Терористичний акт (ст. 258 КК)

Суспільна небезпека зазначених дій полягає в тому, що вони не тільки створюють загрозу спричинення шкоди життю чи здоров'ю людей, великих матеріальних збитків, а й викликають у людей почуття остраху за власну безпеку, підривають авторитет органів влади.

Крім того, тероризм належить до тих видів злочинного насильства, жертвою якого може стати кожен, навіть той, хто не має жодного відношення до конфлікту, що породив конкретний терористичний акт.

Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого у ст. 258 КК, є стан суспільства, за наявності якого забезпечується безпека суспільства від терористичних актів. Додатковими об'єктами терористичного акту можутьвиступати: мир, безпека людства, міжнародний правопорядок, життя та здоров'я людини, власність, нормальна діяльність підприємств, установ та організацій усіх форм власності, авторитет органів влади та місцевого самоврядування.

Не дивлячись на те, що потерпілий не згадується у диспозиції ст. 258 КК як елемент складу злочину, в науковій літературі наголошується, що при вчиненні терористичного акту має місце спеціальний потерпілий - випадкова, "невинна" жертва. Саме ця ознака разом поряд з спеціальною метою дозволяє відмежувати цей злочин від різного роду вбивств.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні активних дій і може проявитися у таких формах: 1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій.

Такі форми, як вчинення вибуху та підпалу, аналогічні ознакам інших складів злочинів і не мають особливостей стосовно складу злочину, який розглядається.

Під застосуванням зброї при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням - здійснення вибухів, прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях перебування людей, заподіяння ударів холодною зброєю.

Інші дії, які створювали небезпеку,- це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, належить застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, руйнування висотних споруд, а також гребель та інших гідротехнічних споруд, утворення обвалів, поширення збудників заразних хвороб тощо.

Створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258 КК) полягають у таких змінах у навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо670.

Під погрозою вчинення вказаних у диспозиції статті дій слід розуміти психічний вплив на людей у формі висловлення наміру вчинити вибух, підпал чи інші подібні дії, що вчиняються з певною метою. Однак погроза охоплює не просто один лише висловлений намір вчинити терористичний акт, а й учинення дій, що свідчать про серйозність і реальність такого наміру, наприклад, придбання вибухових, біологічно небезпечних, радіоактивних речовин або зброї, скоєння "попереджувальних" вибухів або підпалів, виконання підготовчих дій із відключення об'єктів життєзабезпечення або порушення технологічних процесів, блокування транспортних комунікацій тощо. Саме реальність наміру, що знайшла своє відображення у конкретних діях, відрізняє погрозу від висловлення у формі "голого" умислу й надає їй кримінально-правовий характер. Ця ж ознака відрізняє погрозу вчинення терористичного акту від завідомо неправдивого повідомлення про загрозу терористичного акту (ст. 259 КК)

Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо. За формою погроза вчинення терористичного акту може бути будь-якою (усна, письмова, із використанням засобів зв'язку тощо). Вона може висловлюватись відкрито або анонімно, одній людині або широкому колу осіб.

Як випливає з диспозиції ст. 258 КК, терористичний акт може бути вчинений лише шляхом дії.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258 КК: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Саме наявність спеціальної мети, а також можливість вчинення злочину шляхом погрози дозволяє відмежувати терористичний акт від суміжних складів злочинів: диверсії, захоплення заручників, бандитизму тощо.

Кваліфікуючими ознаками терористичного акту є: 1) вчинення його повторно; 2) вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним значної майнової шкоди; заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258 КК), 4) загибель людини (ч. 3 ст. 258 КК).

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків наявне при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіянні реальної шкоди, загроза якої передбачена у ч. 1 ст. 258 КК.

Те, що майнова шкода є великою, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які постраждали внаслідок акту тероризму, характеру й розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належить і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.