Візитна картка як атрибут усного професійного спілкування

На сьогодні необхідним атрибутом професійного спілкування стали візитні картки. Візитна картка – це картка для вручення під час знайомства чи візиту. Здебільшого вона має такі реквізити:

– назву підприємства, установи, організації, фірми;

– прізвище, ім’я, по батькові власника картки;

– посаду;

– адресу установи, організації, підприємства, фірми;

– номери телефонів, факсу, електронна адреса.

Візитні картки бувають різних видів:

1. Стандартна картка, яка використовується під час знайомства. До неї входять такі реквізити: назва фірми, прізвище, ім’я, по батькові, які друкуються великими літерами; посада, адреса, телефон – малими літерами.

Зразок:

2. Картка, що використовується із представницькою метою.

Таку візитну картку вручають, якщо її власник не бажає продовжувати контакт. У ній зазначаються назва фірми, адреса й телефон.

Зразок:

Іноді адреса може не зазначатися.

Зразок:

3. Картка фірми, яка використовується для привітання від імені фірми.

Зразок:

4.Об’єднана візитна картка, де зазначається прізвище (або прізвища), імена та по батькові чоловіка і дружини, вказується адерса, телефон.

Зразок:

Колір візитних карток може бути будь-яким, але згідно з протокольними вимогами вони повинні бути білого кольору, а кольоровим має бути лише фірмовий знак.

Розмір візитної картки регламентується правилами етикету. Найчастіше вони бувають формату 5х9 см, хоч незначні відхилення від стандарту допустимі. Краї візитної картки можуть бути округлими.

Необхідно знати, як поводитися з візитними картками. Обмін ними відбувається зразу після того, як співрозмовники були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. Отримавши візитну картку, знайомляться з її текстом і ховають, але в жодному разі не можна згинати, крутити в руках перед власником, робити помітки. Це сприймається як неповага.

Візитними картками не лише обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту як супровід до подарунків, книг, журналів, квітів тощо. Іноді їх можна надсилати замість листа, зазначивши у лівому нижньому кутку стандартну міжнародну символіку (літери французьких слів):

р.г. – висловлення подяки;

р.Г. – привітання;

р.Г.п.а. – вітання з Новим роком;

р.Г.с. – висловлення задоволення від знайомства;

р.р. – заочне представлення, знайомство, рекомендування;

р.р.с. – прощання через від’їзд із країни;

р.с. – висловлення співчуття.

За неофіційних обставин можна зробити інші позначки, написи, але обов’язково у 3-й особі: “Вітає зі святом”, “Дякує за вітання”.

Візитні картки вручають особисто; можна залишати вдома, якщо адресат відсутній; надсилають з кур’єром і дуже рідко пересилають поштою. Якщо візитну картку завозять особисто, то загинають правий верхній кут, що є знаком найглибшої пошани. Порушенням етикету вважається, якщо загнуту візитну картку завозить кур’єр або водій. На отримані картки треба відповісти своїми візитними картками упродовж 24 годин. Ділові люди повинні мати при собі не менше десяти візитних карток.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “культура. мовлення”.

2. Що таке орфоепія ?

3. Які фактори спричиняють порушення норм літературної вимови?

4. Назвіть особливості вимови голосних звуків в українській мові.

5. Назвіть особливості вимови приголосних звуків в українській мові.

6. Що таке асиміляція? Наведіть приклади.

7. Які чинники впливають на правильність наголосу?

8. Назвіть найхарактерніші особливості літературного наголошення власномовних слів.

9. .Як наголошуються іншомовні слова?

10.Назвати основні вимоги до усного професійного мовлення, навести приклади.

11.Місце тактовності та мовний етикету в сучасному житті.

12.Чому в усному професійному мовленні загострюється увага на культурі телефонного діалогу?

13. Які основні реквізити візитної картки, її місце в нашому житті?