні” властивості людини як індивіда формуються і усвідомлюються раніше, ніж властивості особистості.

Юнаки і дівчата дуже чутливі до особливостей свого тіла, так як фізичне дозрівання є для них і соціальним символом, знаком дорослішання. У юнацькому віці важливе значення надають тому, наскільки їх тіло і зовнішність відповідають зразку мужності і жіночності. Причому юнацький еталон краси часто завищений.

Зовнішність – важлива сторона життя.

Одяг, що привертає увагу.

З часом стурбованість зовнішністю зменшується.

Іноді від юнацької тривожності залишаються наслідки:

Сором’язливість, замкнутість,

Низька самоповага, невіра у власні сили.

На основі самооцінок фізичного образу і особистісних якостей формується образ власного „Я”

Формування образу власного Я.

Я – реальне ..........................є зараз

Я – динамічне.......................прагну бути

Я – ідеальне...........................повинен стати

Я – фантастичне....................міг би бути

Я (інші)

Підвищений інтерес до себе проявляється:

· В появі інтимних щоденників,

· В „примірянні” до себе образів художньої літератури чи фільмів;

· В підвищеному інтересі до внутрішнього світу інших людей.

Рефлексія, підвищений інтерес до себе – типові для ранньої юності.

Пізнання світу і себе в ньому – важливий момент становлення особистості в юнацькому віці. Від того, наскільки глибоко юнак пізнає світ і себе в ньому, багато в чому залежить правильність вибору життєвого шляху. Крім того, якщо в юності людина не набула навичок самоаналізу, то надалі це стає малоймовірним. В неї не складеться вірна картина світу і правильне уявлення про свою особистість і свої взаємостосунки зі світом.

Відкриття себе як неповторної індивідуальності нерозривно пов’язане з відкриттям соціального світу.