Кома використовується як знак з’єднання однорідних членів у словосполучення і окремих висловлювань у складне речення. Наведемо декілька прикладів

У реченніНа столі лежали і книги, і зошити, і олівці повторювальний сполучник і виконує роль підсилювальної частки, а кома ставиться для об’єднання однорідних понять (порівняйте: великий святковий шар – поняття різні, тому кома не ставиться). У складносурядному і складнопідрядному реченнях кома (і тільки вона, бо значення передаються сполучниками) ставиться для об’єднання окремих частин у єдине ціле: Хитаються й повзуть холодні тіні ночі, і зорі дивляться на місто без огнів. Я завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може бути митцем. У безсполучниковому реченні кома ставиться замість сполучника і для об’єднання частин, тісно пов’язаних між собою за змістом (Шумів травою степ шовковий, сміявся день, пісні лились). Крім цього, кома об’єднує пряму мову і слова автора: “Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

Коми – це парний знак для відокремлення частин, які повністю або частково відірвались від основного змісту речення. Вони вживаються:

а) для відокремлення слів або словосполучень, граматично не зв’язаних з реченням (звертань, вставних конструкцій, слів-речень так або ні, вигуків): Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема (звертання, бо до слова юначе поставити питання неможливо). Про воду, звісно, марять подорожні (звісно – вставне слово, що не відповідає на питання і виражає суб’єктивну оцінку розмовника по відношенню до об’єктивної інформації). Так, я буду крізь сльози сміятись (слово-речення так граматично не пов’язане з основним реченням). Ох, зійди, моя зірко лагідна! (вигук ох не відповідає на питання);

б) при уточнюючих членах речення, які відповідають на питання головного слова за адресним принципом (а саме де?, що?, коли?, як?, який? тощо): Ніч була темна, аж чорна (уточнююче означення). В долині, край лісу, висить синя імла (уточнююче означення);

в) для відокремлення поширених прикладок і додатків: Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене (прикладка). Нічого не чуть, крім вітру бушуючого (відокремлений додаток);

г) для відокремлення обставин, виражених дієприслівником або дієприслівниковим зворотом, і поширених означень, якщо вони стоять після головного слова: З плавнів знявся білий туман, сивими хмарами покотився по тихому Дунаю, покриваючи блакитні гори (поширена обставина, виражена дієприслівниковим зворотом). Замислившись, йшли люди (обставина, виражена дієприслівником). І раптом щось гуркоче в далечині, чорній і тривожній, і хмари захоплюють все небо і сонце (поширене означення, виражене прикметниками).

Крапка з комою – знак роз’єднання різних за змістом інформацій, об’єднаних у безсполучникове складне речення. Це антонімічний по відношенню до коми розділовий знак, який показує, з одного боку, що частини цього речення далекі між собою за змістом (крапка), а з іншого, що їх все ж таки об’єднали у межах однієї синтаксичної конструкції (кома): Сонце стояло якраз над головою; не горіло – палило. У практиці наукового і професійного спілкування постановка крапки з комою можлива при об’єднанні у межах одного речення різних інформаційних деталей: За виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, працівникові виплачуються грошові винагороди, що містять у собі:

а) щомісячні виплати;

б) одноразові виплати за виконання окремих завдань;

в) виплати за виконання обов’язків з високою якістю.

Дужки – парний знак для відокремлення вставних речень або складних синтаксичних конструкцій, які граматично не зв’язані з основною інформацією (у межах художнього і публіцистичного стилів у таких випадках може ставитись і парне тире). Він уживається як синонім до відокремлюючих ком, якщо їх становиться недостатньо при внесенні в основний текст додаткової або асоціативної інформації, великої за розміром: Управлінню Державної пожежної охорони спільно з Міністерством фінансів України розробити інструкцію про порядок використання коштів, одержаних від застосування штрафних санкцій (Міністерство внутрішніх справ України. Наказ № 6, 1995 р.). І не гнівило нас від поїздів нічних (вони ще й досі сняться).

Іноді в одній позиції збігається кілька розділових знаків різного призначення (дужки і будь-який розділовий знак, кома і парне тире): А хіба література (і мистецтво взагалі) – не складова частина життя?; Те, що ми звемо “любовною” поезією, позначене у Підсухи – не тільки у нього, звичайно, – щирою чистотою.

Двокрапка – знак пояснення або причини. Він ставиться:

1. У безсполучниковому складному реченні, якщо друга частина розкриває зміст першої або вказує на причину того, про що йдеться в першій частині: Сторони уклали цей контракт про наступне: за цим контрактом Працівник зобов’язується виконувати обов’язки консультанта, а Роботодавець зобов’язується створювати необхідні умови для Працівника, виплачувати йому грошову винагороду і надавати соціально-побутові послуги. Я не знаю, що робити: службові обов’язки мені ніхто не пояснював.

2. Після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення: Працівник виконує такі функції: бере участь у розробці документів господарської діяльності підприємства; представляє інтереси підприємства у всіх установах і організаціях.

3. Після слів автора при прямій мові або при цитуванні: Даний контракт передбачає: “Роботодавець має право своїм розпорядженням додатково покладати на Працівника виконання обов’язків відсутнього працівника підприємства (відпустка, хвороба тощо) на термін не більше як на два місяці”.

Тире – знак наслідку, висновку, протиставлення (знак “розриву”). Як антонімічний до двокрапки (тому що – ось чому) він ставиться в таких випадках:

1. У складному безсполучниковому реченні, якщо друга частина містить протиставлення або висновок першої частини: Проминуло за весною літо – все навколо золотом повито (ось чому); Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе (але); Гляне – холодною водою обіллє (порівняння).

2. Після однорідних членів перед узагальнюючим словом: Щастя, здоров‘я, веселість – все цвіло в тім домі.

3. При прямій мові, якщо далі йдуть слова автора: “Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі?” – думав молодий Джеря, надіваючи шапку і перекидаючи свитку через плече.

4. На знак пропуску дієслівної зв’язки між підметом і присудком, якщо вони стоять в одній граматичній формі і виражені однією частиною мови: Два на два – чотири. Життя прожити – не поле перейти (але: Я студент. Будівництво на завершенні)

Питання для самоконтролю

1. Назвіть типи зв’язків між словами у реченні і зробіть класифікацію членів речення.

2. Дайте синтаксичну класифікацію речень.

3. Визначте значення і функції розділових знаків і назвіть основні правила їх уживання.

4. Назвіть основні синтаксичні засоби досягнення переконливості документів.

5. Визначте типові помилки у синтаксисі ділового спілкування і способи їх подолання.

6. Опишіть основні способи викладення матеріалу в документах з використанням конструкцій службового мовного етикету.

ОСОБИСТІ ОФІЦІЙНІ ДЛКУМЕНТИ

ЗАЯВА

Заява -вид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, приватні або громадські організації (установи, заклади) надані їм права (на працю, відпочинок, матеріальне і соціальне забезпечення тощо) чи захищають свої інтереси.

Розрізняють два основних види заяв:

- особиста заява, яка містить прохання (звертання) до керівної посадової особи, пишеться власноручно в одному примірнику;

- службова заява, що укладається посадовою особою від імені або від організації (підприємства, об'єднання), які він репрезентує, до посадової особи іншої організації, структури тощо.

Остання може бути відтворена механічним способом у декількох екземплярах і мати відповідні реквізити (назву та адресу організації, вихідний номер документа тощо).

За походженням заяви бувають:

1. Зовнішні:

а) особисті, у яких обов'язково зазначається повна домашня адреса чи дані документа (паспорта, військового білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх, слід уникати абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);

б) службові, у яких подається повна поштова та юридична адреса підприємства (фірми, установи) з усіма належними реквізитами.

2. Внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.

Реквізити заяви:

1. Адресат (з великої літери праворуч) — посада, назва установи, звання,

прізвище та ініціали посадової особи, на ім’я якої подається заява, у Д. в.,

чергуючи закінчення -ові (-еві, -єві)з -у (-ю).

2. Адресант (без прийменника з малої літери) — посада, звання, назва закладу,

прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, яка звертається із заявою, у Р. в.

(без крапки в кінці останнього слова).

3. Назва документа.

4. Текст (з великої літери, з абзацу).

5. Додаток (підстава): перелік інших документів із зазначенням кількості сторінок, що додаються до заяви на підтвердження її правомірності чи вагомості, аргументації.

6.Дата написання (ліворуч).

7.Підпис адресанта (праворуч).

Для одержання додаткових авансів чи позик укладається заява-зобов'язання.

У цьому документі крім обґрунтованого прохання про надання певної суми зазначаються гарантований термін і спосіб її повернення, відомості про постійне місце роботи й заробітну плату та дані особистого документа (паспорта).

Різновидами заяв також є позовні заяви, які подаються до суду.

Змістом позовних заяв до суду є заяви щодо відшкодування збитків, завданих унаслідок ДТП, пограбування, завдавання шкоди, незаконного засудження або затримання, захист честі, гідності та репутації позивача, оскарження неправомірних дій органів, підприємств чи службових осіб, доведення і встановлення юридичних фактів, продовження терміну прийняття спадку, поновлення прав на втрачені документи, майно, цінності тощо.

Додатками до позовної заяви можуть бути висновки експертів, оригінали чи копії документів, квитанції про сплату витрат, довідки про заробітну плату тощо.

Зразок

Директорові ЗОШ №9

м. Донецька

п. Дерев’янко О.С.

вчителя географії

Комар Ганни Іванівни

заява.

У зв’язку із закінченням терміну навчання на ф-ті перепідготовки прощу перевести мене на посаду викладача психології з 06.01.2006.

Додаток – копія диплома.

15.12.2005 (підпис)

Директорові Харківського

геологорозвідувального об'єднання «Південукргеологія»

п. Бадаєву Г. С.

старш. оператора 17 дільниці

Хмельова Олега Ігоровича, який мешкає за адресою: м. Харків 174, пров. Сезонний, 4

Заява

Примітка: усі вільні місця, графи доручення закреслюють, щоб не можна було нічого дописати.

Зразки:

Доручення

Я, Безсонов Віктор Лукич, студент економічного ф-ту групи ЕФ-42 ХНУ, доручаю Євгеньєву Олексію Микитовичу, за його паспортом серії БА, № 447019, виданим 10.03.91 ЦВМ Індустріального РВХМУУ МВС України в Херсонській обл., отримати в касі ун-ту належні мені гроші для відрядження згідно з наказом № 146 від 15.04.2001.

17.04.2001 (підпис)

Підпис студ. Безсонова В. Л. засвідчую

декан екон. ф-ту (підпис) А.І.Смолич

19.04.2001 (печатка)

Доручення

м. Здолбунів, шістнадцятого березня дві тисячі першого року.

Я, Горобинська Раїса Зиновіївна, яка мешкає за адресою: м. Здолбунів-19, Рівненська обл., майд. Незалежності, б. 2, к. 204, доручаю Ткачу Семену Михайловичу, який мешкає за адресою: м. Львів-50, вул. Ольжича, б. 91, к. 5, одержати в касі комісійного магазину № 3 м. Луцька за його паспортом серії ВЛ № 700429, виданим 14.12.87р. ЦВМ Нагірного РВХМУ У МВС України в Хмельницькій обл., належні мені гроші за реалізовані речі згідно з квитанцією

№ 214, і виконати всі дії, пов'язані із цим дорученням.

Повноваження з цього доручення не можуть бути передані іншим особам.

Доручення чинне до першого квітня дві тисячі першого року.

(підпис)

Доручення підписане Горобинською Р. 3. в моїй присутності.

Особу довірителя встановлено, дієздатність перевірено.

Начальник ЖЕК-19 м. Здолбунів (підпис) В. К. Несвіт

16 березня 2001 р. (печатка)

Міністерство харчової промисловості України

Харківська кондитерська фабрика № З

м. Харків-67, просп. Перемоги, б.4,

тел. 380-045

24 травня 2001 р. № 47-в

Доручення

Цим дорученням ХКФ №3, в особі директора Воїнова Олега Антоновича, який діє на підставі пункту 16 Статуту фабрики, уповноважує юридичного консультанта ф-ки Максименка Леоніда Петровича за посвідченням N° 425-в представляти інтереси ф-ки в усіх установах, підприємствах та організаціях, виконувати всі необхідні дії в інтересах ф-ки, бути представником у суді та арбітражі, корис­туватися всіма наданими позивачеві, відповідачеві і третій особі правами, у тому числі закінчувати справи мировою угодою.

Доручення чинна до тридцять першого грудня дві тисячі другого року.

Директор (підпис)

(гербова печатка ф-ки)

Дайте відповіді на питання тесту:

1. Документ, що містить письмове уповноваження когось на виконання певних юридичних дій, це:

а) заява;

б) розписка;

в) доручення;

г) інструкція.

2. Виберіть рядок з правильними назвами документів:

а) доручення, довідка, пояснююча записка;

б) довіреність, довідка, пояснювана записка;

в) доручення, справка, пояснювальна записка;

г) доручення, довідка, пояснювальна записка.

3. Разове доручення слід починати:

а) Драч Петро Федорович доручає...

б) Я, Драч Петро Федорович, доручаю...

в) Це доручення видане Драчу Петру Федоровичу ...

г) Я, Драч Петро Федорович, прошу дозволити...

Розписки

Розписка — це документ, що підтверджує певні дії, які мали місце між двома особами чи особою та установою. Наприклад, передачу й одержання документів, грошей, матеріальних цінностей.

Розрізняють приватну розписку, коли одна особа отримує щось від іншої, та службову, коли особа або представник установи отримує матеріальні цінності чи документи від якоїсь організації чи закладу.

Розписка може мати довільну форму викладу, але обов’язково повинна зазначати такі відомості, як:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи для службового варіанта), назва документа (із його вихідними даними), що посвідчує особу того, хто дає розписку й підтверджує отримання.

3. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові (посада й повна назва установи — для службового варіанта) того, кому дається розписка.

4. Конкретне зазначення, у чому дано розписку:

— точне найменування матеріальних цінностей, документів та ін.;

— стан (нові, були в користуванні, у робочому стані);

— кількість, вага, вартість, розмір, сума зазначаються цифрами, а в дужках - словами.

5. У службовому варіанті слід зазначити, на підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності.

6. Дата укладання (ліворуч).

7. Підпис укладача (праворуч).

8. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу (із зазначенням його посади, ініціалів, прізвища) або нотаріальною конторою.

9. Дата засвідчення (ліворуч).

Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її було підписано. У такому разі ці особи засвідчують документ своїми підписами.

Усі вільні місця між текстом і підписом перекреслюють. Укладається розписка лише в одному примірнику.

Зразок:

Розписка

Я, студентка гр. СЦ 51 соціологічного факультету ХНУ Колісник Ірина Іллівна, студент. квиток № 06/96, отримала від завідувача методкабінету М.В.Олійник для тимчасового користуван­ня 4 (чотири) часописи «Політична думка» №1—4 за 1994 р. ( у № 4 відсутні сторінки від 17 до 24).Зобов'язуюся повернути часописи до 30.06.2005.

02.04.2005. (підпис)

Підпис студ. Колісник І. І. засвідчую:

Зав. кафедри соціології (підпис) В.М.Корнійчук

03.04.2005. (печатка)

Розписка

Я, доцент кафедри економічної безпеки ХУВС Перепелиця Олег Юрійович, посвідчення №214, одержав від заступники ректора з господарської роботи Комарчука Семена Пилиповича 7 (сім) ПК ІВМ (Р5)-486 (у робочому стані) та 2 (два ксерокси „Сапопр”, нові, запаковані) для роботи в каб. № 104.

Підстава: наказ ректора ун-ту № 308 від 11.04.2001.

15.04.2001 ( підпис)

ХАРАКТЕТИСТИКА

Характеристика— це документ, у якому надається оцінка ділових і моральних якостей працівника як члена колективу за період, який він відпрацював на даному підприємстві.

Характеристика пред'являється при вступі до середніх і вищих навчальних закладів, висуванні на виборні посади, переобранні, атестації, оформленні на роботу за конкурсом до науково-дослідних інститутів тощо.

Характеристику укладають у двох примірниках, один із яких отримує працівник, а другий (копію) підшивають до його особової справи. Текст характеристики викладається від 3-ї особи на прохання працівника. Згідно з типовим запитом характеристика може надсилатися до вищих інстанцій, судових і адміністративно-господарчих органів та інших установ.

Відповідно до призначення характеристики поділяються на виробничі, атестаційні, рекомендаційні та нейтральні. Характеристика має містити такі відомості:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та ім'я по батькові особи, на яку укладається характеристика (в Р. в.).

3. Статус; посада; науковий ступінь і вчене звання (якщо є); місце роботи, навчання.

4. Рік народження (якщо треба — національність, домашня адреса, освіта).

5. Текст – дані про трудову діяльність (навчання), із якого часу працює (учиться), просування по службі; як ставиться до своїх службових обов'язків; який має рівень професійної майстерності; найвагоміші досягнення, заохочення чи покарання. Зазначаються моральні якості — риси характеру, ставлення до колег чи інших членів

колективу.

Висновки — призначення характеристики.

Посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі — інших відповідальних осіб).

6.Дата укладання документа (ліворуч).

7.Печатка установи, що видала характеристику.

Зразок:

Атестаційна характеристика

III МОДУЛЬ

УСНЕ ПРОФЕСІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ

ТЕМА 1. СПЕЦИФІКА УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ.

Просмотров 1023

Эта страница нарушает авторские права

---