![]()
Главная Обратная связь Дисциплины:
Архитектура (936) ![]()
|
ОЧИЩЕННЯ ТА ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ
Методика коагулювання води в польових умовах.Коагулювання води грунтується на тому, що при додаванні в воду певної кількості коагулянту [A12(SO4)3, FeClJ останній вступає в реакцію з бікарбонатом кальцію та магнію з утворенням пластівчастого осаду — гідрату окису алюмінію. Реакція відбувається за такою схемою: Al2(SO4)3+3Ca(HCO3)2=2Al(OH)34+3CaSO4+6CO2. Утворений осад А1(ОН)3 тягне за собою й адсорбує завислі речовини й бактерії і тим самим швидко освітлює воду. Крім того, несучи позитивний заряд, він нейтралізує завислі речовини, які мають від'ємний заряд, збільшує їх, припиняє рух, що сприяє їх осіданню. Коагулювання відбувається погано при низькій температурі, малій карбонатній твердості (менше 4° — підлужувати гашеним вапном) та погано підібраній дозі коагулянту.
Показання до коагулювання: каламутні, забарвлені води, води, що мають сторонні запахи й присмаки. Вибір дози коагулянту в польових умовах.При визначенні карбонатної твердості в склянку наливають 100 мл води, яку належить коагулювати, декілька крапель індикатора (метилоранжу) та із піпетки титрують 0,1 н. розчином соляної кислоти до появи слабо-рожевого забарвлення. Кількість розчину соляної кислоти (мл), витрачена на титрування та помножена на коефіцієнт 2,8, дає карбонатну твердість води (в градусах). Орієнтовну дозу коагулянту, тобто кількість 1% розчину сірчанокислого алюмінію (мл), визначають шляхом множення числа, яке показує карбонатну твердість води, на коефіцієнт 0,8. Для визначення остаточної дози коагулянту роблять пробне коагулювання. У три склянки наливають по 200 мл води. У першу наливають орієнтовну дозу розчину коагулянту, в другу — на 0,8 мл менше, ніж у першу; у третю — на 0,8 мл менше, ніж у другу. Вміст усіх трьох склянок перемішують скляною паличкою й через 15-20 хв з'ясовують, у якій склянці інтенсивніше відбувалось коагулювання. Кращою вважається та доза коагулянту, при якій інтенсивно осідають на дно великі пластівці гідрату окису алюмінію, залишаючи над собою добре освітлену (прозору; воду. Обчислюють кількість коагулянту на 1 л та на весь об'єм води, яку належить коагулювати. Методика хлорування води в польових умовах.До хімічних факторів знезараження належать різні хімічні речовини, головним чином окислювачі. Розрізняють хлорування нормальними дозами, великими дозами, хлорування з преамонізацією. Хлорування нормальними дозами полягає у виборі такої робочої дози активного хлору (усі форми хлору та атомарного кисню, що мають окислювальну здатність, виражену в еквівалентах хлору), яка після 30-хвилинного контакту з водою забезпечує наявність 0,3-0,5 мг/л залишкового хлору. До переваг методу належать мале витрачання хлору та хлоро-вмісних препаратів і незначний вплив на органолептичні властивості води. Недоліками методу є складність вибору робочої дози хлору та можливість появи хлорфенольного запаху внаслідок утворення мо-нохлорфенолів у воді, що містить навіть незначну кількість карболової кислоти. Хлорування великими дозами застосовується головним чином у військово-польовій практиці, коли вибір вододжерел обмежений і доводиться використовувати воду низької якості. До води додають підвищену кількість активного хлору в розрахунку на наступне дехлорування. Дозу активного хлору вибирають залежно від фізичних властивостей води (каламутності,колірності), епідемічної ситуації тощо. Здебільшого доза становить 20-30 мг/л, час контакту ЗО хв. Метод має такі переваги: надійний ефект знезараження навіть каламутної та забарвленої води, а також води, що містить аміак; спро-
шення техніки хлорування (не потрібно визначати хлорпотребу води); зниження колірності води за рахунок окислення хлором органічних речовин та переведення їх у незабарвлені сполуки; усунення сторонніх присмаків і запахів, особливо зумовлених присутністю сірководню, а також речовин рослинного та тваринного походження, що розкладаються; відсутність хлорфенольного запаху при наявності фенолів, оскільки при цьому утворюються не моно-, а поліхлор-феноли, які не мають запаху; розклад деяких отруйних речовин і токсинів (ботулотоксину); знищення спорових форм мікроорганізмів при дозі 100-150 мг/л активного хлору й тривалому контакті (2-5 год); значне поліпшення умов коагуляції. Перелічені позитивні сторони методу роблять його досить цінним для практики поліпшення якості води в польових умовах, особливо у зв'язку з небезпекою бактеріологічної зброї та отруйних речовин. До недоліків методу належать необхідність додаткової обробки води (дехлорування) за допомогою тіосульфату, сірчанокислого натрію, сірчистого ангідриду або активованого вугілля, підвищена витрата хлору та його препаратів. При хлоруванні води з преамонізацією перш ніж додати хлор у воду вводять гідрат амонію або амонійні солі у співвідношеннях приблизно 1 частина іона амонію на 3-4 частини активного хлору. При сполученні хлору з аміаком утворюються моно- й дихлораміни, які, поступово гідразуючись, повільно вивільнюють активний хлор і здатні виявити тривалу бактерицидну дію. Тому хлорування води з попередньою амонізацією доцільно застосовувати при необхідності тривалого зберігання води, що часто спостерігається в практиці військово-польового та військово-морського водопостачання. До переваг методу слід віднести відсутність хлорфенольного запаху та попередження розвитку водоростей (планктону, бентосу), до недоліків — сповільнений бактерицидний ефект. Засоби знезараження індивідуальних запасів води.Як засоби знезаражування індивідуальних запасів води застосовують кислоти (соляну, лимонну, виннокам'яну, оцтову), окислювачі (перекис водню, марганцевокислий калій, озон, хлор, бром та йод), метали (срібло). Із перелічених речовин найбільш ефективними й зручними є препарати хлору та йоду. Пантоцид містить, крім парасульфодихлоридаміну бензойної кислоти, соду й кухонну сіль. Одна таблетка призначена для знезараження однієї фляги (750 мл) води за умови контакту не менше 30-40 хв. Недоліком є повільна розчинність таблетки (10-15 хв), а також можлива зміна смаку води. Тому крім пантоциду, потрібні таблетки тіосульфату натрію. Паюпоцид-бісульфатні таблетки являють собою суміш пара-сульфодихлораміну бензойної кислоти, сульфату й гідросульфату натрію. Вони стійкі при зберіганні, добре розчиняються у воді, швидко звільняють активний хлор та мають більш виражену бактери-
цидну дію. Однак вони надають воді кислого смаку, в ній збільшується вміст сульфатів. Аквацид — препарат дихлорізоціанурової кислоти — проявляє бактерицидну дію через 12-15 хв. Йодні таблетки містять органічні сполуки йоду (тригліщшгід-роперйодид або дигліцингідройодид), молекулярний йод та деякі інші сполуки (глікокол, спирт, лимонну кислоту або пірофосфорно-кислий натрій). Переваги їх застосування полягають у високій бактерицидності, стійкості при зберіганні, незначному впливі на органолептичні властивості води, а недоліки — у дефіцитності препаратів, що використовуються при їх приготуванні. Вимоги до хлорного вапна та інших хлоровмісних препаратів.Втрати хлору залежно від зберігання хлорного вапна коливаються у межах 0,5 — 3,0 % на місяць. Отже, вміст активного хлору в хлорному вапні безперервно зменшується від 32-35 до 29-30% і нижче. Середня активність звичайно становить 30%. Для хлорування води бажано використовувати хлорне вапно з активністю не нижче 20%. Сухий препарат хлораміну Б звичайно містить 26,6% активного хлору і є досить стійкий. При правильному зберіганні втрати активного хлору не перевищують 0,1% на рік. У концентрованих розчинах втрати активного хлору становлять менше 1% на місяць. При дотриманні відповідних вимог розчин хлораміну можна зберігати до 15 діб. У чистому хлораміні Б міститься 27%, а в технічному — 24% активного хлору. У двотретіосновній солі гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) міститься 56-58% активного хлору. При правильному зберіганні ДТС ГК повільно втрачає активний хлор (не більше ніж 8% за три роки). Вміст активного хлору становить у таблетках пантоциду — 3 мг, пантоцид-бісульфатних — 3,2 мг, таблетках аквациду — 4 мг. У йодних таблетках міститься 3 мг активного йоду. Крім того, подібні засоби повинні бути дешеві й прості в користуванні, діяти ефективно, універсально та швидко, мати достатню стійкість при зберіганні та не змінювати органолептичні властивості води. Методика дослідження хлорного вапна, хлоровмісних препаратів. Найпростіші методи хлорування води.До складу хлорного вапна входять Са(ОСІ),, СаС12 та Са(ОН)2, активною частиною є гі-похлорид кальцію Са(ОС1)2, діючим іоном — ОСІ", що розпадається на хлор і атомарний кисень, якому притаманна сильна бактерицидна дія. Реакція у воді відбувається за схемою: Н О+С1=НС1+НОС1; НОС1=НС1+О. Під впливом СО2, вологи, світла й високої температури хлорне вапно розпадається, втрачаючи свою активність, тому періодично (раз на місяць) досліджується на процентний вміст хлору. В доброму препараті повинно бути не менше 35% (клас А) і 32% (клас Б) активного хлору. Хлорне вапно вважається придатним для хлорування води при вмісті активного хлору не менше 20%. Для правильного хлорування необхідно для кожної проби води визначити дозу хлору (хлорпотреба води), виходячи з того, що піс-
ля хлорування у воді повинно залишатися 0,2-0,4 мг/л активного хлору (в середньому 0,3 мг/л). Визначення відсотка активного хлору в хлорному вапні у польових умовах. Готують 1 % розчин хлорного вапна, розтираючи 1 г його в ступці з невеликою кількістю води до одержання однорідної кашки, яку зливають у мірний циліндр, ополіскують ступку й товкачик водою і доливають дистильованою водою до 100 мл, збовтують і дають відстоятися. У колбу піпеткою наливають 1 мл 1% розчину хлорного вапна, додають 1 мл (1:3) сірчаної кислоти, 50 мг (порошок) йодистого калію, 50 мл дистильованої води, 5-6 крапель 1% розчину крохмалю й посинілу рідину титрують із піпетки 0,7% розчином гіпосульфіту натрію до знебарвлення. Кількість гіпосульфіту (мл), затрачена на титрування, помножена на 10, покаже процентний вміст хлору в хлорному вапні. Визначення активного хлору в таблетках пантоциду. Три таблетки подрібнюють у фарфоровій ступці, додають трохи води й розтирають до кашкоподібної маси, зливають у колбочку і розводять водою до 500 мл (змити ступку), додають порошок (50 мг) йодистого калію, 1 мл розчину (1:3) сірчаної кислоти, 5-6 крапель крохмалю й титрують із піпетки 0,7% розчином гіпосульфіту натрію до знебарвлення. Розрахунок. Кількість розчину гіпосульфіту (мл), витрачена на титрування, поділена на 3, вкаже кількість активного хлору (мг) в одній таблетці (1 мл 0,7% розчину гіпосульфіту відповідає 1 мг активного хлору). В одній таблетці повинно міститися 3 мг активного хлору, при зменшенні його нижче 2,5 мг таблетка не придатна до хлорування. Визначення хлорпотреби води крапельним (польовим) метод ом. У три склянки наливають по 200 мл води, далі в кожну з них додають 1% розчин хлорного вапна — в першу — З краплі, в другу — 4, в третю — 5 крапель. Воду перемішують і через 60 хв визначають вміст залишкового хлору у кожній склянці. Для розрахунку робочої дози хлору вибирають ту склянку, в якій кількість залишкового хлору становить 0,8-1,2 мг/л. Далі обчислюють, скільки сухого хлоровмісного препарату потрібно для хлорування всієї кількості води (табл.137). Якщо після дослідного хлорування в усіх трьох склянках не виявиться потрібної кількості залишкового хлору (менше 0,8 мг/л), тоді дослід повторюють із більшим числом крапель 1% розчину хлоровмісного препарату. Визначення залишкового хлору у воді. У колбу наливають 200 мл води, попередньо прохлорованої, додають 20-30 кристаликів йодистого калію і 1 мл 1% розчину крохмалю. Перемішують і титрують з піпетки 0,7% розчином гіпосульфіту натрію до знебарвлення. Кількість крапель гіпосульфіту, витрачену на титрування, множать на 0,2 і одержують кількість залишкового хлору (мг/л). Найпростіші методи хлорування води в польових
Таблиця 137 Кількість сухого хлоровмісного препарату (г) для різних об'ємів води залежно від її хлорпотреби
крапель Об'єм води, шо підлягає хлоруванню, л 1 % розчину --------------------- 1------------------ 1------------------- 1--------------------------------------------------- хлорного 100 1000 3000 5000 10000 вапна 1 2 0,4 4 12 20 40 3 0,6 6 18 ЗО 60 4 0,8 8 24 40 80 5 1,0 10 ЗО 50 100 6 1,2 12 36 60 120 7 1,4 14 42 70 140 8 1,6 16 48 80 160 9 1,8 18 54 90 180
Таблиця 138 Кількість хлорного вапна, ДТС ГК і тіосульфату натрію, необхідна для хлорування води з різних джерел
вмістом активного ДТС ГК натрію хлору не менше 20°і>
прозора і безколірна вода (1 чайна ложка) (1/2 чайної ложки) (1/2 чайної ложки) Каламутна, помітно 6 г Зг 2,8 г забарвлена вода річок (2 чайні ложки) (1 чайна ложка) (1 чайна ложка)
Криниці (стінки зрубу та шахти) дезінфікують 10-20% водним розчином хлорного вапна. Одночасно в воду криниці додають сухе хлорне вапно з розрахунку 400 г на 1 м3 води; воду ретельно збовтують і залишають під охороною на 6-8 год. Після цього воду з криниці випомповують до повного зникнення запаху хлору. Користуватись водою з такого джерела дозволяється лише в тому випадку, коли одержати ЇЇ з іншого, надійного в санітарному відношенні джерела, неможливо і за умови постійного знезараження води під лабораторним контролем.
19.5. ВИЗНАЧЕННЯ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ ТА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ Забруднення води та продуктів харчування можливе при застосуванні ядерної зброї, а також унаслідок радіаційних аварій. Для кількісного визначення ступеня забрудненості застосовуються прилади, що входять у табельне оснащення медичного пункту полку і санітарно-епідеміологічної лабораторії дивізії. Найбільш поширений простий в експлуатації прилад типу ДП-5 різних модифікацій: ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5М, ДП-5В. Нижче подано його характеристику. Радіометр-рентгенометр ДП-5 (мал. 110) призначений для вимірювання рівнів гама-радіації (потужностей дози гама-ви-промінювання) та радіоактивної забрудненості різних предметів і поверхонь радіоактивними речовинами. Діапазон по гама-випромі-нюванню від 0,05 мР/год до 200 Р/год. Прилад має шість піддіапа-зонів вимірювання (табл. 139). Шкала приладу підсвічується. Живлення батарейне.
Прилад складається з вимірювального пульта і зонда, з'єднаного з пультом за допомогою гнучкого кабелю. У зонді розміщені газорозрядні лічильники (СТС-5 та СІЗБГ), підсилювач-нормалізатор та інші елементи схеми. Газорозрядні лічильники СТС-5 та СІЗБГ під дією бета-частинок або гама-квантів видають електричні імпульси, які надходять на вхід підсилювача-нормалізатора, звідти — на інтегруючий контур і реєструються мікроамперметром. Зонд герметичний, має циліндричну форму. У сталевому корпусі зонда є вікно (заклеєне целюлозною плівкою) для індикації бета-випромінювань. Зонд має поворотний екран, який у положенні "Б" відчиняє вікно корпусу.
T a 6 л и ц я 139
![]() |