Відкриття внутрішнього світу

Реальність „Я- сам” здібність „занурюватися в себе” і насолоджуватися своїми переживаннями,

відкриття світу почуттів,

відкриття краси природи, звуків, музики,

відкриття відчуттів власного тіла.

Старшокласники краще керують своїм емоційним станом ніж підлітки. Настрій більш стійкий, в меншій мірі залежить від нервової системи, в більшій – визначається факторами середовища. Все ж в юнацькому віці спостерігається підвищена емоційність.

Разом з усвідомленням своєї несхожості на інших нерідко з’являється почуття самотності.

Юність – це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім’ї.

ТЕМА 7. Самосвідомість та захисні механізми особистості (2 год.).

1. Психологічний захист суб’єкта та його функції.

2. Генеза захисних механізмів.

3. Механізми захисту як специфічні засоби вирішення проблем адаптації.

4. Особливості прояву механізмів психологічного захисту у дитячому віці.

Основні поняття: захисні механізми, тривога, адаптація, Я-концепція, проекція, витіснення, пригнічення, заміщення, заперечення, катарсис, раціоналізація, регресія, відчуження, ідентифікація, реактивне утворення.

1. Психологічний захист суб’єкта та його функції.

Психологічний захист – це спеціальна система стабілізації особистості, спрямована на відгородження свідомості від неприємних, травмуючих переживань, пов’язаних з внутрішніми і зовнішніми конфліктами, станами тривоги і дискомфорту. Як вказував З.Фрейд, основна проблема людського існування полягає в тому, щоб справитися зі страхом і тривогою, які виникають в найрізноманітніших ситуаціях. Тому ліквідація тривоги і позбавлення від страху – це найбільш сильний критерій ефективності дії захисних механізмів.

Виникнення в онтогенезі різних типів тривоги стимулює розвиток різновидів захисних механізмів Для розуміння адаптивних психічних процесів особистості, що здійснюються нею в різних фруструючих проблемних ситуаціях, вивчення так званих захисних механізмів на виключно важливе значення.

Психічний механізм – структура певним чином пов’язаних психічних дій, здійснення яких призводить до специфічного результату. Це більш чи менш стійка схема психічних дій. Якщо мова йде про захисні механізми, то це такі схеми психічних дій, які призводять до того чи іншого ступеню і форми адаптивності особистості, вирішення фруструючої ситуації.

Захисні механізми виникають у фруструючих ситуаціях, закріплюються в психіці при повторенні схожих ситуацій, актуалізуються в них і забезпечують адаптацію особистості. Процес їх використання ми називаємо захисно – адаптивним чи просто захисним процесом. Захисні механізми починають функціонувати разом з актуалізацією безпосередніх реакцій на вплив фрустрючих ситуацій, але як правило використовуються в більш тривалих адаптивних процесах.

Анна Фрейд вперше узагальнила знання про захисні механізми. Вона запропонувала вважати захисними наступні „психодинамічні” механізми:

1.витіснення / пригніченння

2.регресія

3.утворення реакції

4.ізоляція

5.заперечення того, що відбувається

6.проекція

7.інтроекція

8.звернення на власну особистість

9.перетворення в свою протилежність

10. сублімація.

в подальшому список був доповнений новими механізмами, спрямованими проти зовнішніх фрустраторів:

11. втеча (вихід) від ситуації

12 заперечення

13. ідентифікація

14. обмеження Я.

Все ж цей список слід доповнити наступними важливими захисно – адаптивними механізмами:

15. раціоналізація

16. фантазія

17. конверсія

18. символізація, переміщення.

Пригнічення і витіснення лежить в основі цілого ряду інших механізмів.

А) пригнічення є процесом виключення з сфери свідомості думок, почуттів, бажань і захоплень, які спричиняють біль, почуття вини і сорому. Пригнічення діє вибірково;

Б) пригнічення і звичайне забування;

В) патологізоване пригнічення. Захисні адаптації є однією з важливіших різновидів нормальної адаптації; Так саме пригнічення, як і інші механізми може брати участь і багатьох нормальних і повсякденних адаптивних процесах особистості. Але воно може стати через мірно інтенсивно функціонуючим, може патологізуватись. Що призводить до викривлення сприйняттів особистості, що стосуються власних реальних внутрішніх і зовнішні конфліктів.

Заперечення

Прагнення уникнути нової інформації, несумісної з усталеними позитивними уявленнями про себе. Захист проявляється в ігноруванні потенційно тривожної інформації, ухиленні від неї. Це ніби бар’єр, що знаходиться прямо на вході сприймаючої системи. Заперечення характеризується тим, що увага блокується на стадії сприйняття. Інформація, що суперечить установкам особистості, не приймається. Зниження тривоги досягається шляхом зміни сприйняття зовнішнього середовища.

Заперечення розглядається як відмова визнавати травмуючу реальність, як прийом самозбереження. Людині, в якої провідний механізм захисту заперечення, притаманні егоцентризм, навіюваність, самонавіюваність, артистичні і художні здібності, відсутність самокритики і багата фантазія. В крайніх проявах прослідковується демонстративність поведінки, а при патології – істерія.

Витіснення

Пов’язане з уникненням внутрішнього конфлікту шляхом активного виключення із свідомості не інформації про те, що сталося в цілому, а тільки істинного, але неприйнятного мотиву своєї поведінки. Можна сказати, що неусвідомленим залишається глобальний смисл достатньо усвідомлювальних дій, вчинків, переживань. Витіснення виконує свою захисну функцію, не допускаючи у свідомість бажань, що йдуть врозріз з моральними цінностями, і тим самим забезпечує порядність і здоровий глузд.. Воно спрямоване на те, що раніше було усвідомлене, хоча б частково, а забороненим стало вторинно, і тому утримується в пам’яті. В подальшому цьому витісненому бажанню не дозволяється проникати в сферу свідомості в якості причини даного вчинку. Виключення мотиву переживання з свідомості рівносильно його забуванню. Причина такого забування – спроба уникнути дискомфорту, що викликається даним спогадом.

Пригнічення

При пригніченні, як при витісненні, захист проявляється в блокуванні неприємної, небажаної інформації, але це блокування здійснюється або при переводі із сприймаючої системи в пам’ять, або при виведенні з пам’яті в свідомість. Пригнічення починає діяти лише тоді, коли тенденція небажаної дії досягає певної сили. В цих умовах відповідні сліди забезпечуються ніби спеціальними мітками, які ускладнюють наступне довільне пригадування події в цілому – блокують їх. В той же час, інформація, маркована таким чином, в пам’яті зберігається. При пригніченні страх блокується шляхом забування реального стимулу і обставин, пов’язаних з ним по асоціації. Як правило пригнічення проявляється при стримуванні емоції страху і подоланні залежності від агресора.