Морально-етичні та патріотичні аспекти в поемі Т. Шевченка «Катерина»

Поема «Катерина» належить до творів першого періоду творчості Т. Г. Шевченка. Цій поемі властиве характерне поєднання елементів романтизму та реалізму. Назвали «байроновою поемою» за раптовий початок і кінець. Шевченка завжди хвилювала важка доля української жінки, саме у ранній період творчості ця тема була однією з провідних. Поема розповідає про трагічну долю покритки й дитини-безбатченка в умовах тогочасного суспільства, у якому норми народної моралі були надто жорстокі. Відомо, як у той час ставилися до матерів, які на­роджували позашлюбних дітей: їх цуралися навіть батьки. Але Шевченко стає на їхній захист. Поема починається закликом-застереженням до усіх українських дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі - чужі люде, роблять лихо з вами». Важка, трагічна доля Катерини співзвучна долям багатьох українських дівчат. Нещасне кохання до москаля, ганьба, знущання односельчан, те, що батьки вигнали Катерину з дому і, нарешті, зустріч із коханим Іваном, який навіть не хоче визнати Катерину, - все це тяжкі випробування, які зустрічалися на шляху бідної дівчини-покритки. Шевченко порушує у поемі морально-етичні проблеми, які існували у тогочасному суспільстві, зокрема проблему незахищеності жінки взагалі. Як у моральному, так і в соціальному плані. У трагедії однієї дівчини Шевченко зумів побачити й показати трагедію всього народу. Враховуючи історичний контекст, можна розглядати поему «Катерина» не тільки як соціально-побутовий твір, але як твір філософський. Із цієї точки зору образ Катерини, її доля символізують долю України. Катерину зганьбив не просто панич, а москаль, тобто чужинець, він поводиться з нею, як завойовник. Це наштовхує на аналогії суспільно-політичного плану. Україна у XIX столітті також була в ролі підневільної. Москалі-завойовники поводилися там як господарі. Доля Катерини багато в чому нагадує страдницький шлях України, яка уявлялась Шевченкові жінкою-покриткою, вигнаною з власної хати. Саме у такому прихованому образі виявляється патріотичний аспект поеми «Катерина».

Нижегородський період у творчості Шевченка.

Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 — 1861). У серпні 1857 року Т.Г. Шевченко відбув із Новопетровського укріплення, одержавши дозвіл їхати до Петербурга. Дорогою Шевченко малював краєвиди і портрети. Прибувши до Нижнього Новгорода, довідався, що йому заборонено в'їзд до обох столиць. Доброзичливий медик засвідчив хворобу Шевченка, що дало йому можливість прожити усю зиму у Нижньму Новгороді. Тут мав можливість вільно листуватися з друзями і присвячувати своє дозвілля служінню поезії та улюбленому мистецтву.

Розпочинає цей період творчості його поема «Неофіти». За історичним сюжетом поеми (переслідування християн римським імператором Нероном) заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення . Свого ворожого ставлення до царату та до методів його правління не змінив поет, незважаючи на десятилітнє заслання, яке мало бути карою за його революційні думки та погляди.. Незакінчена поема «Юродивий» (1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його послідовників в Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості.

Т. Г. Шевченко і в цьому краї лишив про себе пам’ять, як про людину чуйну і сердечну, людину, яка втілює доброту. Він живе у спогадах ідеалом доброти і правди; його доброта, про яку існує багато оповідей, не знала меж.

Настав 1858, а разом з ним і кінець фатальної помилки. Завдяки посиленим старанням і турботам губернатора Муравйова, Шевченко був остаточно помилуваний і незабаром отримав дозвіл на право вільного в'їзду в столиці. Попрощавшись зі своїми друзями, Шевченко виїхав з Нижнього Новгорода до Петербурга , але й на цей раз доля посміялася над бідним поетом: в силу економічних і фінансових міркувань він мав їхати з Нижнього з жандармом. Через три роки поета не стало; тяжка хвороба звалила його в могилу