Види учіння. учіння як процес і діяльність

Більшість авторів визначають учіння як здобуття конкретного досвіду, зокрема, знань, умінь та навичок, видів поведінки та діяльності. І.І. Ільясов на відміну від інших вчених розводить поняття учіння та розвиток. Він розуміє учіння на емпіричному рівні як здобуття досвіду, як те, що можна назвати зовнішнім по відношенню до змін, які будуть відбуватися у внутрішньому плані, тобто у психічних процесах, діях, операціях. Ці внутрішні процеси він називає розвитком. У зв'язку з тим, що у змісті поняття учіння залишається лише набуття зовнішнього досвіду, а до розвитку відноситься набуття загального досвіду, тобто загальних способів дій та операцій, це дало можливість авторові виділити види учіння. Так, за видом набутого пізнавального узагальненого та конкретного досвіду учіння може бути засвоєнням чуттєвого (екстероцептивного та пропріоцептивного) і раціонального (емпіричного та теоретичного) матеріалу, а також досвіду практичної та дослідницької діяльності, репродуктивної та творчої. Учіння можна розрізняти як організоване та стихійне за умовами його перебігу. Наприклад, проходження його в умовах допомоги та управління чи в умовах самостійного процесу.

За характером цього процесу 1.1. Ільясов виділяє цілеспрямоване, довільне або нецілеспрямоване, мимовільне учіння як побічний продукт інших процесів та діяльностей, наприклад, як результат ігрової діяльності.

Виокремлене І.І. Ільясовим цілеспрямоване довільне учіння є активним учінням. Чеський теоретик І. Літарт називає його учбовою діяльністю учнів.

Отже, поняття учіння та учбова діяльність не є тотожними. Учбова діяльність є однією з форм учіння.

92.Структура учбової діяльності. Характеристика структурних компонентів учбової діяльності (УД)

Учбова діяльність передбачає засвоєння знань і способів дії та включає такі взаємозв'язані структурні компоненти: учбові ситуації і задачі; учбові дії; дії самоконтролю (контролю за процесом засвоєння знань); дії самооцінки (оцінення ступеню засвоєння знань).

Учбова задача дає відповідь на запитання: "Для чого?", "Навіщо?" потрібно виконувати те чи інше завдання. Учбова задача може бути поставлена і вчителем, і самим учнем. Але в кожному разі (свідомо чи несвідомо) учень завжди співставляє її зі своїми можливостями та смислом учіння для себе. Основним елементом (за Д.Б.Ельконіним) - є учбова задача, мета якої полягає в тому, щоб змінити особистість. Результат учбової діяльності залежить від методики навчання і від форм організації учбової роботи.

Система учбових задач - це система інформації про об'єкт, процес, частина якої є чітко визначеною, інша - невідома і вимагає рішення. Головне завдання вчителя навчити дітей вчитися. На думку В.Я.Ляудіс, цього можна досягнути у випадку, якщо будуть налагоджені взаємостосунки учнів один з одним і з учителем та нормальними умови, в яких протікає навчальна діяльність.

Структурними компонентами учбової діяльності є:

1. Спонукальний:

а) пізнавальні потреби:

- потреба в оволодінні новими знаннями;

- отримати хорошу оцінку;

- отримати диплом.

б) мотиви навчальної діяльності;

- пізнавальний інтерес;

- догодити батькам, виділитися серед однолітків;

- бути врешті-решт самостійним.

2. Програмно-цільовий - основним елементом якого є мета учбової діяльності, як ідеальне передбачення її кінцевого результату.

Зміст мети навчання та процес її формування визначаються, насамперед, рівнем усвідомлення учнем низки чинників:

- мотивів учбової діяльності;

- вимог і завдань учбової ситуації, тобто тих знань, навичок, умінь, які необхідні для успішного виконання діяльності.

Головним етапом у розгортанні учбової діяльності є постановка мети. На її основі розробляється програма дій, зорієнтованих на досягнення бажаного результату.

3. Складовими дієво-операційного компоненту є дії й операції, за допомогою яких реалізується заздалегідь складена програма. У структурі учбової діяльності можна виділити такі дії: перцептивні, мнемічні, предметні, розумові. Способом здійснення учбових дій є операції. За словами Н.Ф.Тализіної, процес виконання дій відбувається за допомогою поступового виконання операцій. Сукупність учбових дій, об'єднаних у систему за Е.М.Кабановою-Міллер, - це прийом учбової роботи, який забезпечує досягнення учбової мети.

4. Контрольно-регулюючий компонент. Його складовими є:

- оцінювання; контроль; саморегуляція.

На основі співпадання отриманих результатів з метою і поставленими завданнями відбувається, при необхідності, корекція системи учбових дій.

На початкових етапах учбова діяльність оцінюється і контролюється вчителем. Але поступове звикання особистості до учіння врешті-решт призводить до самооцінювання і самоконтролю.

Учбові дії - це те, що вміє активно робити учень з навчальним матеріалом: аналізувати, порівнювати, класифікувати, моделювати тощо. Певні етапи виконання дії іноді називають операціями. Поєднання спільних дій утворює прийом (спосіб) роботи.

Сформованість прийомів і способів дій є свідченням зрілої учбової діяльності та rарантом високого розумового розвитку.

Для успішного виконання учбових дій учню потрібно постійно здійснювати самоконтроль. Самоконтроль - це виділення учнем етапів роботи та їх послідовність. Розрізняють три види самоконтролю: підсумковий - за результатами роботи; поступовий - по ходу роботи; перспективний - напередодні роботи.

Самооцінка - це оцінка учнем ступеня засвоєння (важкості, легкості) учнем етапів. Вона може бути: загальною чи диференційованою; адекватною чи неадекватною; завищеною чи заниженою.

Таким чином, учбова діяльність - це ціла низка спільних активних поетапних дій самого учня (створення готовності, прийняття учбової задачі, орієнтування в ній, учбових дій, перетворення навчального матеріалу (діяльності), контролю та оцінки своєї діяльності), які сприяють його психічному й особистісному розвитку.