Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК)

Стаття, що розглядається, описує два основні юридичні склади, а саме: юридичний склад незаконного позбавлення волі та юридичний склад викрадення людини. З огляду на юридичну природу дій, які наповнюють кримінально-правовим змістом кожен із зазначених складів, можна говорити про неоднозначність об'єктів посягання в обох таких випадках.

Так, основним безпосереднім об'єктом незаконного позбавлення волі є воля людини, а основним безпосереднім об'єктом викрадення людини є воля людини та її гідність.

Додатковий безпосередній об'єкт злочину в обох поданих випадках відсутній.

Суспільна небезпека незаконного позбавлення волі полягає в порушенні права людини на особисту волю (у вигляді особистої свободи), непорушність якого закріплено Конституцією України.

Суспільна небезпека викрадення людини полягає не тільки в тому, що під час вчинення такого злочину відбувається протиправний вплив на волю людини, а й у тому, що в такому випадку виявляється неповага до людської гідності. Людину викрадають як річ, тобто відбувається злочинне обернення людської істоти на звичайний матеріальний об'єкт, на річ.

Об'єктивна сторона злочинів, що розглядаються, полягає в діях з приводу часткового обмеження чи повної ліквідації здатності діяти певним чином на власний розсуд (рухатись певною територією, здійснювати зустрічі, відвідувати певні об'єкти тощо). Різниця лише в тому, що під час незаконного позбавлення волі потерпілий не вилучається злочинцем з місця останнього перебування, залишаючись заблокованим межами певної території (замкнення, зв'язування, використання медичних чи наркотичних препаратів, які унеможливлюють рухові здатності людини, тощо). А під час викрадення людини остання спочатку вилучається з місця перебування, а потім позбавляється волі на період перебування у викрадача. Причому це не означає, що потерпілий має знаходитись поряд з викрадачем, наприклад, у нього вдома чи на дачі. Потерпілого можуть утримувати в будь-яких законспірованих місцях. Головним критерієм розуміння факту викрадення є те, що потерпілий перебуває під контролем викрадача, тобто місце знаходження (утримання) потерпілого, так само, як і будь-яка його поведінка в цьому місці, контролюються викрадачем.

Незаконність у цьому випадку обумовлюється відсутністю у злочинця відповідних законних підстав на утримання потерпілого в певному місці. Винний діє протиправно, переступаючи конституційний припис про право кожного на особисту свободу.

Зважаючи на те, що за конструкцією об'єктивної сторони аналізований злочин с формальним, момент його закінчення слід пов'язувати з вчиненням одного з двох діянь, а саме: а) незаконного утримання людини (стосується незаконного позбавлення волі); б) вилучення потерпілого (стосується викрадення людини).

Виходячи з того, що викрадення людини за юридичною природою передбачає подальше незаконне утримання потерпілого, тобто унеможливлює реалізацію права діяти певним чином на власний розсуд останнім, потреби в додатковій кваліфікації за незаконне позбавлення волі немає.

Суб'єкт злочину - загальний. Вчинення такого злочину службовою особою передбачає кваліфікацію за відповідними статтями Особливої частини КК про злочини у сфері службової діяльності чи проти правосуддя, чи проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Суб'єктивна сторона незаконного позбавлення волі так само, як і викрадення людини, характеризується умислом. При цьому ставлення винного до наслідків може бути лише необережним.

Кваліфіковані види незаконного позбавлення волі й викрадення людини передбачено ч. 2 ст. 146 КК. Це вчинення зазначених злочинів або щодо малолітнього, або з корисливих мотивів, або щодо двох чи більше осіб, або за попередньою мовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або якщо воно супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або якщо воно здійснювалось протягом тривалого часу, або ж із поєднанням двох чи більше із зазначених ознак.

Малолітнім є така фізична особа, якій не виповнилось 14 років (ч. 2 ст. 6 СК)168. Під корисливим мотивом слід розуміти бажання злочинця отримати винагороду в будь-якій товарній чи грошовій формі чи права на неї, або ж прагнення позбавитись будь-який товарних чи грошових зобов'язань. Під двома чи більше особами слід розуміти двох або більше потерпілих (фізичних осіб), причому для кваліфікації не має значення їх вік. Під групою осіб за попередньою змовою слід розуміти двох або більше виконавців злочину.

Під способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти використання предметів чи речовин, а також фізичної сили, які становлять небезпеку життю чи здоров'ю потерпілого, або погрози їх використання, причому як одного, так і кількох із зазначених елементів (це може бути побиття потерпілого, в тому числі із завданням останньому легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, уведення йому наркотичних чи медичних препаратів, що позбавляють можливості рухатись і є потенційно небезпечними для життя чи здоров'я людини з огляду на їх хімічний склад, використання струму високої напруги тощо). Важливим тут є те, що такий спосіб не має бути проявом тяжких тілесних ушкоджень чи заподіяння смерті потерпілому. Однак погрозу застосування такого насильства це не виключає.

Під заподіянням потерпілому фізичних страждань слід розуміти такі дії, що не становили тілесних ушкоджень чи побиття, але призвели до усвідомлення останнім певних ступенів болю на рівні мучення. Це, зокрема, тривале утримання потерпілого зв'язаним чи нетривале, але міцне зв'язування останнього, тривале використання наручників або інших предметів чи речовин, що викликають сильний фізичний біль.

Під застосуванням зброї слід розуміти використання під час вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 146 КК, будь-якої холодної чи придатної до здійснення пострілу вогнепальної зброї. Зброя може застосовуватись безпосередньо щодо потерпілого, також це може бути демонстрація можливості її застосування.

Під тривалим часом, на нашу думку, доцільно розуміти термін понад 3 дні. Саме через три дні відсутності людини оголошується її розшук, що вимагає здійснення відповідних заходів від правоохоронних структур (а це обтяжує характер діяння, адже інтенсивність заходів, що застосовуються, збільшується). Водночас саме цей термін характеризує момент часу, коли вельми вірогідними є певні розлади психіки потерпілого (зокрема, Стокгольмський синдром)170. До того ж саме понад три дні надто ускладнюється перебування середньостатистичної людини без води. Певною мірою на користь нашої аргументації говоритиме й досвід деяких зарубіжних країн, зокрема Іспанії, законодавець якої дійшов висновку, що звільнення раніше позбавленого волі потерпілого в термін до трьох днів його утримання є пом'якшуючою обставиною, та передбачив за такі дії покарання на один ступінь нижче.

Особливо кваліфіковані види злочинів, що розглядаються, виписано в ч. 3 ст. 146 КК. До них належать дії, передбачені ч.ч. 1 та 2 цієї статті, вчинені організованою групою, або (та) якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Під організованою групою слід розуміти таку форму спільного вчинення злочину, яка законодавчо описана в ч. 3 ст. 28 КК. Під тяжкими наслідками слід розуміти смерть потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, зараження смертельно небезпечною хворобою тощо.