Відмінною від названих є побудова системи європейського права за

Предметним, функціональним і структурним критеріями [10, с. 165–170]. За

Предметом правового регулювання виокремлюють: а) галузі публічного права

(конституційне, адміністративне право, галузі процесуального права та ін.);

Б) галузі приватного права (цивільне, трудове та ін.); в) комплексні галузі та

Міжгалузеві інститути (аграрне, екологічне, підприємницьке, банківське, право

Соціального забезпечення та ін.). Значна кількість норм європейського права

Регулює економічні відносини, і це цілком пояснюване явище з огляду на

Історичний шлях формування Євросоюзу. В той же час з розширенням 3

Предмета ведення європейських інституцій правом ЄС регулюється все більше

Нових сфер суспільного життя. На підтвердження цієї тенденції можна назвати

Прийняття регламентів з цивільного процесу, нормативних актів з

Кримінального права [13] тощо. Класифікація за предметним критерієм, на наш

Погляд, має певні недоліки. Як відомо, право складається з горизонтальних і

Вертикальних пластів. Публічне і приватне право відображають горизонтальний

Його зріз, а галузі та інститути права – вертикальний. Тому об’єднувати

Публічне і приватне право з комплексними галузями права в одну групу

Недоцільно. Норми європейського права важко розділити на публічні й

приватні. Упродовж усього періоду існування Євросоюзу його органами,

Покликаними захищати публічні інтереси, приймалися акти переважно для

Вирішення приватних, конкретних питань. Крім того, суспільні відносини, які

Складають предмет правового регулювання, характеризуються однорідністю, а

Європейським правом регулюються неоднорідні відносини, тому більшість його

Норм можна віднести не до однієї, а до кількох різних галузей права.

За функціональним призначенням система європейського права

Поділяється на: а) інституційне право – регулює порядок формування і

Функціонування інститутів та установ Союзу (Рада Міністрів, Європейська

Комісія, Європейський парламент, органи правосуддя, Європейський

Центральний Банк, Рахункова палата та ін.), визначає їх статус і компетенцію;

Б) матеріальне право – регулює відносини, пов’язані з реалізацією цілей

Співтовариств і Союзу і включає право економічної інтеграції й право спільних

політик (правові засади внутрішнього ринку, спільна митна, торговельна,

Аграрна, конкурентна та ін. політика ЄС).

Термін «матеріальне право» не протиставляється «процесуальному

Праву». Так, регламент «Про процедуру банкрутства» є джерелом

Матеріального права, але містить переважно норми процесуального права, а

Процесуальний регламент Суду ЄС відноситься до джерел інституційного

Права. Сенс такого поділу в іншому – базисними, первинними нормами

Вважаються ті, що встановлюють структуру і обсяг повноважень органів ЄС 4

Інституційне право), а органи ЄС на підставі наданих повноважень створюють

матеріальне право, регулюючи різні сторони («матерію», «зміст»)

Функціонування міждержавного об’єднання.

За структурним критерієм система європейського права включає: а) право

Європейських Співтовариств або «комунітарне право» (acquis communautair) –

норми, прийняті в межах Європейського економічного співтовариства,

Європейського співтовариства з атомної енергії, Європейського співтовариства

З вугілля і сталі (право I стовпа); б) норми права, які закріплюють основи

спільної зовнішньої політики і політики безпеки Євросоюзу (право II стовпа);

В) норми права, вироблені у ході співпраці поліції й судових органів у

Кримінально-правовій сфері (право III стовпа); г) норми права, які визначають

Основи правового положення особи (Європейська Конвенція про захист прав

Людини і основних свобод 1950 р., Хартія Європейського Союзу про основні

Права 2000 р. та ін.); д) шенгенське право – норми, прийняті в рамках

Шенгенських угод (Шенгенська угода 1985 р. і Шенгенська конвенція 1990 р.).

Після ліквідації Лісабонським договором 2007 р. структури трьох стовпів

Побудова системи європейського права за структурним критерієм втрачає свою

Актуальність. Право Євросоюзу набуває єдиного, цілісного характеру.

У вітчизняній юридичній науці питання про систему права традиційно

Пов’язується з проблемою її структури [3, с. 257–260; 7, с. 132; 11, с. 388-389].

Увага концентрується на тому, що право складається з певних елементів,