Лекція 7. Інтегрований захист зернобобових культур

План:

1. Основні шкідники, хвороби та бур’яни зернобобових культур.

2. Інтегрований захист зернобобових культур від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники гороху, сої, люпину, віки. Просторова ізоляція. Обробіток ґрунту. Внесення добрив під горох, сою, люпин, віку. Добір сортів. Підготовка насіння. Строк сівби гороху, сої, люпину, віки. Проведення захисних заходів в період вегетації. Підготовка складських приміщень. Збирання врожаю. Проведення профілактичних заходів в післязбиральний період.

Конспект лекції:

1. Основні шкідники, хвороби та бур’яни зернобобових культур.

Основні шкідники гороху:

Ø спеціалізовані: горохова та бобова попелиці, бульбочкові довгоносики, гороховий зерноїд, горохова плодожерка, бобова (акацієва) вогнівка, горохова галиця, гороховий трипс;

Ø багатоїдні: капустяна совка, люцернова совка, совка-гамма, лучний метелик, личинки західного травневого хруща, дротяники, несправжні дротяники, сірий буряковий довгоносик.

Основні хвороби гороху: аскохітоз, фузаріоз, несправжня борошниста роса (пероноспороз), борошниста роса, іржа, біла гниль (склеротініоз), сіра гниль, антракноз, кореневі гнилі, бактеріальний опік гороху, смугаста плямистість гороху, кутаста плямистість гороху.

Основні шкідники люпину:

Ø багатоїдні: капустяна і люцернова совки, совка-гамма, озима і оклична совки, лучний метелик, стебловий (кукурудзяний) метелик, личинки західного травневого хруща, дротяники, несправжні дротяники;

Ø спеціалізовані: люцернова, горохова і бобова попелиці, бульбочкові довгоносики (смугастий, щетинистий, люпиновий), паросткова муха, люцерновий скосар.

Основні хвороби люпину: аскохітоз, фузаріозне в’янення, несправжня борошниста роса, борошниста роса, бура плямистість, чорна плямистість, септоріоз, антракноз, кореневі гнилі, сіра гниль, іржа, фомопсис (засихання стебел), бактеріальна плямистість, мозаїка, вірусна вузьколистість, побуріння.

Основні шкідники сої:

Ø багатоїдні: люцернова совка, совка-гамма, совка С-чорне, лучний метелик, стебловий (кукурудзяний) метелик, дротяники, несправжні дротяники, личинки західного травневого хруща;

Ø спеціалізовані: люцерновий, ягідний клопи, бульбочкові довгоносики (щетинистий, смугастий), бобова (акацієва) вогнівка, паросткова муха, тютюновий трипс, звичайний павутинний кліщ, клопи щитники.

Основні хвороби сої: аскохітоз, фузаріоз, несправжня борошниста роса (пероноспороз), борошниста роса, іржа, церкоспороз, септоріоз, антракноз, кореневі гнилі, вертицильоз.

Основні шкідники віки:

Ø багатоїдні: лучний метелик, капустяна і люцернова совки, совка-гамма, совка С-чорне, сірий буряковий довгоносик;

Ø спеціалізовані: бульбочкові довгоносики (щетинистий, смугастий), горохова і люцернова попелиці, горохова плодожерка, акацієва вогнівка.

Основні хвороби віки: кореневі гнилі, аскохітоз, фузаріоз, фузаріозне в’янення, несправжня борошниста роса (пероноспороз), борошниста роса, іржа, антракноз, біла гниль.

Основні бур’яни зернобобових культур:

Ø багаторічні коренепаросткові: осоти (рожевий, жовтий), березка польова;

Ø багаторічні кореневищні: пирій повзучий;

Ø однорічні двосім’ядольні: редька дика, лобода біла, щириця звичайна, гірчаки (березковидний, шорсткий), підмаренник чіпкий, гірчиця польова, гречка березкоподібна;

Ø однорічні злакові: мишій сизий і зелений, півняче просо, вівсюг звичайний.

2. Інтегрований захист зернобобових культур від шкідників, хвороб та бур’янів. Попередники гороху, сої, люпину, віки. Просторова ізоляція. Обробіток ґрунту. Внесення добрив під горох, сою, люпин, віку. Добір сортів. Підготовка насіння. Строк сівби гороху, сої, люпину, віки. Проведення захисних заходів в період вегетації. Підготовка складських приміщень. Збирання врожаю. Проведення профілактичних заходів в післязбиральний період.1. Інтегрований захист гороху

Інтегрований захист гороху

Організаційно-господарські та агротехнічні заходи. Горох можна розміщати в сівозміні після будь-яких культур, крім багаторічних трав, які мають спільних шкідників і збудників хвороб. Культуру можна повертати на попереднє місце через 3—4 роки. При плануванні сівозмін слід враховувати, шо посіви гороху та інших зернобобових повинні бути на відстані від багаторічних бобових не менше як на 1000 м. Горох є добрим попередником зернових, просапних і технічних культур. Стійкість бобових культур проти шкідників і хвороб підвищується при вапнуванні грунту та внесенні фосфорно-калійних добрив, виходячи з ґрунтових умов і вмісту в них елементів живлення, а також мікроелементів — бору, молібдену, міді.

Обробіток грунту під зернобобові культури не відрізняється від такого під зернові колосові культури. Важливим є вирощування стійких проти шкідників і хвороб сортів, зокрема гороху Уладово-Люлінецької дослідно-селекційної станції.

Передпосівний період та сівба. Зменшенню ураження рослин хворобами і пошкодження шкідниками (зерноїдом) сприяє завчасне (зразу ж після обмолоту) очищення зерна і доведення його до високих посівних кондицій. Заражене зерноїдом зерно фумігується. Завчасна (за 5—6 міс) обробка протруйниками можлива лише висококондиційного насіння з вологістю до 14%. Обробка насіння ризотрофіном та мікроелементами підвищує стійкість рослин проти кореневих гнилей, аскохітозу, несправжньої борошнистої роси. Проти аскохітозу, пероноспорозу, сірої та кореневої гнилей насіння протруюють дозволеними препаратами (фундазолом — 2—3 кг/т).

Ранні строки сівби гороху та інших зернобобових культур сприяють більш дружнім сходам, зниженню чутливості рослин до пошкоджень бульбочковими довгоносиками, попелицею, плодожерками, гороховою галицею. Важливим є оптимальна густота посіву, оскільки загущені посіви більш уражуються аскохітозом, кореневими та сірою гнилями, пероноспорозом, в’яненням.

На сильно забур'янених полях злаковими та однорічними дводольними бур'янами під досходову культивацію вносять півот, 10%-й к.е. (0,5—0,75 л/га). А під досходове боронування — гезагард, 50%-й з.п. (3—5 л/га) проти дводольних однорічних та злакових (відповідно 3 і 5 л/га).

Зернобобові культури, зокрема горох, в період проростання насіння дуже вимогливі до вологості грунту, а тому коткування після їх висіву забезпечує дружні сходи та захищає насіння від ураження деякими хворобами (пліснявіння) та пошкодження ґрунтовими шкідниками. При безгербіцидній технології для знищення бур'янів посіви гороху боронують до та після появи сходів (фаза сходи — три-п'ять листків).

Боротьба з шкідливими організмами в період вегетації. З появою сходів стежать за заселеністю посівів шкідниками. При загрозливій щільності будь-якого шкідника здійснюють захисні заходи згідно із строками сигналізації. Проти бульбочкових довгоносиків залежно від їх чисельності проводять крайові чи суцільні обробки інсектицидами: анометрином, 50%-й к.е. (0,15 л/га), волатоном, 50%-й к.е. (1 л/га), у фазі 3—5 листочків проти двосім'ядольних бур'янів застосовують базафан, 48%-й в.р. та базафан-Новий, 48%-й в.р. (З л/га), а проти злакових та двосім'ядольних однорічних — півот, 10%-й к.е. (0,5— 0,75 л/га), та інші дозволені гербіциди.

Проти горохової плодожерки, акацієвої вогнівки, лучного метелика, совок на початку та в період масового відкладання яєць випускають трихограму (1 самка на 10 яєць шкідника).

Проти горохового зерноїда, плодожерки, листогризучих совок, лучного метелика, горохової попелиці, горохової галиці посіви обробляють за строками сигналізації та врахуванням ступеня загрози від шкідників 1—3 рази: Бі-58 новим, 40%-й к.е. (0,5—1 л/га), децисом, 2,5%-й к.е. (0,2 л/га), золоном, 35%-й к.е. (1,4 л/га), суміцидином, 20%-й к.е.є. (0,3 л/га), та іншими дозволеними препаратами.

До цвітіння і на початку утворення бобів проти пероноспорозу, аскохітозу, іржі, сірої гнилі посіви гороху обприскують полікарбацином, 80%-й з.п. (2 кг/га), а проти борошнистої роси та іржі у фазі формування бобів — фундазолом, 50%-й з.п. (0,6 кг/га).

Збирання врожаю. Зразу ж після збирання врожаю насіння гороху аналізують і при зараженості 10 жуків на 1 кг зерна його знезаражують.

Після збирання врожаю поле дискують та проводять глибоку оранку, що сприяє обмеженню поширення шкідників та збудників хвороб.

Інтегрований захист сої

Агротехнічні та профілактичні заходи. Розміщуючи сою у сівозміні, слід враховувати її слабку конкурентоздатність до бур'янів. Кращими попередниками сої, при поверненні її на попереднє поле через 3—4 роки, є озимі (пшениця, ячмінь), ярі колосові, кукурудза, картопля, цукрові буряки. Не можна сіяти її після соняшнику, зернобобових, суданської й багаторічних бобових трав, які мають спільних шкідників та збудників хвороб. Уникати розміщення сої ближче 500—700 м від лісосмуг з білою акацією, що забезпечує зниження пошкодженості бобів акацієвою вогнівкою у 6—7 разів.

Після стерньових попередників поле 2—3 рази обробляють дисковим знаряддям з подальшою оранкою плугами з передплужниками на глибину 22—25 см, а після цукрових буряків та кукурудзи — на глибину 27—30 см, що обмежує чисельність шкідників і пригнічує збудників хвороб. Поля, які дуже засмічені багаторічними коренепаростковими бур'янами, обприскують гербіцидом 2,4-Д (5—6 л/га), а проти одно-і багаторічних злакових та двосім'ядольних бур'янів - глісол, 36%-й в.р. (4—8 л/га).

Мінеральні добрива вносять восени. Сівба відкаліброваного, непігментованого насіння сприяє зниженню ураженості рослин вірусними хворобами, підвищує їх конкурентоспроможність проти бур'янів.

Проти кореневих гнилей, пероноспорозу, плісеневих грибів, білої та сірої гнилей насіння протруюють бенлатом, 50%-й з.п.; фундазолом, 50%-й з.п. — 3 кг/т зерна, 3—4 кг/т — проти аскохітозу, фузаріозу, бактеріозу. Витрата води для протруювання 5—10 л/т зерна. У день сівби насіння обробляють ризоторфіном (200—300 г на гектарну норму зерна), що знижує розвиток пероноспорозу на 7—15%.

Навесні, перед висівом сої, проти однорічних злакових та деяких двосім'ядольних вносять одночасно з передпосівною культивацією: стомп, 33%-й к.е. (3—6 л/га); дуал, 96%-й к.е. (1,6—2,6); трофі, 90%-й к.е. (1,5-2), і трофі-супер, 76,8%-й к.е. (2-2,5); пенітран, 33%-й к.е. (3-6); трефлан, 24%-й к.е. (5-6); харнес, 81,5%-й к.е. (1,5-3 л/га).

Важливим є сівба в оптимальні строки та загортання насіння на глибину 3—4 см, що прискорює його проростання і знижує ураження сходів бактеріальними хворобами та пошкодження ґрунтовими шкідниками.

Пізні посіви сильніше уражуються хворобами. Широкорядні посіви менше пошкоджуються дротяниками, ніж суцільні.

У зоні зрошення не слід проводити поливи відразу після сівби до з'явлення сходів, щоб уникнути утворення кірки, яка призводить до зрідженості посівів, підвищення ураження сходів грибними і бактеріальними хворобами.

Якщо не застосовувати гербіциди перед сівбою, то проти однорічних двосім'ядольних бур'янів вносять гезагард, 50%-й з.п. (3—5 кг/га).

У системі захисту сої від шкідників, хвороб та бур'янів важливим є післясходове боронування, міжрядні обробітки і підтримування оптимального режиму зрошення.

Проти однорічних двосім'ядольних бур'янів у фазі 1—3 справжніх листків сої застосовують базагран, 48%-й в.р. (1,5—3 л/га), і базагран-Новий, 48%-й в.р. (1,5—3 л/га), а у фазі 2—4 справжніх листків культури — блазер 2С, 24%-й в.р.к. (1,5—2,5 л/га), у ранні фази розвитку бур'янів (при їх висоті 5—8 см). Проти багато- і однорічних злакових бур'янів у фазі 4—5 справжніх листків сої проводять обприскування фюзіладом, 25%-й к.е. (4 л/га), або фюзіладом-супер, 12,5%-й к.е. (4 л/га).

При вологозарядкових поливах і досягненні вологості ґрунту у межах 75—80% ПВ у шарі грунту 0—70 см загибель гусені і лялечок акацієвої вогнівки становить 60—100%.

Хімічні заходи. Проти акацієвої вогнівки другого та третього поколінь на сої використовують у період початку відродження гусені: золон (фозалон) 35%-й к.е. (2,5—3 л/га); БІ-58 новий, 40%-й к.е. (2 л/га); шерпу, 2,5%-й к.е. (0,32 л/га). Наземні обробки проводять з інтервалом 7—12 днів.

Проти павутинного кліща — БІ-58 новий, 40%-й к.е. (1 л/га); фозалон (золон), 35%-й к.е. (2—2,5 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,4 л/га); маврік 2Ф, 25%-й к.е. (0,5 л/га); омайт, 30%-й к.е. (З кг/га); омайт, 57%-й к.е. (1,5 л/га); сірку молоту, порошок (20—30 кг/га). За період вегетації — до двох обприскувань. Проти паросткової мухи у фазі сходів використовують БІ-58 новий, 40%-й к.е. (1 л/га).

Проти тютюнового трипса у період формування першої-другої пари листків застосовують: БІ-58 новий, 40%-й к.е. (1 л/га); золон, 35%-й к.е. (2 л/га); шерпу, 25%-й к.е. (0,64—0,8 л/га).

Проти листогризучих шкідників (гусінь совок, п'ядунів, лучного метелика та інших, жуків бульбочкових довгоносиків): БІ-58 новий, 40%-й к.е. (1 л/га); золон, 35%-й к.е. (2,5 л/га); арріво, 25%-й к.е. (0,32 л/га); шерпу, 25%-й к.е. (0,31 л/га).

Проти клопів застосовують такі препарати: БІ-58 новий, 40%-й к.е. (1 л/га); золон, 35%-й к.е. (2—2,5 л/га). Норми витрати робочої рідини при наземних обприскуваннях — 200—300 л/га.

При з'явленні на листках перших ознак аекохітозу, пероноспорозу, церкоспорозу, антракнозу і бактеріозу сої посіви обприскують бордоською рідиною (4 кг/га за мідним купоросом). Витрати робочої рідини при наземних обробках — 300—400 л/га.