Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Загальна характеристика

Родовим об'єктом цих злочинів є безпека руху й експлуатації транспорту. Але, на думку окремих авторів, це стосується не всіх складів злочинів, які входять у розділ XI Особливої частини КК, зокрема, тих, наприклад, які передбачені у статтях 278, 289, 290 КК.

Як слушно зауважує О. І. Коробєєв, виділення транспортних злочинів у самостійний розділ набагато точніше відображає особливості родового об'єкта аналізованих злочинів, сприяє з'ясуванню їх специфіки та ступеня суспільної небезпеки, правильній кваліфікації, більшій індивідуалізації покарання і диференціації відповідальності всередині цієї групи злочинів, дозволяє більш цілеспрямовано встановлювати причини й умови, що викликають їх вчинення.

З об'єктивної сторони злочини, передбачені розділом XI Особливої частини КК, бувають як з матеріальними, так і з формальними складами. Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності особи. Деякі злочини можуть бути вчинені тільки шляхом суспільно небезпечної дії (наприклад, незаконне заволодіння транспортним засобом) або тільки бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха, з боку капітана судна).

Як у КК РФ, так і в КК України, диспозиції всіх статей бланкетні. Тому слід погодитися з А. В. Hayмовим, на думку якого, щоб визначити, чи порушені були відповідні правила, потрібно звертатися до законів та інших нормативних актів про безпеку руху й експлуатацію транспорту.

Цікава дисертаційна робота з дослідження бланкетних диспозицій у статтях Особливої частини кримінального кодексу України підготовлена Г.З.Яремко, в якій вона слушно зазначає, що бланкетна диспозиція у статті кримінального закону має самостійне значення: лише вона (разом із нормативними положеннями Загальної частини) визначає всі елементи і обов'язкові ознаки складу злочину (навіть якщо і в абстрактній формі); лише на її підставі встановлюються межі кримінально-правової норми, ознаки конкретного злочинного діяння; лише вона визначає межі, в яких нормативні приписи інших галузей можуть використовуватися для конкретизації такого складу злочину (рівень бланкетності). Іншогалузевий нормативний припис, до якого відсилає диспозиція в статті кримінального закону, не має самостійного кримінально-правового значення, його дія забезпечується лише єдністю з кримінально-правовою нормою.

Якщо це формальний склад злочину, то достатньо встановити скоєння суспільно небезпечного діяння, і злочин є закінченим з моменту його вчинення (наприклад, неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден). Але для цього складу злочину обов'язковою ознакою об'єктивної сторони буде ще й місце зіткнення суден - на морських шляхах.

Що стосується злочинів з матеріальним складом, то обов'язковими ознаками, крім суспільно небезпечного діяння, є ще й суспільно небезпечні наслідки та встановлення причинного зв'язку між діянням особи та наслідками, що настали. Так, наприклад, для настання відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК потрібно не тільки встановити порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, а й визначити чи це заподіяло потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості. Тобто обов'язково треба встановити причинний зв'язок між відповідним порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, та заподіянням потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості. До суспільно небезпечних наслідків також слід віднести й можливість їх настання (наприклад, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, якщо це могло спричинити аварію поїзда, судна).

З цього приводу слушну думку має І. М. Тяжкова, яка зазначає, що питання про причинний зв'язок має обговорюватися тільки після встановлення факту порушення відповідних правил, які забезпечують безпечне функціонування (рух та експлуатацію) транспорту, та з'ясування обсягу й характеру шкідливих наслідків, що настали, які найчастіше є результатом складної взаємодії цілого ряду причин й умов. Такими причинами й умовами можуть бути неправомірні дії (бездіяльність) водіїв інших транспортних засобів, необережна поведінка інших учасників руху, особливості дороги та погоди, технічний стан транспортних засобів, засобів сигналізації та ін.764. Тому А. А. Музика та С. Р. Багіров вказують, що оцінка ролі та значення будь-якого порушення правил безпеки - це і є головне завдання дослідника причинності в кримінальному праві. Вирішення проблеми причинності в кримінальному праві якраз і полягав в правильній оцінці ролі певних сил у механізмі спричинення суспільно небезпечних наслідків.

У деяких злочинах необхідною умовою є встановлення способу скоєння суспільно небезпечного діяння (наприклад, блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом).

Суб'єктом транспортних злочинів є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. А за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277 КК) і деяких інших, указаних у ч. 2 ст. 22 КК, відповідальність настає з 14-річ-ного віку. Деякі злочини може вчиняти тільки спеціальний суб'єкт, наприклад, особа, яка керує транспортним засобом (ст. 286 КК).

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів з формальним складом характеризується прямим умислом (наприклад, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна - ч. 1 ст. 278 КК). Для злочинів з матеріальними складами характерним є їх вчинення з необережності. Якщо ж встановлено умисел до настання суспільно небезпечних наслідків, то кримінально-правова кваліфікація можлива за іншими статтями КК, які передбачено у відповідних розділах КК.

Є різні підходи до розподілу злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту за відповідними групами. На нашу думку, злочини проти безпеки руху й експлуатації транспорту можна систематизувати таким чином:

1) злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту - ст. 276 КК; здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин - ст. 276-1 КК; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів - ст. 277 КК; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна - ст. 278 КК; блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства - ст. 279 КК; примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків - ст. 280 КК; порушення правил повітряних польотів - 281 КК; порушення правил використання повітряного простору - ст. 282 КК; самовільне без нагальної потреби зупинення потяга - ст. 283 КК; ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха,- ст. 284 КК; неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден - ст. 285 КК);

2) злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації транспортних засобів (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами,- ст. 286 КК; випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації - ст. 287 КК; порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху,- ст. 288 КК; незаконне заволодіння транспортним засобом - ст. 289 КК; знищення, підроблення або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу - ст. 290 КК);

3) інші злочини, що посягають на безпечну роботу транспорту (порушення чинних на транспорті правил - ст. 291 КК; пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів - ст. 292 КК).