Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Аналіз складу злочину

Специфіка ст. 191 КК полягає у тому, що вона описує не один основний склад злочину, як того вимагає техніка конструювання норм кримінального закону, а принаймні два. Так, у ч. 1 ст. 191 КК передбачено кримінальну відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, а в ч. 2 ст. 191 КК - за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Не зупиняючись на цьому, вочевидь невдалому викладі законодавчого матеріалу, зауважимо, що ознаки розглядуваних злочинів аналізуватимуться нами паралельно відповідно до рубрикації тексту.

Основними безпосередніми об'єктами злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 191 КК, виступає право власностісуб'єкта, майно якого є предметом злочину.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК, не має додаткового обов'язкового об'єкта, хоч завжди порушує відносини довіри (це обумовлено тим, що відносини довіри не є основним безпосереднім об'єктом у жодному складі злочину, передбаченого Особливою частиною КК). Додатковим обов'язковим об'єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем виступає правильна (нормальна) діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, окремих організацій, установ і підприємств, незалежно від форми власності.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, є майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні.

Майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, - це майно, що знаходилося у винного на законних підставах і стосовно якого він здійснював певні повноваження (господарського відання, оперативного управління, розпорядження, управління, доставку, використання, зберігання тощо) на підставі відповідних документів (статут підприємства, посадова інструкція, товарно-транспортна накладна, акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, договір про повну матеріальну відповідальність, договори підряду, оренди (найму), комісії, прокату, перевезення, зберігання тощо).

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, виступає; а) у разі привласнення чи розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - лише майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні403; б) у разі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - лише майно, яке не перебувало в правомірному володінні винного (зокрема ним не може бути майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні).

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК, має дві форми об'єктивної сторони: привласнення чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні; 2) розтрата чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні.

Привласнення чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, - це протиправне вилучення винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з метою обернення на свою користь.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК, учинений у формі привласнення чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, є закінченим з моменту, коли правомірне володіння зазначеним майном трансформувалося у протиправне (закінчився строк дії договору оренди, комісії, прокату, перевезення, зберігання, матеріально-відповідальну особу звільнено з посади тощо)400.

Розтрата чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, - це протиправневідчуження (продаж, дарування, обмін тощо), витрачення [мається на увазі обмін високоліквідних товарів (грошей, цінних паперів, дорогоцінних металів тощо) на інші товари, роботи чи послуги] або споживання(вживання в їжу продуктів харчування, використання речей, які швидко зношуються тощо) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні.

У найбільш загальному вигляді розтрата полягає в умисному протиправному розпорядженні ввіреним винному майном.

Специфіка розтрати як однієї з форм злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, полягає в тому, що винний у період правомірного володіння чужим майном вчиняє з ним такі дії, у результаті яких воно або переходить у фактичне володіння Інших осіб, або взагалі перестає існувати408.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 191 КК, учинений у формі розтрати чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, є закінченим з моменту, коли винний витратив, спожив або передав іншій особічуже майно.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК, має три форми об'єктивної сторони: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, вчинене шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; 2) розтрата чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, вчинене шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; 3) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Об'єктивні ознаки привласнення та розтрати чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, вчинені шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є аналогічними тим, про які йшлося під час аналізу складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - це протиправне та безоплатне обернення службовою особою чужого майна на свою користь чи користь інших осіб, вчинене з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК, учинений у формі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, є закінченим з моменту, коли винний фактично заволодів таким майном.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні410.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, вчиненого у формі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, може бути лише службова особа.

Суб'єктивні сторони злочинів, передбачених і ч. 1 і ч. 2 ст. 191 КК, характеризується прямим умислом, а ті, що вчинені у формі привласнення чужого майна, - ще й специфічною метою - обернути вилучене майно на свою користь.

Кваліфіковані види розглядуваних злочинів утворено за допомогою кваліфікуючих ознак ("повторно", "за попередньою змовою групою осіб", "у великих розмірах", "в особливо великих розмірах" і "організованою групою"), зміст яких розкрито вище.

44. Злочини терористичного спрямування. Кримінально-правова характеристика.