Діагностика Я-концепції та корекція її порушень

Семінарське заняття 8

Проблема вимірювання Я – концепції (2 год.)

1. Методи психодіагностики, самосвідомості: стандартизовані самозвіти, методика керованої проекції, Q – сортування.

2. Вимірювання змін в “Я”.

3. Постійність і мінливість особистості.

Література

1. Вашека Т.В. Дослідження структури „Я-концепції” осіб зі спробами самогубства за допомогою „Тесту 20 висловлювань” //Вісник Київського університету. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 2003. № 19. С. 35-58.

2. Кон И. С. Постоянство и изменчивость личности. // Психологический журнал, 1987, № 4, с. 126 – 136.

3. Кун М. , Макпартлэнд Т. Кто Я? / Психология самосознания. Хрестоматия – Самара, 2000, с. 460 – 469.

4. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М., 1987, с. 284 – 289.

5. Роджерс К. Измерение изменений в «Я». / Психология самосознания. Хрестоматия – Самара, 2000, с. 447 – 460.

1. Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности (Учебное пособие). – М.:МГУ, 1980. – 174 с.
2. Эткинд А.М. Цветовой тест отношений / Общая психодиагностика /Под ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. – М.: МГУ, 1987. – С. 119-123.

Семінарське заняття 9.

Шляхи гармонізації особистості.

1. Самопізнання та самоаналіз.

2. Розвиток впевненості.

3. Саморегуляція, самокорекція, самовиховання.

4. Самоактуалізація як ідеальний стиль життя.

Література

1. Зимбардо Ф. Застенчивость (что это такое и как с ней справляться). – СПб.: Питер Пресс, 1995, с. 170-187.

2. Миллс Дж., Кроули Р. Терапевтические метафоры для детей и «внутреннего ребенка». М.: Независимая фирма «Класс», 1999. – 144 с.

3. Бетенски М. Что ты видишь? Новые методы арт-терапии /Пер. с англ. М. Злотник. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. – 256 с., илл. (Серия „Ступени психотерапии”).

4. Дженнингс С., Минде А. Сны, маски и образы. Практикум по арт-терапии / Пер. С англ. И.Динерштейн. М.: Изд-во Эксмо, 2003. – 384 с., илл.

5. Пайнз Д. Бессознательное использование своего тела женщиной. Психоаналитический подход. – СПб.: Б.С.Г. Восточно-европейский институт психоанализа, 1997. – 193 с.

6. Пезешкиан Н. Торговец и попугай. Восточные истории и психотерапия: Пер. с нем./Общ. Ред. А.В.Брушлинского и А.З.Шапиро. – М.: Прогресс, - 240 с.

7. Рейнуотер Дж. Это в ваших силах. Как стать собственным психотерапевтом / Пер. с англ. М., 1993.

8. Соколов Д.Ю. Сказки и сказкотерапия, а еще Лунные дорожки, или приключения принца Эно. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2005. – 224 с.

9. Черняева С.А. Психотерапевтические сказки и игры. – СПб.: Речь, 2002. – 168 с.

Лабораторне заняття 1.

Тема. Діагностика Я-концепції за допомогою методики „Тенессійська Шкала Я-концепції” (адаптація І.І.Нагорної).

Мета. Виявлення особливостей когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів Я-концепції.

План проведення:

1. Обговорення питань щодо поняття Я-концепції, її ролі, структурних компонентів.

2. Діагностика за методикою „Теннессійська Шкала Я-концепції” (адаптація І.І.Нагорної).

3. Обробка результатів, узагальнення діагностики, кількісний та якісний аналіз.

4. Підсумки.

Література

1. Бернс Р. Что такое Я- концепция. Психология самосознания. Хрестоматия. Самара, 2000,с 367- 383.

2. Гуменюк О.Є Психологія Я-концепції: Навч.посібник.- Тернопіль:Економ. Думка. 2004, - 310с.

3. Кисляк О.П., Нагорна І.І. Діагностика Я-концепції: адаптація тесту „Тенессійська Шкала Я-концепції” / Практична психологія та соціальна робота, № 1, 2006, С.11-14.

4. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосозниние. – М.: Просвещение, 1984. – 335 с.

5. Фурман А.В. Психологія Я-концепції: навч.посіб. – Львів: Новий світ – 2000, 2006. – С.86-107 – (Вища освіта в Україні)

Лабораторне заняття 2.

Тема. Визначення самоставлення за методикою «Опитувальник самоставлення» М. Пантелєєва - В. Століна

Мета. Виявлення різних аспектів самоставлення за допомогою методики «Опитувальник самоставлення» М. Пантелєєва - В. Століна

План проведення:

1. Обговорення проблеми самоставлення в психології.

2. Діагностика особливостей самоставлення за допомогою методики «Опитувальник самоставлення» М. Пантелєєва - В. Століна.

3. Обробка результатів, узагальнення діагностики, кількісний та якісний аналіз.

4. Підсумки.

Тест опитувальник самоставлення (В.В. Столін, С.Р. Пантєлєєв)

Тест опитувальник самоставлення (ОСО) побудований у відповідності з розробленою В. В. Століним ієрархічною моделлю структури самоставлення. Дана версія опитувальника дозволяє виявити три рівня самоставлення, що відрізняються за ступенем узагальненості: глобальне самоставлення; самоставлення, диференційоване за самоповагою, аутосимпатією, самоінтересом та очікуванням ставлення до себе; рівень конкретних дій (готовність до них) щодо свого Я.

В якості початкового приймається відмінність змісту Я-образу (знання чи уявлення про себе, в тому числі і у формі оцінки вираженості тих чи інших рис) і самоставлення. Протягом життя людина пізнає себе і накопичує знання про себе, ці знання складають змістову частину її уявлень про себе. Проте знання про себе самого, природно їй небайдужі: те, що в них розкривається, виявляється об’єктом її емоцій, оцінок, стає предметом її більш чи менш стійкого самоставлення.

Опитувальник містить наступні шкали:

Шкала S – вимірює інтегральне почуття «за» чи «проти» власного Я досліджуваного.

Шкала I – самоповага.

Шкала II – аутосимпатія.

Шкала III – очікуване ставлення від інших.

Шкала IV – самоінтерес.

Опитувальник містить також сім шкал спрямованих на вимірювання вираженості установки на ті чи інші внутрішні дії щодо Я досліджуваного.

Шкала 1 – самовпевненість.

Шкала 2 – ставлення інших.

Шкала 3 – самоприйняття.

Шкала 4 – самокерівництво, самопослідовність.

Шкала 5 – самозвинувачення.

Шкала 6 – самоінтерес.

Шкала 7 – саморозуміння.

Глобальне самоставлення – внутрішнє недиференційоване почуття „за” та „проти” самого себе.

Самоповага – шкала з 15 пунктів, які об’єднують твердження, що стосуються „внутрішньої послідовності”, „саморозуміння”, „самовпевненості”. Мова йде про той аспект самоставлення, котрий емоційно та змістовно об’єднує віру в свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей, контролювати власне життя і бути само послідовним, розуміння самого себе.

Аутосимпатія – шкала з 16 пунктів, котрі відображають дружність-ворожіть до власного Я. У шкалу увійшли пункти, що стосуються „самоприйняття”, „самозвинувачення”. У змістовому плані шкала на позитивному полюсі об’єднує схвалення себе загалом і в суттєвих подробицях, довіра до себе і позитивну самооцінку, на негативному полюсі, - бачення себе за перевагою недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції на себе як роздратування, презирство, знущання, винесення самоприговорів („так тобі і треба”).

Самоінтерес – шкала з 8 пунктів, відображає ступінь близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися з собою „на рівних”, впевненість у своїй цікавості для інших.

Очікуване ставлення від інших – шкала з 13 пунктів, що відображають очікування позитивного чи негативного ставлення до себе оточуючих.

Інструкція: Вам пропонується відповісти на наступні 57 тверджень. Якщо ви згідні з даним твердженням ставте знак „+”, якщо не згідні, тоді знак „-”.

Текст опитувальника.

1. Думаю, що більшість моїх знайомих ставиться до мене із симпатією.

2. Мої слова не так вже й часто розходяться з ділом.

3. Думаю, що багато хто бачить мене схожим із собою.

4. Коли я прагну себе оцінити, я перш за все бачу свої недоліки.

5. Думаю, що як особистість я привабливий для інших.

6. Коли я бачу себе очима люблячої людини, мене приємно вражає те, наскільки мій образ далекий від дійсності.

7. Моє „Я” завжди мені цікаве.

8. Я вважаю, що іноді не гріх пожаліти самого себе.

9. В моєму житті є, чи в крайньому випадку, були люди, з якими я був надзвичайно близьким.

10. Власну повагу мені ще потрібно заслужити.

11. Бувало, і не раз, що я сам себе гостро ненавидів.

12. Я достатньо довіряю своїм бажанням, котрі несподівано виникають.

13. Я сам хотів би багато в чому себе переробити.

14. Моє власне „Я” не представляється чимось гідним глибокої уваги.

15. Я щиро хочу, щоб у мене все було гаразд у житті.

16. Якщо я ставлюся до когось упереджено, то перш за все до самого себе.

17. Випадковому знайомому я скоріш за все здаватимусь людиною приємною.

18. Частіше за все я схвалюю свої плани і вчинки.

19. Власні слабкості викликають в мене щось схоже на презирство.

20. Якби я роздвоївся, то мені було б досить цікаво спілкуватися із своїм двійником.

21. Деякі свої якості я відчуваю як сторонні, чужі для мене.

22. Навряд чи хтось зможе відчути схожість зі мною.

23. В мене достатньо здібностей та енергії втілити в життя задумане.

24. Часто і не без потурання я осуджую себе.

25. Найрозумніше, що може зробити людина в своєму житті – це підпорядкуватися власній долі.

26. Стороння людина, на перший погляд, знайде у мені багато такого, що відштовхує.

27. На жаль, коли я щось говорю, це не значить, що саме так я і буду чинити.

28. Своє ставлення до самого себе можна назвати дружнім.

29. Бути поблажливим до власних слабкостей досить природно.

30. У мене не виходить бути для коханої людини цікавим тривалий час.

31. В глибині душі я б хотів, щоб зі мною відбулося щось катастрофічне.

32. Навряд чи я викликаю симпатію у більшості моїх знайомих.

33. Мені буває дуже приємно побачити себе очима люблячої мене людини.

34. Коли у мене виникає якесь бажання, я, перш за все, запитую себе, чи це розумно.

35. Іноді мені здається, що, якби якась мудра людина змогла побачити мене наскрізь, вона зразу б зрозуміла, що я нікчема.

36. Часом я сам собою захоплююсь.

37. Можна сказати, що я ціную себе досить високо.

38. У глибині душі я ніяк не можу повірити, що я дійсно доросла людина.

39. Без сторонньої допомоги я мало що можу зробити.

40. Іноді я сам себе погано розумію.

41. Мені дуже заважає недостатність енергії, волі, цілеспрямованості.

42. Думаю, що інші загалом оцінюють мене дуже високо.

43. В моїй особистості є, напевно, щось таке, що здатне викликати в інших неприязнь.

44. Більшість моїх знайомих не сприймають мене серйозно.

45. Сам у себе я досить часто викликаю почуття роздратування.

46. Я можу сказати, що принижую себе сам.

47. Навіть мої негативні риси не здаються мені чужими.

48. Загалом, мене заспокоює те, яким я є.

49. Навряд чи мене можна любити по-справжньому.

50. Моїм мріям і планам бракує реалістичності.

51. Якби моє друге „Я” існувало, то для мене б це був нецікавий партнер по спілкуванню.

52. Думаю, що міг би знайти спільну мову з будь-якою розумною та знаючою людиною.

53. Те, що в мені відбувається, зазвичай мені зрозуміло.

54. Мої сильні сторони переважають мої недоліки.

55. Навряд чи знайдеться багато людей, котрі б звинуватили мене у відсутності совісті.

56. Коли зі мною трапляються неприємності, зазвичай я говорю: „Так тобі і треба”.

57. Я можу сказати, що загалом контролюю свою долю.

Порядок підрахунку: показник по кожному фактору підраховується шляхом сумування тверджень, з якими досліджуваний згідний, якщо вони входять у фактор з позитивним знаком і тверджень, з якими досліджуваний не згідний, якщо вони входять у фактор з від’ємним знаком. Отриманий „сирий бал” за кожним фактором переводиться, за наведеними нижче таблицями у накопичені частоти (у %).

Ключ для обробки:

Номери пунктів і знак, з яким пункт входить у відповідний фактор.

Шкала S (інтегральна):

«+»: 2, 5, 23, 33, 37, 42, 46, 48, 52, 53, 57.

«–»: 6, 9, 13, 14, 16, 18, 30, 35, 38, 39, 41, 43, 44, 45, 49, 50, 56.

Шкала самоповаги (I):

«+»: 2, 23, 53, 57.

«–»: 8, 13, 25, 27, 31, 35, 38, 39, 40, 41, 50.

Шкала аутосимпатії (II):

«+»: 12, 18, 28, 29, 37, 46, 48, 54.

«–»: 4, 9, 11, 16, 19, 24, 45, 56.

Шкала очікуваного ставлення інших (III):

«+»: 1, 5, 10, 15, 42, 55.

«–»: 3, 26, 30, 32, 43, 44, 49.

Шкала самоінтересу (IV):

«+»: 7, 17, 20, 33, 34, 52.

«–»: 14, 51.

Шкала самовпевненості (1):

«+»: 2, 23, 37, 42, 46.

«–»: 38, 39, 41.

Шкала ставлення інших (2):

«+»: 1, 5, 10, 52, 55.

«–»: 32, 44.

Шкала самоприйняття (3):

«+»: 12, 18, 28, 47, 48, 54.

«–»: 21.

Шкала самопослідовності (самокерівництва) (4):

+»: 50, 57.

«–»: 25, 27, 31, 35, 36.

Шкала самозвинувачення (5):

«+»: 3, 4, 9, 11, 16, 24, 45, 56.

«–»:

Шкала самоінтересу (6):

«+»:17, 20, 33.

«–»: 26, 30, 49, 51.

Шкала саморозуміння (7):

«+»: 53.

«–»: 6, 8, 13, 15, 22, 40.

Таблиці переведення «сирого балу» в накопичені частоти (%)

Значення показника:

Менше 50 – показник не виражений;

50-74 ознака виражена;

більше 74 – ознака яскраво виражена.

Література

1. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосозниние. – М.: Просвещение, 1984. – 335 с.

2. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. – М., 1987

3. Фурман А.В. Психологія Я-концепції: навч.посіб. – Львів: Новий світ – 2000, 2006. – С.86-107 – (Вища освіта в Україні)

Лабораторне заняття 3.

Тема. Визначення механізмів психологічного захисту

Мета. Виявлення механізмів психологічного захисту за допомогою методики LSI Р. Плутчика

План проведення:

1. Обговорення проблеми прояву механізмів психологічного захисту, їх класифікації.

2. Діагностика вияву механізмів психологічного захисту за методикою LSI Р. Плутчика.

3. Обробка результатів, узагальнення діагностики, кількісний та якісний аналіз.

4. Підсумки

Література

1. Блюм Г. Генезис защитных механизмов. / Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия – Самара, 2000, с. 594 – 622.

2. Налчаджян А. А. Психологические защитные механизмы. / Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия – Самара, 2000, с. 395 – 482.

3. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. – СПб., 2000, - 507с.

4. Опитувальник на визначення механізмів захисту // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. № 6. – С.18-21.

5. Романова Е. С., Гребенников. Механизмы защиты как специфические средства решения универсальных проблем адаптации. / Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия – Самара, 2000, с. 566 – 594.

6. Соколова Е.Т. Феномен психологической защиты // Вопросы психологии. – 2007. № 4. – С.66-79.

7. Яценко Т.С. Активна соціально-психологічна підготовка вчителя до спілкування з учнями: Кн. для вчителя. – К.: Освіта, 1993. – 208 с.

Лабораторне заняття 4-5.