Мюнхенська конференція та розчленування Чехословаччини

Німецькі кордони з трьох боків оточували Чехословаччину. На заході країни, в Судетській промислово розвинутій області, жили близько 23 % усього населення ЧСР. Судетські німці мали своїх представників у парламенті Чехословаччини і до березня 1938 р.— в її уряді. Ще з 1937 р. вимагали надати автономію своїй області. Гітлер підписав «Зелений план» - 24 серпня 1938 р., який передбачав окупацію Судетської області, і почав концентрувати війська на чехословацьких кордонах. В самій Чехословаччині населення, незадоволене поступками уряду, вимагало рішучих дій проти нацистів. 20 травня уряд Чехословаччини оголосив часткову мобілізацію. Це викликало занепокоєння Франції та Англії й роздратування Гітлера. Вибухнула «травнева криза». Гітлер призначив виконання «Зеленого плану» на 1 жовтня 1938 р. Одна за одною були направлені дипломатичні місії західних держав до Праги і в Берлін. Західні великі держави одностайно умовляли Бенеша поступитися Гітлеру. Радянський Союз у цій ситуації запропонував провести міжнародну конференцію заінтересованих держав, а також нараду військових представників СРСР, Франції та Чехословаччини. Тим часом англійський уряд розробив *план 2*, за яким Чемберлен на зустрічі з Гітлером мав дати йому згоду на загарбання Судетської області. 22 вересня у Годесберзі Гітлер запропонував скликати міжнародну конференцію 4-х держав (без СРСР і Чехословаччини). 29-30 вересня 1938 р. відбулася Мюнхенська конференція Гітлера, Муссоліні, Чемберлена й Даладьє з їхніми міністрами. Чехословацька делегація прибула, але в зал засідань не була допущена. Мюнхенська угода про поділ Чехословаччини складалася з головної частини, додатка й трьох декларацій про «міжнародні комісії», які мали остаточно визначити кордони ЧСР. Основний зміст угоди: а) Судетська область відділяється від Чехословаччини й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня; б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці; в) Чехословаччина повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини. Пізніше в Празі міністр закордонних справ Чехословаччини К. Крофта заявив послам Англії, Франції та Італії: «Для нас це катастрофа... Я не знаю, чи одержать ваші країни вигоду від прийнятого в Мюнхені рішення. В одному ми впевнені — ми, звичайно, не останні, після нас постраждають інші». Наслідки конференції: 1. Це була цинічна змова Англії та Франції з фашистськими державами за спиною Чехословаччини про її розчленування, «миротворчість» за чужий рахунок. Німеччина одержала 1/5 території Чехословаччини й близько 1/4 її населення, майже половину чеської важкої промисловості. Німецький кордон проходив тепер у долині в 40 км від Праги. Польща 2 жовтня ввела свої війська в Тешинську Сілезію. У Словаччиніфашистський ставленик Тісо сформував самостійний уряд, а в 14 березня 1939 р. проголосив самостійність цієї частини Чехословаччини. Одночасно самостійність проголосила Підкарпатська Русь, яку Гітлер передбачав використати при створенні «незалежної російської України під опікою Німеччини». 2. Мюнхенська змова фактично означала поразку самої політики «невтручання» й «умиротворення» фашистських агресорів. Гітлер цинічно визнавав, що піде на будь-які угоди, щоб потім їх порушити заради своїх інтересів. Ще 30 вересня Гітлер підписав у Мюнхені англо-німецьку декларацію, своєрідний пакт про ненапад, де говорилося про «бажання наших обох народів ніколи більше не вести війни один проти одного». 6 грудня 1938 р. в Парижі Ріббентроп підписав аналогічну франко-німецьку декларацію, по суті справи теж пакт про ненапад. Мюнхенська політика «умиротворення» агресорів через 11 місяців призвела до війни між самими «мюнхенцями». 3. «Мюнхенський мир» за одну ніч перетворив Францію на жалюгідну другосортну країну, позбавивши її союзників й загальної поваги, Англії ж завдав такого нищівного удару, якого вона не знала в останні 200 років. 4. З вини західних держав зазнала поразки й радянська політика щодо створення системи колективної безпеки в Європі. СРСР залишався єдиною державою, яка осудила Німеччину й послідовно виступала за колективне отримання агресорів. 5. Мюнхенські рішення докорінно змінили стратегічне становище в Європі. Через 5,5 місяців Чехословацька держава перестала існувати – 15 березня 1939 р. німецькі війська вступили у Чехію. Над Польщею з трьох боків нависли німецькі Збройні сили. Західні країни опинилися перед суцільним італо-німецьким плацдармом від Середземномор'я до Скандинавії. В Мюнхені західні держави програли шанс відвернути світову війну. Томас Манн писав: «Мир можна було врятувати просто і з абсолютною надійністю, якби західні демократії, спираючись на підтримку Америки, рішуче встали разом з Росією на захист чехословацької держави». В 1938 р. була втрачена реальна можливість запобігти світовій катастрофі. Мюнхенська змова західних держав не тільки стала прологом до другої світової війни, вона її наблизила.