ВИДИ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА, РОЗВИТОК БІОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В УКРАЇНІ

ОСНОВНІ ВИДИ ЕРОЗІЇ І МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ЇЇ ПРОЯВАМИ

Ерозія ґрунту(від лат. erosio-роз'їдання) - це руйнування його верхнього найродючішого горизонту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників.

Види: ерозія. водна та вітрова

Водна ерозіяпроявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод. Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2°.

Вітрова ерозія, або дефляція,виникає за умови сильних вітрів, які видувають ґрунт. Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежать від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу.

Чинники, які впливають на виникнення та інтенсивність ерозійних процесів, ділять на дві групи: природні та соціально-економічні, пов'язані з господарською діяльністю людини. Сучасна ерозія, як правило, проявляється у випадку поєднання обох груп чинників. Природні чинники створюють умови для виникнення ерозії, а неправильна виробнича діяльність людини є основною причиною, що призводить до інтенсифікації її розвитку.

Боротьба з ерозією:

Організаційно-господарськізаходи припускають раціональний розподіл земельних угідь. Протиерозійній організації території передує вивчення типів місцевості, інтенсивності ерозійних процесів, складання картограм категорій земель за інтенсивністю ерозії.

На рівнинних територіях схили крутістю до 9° використовують під звичайні польові культури, на схилах 9-15° розміщають грунтозахисні сівозміни. Більш круті схили вилучають з інтенсивного землеробства, використовуючи їх під посіви багаторічних трав на сіно і випас.

Агротехнічні заходи спрямовані на ослаблення поверхневого стоку і переводу його у внутрігрунтовий, а щодо боротьби з дефляцією грунтів передбачають безполицевий обробіток грунту, що дозволяє зберегти на поверхні полів до 85% стерні й інших рослинних залишків. У зимовий час стерня захищає поле від дефляції і сприяє рівномірному розподілу снігу, більш швидкому розвитку сходів і їхній стійкості до впливу вітру.

Лісомеліорація. Розміщення лісосмуг на полях роблять з урахуванням напрямку активних ерозійних вітрів. Лісосмуги не тільки захищають грунт від ерозії, але й створюють більш сприятливий мікроклімат і забезпечують збільшення врожаю на 3-4 ц/га.

ВИДИ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА, РОЗВИТОК БІОЛОГІЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В УКРАЇНІ

Науково-технічний прогрес у країнах з високим рівнем хімізації сприяв виникненню різних видів альтернативного землеробства (органічного, органо-біологічного, екологічного тощо). Основні його принципи

Біологічне землеробство передбачає повну відмову від використання штучних мінеральних добрив і підтримання врожайності за допомогою органічних речовин, які проходять стадію компостування для швидкої мобілізації поживних речовин. Для захисту рослин використовують нетоксичні або слаботоксичні препарати, але перевагу віддають природним відварам і настоям (наприклад, тютюну, кропиви, полину, хвощів тощо). Велике значення у цьому виді землеробства відводиться сівозмінам. Як добрива можуть використовуватись такі природні речовини: крейда, доломіти, кісткове борошно, водорості тощо.

Органічне землеробство є американським варіантом біологічного землеробства і відрізняється від біологічного менш жорсткими екологічними вимогами.

Органобіологічне землеробство дає змогу контролювати природні колообіги речовин і енергії в агроекосистемах кожного окремого господарства. Родючість у такій системі досягається внаслідок максимальної стимуляції ґрунтової мікрофлори. Органічні добрива закладаються у ґрунт поверхнево, задля їхнього постійного контакту з повітрям. У таких господарствах використовуються сівозміни, у які вводять значну частку бобових культур. Загалом така система є дуже подібною до біологічного та органічного землеробства.

Біодинамічна система базується на земних, сонячних і місячних ритмах, які використовують як під час обробітку земель, так і у виборі термінів висівання та збирання сільськогосподарських культур. Застосовується борошно з водоростей, біодинамічні компоненти із рослин, які збирались у певні терміни, що визначаються розташуванням небесних тіл. Ця частина біодинамічного землеробства у прихильників інших видів альтернативного та традиційного землеробства викликає певні сумніви.

53. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ У ЗЕМЛЕРОБСТВІ

Ефективність застосування добрив визначають за даними аналізу фактичної окупності (оплати) використання їх.

Аналіз економічної ефективності застосування добрив проводять по роках і в середньому за кілька років з урахуванням фактичної і нормативної оплати добрив урожаєм. Фактичну економічну ефективність добрив визначають для кожної культури, оцінюючи приріст врожаю за поточними цінами. Це дає змогу виявити доцільність вкладень в отриманий від добрив приріст.

Екологічна ефективність використання мінеральних добрив, має на меті зменшення шкідливих речовин в ґрунті та можлива нейтралізація таких, що забезпечило б вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Так використання надмірних, а іноді і необхідних норм добрив, може привести до таких негативних наслідків:

– зміни властивостей ґрунтів при довготривалому внесенні добрив;

– забруднення ґрунтів, сільськогосподарської продукції, прісних вод і

атмосфери при внесенні значних доз мінеральних добрив;

– забруднення ґрунтів важкими металами.

Основними причинами забруднення навколишнього середовища мінеральними добривами, на думку В. Г. Мінєєва [1] та інших вчених, є наступні: недосконалість організаційних форм, а також технології транспортування, зберігання, змішування і внесення в сівозміні і під окремі культури, недосконалість самих добрив, їх хімічних, фізичних і механічних властивостей.

54. БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ РОСЛИН.

Суть біологічно­го за­хи­с­ту рос­лин по­­ля­гає у ви­ко­ри­с­танні про­ти шкідли­вих ор­ганізмів їхніх при­род­них во­рогів (хи­жа­ки, па­ра­зи­ти, гербіфа­ги) і про­дук­тів їхньої життєдіяль­ності (антибіотики, гормони, феромони то­що).

Го­ло­вна ме­та біологічно­го за­хи­с­ту рос­лин — от­ри­ман­ня ви­со­ко­якісної (еко­­логічно без­печ­ної) про­дукції за умо­ви збе­ре­жен­ня біологічно­го різно­маніт­тя біоценозів.

Існують спеціальні біологічні станції, де вирощують теленомуса та трихограму.

Біологічна боротьба з хворобами рослин ґрунтується на використанні таких взаємовідносин між організмами, як антагонізм, конкуренція, гіперпаразитизм. Найбільшого практичного використання серед антагоністів набули гриби - триходерма, трихотеціум, ампеломіцес; актиноміцети; бактерії - спорові (бацилюс субтіліс) і неспорові (з роду псевдомонас).

Виявлення природних корисних біоагентів є невід'ємною складовою інтегрованих систем захисту рослин, що включають:

ü моніторинг (спостереження) фітосанітарної ситуації;

ü комплекс агротехнічних заходів, серед яких одним з найважливіших є вирощування стійких проти шкідливих організмів сортів;

ü максимальне збереження природних корисних компонентів агроценозів;

ü використання спеціалізованих біологічних агентів, що нешкідливі для навколишнього середовища;

ü а при необхідності - раціональне застосування хімічних засобів.