Розбій та його відмінність від вимагання

Є найбільш небезпечним діянням серед усіх злочинів проти власності. Це обумовлено тим, що, вчиняючи його, особа посягає не лише на право власності, а й на такі найвищі соціальні цінності, як здоров'я та (або) життя людини. Понад те, диспозиція ст. 187 КК побудована таким чином, що напад (поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства) є своєрідним способом заволодіння чужим майном, який передує безпосередньому вилученню майна або здійснюються одночасно з ним.

Виходячи з місця розташування статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за розбій, можна дійти висновку, що, з позиції законодавця, основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 187 КК, є право власності.

Життя і здоров'я потерпілого, яким спричиняється істотна шкода (чи створюється реальна загроза спричинення такої шкоди) під час вчинення розбою, у розглядуваному складі злочину виступають додатковими альтернативними об'єктами.

Особою, яка зазнала нападу, може бути будь-яка особа, яка, на думку винного, може перешкодити йому заволодіти чужим майном (власник; особа, якій ввірене чи під охороною якої перебуває майно; інші особи).

З об'єктивної сторони розбій - це напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в ч. 1 ст. 187 КК (абз. 2 п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року №10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності")350. Ці дії, як слушно зазначає М. І. Мельник, характеризуються раптовістю, несподіваністю для потерпілого, короткочасністю, агресивністю.

Під фізичним насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти: а) умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; б) умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження; в) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження352; г) інші насильницькі дії, які не спричинили зазначених у пунктах "а", "б" і "в" наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого в момент їх вчинення (наприклад, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого).

Насильницькі дії, перелічені в пунктах "а", "6" і "в", вчинені під час розбою, повністю охоплюються ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

У разі застосування до потерпілого насильства, про яке йдеться у пункті "г", кваліфікація мас відбуватися з урахуванням характеру вчиненого насильства, його суспільної небезпеки (якщо воно передбачено КК як самостійний злочин), фактичних чи потенційних наслідків, проміжку часу між застосовуваним насильством і моментом викрадення майна та усіх інших обставин.

Напад, який вчинено за допомогою насильства, яке передбачене КК як самостійний злочин і якому притаманний більш значний ступінь суспільної небезпеки порівняно з вчиненим грабежем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

У будь-якому разі складом злочину, передбаченого ст. 187 КК, не охоплюється: а) необережне заподіяння смерті (заподіяння потерпілому смерті під час розбою з необережності слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідною частиною ст. 187 КК та ст. 119 КК356; б) умисне вбивство (в тих випадках, коли з метою за володіння чужим майном особа вчиняє умисне вбивство, скоєне слід кваліфікувати за відповідною нормою ст. 115 КК (як правило, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) та тією частиною ст. 187 КК, яка передбачає відповідний вид розбою)357; в) замах на вбивство (якщо з метою негайного заволодіння чужим майном винний намагається вбити потерпілого, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: за ч. 2 або ч. 3 ст. 15, ст. 115 КК та відповідною частиною ст. 187 КК. Кваліфікація за ч. 4 ст. 187 КК можлива лише в разі, якщо дії винного спрямовані на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинені організованою групою).

Психічне насильство у складі злочину, передбаченого ст. 187 КК, - це погроза негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Йдеться про погрозу: а) заподіяти легке тілесне ушкодження, що спричинить короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності; б) заподіяти середньої тяжкості тілесне ушкодження; в) завдати тяжке тілесне ушкодження; г) вчинити інші насильницьки дії, які є небезпечними для життя чи здоров'я потерпілого в момент їх вчинення; д) вбивством (цей вид психічного насильства повністю охоплюється ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує).

Погроза застосування фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, має місце тоді, коли: а) винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована; б) у потерпілої особи й справді склалося враження, що якщо вона протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована.

Слід зауважити, що констатувати наявність погрози застосування фізичного насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого можна лише в тому разі, якщо мають місце обидві зазначені вище ознаки.

Для визнання психічного насильства ознакою розбою не має значення те, чи мав нападаючий насправді намір і фактичну можливість реалізувати заявлену ним погрозу. Зокрема в тих випадках, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації висловленої погрози (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпілий сприймає ці предмети як такі, що становлять собою небезпеку для життя чи здоров'я, розглядувана ознака розбою має місце.

Із цього випливає, що реальність погрози як ознаки розбою визначається не справжніми намірами винного щодо застосування чи незастосування фізичного насильства до потерпілого і не об'єктивними обставинами вчинюваного діяння, а спрямованістю умислу винного та суб'єктивним сприйняттям висловленої погрози самим потерпілим.

Слід звернути увагу, що фізичне та психічне насильство під час розбою - це умисні дії винного, спрямовані виключно на вилучення чужого майна (у цьому разі вони передують безпосередньому вилученню майна або здійснюються одночасно з ним). Це прямо випливає з тексту ч. 1 ст. 187 КК, в якій зазначено: "Напад з метою заволодіння чужим майном,...". Правильно витлумачив цю обставину й Пленум ВСУ, оскільки в абз. 2 п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" зазначив, що під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в ч. 1 ст. 187 ККМІ.

У теорії кримінального права розбій відносять до злочинів із так званим "усіченим" складом, який з об'єктивної сторони вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 187 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом і метою заволодіння чужим майном.

Слід звернути увагу, що розбоєм є лише такий напад, який учинено з метою заволодіння чужим майном. Це означає (як свідчить аналіз диспозиції ч. 1 ст. 187 КК), що така мета має виникнути у винного або до початку нападу або безпосередньо під час нього (в останньому випадку матиме місце "переростання" відповідного фізичного чи психічного насильства в розбій). В іншому разі (коли мета заволодіння чужим майном виникне вже після вчинення нападу) матиме місце не розбій, а діяння, які слід кваліфікувати за тією нормою, яка передбачає кримінальну відповідальність за відповідний вид насильства, та ст. 185 КК чи ст. 186 КК.

Не може кваліфікуватись як розбій і застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або погрози його застосування з метою ухилитись від затримання, уникнути відповідальності за вже закінчену крадіжку або грабіж.

Кваліфікованими видами розглядуваного злочину є: 1) розбій, учинений за попередньою змовою групою осіб; 2) розбій, учинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм; 3) розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 4) розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах; 5) розбій, учинений організованою групою; 6) розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.