ТЕМА 2. Гігієнічне значення води. Джерела та види водопостачання. Інфекційні та неінфекційні захворювання, що передаються через воду, їхня профілактика

Актуальність теми

Вода є одним із найважливіших компонентів навколишнього середовища, що необхідні для життя людини. Споживання води, якість якої не відповідає гігієнічним вимогам, може спричинити цілу низку захворювань інфекційної та неінфекційної природи. Застосування різних методів покращування якості та знезаражування води дозволяє максимально використовувати водні ресурси місцевості і забезпечити населення доброякісною водою.

Навчальні цілі

Знати види джерел водопостачання, джерела та шляхи їхнього забруднювання, принципи організації та утримання зон санітарної охорони (ЗСО).

Засвоїти гігієнічне значення води, роль води у виникненні та розповсюдженні захворювань інфекційної та неінфекційної природи.

Базові знання, вміння та навички

Фізичні та хімічні властивості води (неорганічна хімія), фізіологічне значення води (нормальна фізіологія). Збудники інфекційних та інвазійних захворювань, що передаються через воду (біологія, мікробіологія).

Зміст теми

Гігієнічне, фізіологічне та господарське значення води. Норми водопостачання для покриття фізіологічних, комунально-господарських та промислових потреб. Джерела водопостачання. Поняття про централізоване та децентралізоване водопостачання. Джерела та шляхи забруднювання води, питної, призначеної для споживання людиною, наслідки споживання недоброякісної води для здоров'я населення. Гігієнічні вимоги до безпеки води в епідемічному відношенні. Вода як джерело захворювань інфекційної природи (холера, черевний тиф, дизентерія тощо), заходи профілактики. Роль води у виникненні неінфекційних захворювань (водно-нітратна метгемоглобінемія, свинцева інтоксикація, карієс, флюороз тощо), заходи профілактики. Санітарно-протиепідемічні заходи охорони вододжерел при організації централізованого і децентралізованого водопостачання.

Рекомендована література

Основна:

1. Мізюк М.І. Гігієна: Підручник. – К.: Здоров’я, 2002. – С.71-79.

2. Мізюк М.І. Гігієна: Посібник для практичних занять. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 95-108.

3. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. [та ін.] // В. : Нова Книга, 2006. – С.178-219.

4. ДСАНПІН “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” № 400, 2010 р.

Додаткова:

1. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. – Львів: Афіша, 2000. – С. 62-68.

2. Даценко І.І., Габович р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 150-159, 175-190, 209-220.

3. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко. – Львів: Світ. – 2001. – С. 104-112, 128.

Матеріали для самоконтролю і контролю самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Гігієнічне значення води. Норми водопостачання для фізіологічних, комунально-побутових та господарських потреб.

2. Джерела водопостачання, види, порівняльна характеристика. Джерела забруднення води. Шляхи надходження забруднень у підземні та поверхневі вододжерела.

3. Поняття про ЗСО поверхневих та підземних джерел водопостачання, призначення, утримання.

4. Роль води і умов водопостачання у розповсюдженні інфекційних захворювань (холера, черевний тиф, дизентерія тощо), їхня профілактика.

5. Захворювання, спричинені природними особливостями макро- та мікроелементного складу води (ендемічний флюороз, карієс, ендемічний зоб, водно-нітратна метгемоглобінемія тощо), їхня профілактика.

6. Хлорогранічні компоненти води, їхнє гігієнічне та токсикологічне значення.

Контрольні тести

1. Яка мінімальна кількість води (л/добу) необхідна людині для комунально-побутових потреб у місті? а)10; б)50; в)100; г) 150; д) 350.

2. Яке захворювання пов'язане із використанням для пиття води з підвищеною твердістю? а) водно-нітратна метгемоглобінемія; б) карієс; в) флюороз; г) хвороба Альцгеймера; д) епідемічний уролітіаз.

3. Яке захворювання пов'язане із використанням для пиття води з підвищеним вмістом алюмінію? а) водно-нітратна метгемоглобінемія; б) карієс; в) флюороз; г) хвороба Альцгеймера; д) епідемічний уролітіаз

4. Для яких з перелічених хвороб характерний водний шлях передачі?
а) лептоспіроз; б) туляремія; в) гепатит А; г) гепатит В; д) дизентерія;
е) черевний тиф; є) холера; ж) грип; з) ботулізм.

5. Які вірусні інфекції можуть передаватися через воду?
а) поліомієліт; б) ентеровірусні; в) гепатит В; г) аденовірусні; д) ботулізм;
е) гепатит А.

6. Яке захворювання виникає при використанні для пиття води із недостатнім вмістом фтору? а) флюороз; б) карієс; в) водно-нітратна метгемоглобінемія; г) епідемічний уролітіаз; д) хвороба Альцгеймера.

7. Яке захворювання виникне при використанні для пиття води із збільшеним вмістом нітратів? а) епідемічний уролітіаз; б) карієс; в) флюороз; г) водно-нітратна метгемоглобінемія; д) хвороба Альцгеймера.

8. На які види поділяються вододжерела? а) атмосферні, б) грунтові, в) водосховища, г) поверхневі, д) артезіанські, е) підземні, є) проточні.

9. Для яких вододжерел характерні постійність та однорідність складу і властивостей води? а) підземних, б) ґрунтових, в) артезіанських, г) міжпластових, д) регульованих, е) проточних, є) поверхневих.

10.Назвіть найбільш поширені джерела бактеріального забруднення поверх­невих та підземних вод: а) хімізація сільського господарства, б) промисловість, в) м’ясокомбінати, г) шкірзаводи, д) енергетичні установки е) тваринницькі ферми, в) водний транспорт.

11.Перший та другий пояси ЗСО підземних джерел водопостачання організовують з метою: а) обмеження мікробного забруднення, б) обмеження хімічного забруднення, в) збереження постійності природного складу води вододжерела, г) обмеження радіоактивного забруднення, д) обмеження стабільного забруднення, е)обмеження нестабільного забруднення.

12.Перший та другий пояси ЗСО поверхневих вододжерел організовують з метою: а) обмеження мікробного забруднення, б) обмеження хімічного забруднення, в) збереження постійності складу і властивостей води вододжерела, г) обмеження радіактивного забруднення, д) обмеження стабільного забруднення, е) обмеження нестабільного забруднення.

Контрольна задача

Задача 1. Для питного водоспоживання використовують воду, яка містить 10 мг/дм³ нітратів, 3,5 мг/дм³ фтору, загальна жорсткість – 7 ммоль/дм³, заліза – 0,1 мг/дм³.

1. Вміст у воді якого хімічного елементу не відповідає нормативам ДСанПіН 2.2.4-171-10, № 400, 2010 р?

2. До якого захворювання може призвести довготривале споживання такої води?

Тестові завдання

1. під час біохімічного обстеження населення було виявлено зміну функції ксантиноксидази та активних сульфгідрильних груп. Збільшений вміст якої з речовин у питній воді найбільш ймовірно міг призвести до зазначених змін?

А. молібдену, В. Алюмінію С. фтору Д. йоду Е. берилію

2. Для водоспоживання використовують воду, яка містить 0,01 мг/дм³ алюмінію, 30 мг/дм³ нітратів, 1,0 мг/дм³ фтору, 0,9 мг/дм³ свинцю, загальна жорсткість – 3 ммоль/дм³. Яке захворювання ймовірно може виникнути при довготривалому вживання такої води?

А. Сатурнізму

В. Сечокам’яної хвороби

С. Водно-нітратної метгемоглобінемії

D. Флюорозу

Е. Карієсу

3. Для водопостачання аптеки використовують питну воду, відібрану з шахтних колодязів приміського селища, що знаходиться у районі впливу підприємства кольорової металургії, показали: концентрація (мг/дм³) хлоридів - 250,0; сульфатів - 200,0; нітратів - 45,0; фтору - 2,7; йоду – 0,04. Яке захворювання, найбільш ймовірно, може виникнути у населення при довготривалому споживанні води такого складу?

А. Ендемічний зоб В. Ендемічний карієс С. Ендемічний флюороз

Д. Метгемоглобінемія Е. Сечокам'яна хвороба

4. При лабораторному дослідженні водопровідної води в аптеці було виявлено вміст арсену становить 0,01 мг/дм³, свинцю – 0,04 мг/дм³, нітратів – 20 мг/дм³, фтору – 1,1 мг/дм³, окисність – 4,0 мг/дм³. Який із токсикологічних показників хімічного складу води перевищує нормативи для водопровідної води?

А. Арсен

В. Свинець

С. Нітрати

D. Фтор

Е. Окисність

5. Унаслідок весняної повені, виникла підозра на фекальне забруднення криниці, вода якої використовується для приготування лікарських засобів. Який показник є найбільш інформативним для підтвердження або спростування даної версії?

А. Загальне мікробне число

В. Каламутність

С. Розчинений кисень

D. Колірність

Е. Окисність

Додаток

Для захисту вододжерел від забруднення організовують так звані зони санітарної охорони. Під зоною санітарної охорони (ЗСО) розуміють спеціально виділену територію навколо вододжерел, на якій встановлюється певний режим, дотримання якого забезпечує постійність складу і властивостей води, що подається населенню. Підземні та по­верхневі вододжерела відрізняються за ступенем можливого забруднення і тому завдання ЗСО у цих випадках різне. Завдання ЗСО поверхневих вод полягає у обмеженні забруднен­ня води до такого рівня, при якому сучасна технологія доочистки води ще буде забезпечувати повну відповідність її якості вимогам ДСАПіН’у "Вода пит­на...", 1996 р. При використанні підземних вододжерел, вода з яких використовується, як правило, безпосередньо для питних потреб, завдання ЗСО - збереження постійності складу і властивостей природної води, попередження забруднення водоносного горизонту.

Основним джерелом мікробного (нестабільного) забруднення поверхневих і підземних вододжерел є побутові стічні води та, виробничі стоки тваринницьких ферм та птахокомплексів; дощові і талі води, поля фільтрації, а хімічного (стабільного) – стічні води промислових підприємств, складів отрутохімікатів, мінеральних добрив, сільськогосподарських полів.

Визначення меж ЗСО для підземних вододжерел. Водозабори під­земних вод повинні розташовуватись, як правило, поза територією промислових підприємств та житлової забудови. І пояс - зона суворого режиму, вста­новлюється на відстані не менше 30 м від водозабору - при використанні захищених підземних вод і на відстані не менше 50 м - при використанні недостатньо захищених підземних вод.

Межа П поясу - зона обмежень, визначаєть­ся гідродинамічними розрахунками, виходячи з умов, щоб розрахунковий час (Тм) просування забруднення з підземними водами від межі ІІ поясу до водозабору був достатнім для втрати життєздатності і вірулентності патогенних мікроорганізмів, тобто для ефективного самоочищення. Час Тм - основний параметр, який визначає відстань від межі ІІ поясу ЗСО до водозабору і одночасно забезпечує епідемічну та гігієнічну надійність меж ЗСО. Для ефективного захисту вододжерела від небезпечного для здоров’я хімічного забруднення необхідно щоб час просування забрудненої води до водозабору був більшим середньої тривалості технічної експлуатації водозабору, тобто не менше 25 років.

Визначення меж ЗСОдля поверхневих вододжерел.Перший пояс для проточ­них водотоків - вверх по течії не менше 200 м від водозабору, вниз по течії не менше 100 м від водозабору, по прилеглому до водозабору березі не менше 100 м від лінії урізу води літньо-осінньої межені; в напрямку до протилежного від водозабору берега при ширині водотоку менше 100 м - вся акваторія і протилежний берег шириною 50 м від лінії урізу води при літньо-осінній межені, при ширині водотоку більше 100 м - смуга акваторії шириною не менше 100 м. Для непроточних водойм (водосховища, озера) - по акваторії у всіх напрямках не менше 100 м від водозабору, по прилеглому до водозабору берегу не менше 100 м від лінії урізу води при літньо-осінній межені.

Межа ІІ поясу ЗСО повинна бути віддалена вверх по течії від водозабору настільки, щоб час пробігу во­ди від межі ЗСО до водозабору забезпечив період бактеріального самоочи­щення, що становить не менше 3-5 діб, враховуючи зимовий та літній періоди. Вище на 1 км по течії від водозабору вода не повинна містити хімічних забрудників в концентраціях, що перевищують ГДК.

Територія І поясу ЗСО підземних та поверхневих вододжерел повинна бути спланована для відведення поверхневого стоку, озеленена, огороджена, забезпечена постійною охороною. Забороняються всі види будівництва, які не мають безпосереднього відношення до експлуатації, реконструкції та розширення водозабірних споруд, розміщення житлових і господарсько-побутових споруд, проживання людей, в тому числі тих, які працюють на водогоні, а також застосування отрутохімікатів і добрив. При поверхневому вододжерелі забороняється спуск будь-яких стічних вод, купання, прання білизни, водопій худоби та інші види водокористування, які можуть негативно впливати на якість води. Акваторія І пояса повинна огороджуватись буями та іншими попереджуючими знаками. На судноплавних водоймах - встановлюються бакени з освітленням. У ІІ поясі ЗСО підземних вододжерел забороняється розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, складів отрутохімікатів і мінеральних добрив та інших об’єктів, небезпечних в плані хімічного забруднення підземних вод. Забороняється розміщення кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації, полів зрошення, силосних траншей, тваринницьких і птахоферм, застосування добрив, отрутохімікатів, промислова вирубка лісу. У ІІ поясі ЗСО поверхневих вододжерел, забороняється відведення в них стічних вод, що не відповідають вимогам ДСанПіН'у, добувати з водойми пісок, проводити днопоглиблюючі роботи, розташовувати пасовища у прибережній смузі шириною не менше 300 м.

ТЕМА 3. Гігієнічна характеристика основних видів продуктів харчування. Лікувальні та дієтичні властивості харчових продуктів. Гігієнічна оцінка лікувального (дієтичного) та лікувально-профілактичного харчування

Актуальність теми

Повноцінне харчування є основою життєдіяльності організму як здорової, так і хворої людини. На особливостях складу і властивостей продуктів харчування грунтується вплив на процеси обміну, окремі метаболічні ланцюги, організм людини в цілому. Знання складу харчових продуктів надає можливість цілеспрямовано проводити первинну та вторинну профілактику аліментарних та аліментарно-залежних захворювань, використовувати їхні парафармакологічні властивості, науково підходити до обгрунтування дієтичного (лікувального), лікувально-профілактичного харчування, індивідуалізації лікувального харчування.

Навчальні цілі

Оволодіти знаннями про харчову та біологічну цінність продуктів тваринного і рослинного походження.

Вміти використовувати лікувальні та дієтичні властивості харчових продуктів у профілактичному та лікувальному харчуванні.

Знати роль харчових речовин у лікувальному харчуванні, у процесах метаболізму та детоксикації ксенобіотиків.

Засвоїти основні принципи побудови лікувального (дієтичного) харчування.

Вміти визначити мету лікувального і лікувально-профілактичного харчування.