Нестандартизовані самозвіти

Так як „Я-концепція” так чи інакше проявляється в будь-якому розгорнутому самоописі ( в щоденникових записах, в нестандартизованих відповідях на запитання анкети чи інтерв’ю, в листах і т.д.), з’являється можливість застосувати в деякій сукупності текстів процедуру контент-аналізу. На цьому основана наведена нижче методика.

Тест двадцяти тверджень на самоставлення (Ttwenty statements self attitude Test – Kuhn M., McPartland T., 1966) Випробуваного просять протягом 12 хвилин дати 20 різних відповідей на запитання, зверненого до самого себе: „Хто я такий?” Випробовуваного просять давати відповіді в тому порядку, в якому вони спонтанно виникають, і не турбуватися про послідовність, граматику і логіку. Аналіз даних досліджень дозволив виділити ряд категорій, які в подальшому використовувались в контент-аналізі: соціальні групи (стать, вік, національність, релігія, професія), ідеологічні переконання (філософські, релігійні, політичні, моральні висловлювання), інтереси та захоплення, прагнення і цілі, самооцінки.

Оцінюючи стандартизовані самозвіти із застосуванням контент-аналізу в цілому, потрібно відмітити, що основна їх перевага у порівнянні з стандартизованими самозвітами полягає в потенційному багатстві відтінків самоопису і у можливості аналізувати самоставлення, виражене мовою самого суб’єкта, а не нав’язаною йому мовою дослідження. Це, все ж є і одним з обмежень цього методу – суб’єкт з низькими лінгвістичними здібностями і навичками самоопису виявляється в гіршому становищі у порівнянні з людиною з людиною, що володіє багатою лексикою і навичками самоопису для передачі своїх переживань.

Методика керованої проекції

Методика керованої проекції є однією з проективних технік. Основний принцип методики полягає в тому, що досліджуваному пропонують його власний словесний портрет під іменем портрету іншої особи, а також портрет його неіснуючої протилежності (Столін В.В., 1981)

Словесний портрет випробовуваного складається на основі його відповідей на опитувальник 16PF Р.Кеттела, підписується придуманим іменем і пропонується як портрет реальної людини, яка раніше проходила тестування (персонаж А). В портреті вказується також вік, близький до віку випробовуваного, та ж стать, що і в нього, схожа професія чи соціальний статус, а також такі характеристики, як сімейний стан, кількість дітей. Портрет вміщує особистісні характеристики, складені за значимими по опитувальнику Кеттела факторам. Характеристики вказуються в максимально безоцінковій формі, бажано (там, де особистісний профіль це дозволяє) рівновагу адаптивних і дезадаптивних рис, які вказані в портреті.

Словесний портрет повинен бути коротким і складати не більше 4 машинописних рядків.

Портрет протилежної особи (персонаж В) складається за тим же значимим, по Р.Кеттелу, факторам, але за їх протилежним значенням (якщо в портрет А ввійшла характеристика „емоційно стриманий”, то в портрет В повинна ввійти характеристика „слабо володіє своїми емоціями”) Портрет В також підписується придуманими ініціалами, йому приписується та ж стать, вік, що і в випробуваного, але професія повинна бути контрастною його професії (якщо А –„лірик”, то В – „фізик” і навпаки).

Випробуваному пропонуються обидва портрети та інструкція: це тест на перевірку Вашої психологічної проникливості. Кожний з вас в житті буває інтуїтивним психологом, тобто здібний оцінювати інших людей, розуміти їх почуття, думки і вчинки, розбиратися в їх особистості. Дайте відповідь на ряд запитань, що стосуються зображених в словесних портретах людей, які проходили раніше психологічне тестування. Запитань ставиться 10-12, наприклад: „ Що ця людина шукає в спілкуванні з іншими людьми своєї і протилежної статі?”, „Чи досягне вона того, чого прагне?”, „Чому вона вибрала саме цю професію?”, „Як вона оцінює саму себе?”. Наступне завдання полягає в тому, що випробовуваного просять вказати, які взаємостосунки склались бив неї з обома описаними людьми і в них між собою, які почуття відчували б усі троє один до одного.

Експериментальні дослідження показали, що більшість випробуваних ідентифікуються зі схожим на них персонажем (А), причому більша частина більш чи менш усвідомлено, менша неусвідомлено.

Ставлення, виражене до персонажу А, відображає, таким чином, самоставлення, а до персонажу В – ставлення до відсутніх у випробовуваного особистісних рис. Характеристика самоставлення, виявлена методикою керованої проекції, має діалогічний характер, тобто включає ставлення і до „Я”, і до „не-Я” суб’єкта. Так, наприклад, випробовуваний може висловлювати симпатію та повагу до „Я”, але при цьому або 1) не поважати „не-Я” і відчувати до нього антипатію, 2) поважати і відчувати симпатію до „не-Я”, 3)бачити своє „Я” у протилежних рисах (портреті В) і виражати до нього симпатію і повагу, а до портрету А (реально до своїх рис) – антипатію і неповагу (приховане самовідторгнення). Можливі й інші варіанти самоставлення.

Методика може використовуватися в умовах психологічного консультування і може давати важливу інформацію про форму і характер самоставлення. Відповідно існують дев’ять категорій аналізу ставлення, вираженого до персонажу: симпатія, антипатія, повага, неповага, зовнішня неповага при внутрішній повазі, зовнішня повага при внутрішній неповазі, близькість, віддаленість.