Аспірант НПУ імені М.П.Драгоманова

Постановка проблеми. Специфікою сучасної освіти стає зміна цілей від «освіти на все життя до освіти через все життя» (ЮНЕСКО), тому здібність до саморозвитку, творчої самореалізації розглядається сьогодні як важливі фахові компетенції викладача. Це обумовлює актуальність проблеми. Пошуки шляхів вдосконалення змісту музично-педагогічної освіти з метою самовдосконалення викладачів-музикантів як просвітян широкого гуманітарного профілю, створення системи фундаментального розвитку особистості у всьому багатстві інтелектуальних, емоційних і творчих якостей розробляються на методологічному рівні теорії музичної освіти (О. Апраксіна, Л. Арчажнікова) та інших інноваційних теорій музичної педагогіки з урахуванням традиційних методів індивідуально-творчого та особистісно-орієнтованого навчання (О. Олексюк, О. Рудницька, Г. Тарасова та ін.), які собою закладають основу для побудови системи музично-педагогічної освіти, що відповідає сучасним суспільним вимогам і максимально спрямована на творчу самореалізацію педагогів-музикантів у професійній діяльності.

Аналіз останніх публікацій.Порівняльний аналіз філософських, психологічних та педагогічних досліджень дає широку панораму розробки концепції сутності, механізму і умов самореалізації особистості. Педагогічні теорії самореалізації особистості розглянуто в роботах А. Буреніної, Л. Ведєрнікової, Б. Вульфова, С. Ємельянцева, Л. Мітіна, М. Ситнікової, В. Сластьоніна; дослідження проблематики особистості педагога (у т. ч. педагога-музиканта) знаходимо в дисертаціях О. Андрієнко, Д. Ануфрієвої, В. Арюткіна, А. Зайцевої, І. Лебедик, С. Філімонової; теорії творчості в її різних аспектах: філософському (В. Біблер, М. Каган, Д. Леонтьєв, В. Муляр, Л. Цирєнова, М. Ярошевський та ін.), психологічному (Д. Богоявленська, Л. Виготський, Я. Пономарьов, В. Столін, П. Якобсон), педагогічному (В. Андрєєв, В. Загвязінський, В. Кан-Калик, Н. Кузьміна, Н. Нікандров). Варіативність їх виявлення слугує визначенню основних положень щодо розкриття проблеми самореалізації.

Самореалізація особистості в філософському аспекті має неоднозначну природу. Визначене твердження аргументоване наявністю різних точок зору про сутність досліджуваного предмета. Вихідним методологічним принципом у поясненні самореалізації служить діяльний підхід, а ключовим поняттям в її визначенні – поняття сутнісних сил людини. Н. Лосєва, досліджуючи проблему самореалізації, наводить думки деяких науковців. Так, В. Муляр відносить самореалізацію особистості до індивідуального процесу практичного втілення сутнісних сил особистості в практичній діяльності [5]. Д. Леонтьєв формулює наступне положення про сутнісні сили людини, де вони є історично-конкретною та одночасно динамічно-активною реальністю і виступають сполучною ланкою між універсальною діяльною сутністю людини і її конкретно - історичною суспільною сутністю [5]. Л. Цирєнова вбачає самореалізацію як творчість самого себе і свого світу, що передбачає оволодіння «матеріалом» власного буття – своїми здібностями, обдарованістю, можливостями, своїм соціокультурним змістом – і залучення об’єктивних умов свого буття в індивідуальний світ сенсу, раціонально виправданого пошуками істини свого життя [10].

У Н. Бабикіної, М. Недашковської самореалізація визначається як процес і результат діалектичного злиття унікальної, неповторної особистості та об’єктивного середовища, що відбувається в результаті людської діяльності. До необхідних ознак процесу самореалізації відносять направленість, в якій важливе значення мають мотиви діяльності індивідуальності, її ціннісні орієнтації та розширення сфери діяльності[3].

Мета роботи полягає у теоретичному переосмисленні сутності поняття творчої самореалізації, виявленні особливостей у процесі творчої самореалізації викладача-музиканта та практичному забезпеченню умов для її здійснення не тільки на етапах навчання в освітньому закладі, але й у ході професійної діяльності, оскільки розвиток людини як особистості і професіонала можливий тільки через його власну діяльність. Для досягнення визначеної мети доцільно було вирішити такі завдання– уточнити методологічне поняття творчої самореалізації особистості, визначити зміст, сутність даного феномену та специфіку його прояву у музично-педагогічній галузі.

Виклад основного матеріалу. У психології «самореалізація» визначається як розвиток і реалізація своїх можливостей і здібностей. Самореалізація особистості як поняття, доведено завдяки загальним принципом детермінізму, розробленим С. Рубінштейном, де особистість виступає як цілісна система внутрішніх умов, через які вони проявляються у зовнішніх діях. Важливу роль психологи відводять утворенню особистісного змісту «Я». Беруться до уваги не тільки усвідомлення особистістю її власних якостей, рис і цінностей, але й вироблення відношення до себе. Самовідношення особистості, на думку В.Століна, «породжується процесом, в якому власне «Я», особисті риси і якості оцінюються суб’єктом по відношенню до мотивів, що виявляє потребу в самореалізації» [7, с. 72].

Гуманістичні психологи відстоюють думку, що людська природа утримує в собі різноманітні здібності, потенції, схильності тощо, які людина повинна в межах своєї фундаментальної потреби в самореалізації актуалізовувати і здійснювати в життєвому процесі. Головне в особистості – устремління до майбутнього, до вільної реалізації свого потенціалу (Г. Олпорт), в особливості творчих здібностей (А. Маслоу), до укріплення віри в себе і можливість досягнення «ідеального Я» (К. Роджерс). Значний внесок у розробку теорії самореалізації особистості зробили А. Адлер, З. Фрейд, Е. Фром, К. Хорні, К. Юнг. Вирішальне значення вони надають несвідомому в регуляції поведінки особи. Особистість у К. Юнга, реалізує себе як унікальне неподільне ціле завдяки «індивідуалізації» – особливої інтеграції досвіду попередніх поколінь [7].

У педагогіці самореалізація визначається як одна із цілей педагогічного процесу і полягає у наданні допомоги особистості здійснити свої позитивні наміри, розкрити задатки та здібності. Самореалізацію як процес втілення потенційних можливостей і здібностей індивіда в конкретному результаті його предметної діяльності, і як найбільш повне виявлення особистісно-індивідуальних і професійних якостей, розглядають В. Андрєєв, А. Міщенко, І. Ісаєв. Виділення в педагогіці діяльного особистісного фактору як визначального, виявило реальну основу для інтеграції індивідуальних і фахових компетентностей педагога та їх реалізацію у навчально-виховному процесі. Так, С. Філімонова зазначає, що самореалізація це багатогранний процес реалізації своїх можливостей, здібностей у професії, готовності до неї, що правомірно розглядати її тільки в єдності та інтеграції фізичної, психологічної і професійної готовності. За умови єднання та інтеграції, означені властивості будуть доповнювати один одного, поглиблювати відповідні характеристики [9].

Людина відчуває себе реалізованою в житті коли її особисті амбіції задоволені, включаючи здобуту освіту, службове положення, творчу спроможність. Творчість має важливе значення для самого педагога, оскільки в її основу закладений такий важливий регулятивний механізм, як самосвідомість, самооцінка, стремління до самореалізації. На погляд Є. Басіна [2], в творчому стилі професійної діяльності, в її особливому неповторному «почерку» проявляється як особистість педагога, так і його індивідуальність. І. Ісаєв знаходить протиріччя творчої самореалізації, що виявляються і розв’язуються, саме в творчій діяльності. Автор виділяє дві моделі самореалізації ( прогресивну і регресивну), що дає підставу припущення для існування двох різних рівнів самореалізації. На думку І. Ісаєва, професійна діяльність може характеризуватися як творча і як професійно-нейтральна [4].

Ряд авторів здійснили моделювання процесу самореалізації. У Г. Батиришної модель творчої самореалізації особистості майбутнього вчителя музики включає в себе два блоки: ціннісно-смисловий, утримуючий особистісну культуру і потреби в творчій самореалізації особистості та особистісно-технологічний, утримуючий компоненти когнітивного забезпечення творчої самореалізації особистості (самосвідомість, самопізнання), і компоненти діяльного (регулятивного і результативного) здійснення творчої самореалізації особистості (саморегуляцію, самовизначення, самоосвіту і творчість) [5].

У музичному мистецтві - потреба, готовність, і можливість особистості до творчої реалізації, розглядаються як внутрішньо-особистісні структури і механізми, що забезпечують актуалізацію здібностей до творчості , як соціально – психологічні установки на творчу самореалізацію. В дисертаційних дослідженнях А. Буреніної, Ю. Алієва, Г. Батиршіної, А. Зайцевої, прослідковується спільна думка щодо особливої актуальності проблеми творчої самореалізації для педагогів-музикантів, оскільки педагог-музикант реалізує себе не тільки в педагогіці, але й в музичному мистецтві, що неможливо без внутрішньої свободи і захопленості у творчій співпричетності до мистецтва.

На підставі філософських та психолого-педагогічних положень щодо самореалізації особистості нами з’ясовано, що самореалізація особистості є складовою цілісного процесу самоорганізації особистісних сутнісних сил індивіда, а творча самореалізація особистості тлумачиться як міра і спосіб реалізації творчих задатків та здібностей, де сутнісні сили індивіда обумовлюють сукупність можливостей та рівень потужності, необхідних для її здійснення, творча самореалізація тлумачиться як міра і спосіб реалізації творчого потенціалу. Це процес безперервний і довготривалий, що включає в себе потенційну і актуальну форми. Потенційна форма складається з творчого професійного потенціалу та сутнісних сил педагога. Творчий професійний потенціал обумовлює рівень потужності самореалізації, сукупність можливостей необхідних для її здійснення. До складу сутнісних сил особистості входять: система особистісних значень, спрямованість і міра педагогічної активності, педагогічний досвід, здібність до рефлексії і внутрішній діалогізм. Актуальна форма включає в себе механізм розгорнення творчого потенціалу. Його елементами є потреби, мотиви, інтереси, цілі тощо.

Самореалізація особистості здійснюється в процесі розв’язання суперечності між соціальним та індивідуальним, де результатом впливу загально-соціальних умов є направленість особистості, в якій важливе значення мають мотиви діяльності і ціннісні орієнтації. Для здійснення процесу самореалізації необхідно становлення індивіда – його індивідуалізація і соціалізація, а чотири базові соціальні потреби особистості: діяльність, відношення, пізнання, творчість – є ціннісними умовами забезпечення творчої самореалізації.

Суттєвим фактором самореалізації викладача-музиканта є усвідомлення себе як творчої особистості. Як засвідчують результати багатьох досліджень, рефлексивні процеси в особистісному розвитку педагога визначають його готовність до творчої самореалізації, до подальшого самовдосконалення. Професіоналізм викладача в музичній сфері пов'язаний не тільки зі знанням методики навчання молоді, але й з особливостями його самореалізації в цій сфері як особистості та як фахівця. Викладач, як особистість і фахівець, в першу чергу отримує задоволення від музичного мистецтва, і тільки за цієї умови він може намагатися передати це почуття учням. Особливістю викладача-музиканта як суб’єкта творчої самореалізації в умовах рефлексивної самоорганізації є здібність до самостановлення, самовизначення, самодовершення та альтернативної творчої реконструкції музично-педагогічного досвіду. Адже пошук нових рішень супроводжується «перетворенням» самої особистості, зміненням її попередніх моральних норм і властивостей, виникненням і трансформацією нових внутрішніх зв’язків по відношенню до себе та оточуючого середовища і, що особливо важливо – до музично-навчального процесу.

Висновки.Підсумовуючи, можна стверджувати що, творча самореалізація викладача-музиканта – це свідомий, цілеспрямований процес розкриття власної творчої сутності в фаховій діяльності, що характеризується задоволеністю результатами праці, усвідомленням особистісної значущості в професійному становленні та власної виконавської діяльності.

Специфіка полягає в тому, що самореалізація викладача-музиканта залежить саме від творчої самореалізації особистості як музиканта, в його особливих особистісних новоутвореннях – творчої ініціативності, рефлексії, естетично-гуманної спрямованості, адекватності в самооцінці, в прагненні і готовності до самореалізації, які переростають у відносно стійкі внутрішні регулятори поведінки і сприяють розвитку індивіда в активну, комунікабельну, творчу, цілеспрямовану, захоплену у власну співпричетність до музичного мистецтва особистість.

Резюме.В статье рассматривается сущность понятия творческой самореализации личности. Раскрыты взгляды ученых на содержание, структуру и условия обеспечения творческой самореализации в учебном процессе. Поднимается вопрос специфики творческой сущности, ее особенностей в контексте самореализации личности преподавателя-музыканта.

Ключевые слова: самореализация личности, творческая личность, особенности творческой самореализации преподавателя-музыканта.

Резюме.В статті розглядається сутність поняття творчої самореалізації особистості. Розкриті погляди вчених на зміст, структуру і умови забезпечення творчої самореалізації в музично-навчальному процесі. Піднімається питання специфіки творчої сутності, її особливостей в контексті самореалізації особистості викладача-музиканта.

Ключові слова:самореалізація особистості, творча особистість, особливості творчої самореалізації викладача-музиканта.

Summary.The article deals with the essence of the concept of creative self-realization. Disclosed the views of scientists on the content, structure and conditions of creative self-realization and maintenance in the educational process. Particular attention is paid to the specifics of the creative essence of its features in the context of self-realization of the teacher-musician.

Key words:self-realization, creative person, especially of creative self-realization of musician-teacher.

Література

1. Арчажникова Л. Г. Теоретические основы професионально-педагогической подготовки учителя музыки: автореф. дис. … докт. пед. наук: 13.00.01 / Л. Г. Арчажникова. – М., 1986. – 37 с.

2. Басин Е.А. Творческая личность художника / Е. А. Басин. – М. : Знание, 1998, – 64 с.

3. Гура О. І. Педагогіка вищої школи : Вступ до спеціальності. Навч. посібник для студ. ВЗН / О. І. Гура. – К., 2005. – 223 с.

4. Исаев И. Ф. Культорологический поход к исследованию педагогической деятельности // Педагогическое образование ХХI века / И.Ф. Исаев. – М., 1994. – С. 36–40.

5. Лосєва Н.М. Самореалізація викладача-куратора: навч.-метод. посібник / Н. М. Лосєва. – Донецьк : ДонНУ, 2004. – 227 с.

6. Олексюк О. М., Ткач М. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва / О. М. Олексюк., М. М. Ткач. – К.: Знання України, 2004. – 264 с.

7. Рибалко В.В. Психологія розвитку творчої особистості : навч. посібник / В. В. Рибалко. – К.: ІЗМН, 1996. – 236 с.

8. Рудницька О. П. Музика і культура особистості : проблеми сучасної педагогічної освіти : навч. посібник / О. П. Рудницька. – К.: ІЗМН, 1998. – 248 с.

9. Филимонова С. И. Формирование готовности специалиста физической культуры к педагогической самореализации: автореф. дис. … на соиск. учен. степени канд. пед. наук: 13.00.04 / С. И. Филимонова. – М., 1997. – 20 с.

10. Цыренова Л.А. Самореализация личности как предмет философского исследования: автореф. дис. … на соиск. учен. степени канд. филос. наук : 09.00.11 / Л. А. Цыренова. – М., 1992. – 21 с.

УДК 373.016:786.2