Цикл Т.Шевченка «В казематі». Тематична різноманітність. Жанрове і мовно-поетичне багатство

«В казематі» — цикл поезій Тараса Шевченка, написаних, крім вірша «Згадайте, братія моя», в казематі «Третього відділу» в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства між 17 квітням і 30 травням 1847. У казематі написано тринадцять поезій: «Ой одна я, одна»,«За байраком байрак»,«Мені однаково, чи буду», «Не кидай матері! — казали», «Чого ти ходиш на могилу?», «Ой три шляхи широкії»,«Н. Костомарову»,«Садок вишневий коло хати»,«Не спалося, — а ніч, як море», «Рано-вранці новобранці», «Неволі тяжко, хоча й волі», «Чи ми ще зійдемося знову?», «Косар». Весь цикл Шевченко переписав до «Малої книжки» в Орській фортеці, додавши як заспів новостворений вірш «Згадайте, братія моя». До «Більшої книжки» поет вніс цикл у Москві 18 березня 1858, надавши йому назви й присвяти «В казематі. Моїм соузникам посвящаю». Вірш «Не спалося, — а ніч, як море» до «Більшої книжки» не переписано.
У циклі поєднуються твори суто ліричного і ліро-епічного складу – ліричні монологи, рефлексії, медитації, з одного боку, і вірші баладного типу, з іншого. Цей жанровий розподіл відбивається і на ритмічному рівні: якщо ліро-епічні твори втілюються в силабіці (з елементами силабо-тонізації), то суто ліричні ритмізуються силабо-тонічним, класичним розміром 4-стопного ямба. Саме з циклу “В казематі" починається активне утвердження цього розміру в метриці Шевченка. Якщо до 1847 року не було жодного твору, написаного цілком ямбічним чотиристопником (він фігурує лише як компонент поліметричних композицій), то у циклі “В казематі" цей розмір представляють шість (з дванадцяти) монометричних творів, крім того, він входить у поліметричні композиції ще трьох творів циклу. Загалом у 1847 р. 4-стопний ямб посідає перше місце, а 14-складовик, як уже йшлося, застосовано лише в одному творі.
4-стопний ямб у циклі “В казематі" – це справжній гнівний ямб, зразок сповідально-говірної інтонації. Перший з ямбічних віршів – пронизливий ліричний монолог, “найтрагічніший, – як пише І. Дзюба, – зі сповідних віршів Шевченка". “Мені однаково чи буду" – одна з кульмінаційних точок емоційного смислу циклу, своєрідне заперечення елегійно-інтимного настрою початкового вірша “Ой одна я, одна"; тут акцент з гірких переживань за власну долю переноситься на думи й переживання за долю всієї України; поету не байдуже, не однаково.
Образ покинутої, зрадженої, окраденої України, пустки (пустка – один з образів-домінант циклу) виникає і в наступному вірші “Не кидай матері, казали", написаному 4-стопним ямбом. І далі – різкі перепади емоцій у вірші “Н. Костомарову" (“Веселе сонечко ховалось…"), у якому від жалю за свою сирітську долю поет переходить до екстатичної вдячності богу за те, що разом з ним ніхто не буде нести тягар його страждань (які розділила з сином мати Костомарова). А далі за контрастом – ідилія “Садок вишневий коло хати..." І в кінцівці – інтимізація сповіді в останніх ліричних монологах “В неволі тяжко, хоча й волі" і “Чи ми ще зійдемося знову?", що завершується заповітом – закликом любити Україну. У всіх цих віршах 4-стопний ямб стає тонким знаряддям для вираження найрізноманітнішої гами почуттів у їх спаданнях і піднесеннях. Отже, в циклі “В казематі" ритмічне модель Шевченкового 4-стопного ямба постала як цілком кристалізована форма.
Семантична навантаженість кожного елемента – загальна властивість поетичної мови, але в Шевченка вона виявляється особливо виразно. Прикладом наскрізної семантизації може слугувати написаний 4-стопним ямбом знаменитий вірш-ідилія “Садок вишневий коло хати".
Своєрідність й оригінальність віршовим новотворам Шевченка додає також строфіка й римування. Усі твори, написані 4-стопним ямбом, і фрагменти 4-стопного ямба в поліметричних композиціях всуціль римовані.
З дванадцяти творів циклу тільки два рівнострофні (двічі використано п’ятивірш з різними метрико-строфічними моделями у творах “Садок вишневий коло хати" і “Косар"). Всі інші твори є прикладами нетотожної строфіки.
Кільцева строфічна композиція – улюблений прийом в строфіці Шевченка, яскравим прикладом якої в циклі “В казематі" є вірш “Мені однаково, чи буду..." Емоційно-смислова антитеза “однаково – та неоднаково" тонко прокреслена і в строфічній організації рим їхній подібності й відмінностях: на початку твору домінує перехресний принцип – АbАbb, в кінці – АbbАbАb – кільцевий.
Отже, у ритміці циклу виявляється дві основні тенденції: 1) створення нових модифікацій силабічного ритму, який уже зазнає певного впливу силабо-тоніки і 2) широке впровадження класичного 4-стопного ямба – уперше як монометричного розміру, що постає у різноманітті ритмічних форм. Із силабічних розмірів особливий інтерес являють 13-складовий і 15-складовий вірш, у яких поєднуються елементи народнопісенної ритміки з певним метричним впорядкуванням. 4-стопні ямби у Шевченка суцільно римовані – на відміну від 14-складовика, де застосовується переважно парне римування. Спосіб римування в ямбах, як правило, вільний, з безсистемним чергуванням різних форм впорядкування, що призводить до утворення унікальних нетотожних строф (строфоїдів). За звуковим складом рими переважно точні. Точність є певним звуковим еквівалентом впорядкованості ритму в 4-стопному ямбі.