Розділ 4. ОБГРУНТУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ З ТВАРИННИЦТВА 1 часть

Брустінов В.М., Колишкіна Н.І.

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА :

ТЕОРІЯ та ПРАКТИКА

Навчальний посібник

Мелитополь

ТОВ «Видавничий будинок ММД»

УДК [631.153:631.15] (075)

ББК 65.321- 2я 7

Б 89

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

(Лист МОНУ № 1.4/18-Г-1548 від 3.07.2008 р. )

Друкується за ухвалою вченої ради

Таврійського державного агротехнологічного університету

(протокол № 10 від 27.05.2008 р.)

Рецензенти:

Рульєв В.А. – доктор економічних наук, директор Інституту зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка УААН;

Зінов’єв Ф.В. – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою менеджменту ЗЕД, класичного приватного університету.

Відповідальний за комп’ютерний набір:

Колишкіна Н.І.

Брустінов В.М. – кандидат технічних наук, професор. Колишкіна Н.І. – кандидат економічних наук.

Б 89 Планування діяльності підприємства: теорія та практика. Навчальний посібник. – Мелітополь: ТОВ “Видавничий будинок ММД”, 2008. - 248 с.

ISBN

Посібник містить навчально-методичний комплекс для повного вивчення дисципліни “Планування діяльності підприємства”. У посібнику викладено теоретико-методологічні, методичні та практичні питання, які пов’язані з плануванням в ринкових умовах. Посібник включає загальний конспект лекцій, методичні вказівки для проведення практичних робіт та самостійної роботи із даної дисципліни. Рекомендовано для студентів і викладачів економічних спеціальностей вищих навчальних аграрних закладів Ш-IV рівнів акредитації, спеціалістам і керівникам аграрних підприємств.

УДК [631.153:631.15] (075)

ББК 65.321-2я7

ISBN © Брустінов В.М., Колишкіна Н.І. 2008

© ТОВ «Видавничий будинок ММД»,

оформлення, 2008.

ЗМІСТ

ВСТУП

Планування на сільськогосподарських підприємствах базується на системі об’єктивних економічних законів ринкової економіки. Завдяки плануванню встановлюють темпи в пропозиції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищу його економічну ефективність.

Відповідно до Закону “Про підприємства в Україні” сільськогосподарське підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на сільськогосподарську продукцію, роботи, послуги із необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, збільшення його доходів. Основою планів є поставки продукції для державних потреб, а також договори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг та постачальниками ресурсів.

Основні завдання внутрішньогосподарського планування на сільськогосподарських підприємствах такі: виконання поставок продукції для державних потреб та інших договірних зобов’язань щодо продажу сільськогосподарської продукції; задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємств в усіх видах продукції; встановлення оптимальної виробничої структури підприємств з метою найповнішого та найраціональнішого використання землі, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; максимальне виробництво економічно найвигідніших видів продукції з метою одержання максимального прибутку; створення необхідних нагромаджень для передбачених темпів розширеного відтворення; успішне розв’язання соціальних проблем колективу підприємства.

Даний посібник містить навчально-методичний комплекс для повного вивчення дисципліни “Планування діяльності підприємства”. У посібнику викладено теоретико-методологічні, методичні та практичні питання, які пов’язані із плануванням діяльності підприємства в ринкових умовах.

Теоретична та практична частина посібника включає: загальний конспект лекцій, методичні вказівки для виконання практичних робіт та самостійної роботи. Посібник складається із 15 розділів (13 розділів містять теоретичну частину, один розділ – практичну роботу і один – самостійну).

При укладанні теоретичної частини авторами були використані та узагальнені наукові праці таких видатних вчених-аграрників, як Дем’яненко М.Я., Зрібняка Л.Я., Мосіюка П.О., Саблука П.Т. та інших.

При створенні окремих розділів були освітлені власні точки зору на основні процеси, які відбуваються в економічній та практичній діяльності сільськогосподарських підприємств України в ринкових умовах.

Практична частина складається із методичних розробок для практичних робіт, самостійної роботи студентів та тестових завдань.

Запропоновані методичні вказівки для проведення практичних робіт із планування відповідають типовій програмі та дозволяють на практиці закріпити основну теоретичну частину курсу.

Методичні вказівки включають: сім практичних робіт, необхідні вихідні дані.

Самостійна роботи включає вивчення основних питань із сіми теоретичних розділів курсу планування. Відповідний розділ містить тестові завдання для перевірки та закріплення знань студентами.

Посібник рекомендується для використання студентами і викладачами економічних спеціальностей вищих навчальних аграрних закладів, буде також корисний спеціалістам і керівникам аграрних підприємств, працівникам сільськогосподарських організацій.

Навчальний посібник підготовлений к.т.н., професором,

Брустіновим В.М.

В розробці 15 розділів навчального посібника приймали

участь: Брустінов В.М., к.т.н., професор (вступ, розділи 6-8);

Колишкіна Н.І., к.е.н. (розділи 1-5; 9-15).

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПЛАНУВАННЯ

1.1. Сутність та необхідність планування

Внутрішньогосподарське планування – це науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку підприємств на певний плановий період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку. При плануванні необхідно встановлювати оптимальні внутрішньогосподарські пропорції розширеного відтворення на підприємствах та передбачати високоефективне використання ресурсного потенціалу господарств.

Планування як наука являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем. Планування як наука має свій предмет та об’єкт дослідження.

Предметом планування як науки є відносини, які складаються між учасниками виробничого процесу з приводу встановлення і реалізації пріоритетів, цілей, пропорцій та ком­плексу заходів, що забезпечують їх досягнення.

Об'єктом планування на підприємстві є його діяльність, під якою розуміють виконання ним своїх функцій.

Основними функ­ціями (видами діяльності) підприємства є:

♦ господарська діяльність, що спрямована на одержання при­бутку для задоволення соціальних та економічних інтересів влас­ника майна і членів трудового колективу;

♦ соціальна діяльність, що забезпечує умови відтворення працівника і реалізації його інтересів (політика оплати праці, за­безпечення безпечних умов усім, хто працює на підприємстві; підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів і т.д.);

♦ екологічна діяльність, що спрямована на зниження негативного впливу виробництва, яке здійснюється на під­приємстві, на довкілля.

Планування є також спеціалізованим видом управлінської діяльності. На основі системи планів, створених фірмою, у подальшому здійснюються організація запланованих робіт, мотивація залучених для їх виконання персоналу, контроль результатів т а оцінка їх з погляду планових показників.

Планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу. Розрізняють два типи управління: перше базується на принципах централізованого планування, а друге – на ринкових механізмах регулювання.

Ринкова концепція управління ґрунтується на тому, що суб’єкти господарювання є повністю самостійними й незалежними в правовому та економічному відношеннях від органів влади й управління.

Основні фактори зростання ролі планування в нинішніх умовах:

♦ зростання рухомості зовнішнього середовища;

♦ посилення відцентрових сил в економічних організаціях, унаслідок чого останні надають високий ступінь автономії і самостійності окремим під-

розділам і менеджерам фірм;

♦ новий стиль керівництва персоналом, який дає працівникові значно більшу свободу дій, сприяє розвиткові його ініціативи і творчих можливостей.

Необхідність планування зв’язана із:

♦ визначенням майбутніх задач і цілей підприємства;

♦ розгляданням господарювання як безперервного процесу пов’язаного з майбутнім;

♦ неможливістю утручання орієнтації в господарському світі;

♦ визначення основних потреб ринку;

♦ тим, щоб не опинитися в слабкішіх позиціях порівняно з іншими.

Необхідність планування прояснює проблеми, що виникають; роблять можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов; готує підприємство до раптових змін у зовнішньому середовищи; поліпшує координацію дій і контроль в організації; створює передумови для підвищення кваліфікації менеджерів; сприяє раціональнішому розподілу і використанню ресурсів, підвищенню ефективності господарювання.

1.2. Особливості та принципи планування

Планування в сільському господарстві має ряд специфічнихосо­бливостей:

♦ біологічних, до яких належать біологічні цикли виробниц­тва, захист рослинного і тваринного світу, карантинні правила, потреба в агрокліматичному потенціалі, видові та сортові вимоги тощо;

♦технологічних. У сільському господарстві технології над­звичайно диференційовані й диверсифіковані.

Вони залежать від природноекономічних умов, технічної оснащеності виробництва, фінансових можливостей виробника;

♦ технічних, що обумовлено необхідністю застосовувати в сільському господарстві широкий асортимент технічних засобів;

♦екологічних. Природне середовище є невід'ємною складо­вою аграрного виробництва, тому дотримання правил екологічної безпеки є обов'язковим;

♦ соціальних. У сільській місцевості у працівників можливос­ті вибору сфер прикладання своєї праці дуже обмежені, адже часто в населеному пункті єдиним підприємством є тільки сільськогос­подарське;

♦економічних. Економічна ефективність аграрного вироб­ництва у світі є нижчою, ніж в інших галузях виробництва; воно дотується. Отримання результату є пролонгованим у часі і має великий ступінь ризику;

♦ організаційних. Сільськогосподарське виробництво розпорошене практично по всій території України.

Це зумовлює значні додаткові витрати, що пов'язані зі створенням великих транспортних, інженерних та інших комунікацій, склад­ністю управління, зв'язку тощо.

Можливості планування на підприємстві обмежені низкою об’єктивних і суб’єктивних причин.

Серед об'єктивних причиннайважливішими є такі:

♦ невизначеність ринкового середовища;

♦ витрати планування;

♦ масштаби діяльності підприємства.

Серед суб'єктивних причинє такі:

♦ пріоритет короткострокових завдань над довгостроко вими;

♦ слабкі навички управлінців у плануванні;

♦ природа особистості спеціаліста в галузі планування — плановика,

що відрізняється від управлінця.

Планування спирається на певні закономірності, що одержали назву принципів планування.

А. Файоль визначив чотири основні принципи планування: єдність, безперервність, гнучкість і точність.

Пізніше Р. Акофф обґрунтував ще один принцип – принцип участі.

Основні принципи планування:

♦ принцип єдності (системності) передбачає, що планування в еконо- мічній організації повинно мати системний характер, а це означає: існування сукупності елементів, взаємозв’язку між ними, наявності єдиного напряму розвитку елементів системи, поведінки, що зорієнтовані на загальні цілі. Реалізація цього принципу здійснюється на основі:

- координації планової діяльності на горизонтальному рівні (виробничий відділ, фінансовий, відділ маркетингу). Головні риси координації планування на підприємстві – взаємозв’язок і одночасність;

- інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів (підприємство в цілому – цех - бригада);

♦ принцип безперервності означає:

- підтримування безперебійності планової перспективи, взаємо­узгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто процес планування на підприємствах має здійснюватись постійно в межах установленого циклу;

- розроблені плани мають постійно змінювати один одного;

♦ принцип гнучкості взаємозв'язаний з принципом безперерв­ності і полягає в наданні планам і процесові планування здатності змінювати свій напрям у зв'язку з виникненням непередбачених обставин. Тому плани, як правило, мають так звані резерви;

♦ принцип точності означає, що кожен план слід складати з таким ступенем точності, який тільки може бути сумісним з рів­нем нестабільності функціонування підприємства.

Тобто плани мають бути конкретизовані й деталізовані до такої міри, яку до­зволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства;

♦ принцип участі реалізує одну з головних аксіом планування: «План має складати той, хто його виконуватиме». Принцип участі означає, що кожен член економічної організації стає учасником планової діяльності незалежно

від посади і виконуваних ним функцій. Реалізація цього принципу забезпечує значний ефект, так як плани організації стають особистими планами працівників.

Вирізняють ще такі принципи планування: збалансованість, тобто необхідна і достатня кількісна від­повідність між взаємозв'язаними розділами та показниками пла­ну; оптимальність використання застосовуваних ресурсів.

1.3. Методи планування. Прогнозування в системі планування

Підметодом планування розуміють конкретний спосіб за допомогою якого вирішується яка-небудь про­блема планування, розраховуються числові значення показників, пропозицій, стратегічних програм і планів.

Класифікацію методів планування за різними ознаками наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація методів планування

Просмотров 496

Эта страница нарушает авторские права

---