Методи психодіагностики самосвідомості: стандартизовані самозвіти, методика керованої проекції

Самосвідомість – це перш за все процес, з допомогою якого людина пізнає себе. Але самосвідомість характеризується також своїм продуктом – уявленням про себе, „Я-образом” чи „Я-концепцією”. Уявлення про себе, являючись продуктом самосвідомості, одночасно є і його суттєвою умовою, моментом цього процесу.

Психодіагностика самосвідомості традиційно спрямована на виявлення продукту самосвідомості – уявлення про себе. Аналіз „Я-образу” дозволяє виділити в ньому два аспекти: знання про себе і самоставлення. В ході життя людина пізнає себе і накопичує про себе різні знання, ці знання складають змістову частину її уявлень про себе – її „Я-концепцію”. Але знання про себе саму, звичайно, їй небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об’єктом її емоцій, оцінок, стає предметом її більш чи менш стійкого самоставлення. Не все реально осягнене в собі самому і не все у самовідношенні ясно усвідомлюється; деякі аспекти „Я-образу” виявляються недоступними для свідомості, неусвідомлюваними.

Серед факторів, що впливають на самоопис і його інтерпретацію розглядаються соціальна бажаність описуваних рис,

тактика самоподачі (самопрезентація),

галузь саморозкриття,

анонімність відповідей,

тактика погоджуватися чи непогоджуватися з твердженнями,

характер і ступінь обмежень у формі відповідей на запитання,

установки, очікування та інструкції.

Крім цього свою роль грають рівень інтелектуального розвитку, кооперативна установка по відношенню до діагноста, почуття безпеки в ситуації тестування.

Методики психодіагностики самосвідомості.

В галузі психодіагностики самосвідомості використовуються основні традиційні новорозроблені класи методик: стандартизовані самозвіти у формі описів і самоописів, вільні самоописи, проективні техніки.

А. Анастазі до найбільш популярнихвдносить чотири діагностичні методики:

1) контрольний список прикметників Г.Гоха,

2) Q-класифікація В.Стефенсона,

3)семантичний дифференціал Ч.Осгуда,

4) тест рольових конструктів Г.Келлі (Анастазі А., 1982)

Стандартизовані самозвіти. До цього типу методик відносяться перш за все тест-опитувальники, що складаються з більш чи менш розгорнутих тверджень, що стосуються ставлення досліджуваного до самого себе в різних життєвих сферах; почуттів, думок відносно тих чи інших подій чи обставин в житті суб’єкту; поведінкових проявів; взаємовідносин з іншими людьми.

Шкала „Я-концепції Теннессі” –Fitts W., 1965) – опитувальник, призначений для підлітків (з 12 років) і дорослих. Включає 90 пунктів на аналіз „Я-концепції” і 10 пунктів шкали неправди. Використовується п’ятикрокова шкала відповідей від „повністю згоден” до „абсолютно не згоден”.вісім індексів тесту:

1) самокритичність, 2) самовдоволеність, 3)поведінка, 4) „фізичне Я”, 5) „моральне Я”, 6) „особистісне Я”, 7) „сімейне Я”, 8) „соціальне Я”. З допомогою цього тесту можна виявити глобальне самоставлення і специфічні форми ставлення до свого тіла, до себе як морального суб’єкта, до себе як до члену сім’ї.

Шкала дитячої „Я-концепції” Пірса-Харріса – популярний в США опитувальник, складений з 80 простих тверджень відносно свого „Я” чи тих чи інших ситуацій і обставин, пов’язаних із самоставленням. Призначений для дітей у віці від 8 до 16 років. Пункти опитувальника основані на колекції дитячих тверджень відносно того, що дітям в собі подобається, а що не подобається, зібраній А.Джерсільдом. Перші твердження приведені нижче:

1) Мої товариші насміхаються наді мною.

2) Я щаслива людина.

3) Мені важко знайомитися.

4) Я завжди сумний.

5) Я розумний.

6) Я сором’язливий.

7) Я нервуюся, коли мене викликають до дошки.

Опитувальник містить однакову кількістьпозитивних і негативних тверджень.

Шкала самоповаги Розенберга – опитувальник для підлітків, який виявляє глобальне самоставлення. Складається з 10 тверджень:

1) Я почуваю, що я гідналюдина, по крайній мірі не менше, ніж інші.

2) Я завжди схильний відчувати себе невдахою.

3) Мені здається, в мене є ряд хороших якостей.

4) Я здібний дещо робити не гірше, ніж більшість.

5) Мені здається, що мені особливо нічим гордитися.

6) Я ставлюся до себе добре.

7) В цілому я задоволений собою.

8) Мені б хотілося більше поважати себе.

9) Іноді я ясно відчубаю своюнепотрібність.

10) Іноді я думаю, що я у всьому нехороший.

Опитувальник передбачає 4 градації відповідей: „повністю згідний”, „згідний”, „не згідний”, „абсолютно не згідний”. Опитувальник виявляє два незалежні фактори: самоприниження і самоповагу. Самоповага існує і при відсутності самоприниження, і поряд з ним; в останньому випадку воно виступає в захисній функції.. Показники по опитувальнику пов’язані з депресивним станом, тривожністю, психосоматичними симптомами, активністю у спілкуванні, лідерством, почуттям міжособистісної безпеки, відношенням до досліджуваного його батьків.

Контрольні спискитакож є різновидом стандартизованого самозвіту. Від опитувальників їх відрізняє скороченість пунктів. Найбільш відомий контрольний список прикметників Г.Гоха, який містить 300 особистісних прикметників, розміщених в алфавітному порядку. Досліджуваного просять вибрати ті з них, які відповідають об’єкту. Список має 24 шкали, 15 з яких відповідають списку потреб Г.Мюррея, а 9 отримані емпірично. До останніх відносяться: 10 загальна кількість вибраних прикметників, 2) захист, 3)позитивне ставлення до себе, 4)негативне ставлення до себе, 5) самоконфіденційність, 6)самоконтроль, 7) лабільність, 8) особистісна адаптованість, 9) готовність до консультування.

Контрольний список, таким чином, передбачає вимірювання глобального самоставлення, причому незалежно від його позитивного і негативного полюсів (позитивне ставлення до себе – негативне ставлення до себе).