Російські конструкції Українські відповідники

по вашему усмотрению - на ваш погляд

по делам службы - у службових справах

по долгу службы - зі службового обов’язку

по приказу - за наказом

по небрежности - через недбалість

Стилістичні норми визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення. Наприклад, для офіційно ділового стилю характерні стійкі словосполучення – мовні штампи, що іноді зазнають впливу з боку російської мови і невірно вимовляються та пишуться. Наприклад:

Норма Порушення норми

укладати угоду - заключати угоду

брати участь - приймати участь

витяг із протоколу - виписка із протоколу

чинне законодавство - діюче законодавство

обіймати посаду - займати посаду

Орфографічні норми охоплюють правила написання слів та їх частин, які пишуться за такими принципами:

1) фонетичним (пишуться так, як і вимовляються): підрозділ, випробовувати, бланк;

2) морфологічним (написання складових частин слова незалежне від їхньої вимови): підписується, укладається, безстроковий, зчитувати;

3) історичним (традиційним – букви, морфеми, слова пишуться за традицією, а не відповідно до існуючих норм): меншість, дзвінок, рівень, вищий, поряд; Голландія, Ніцца, Шиллер;

4) смисловим (диференціюючим – різне написання однозвучних слів, які мають й різне значення): напам’ять – на пам’ять, вишневе – Вишневе, проте – про те, орел – Орел, вовк – Вовк.

Пунктуаційні норми регулюють вживання розділових знаків (крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки, лапки, абзац). Вони полегшують сприймання тексту й виклад думок на папері.

Сучасна українська пунктуація ґрунтується на граматичному, смисловому та інтонаційному принципах.

Розділові знаки, вживані за граматичним принципом, є обов’язковими, бо зумовлені граматичною структурою речення. Вони ставляться в кінці речення (крапка, знак оклику, знак питання, три крапки); між частинами складного речення (кома, крапка з комою, тире, двокрапка); у простому реченні на місці пропущеного члена речення та між підметом і присудком відповідно до правил (тире); при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, вигуках (кома, тире, дужки, знак оклику); між однорідними членами речення (кома) і при узагальнюючихсловах (двокрапка, тире); при відокремлених членахречення (кома, тире). Наприклад: Особисті офіційні документи – це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють свої пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей тощо, закріплюють свої права перед державою, установами, іншими особами.

За смисловим принципом розділові знаки ставляться з урахуванням семантики речення та його структури. Але досить часто в рекламних оголошеннях можна прочитати: “Фірма реалізує срібні ложки, ножі, виделки, меблі та сантехніку”. Правильно писати так: “Фірма реалізує меблі, сантехніку та срібні столові набори: ножі, ложки, виделки.” Це типовий приклад порушення смислового принципу розстановки розділових знаків та пунктуаційної норми у використанні однорідних членів речення.

На основі інтонації ставиться крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, а іноді й тире. Цей принцип є допоміжним до граматичного й смислового. Наприклад: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу, його нелегку історію. В цьому реченні можна поставити й тире: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу – його нелегку історію.

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але з часом літературні норми можуть змінюватися. Відповідно до потреб суспільства виникають варіанти. Тому в Словниках українського літературного слововживання можна зустріти такі варіанти: акценти (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст – Н. в., моста і мосту – Род. в).

У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюється. Мовні норми найповніше фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

Питання для самоконтролю

1. Чому мова є першоосновою будь-якого суспільства, як це розкривається через роботу функцій мови?

2. Який взаємозв'язок між поняттями "мова" і "мовлення", як через них можна дати характеристику людини як особистості?

3. Що є спільного і відмінного між усною та писемною формами мовлення?

4. Як через мовлення можна визначити рівень культури людини, суспільства в цілому?