Захоплення заручників (ст. 147 КК)

Основним безпосереднім об'єктом захоплення заручників єволя людини. Додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину є громадська безпека.

Суспільна небезпека злочину полягає в протиправному посяганні на волю людини у вигляді права людини на особисту свободу, непорушність якого закріплено Конституцією України.

Об'єктивна сторона злочину складається з двох самостійних форм, а саме: а) захоплення особи як заручника; б) тримання особи як заручника.

З огляду на зміст диспозиції ч. 1 аналізованої статті КК можна зазначити, що під заручником слід розуміти особу, яку захопили чи утримують з метою спонукання її родичів, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Потерпілим від цього злочину може бути фізична особа будь-якого віку чи статі. Якщо як заручника захопили працівника влади чи правоохоронного органу, вчинене підлягає кваліфікації за ст. 349 КК,

Під захопленням слід розуміти насильницьке, іноді шляхом нападу, встановлення безпосереднього контролю над потерпілим у частині обмеження чи повної ліквідації його можливості діяти певним чином на власний розсуд.

Під триманням слід розуміти насильницьке установлення контролю над перебуванням потерпілого на певній території протягом певного часу.

Злочин в обох формах є закінченим з моменту фактичного захоплення потерпілого за умов, що таке діяння було вчинене зі спеціальною метою - спонукання родичів затриманого або державної чи іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. У випадку, якщо потерпілого було захоплено з іншою метою, наприклад, для зґвалтування, а потім у винного виникла мета спонукання, такі дії слід кваліфікувати як викрадення чи незаконне позбавлення волі (залежно від фактичних обставин захоплення) і додатково як захоплення заручника170.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилось 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до наслідків може бути лише необережним.

Юридичний склад злочину, що розглядається, як обов'язкову ознаку передбачає мету, якою є спонукання родичів потерпілого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, Безспірно, зазначений перелік є альтернативним. Вимоги винного можуть бути спрямовані або в бік одного, або в бік кількох з таких адресатів. Для кваліфікації це не є важливим. Так само не є важливим для кваліфікації зміст вимог винного, якщо тільки така вимога не містить складу іншого злочину, зокрема, умисного вбивства. У такому випадку дії винного не охоплюються ст. 147 КК і підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 27 і відповідною частиною ст. 115 КК.

З огляду на те, що кримінальний закон у контексті статті, що розглядається, термін "родичі" не звузив до терміна "близькі родичі", яким оперує кримінально-процесуальне й інше законодавство України, під родичами в ст. 147 КК слід розуміти будь-яких осіб, які перебувають у родинних стосунках із потерпілим, а саме: батька, мати, сестру та брата (причому як повнорідних, так і неповнорідних), діда, бабу, племінника, племінницю, рідну тітку, рідного дядька, прадіда, прабабу, мачуху тощо.

Під фізичною особою слід розуміти будь-яку людину. Під службовою особою слід розуміти особу, визначення якої законодавчо викладено в ч.ч. 3 і 4 ст. 18 КК.

Кваліфіковані види захоплення заручників передбачено ч. 2 ст. 147 КК. Це вчинення зазначених злочинів або щодо неповнолітнього, або організованою групою, або були поєднані зі знищенням людей, або якщо вони спричинили настання тяжких наслідків, або ж а поєднанням двох чи більше з зазначених ознак.

Під неповнолітнім слід розуміти таку фізичну особу, якій на момент вчинення стосовно неї злочину, що розглядається, виповнилось 14 років, але не виповнилось 18 років (ч. 8 ст. 6 CK). Під погрозою знищення людейслід, очевидно, розуміти погрозу знищення якнайменше однієї людини, тобто мова йде про погрозу винного позбавити життя одного або більше потерпілих. Під тяжкими наслідками слід, розуміти смерть потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, значні порушення роботи підприємств, установ чи організацій, міждержавні чи міжнародні загострення тощо.

Умисне вбивство особи, яку захопили або тримають як заручника, вчинене у зв'язку з такими діями, диспозицією ст. 147 КК не охоплюється і потребує додаткової кваліфікації за п. 3 ч. 2 ст. 115 КК.

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасав, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. Аналіз складу злочину.

Суспільна небезпека зазначених дій полягає в тому, що неконтрольований обіг таких загальнонебезпечних предметів становить небезпеку як для окремих громадян, проти яких можуть бути використані ці предмети, так і для суспільства в цілому, оскільки усвідомлення самого факту наявності у винних осіб вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів викликає у громадян побоювання за власну безпеку.

Безпосереднім об'єктом цього злочину є громадська безпека як стан суспільних відносин, який забезпечує контроль за доступом до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів, а також захист населення від шкідливого впливу таких предметів. Додатковими об'єктами є: життя та здоров'я людей, власність, інтереси служби тощо.

Предметом злочину, передбаченого у ст. 262 КК, є: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.

До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється під час згорання вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочину, відповідальність за який настає за ст. 262 КК.

У ст. 262 КК законодавець криміналізував лише незаконні дії щодо вогнепальної зброї, як найбільш поширеної у сучасному світі. Проте в нині вогнепальна зброя не єдиний вид зброї, який становить підвищену небезпеку. Завдяки науково-технічному прогресу й удосконаленню збройних технологій існують такі види індивідуальної зброї: запалювальна, електрична, лазерна, реактивна, мікрохвильова, ультразвукова тощо. Усім цим видам властиві різні принципи дії, проте об'єднує їх вражаюча властивість, яка визначає їх суспільну небезпечність у разі злочинного застосування602. Тому кримінальна відповідальність має наставати за відповідні дії з будь-яким видом зброї, і предмет злочину, що розглядається, має бути розширений.

Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченого ст. 262 КК.

До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.

Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені й за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори - спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

Радіоактивні матеріали - це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

Для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з'ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням слід призначати експертизу.

Усі ці предмети можуть бути як саморобними, так і виготовлені промисловим способом. Вони мають бути придатними, тобто у них мають бути наявними такі якості, стан, завдяки яким їх можна використати за призначенням.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій щодо вказаних предметів: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262 КК); 6) розбою (ч. 3 ст. 262 КК).

Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб, незалежно від того, законно чи незаконно вони ними володіли.

Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно.

Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів полягає в пред'явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу. За ч.ч. 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці. Відповідальність за ч. 3 ст. 262 КК настає за вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я. Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством.

Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою, а шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень.

Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК. Розбій вважається закінченим із моменту початку вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

У разі викрадення складових, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії винної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК. Викрадення складових і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкрадання таких речовин.

У всіх формах, крім вимагання та розбою, злочин вважається закінченим з моменту заволодіння відповідним предметом (отримання можливості розпорядження).

Суб'єктом цього злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а в разі його вчинення іншим способом - 16-річного віку. У випадку вчинення заволодіння шляхом зловживання службовим становищем, суб'єкт спеціальний - службова особа. Якщо такі дії вчиняє військовослужбовець щодо військового майна, його дії потрібно кваліфікувати за ст. 410 КК.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому винна особа має усвідомлювати, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів.

Якщо винна особа незаконно заволоділа не придатними до використання вогнепальною зброю, бойовими припасами або їх частинами чи деталями, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами та кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262 КК.

Особа мас також усвідомлювати форму (спосіб) вчинення злочину, тобто розуміти, що вона звертає на власну користь предмет злочину всупереч волі власника (яри крадіжці), ігноруючи її (при грабежі чи розбої) або "за волею" власника (при шахрайстві, коли воля власника фальсифікується) і усвідомлювати кваліфікуючі ознаки, якщо такі мають місце (вчинення злочину у складі групи, застосування насильства тощо).

Кваліфікуючими ознаками злочину, крім тих, що належать до об'єктивної сторони, є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262 КК); організованою групою (ч. 8 ст. 262 КК).