Постдамська конференція та її рішення

У зв'язку зі зростанням напруженості у відносинах СРСР із США та Англією після смерті Ф. Рузвельта (12 квітня 1945 р.), а також з необхідністю завершення війни проти Японії потрібні були нові переговори між лідерами союзних держав. Західні керівники дедалі частіше висловлювали антирадянські ідеї. Г. Трумен у вузькому колі своїх прибічників став говорити про Радянський Союз як про майбутнього супротивника, натякаючи на великі можливості США у зв'язку з їхньою монополією на атомну зброю./..../Проте можливості США й Англії виявилися значно меншими за бажання їх лідерів. Не були ліквідовані наслідки війни з Німеччиною, ще тривала війна з Японією, союзники не могли вирішити ці питання без СРСР. Отже, назріла необхідність нової конференції «Великої трійки». Така конференція відбулася в Потсдамі, передмісті Берліна, з 17 по 25 липня і з 28 липня по 2 серпня 1945 р. (перерва була викликана зміною англійського уряду після парламентських виборів). Делегації очолювали Й. Сталін, Г. Трумен і У. Черчілль (після перерви — К. Еттлі).

Потсдамська конференція проходила в палаці Цецілієнгоф. Вона стала останньою зустріччю «Великої трій­ки» в 40-ві роки. Наступна конференція керівників СРСР, США, Англії й Франції відбулася лише в 1955 р. В Потсдамі обговорювалися проблеми післявоєнного устрою в Європі, були укладені дуже важливі угоди.

1. Прийнято ряд рішень про ліквідацію наслідків війни, про майбутнє Німеччини. Перетворення в Німеччині мали включати: демократизацію — демократичну перебудову політичного життя країни; демілітаризацію — цілковите роззброєння Німеччини, поділ її військово-морського й торговельного флоту по рівну між трьома союзними державами; денацифікацію — ліквідацію націонал-соціалістичної партії та всіх її філій і закладів. Сторони по-новому домовилися про репарації. Репараційні претензії СРСР задовольнятимуться шляхом вилучення обладнання та продукції з радянської зони окупації й додаткового одержання протягом двох років із західних зон 15% вилученого промислового устаткування (з компенсацією протягом п'яти років) та 10 % безоплат но. В радянські репарації враховувалося також використання праці військовополонених. Польща мала одержати репарації з частки СРСР. Претензії США, Англії та інших країн, які мали право на репарації, домовлено задовольняти шляхом вилучення промислового обладнання із західних зон окупації.

2. Закріплено міжнародно-правовий статус Берліна як місця перебування верховного органу влади чотирьох союзників у Німеччині — Контрольної Ради.

3. Засновано Раду міністрів закордонних справ (5 союзних країн) з метою негайної підготовки мирних дого ворів для Італії, Румунії, Болгарії, Угорщини та Фінляндії й пізніше Німеччини. Після підписання мирних дого­ворів три союзних уряди зобов'язалися підтримати прохання цих країн про прийняття у члени ООН.

/4. Розгорілася дискусія щодо кордонів Польщі. Західні делегації наполягали відкласти це питання до мирної конференції. І все ж були затверджені пропозиції делегації СРСР. Вирішено тимчасово передати Польщі німецькі території на схід від кордону по річках Одер і Західна Нейсе, Східну Пруссію (крім Кенігсберга й Мемеля, які відійшли до Радянського Союзу) та Данціг.

5. Вирішено провести міжнародний суд над головними воєнними злочинцями. Союзні держави вважали «справою величезної важливості, щоб суд над цими головними злочинцями розпочався якомога скоріше в Нюрнберзі.

6. Радянська делегація підтвердила попереднє рішення Радянського Союзу про вступ у війну проти Японії'.

Значення: по-перше, вона врегулювала найскладніші міжнародні проблеми, пов'язані з ліквідацією наслідків війни в Європі. По-друге, конференція продемонструвала можливість досягнення єдності великих держав антигітлерівської коаліції в мирний час, як і в роки війни. По-третє, рішення конференції стали програмою післявоєнного устрою Європи. На жаль, західні держави досить скоро почали забувати й перекреслювати деякі з цих рішень. Проте потсдамські рішення протягом тривалого часу допомагали мирно вирішувати найскладніші міжнародні проблеми.

Створення ООН

Восени 1944 р. на конференції у Думбартон-Оксі (США) представники СРСР, США, Англії та Китаю підготували пропозиції щодо створення ООН та обговорили основні положення її Статуту. На Ялтинській конференції, що відбулась у 4-11 лютого 1945 p., керівники держав антигітлерівської коаліції — «великої трійки» — ухвалили рішення про створення нової міжнародної організації для розв'язання проблем післявоєнного світу і надійного механізму безпеки. Конференція 50 держав (у тому числі і Української РСР) розпочала свою роботу 25 квітня по 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско.У процесі обговорення Статуту ООН виникли суперечки щодо прийняття рішень у Раді Безпеки та опіки над колоніями і залежними територіями. По першому питанню було прийнято радянську пропозицію ,згідно з якою рішення Ради Безпеки (СРСР, США, Англія, Франція, Китай) повинні приймати одноголосно. Ці країни одержали право «вето». Завдяки цьому праву виключалася можливість використання авторитету міжнародної організації для виправдання дій, що суперечать принципам ООН.

26 червня було ухвалено Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем ООН. У прийнятому на конференції Статуті ООН зазначалось, що мета нової організації – підтримання міжнародного миру і безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв’язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. ООН було засновано на принципах суверенної рівноправності всіх членів, мирного залагодження суперечок, утримування від застосування сили. ООН не мала права втручатися у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання було необхідне для підтримання миру. Вищим органом ООН визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз у рік. До її обов’язків входить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки, Економічно Соціальної Ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду.

Сьогодні місце СРСР в РБ посідає Росія. А в число тимчасових членів РБ восени 1999 р. обрано Україну. Головні структури ООН розташовані в Нью-Йорку, низка служб — в Женеві та Відні. Перші ж практичні кроки ООН засвідчили доцільність такої організації. Зразу ж після війни у діяльності ООН виявилися перші успіхи. Так, в 1946 р. ООН домоглася виведення англійських та французьких військ з Сирії та Лівану. У 1948 р. під час першої арабо-ізраїльської війни вперше були використані сили ООН («голубі каски») для підтримання миру на Близькому Сході. 24 січня 1946 р. за пропозицією СРСР Генеральна Асамблея ООН створила спеціальну комісію у справах контролю за ядерною енергією. Радянський Союз пропонував ви­ключити з національних озброєнь зброю масового знищення, а всі її запаси знищити в тримісячний термін. У 1948 р. СРСР вніс пропозицію про скорочення на 1/3 збройних сил п'яти великих держав. Зі зростанням напруженості та протистояння роль ООН на початку 50-х років все більше зводиться до дискусійного клубу.