Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367. 7 часть

Неповнолітніми є особи віком від 14 до 18 років, а малолітніми - особи, яким на момент вчинення злочину не виповнилось 14 років.

Зґвалтування, вчинене групою осіб, має місце тоді, коли група з двох або більше tніввиконавців діє узгоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з од-НІЄЮабо декількома потерпілими особами. Для інкримінування цієї кваліфікуючої ознаки не вимагається попередньої змови між учасниками злочину - узгодженість дій співвико-Нввцівможе виникнути безпосередньо в процесі зґвалтування (див. також коментар до і і 28). Група осіб відсутня, якщо декілька суб'єктів ґвалтують одну потерпілу особу, 0 шак не узгоджують при цьому свої дії і не сприяють один одному. Кожен з винних носе у такій ситуації самостійну відповідальність за відповідною частиною ст. 152.

На кваліфікацію зґвалтування групою осіб як закінченого злочину для всіх співви-і знавців не впливає те, чи вдалося кожному із ґвалтівників вчинити статевий акт з по-іі-рнілою особою. Групове зґвалтування єзакінченим злочином з моменту початку ста-Гевихзносин хоча б одним із його учасників.

Об'єктивна сторона коментованого складу злочину є складною, не вичерпується і гевимизносинами і включає в себе дії (насильство та приведення у безпорадний ні), які можуть бути реалізовані йтими, хто природний статевий акт безпосередньо

вчиняє. Тому як співвиконавство зґвалтування розглядаються і дії особи, яка не вчи­ни іа і не мала наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала фізичне на-И іі.ство, погрозу чи довела потерпілу особу до безпорадного стану з метою зґвалту-м.пііія її іншою особою. Виконавцем групового зґвалтування виступає і той, хто не зда-н бути суб'єктом індивідуального зґвалтування (імпотент, жінка при зґвалтуванні

ібижіночої статі тощо), однак може виконати частину об'єктивної сторони злочину. Іп учасників групового зґвалтування потрібно кваліфікувати лише за ч. З ст. 152 без

плання на ст. 27.

Відповідальність учасника групового зґвалтування за ч. З ст. 152 виключається у

і коли інші його учасники через неосудність або недосягнення 14-річного віку не

п притягнуті до кримінальної відповідальності. Така позиція ґрунтується на законо-

ичомувизначенні співучасті (ст. 26) і на відсутності у розглядуваній ситуації (не див-

... исьна наявність у ній кількох фактичних ґвалтівників, що посилює суспільну не-

■ ку вчиненого) множинності суб'єктів як об'єктивної ознаки співучасті. Проте,

цовказаний учасник не усвідомлював і за обставинами справи не міг усвідомлювати

щністьвказаних обставин щодо інших учасників групового зґвалтування, він несе

новідальність за ч. 2 ст. 15 і ч. З ст. 152 за закінчений замах на групове зґвалтування

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ /І

< ітіттн 153

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

відповідно до правил про фактичну помилку. У даному разі має місце юридична фікція, за якої злочин із повністю виконаною об'єктивною стороною з точки зору правової кваліфікації прирівнюється до незакінченого злочину.

Від зґвалтування, вчиненого групою осіб, потрібно відрізняти співучасть у цьому злочині, яка не є співвиконавством. Наприклад, за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 152 як пособництво у зґвалтуванні слід кваліфікувати дії осіб, які сприяють йот вчиненню, наприклад, тим, що заманили жертву у місце посягання на неї, придбали речовини, за допомогою яких потерпіла особа приводиться у безпорадний стан, надали для статевих зносин приміщення, застосовували насильство до того, хто намагався пе­решкодити вчиненню злочину тощо.

Особливо тяжкими наслідками можуть бути визнані смерть або самогубство по­терпілої особи, втрата будь-якого органу чи його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, переривання вагітності, зараження вірусом імунодефіциту людини. Особливо тяжкі наслідки - оціночне поняття, а тому наведений перелік не може розглядатись як вичерпний. При цьому потрібно встановити, що єдиною або основною причиною вка­заних вище наслідків було вчинене зґвалтування або замах на нього, тобто вони фактич­но настали безпосередньо в процесі зґвалтування або закономірно випливали з насиль­ницького статевого акту, а не з інших дій, котрі не охоплюються об'єктивною сторо­ною розглядуваного складу злочину.

Особливо тяжкі наслідки можуть бути викликані діями як винної, так і потерпілої осо­би (наприклад, реакцією останньої на злочин стало те, що вона накладає на себе руки або спричиняє собі тілесні ушкодження, намагаючись уникнути сексуального насильства).

У разі, коли при зґвалтуванні чи замаху на цей злочин смерть потерпілої особи на­стала внаслідок її власних дій (наприклад, вона вистрибнула з транспортного засобу під час руху й отримала смертельні ушкодження), дії винного охоплюються ч. 4 ст. 152 або ст. 15 і ч. 4 ст. 152 і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребують.

Якщо зґвалтування або замах на зґвалтування поєднані із заподіянням тяжкого тілес­ного ушкодження, віднесеного до такого не за наслідками, ці дії також повинні тягнути відповідальність за ч. 4 ст. 152. Такий підхід ґрунтується на тому, що КК не встановлю! диференційовану відповідальність за різновиди тяжкого тілесного ушкодження. Тяжке тілесне ушкодження, віднесене до такого за ознакою небезпечності для життя в момен і заподіяння, не є формальним складом злочину, а тому його заподіяння повинне розгля­датися як прояв особливо тяжких наслідків зґвалтування. Не визнаються особливо тяж­кими наслідками при зґвалтуванні дефлорація, вагітність (за винятком випадків, коли є медичні протипоказання до пологів). Свідоме поставлення потерпілої особи в небезпе­ку зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою, якщо захворювання після зґвалтування не настало, треба кваліфікувати за сукупністю злочинів - відповідною частиною ст. 152 і ч. 1 ст. 130.

Умисне вбивство ч. 4 ст. 152 не охоплюється. Дії особи, яка в процесі зґвалтування чи замаху на цей злочин або відразу після нього вчинила умисне вбивство потерпілої особи, кваліфікуються за п. 10 ч. 2 ст. 115 (вбивство, поєднане зі зґвалтуванням) і, від­повідно, ст. 15 і ч. 4 ст. 152 або ч. 4 ст. 152.

Якщо з метою приховати зґвалтування чи замах на цей злочин було вчинено умисне вбивство потерпілої особи через деякий час після вчинення зазначеного злочину (за наявності розриву в часі), дії винного слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 152 або статтями 15 і 152 та за п. 9 ч. 2 ст. 115 (вбивство з метою приховати інший злочин). У даному разі смерть потерпілої особи не розглядається як прояв особливо тяжких наслідків зґвалтування.

Примушування особи до зайняття проституцією із застосуванням насильства, яке набуло вигляду зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасіі неприродним способом, потребує кваліфікації за відповідними частинами статей 303, 152,153.

КПК(ст.27).

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у •ічі><> судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № 6 від 17 січня 1995 р.

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів таро судово-медичної експертизи. Затверджені наказом МОЗ № б від 17 січня 1995 р.

Постанова ПВС від 27 березня 1992 р. № 4 «Про судову практику у справах про згвалтуван-іч та інші статеві злочини».

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику у справах про злочини про-ті життя та здоров'я особи» (пункти 14, 26).

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприрод­ним способом

1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуван­
ням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням
безпорадного стану потерпілої особи -

карається позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка
раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154
цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо
воно спричинило особливо тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. (Стаття 153 зі змінами, внесеними згідно з Законом № 2276-IV від 21.12.2004 р.)

І. Об'єкт цього злочину аналогічний об'єкту злочину, передбаченого ст. 152.

Кримінальна караність даної поведінки визначається не так званою неприродністю

• ПОСОбів задоволення статевої пристрасті, можливою гомосексуальною спрямованістю

іп аморальністю дій, описаних у ст. 153, а їх насильницьким характером. Український

'і ^подавець виходить з того, що здійснюваний на добровільних засадах гомосексуа-

|| їм, тобто сексуальний потяг до осіб своєї статі, має розглядатись не як діяння, забо-

і.... сне під загрозою кримінального покарання, а як особливий стан організму людини,

п. мінова сексуальна поведінка. Певні біологічні форми, за допомогою яких відбуваєть-

I і і-ксуальне спілкування між людьми, у суспільстві можуть визнаватися аморальни-

іе мають ставати предметом кримінально-правового регулювання лише у тому

і о іі, коли вони зачіпають соціальний бік статевих стосунків, посягають на такі важливі

І ОЦІальні цінності, як статева свобода і статева недоторканність, нормальний розвиток

1ЮЛІТНІХ.

' Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй

10 п миконує роль сексуального партнера винного. При цьому характеристика потерпі-

ЮГО на кваліфікацію за ст. 153 не впливає (див. також п. 2 коментаря до ст. 152). Якщо

яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприрод-

пособом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфіку-

і. m ст. 156.

вдоволення статевої пристрасті з трупом за наявності підстав може розглядатись іруга над трупом і кваліфікуватись за ст. 297.

< Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті непри-I'tniiM способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування і використанням безпорадного стану потерпілої особи.

11 ід задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розумі-іі.-які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро- або гомосексуальної

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Posdvi IV

( чшття 154

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

спрямованості (крім природного статевого акту - див. коментар до ст. 152), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбі-янство, орогенітальний контакт (coitus per os) жінки з чоловіком або чоловіка з чолові­ком, аногенітальний контакт (coitus per anum) чоловіка з жінкою, сурогатні форми ста­тевих зносин, які імітують природний статевий акт, садистські дії сексуального харак­теру (наприклад, проникнення у піхву жінки певним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої пристрасті винного відбувається в процесі фізичного мордування потерпілої особи. Під мужолозтвом розуміють один із різнови­дів чоловічого гомосексуалізму - аногенітальний сексуальний контакт чоловіка з чоло­віком. Лесбіянство (жіночий гомосексуалізм) - це форма задоволення статевої пристра­сті жінки шляхом вчинення нею різноманітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі (наприклад, мастурбація, орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогою штучних пристосувань).

Поняття фізичного насильства, погрози його застосування та використання без­порадного стану потерпілого у коментованому складі злочину за своїм змістом є та­кими ж, як і при зґвалтуванні (див. коментар до ст. 152). Перелік способів, які трансфор­мують відповідну сексуальну поведінку людей у злочин, є вичерпним і поширюваль­ному тлумаченню не підлягає.

Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального харак­теру, спрямованої на задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

4. Суб'єктомзлочину єособа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчи­
нюваних дій сексуального характеру), якій виповнилось 14 років. Якщо особа, викори­
стовуючи фізичне насильство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь
у подоланні опору потерпілого або призводить останнього убезпорадний стан і при
цьому сама у безпосередній сексуальний контакт з потерпілим не вступає, вона повин­
на визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті не­
природним способом. Дії такого учасника групи кваліфікуються за ч. 2 ст. 153 беї
посилання на ст. 27 (див. також п. 6 коментарю до ст. 152).

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом. За спрямова­
ністю умислу цей злочин потрібно відрізняти від інших посягань, наприклад, від зама­
ху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуті.
бути такі самі, як і мотиви зґвалтування. Про особливості психічного ставлення винно
го до неповнолітнього чи малолітнього віку потерпілої особи див. коментар до ст. 152.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину є вчинення його: 1) повторно; 2) групою
осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений статтями 152 або
154; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфіку­
ючими- вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої), а також спричинення
особливо тяжких наслідків (ч. З ст. 153). За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфі­
куючим ознакам зґвалтування (про їх зміст див. коментар до ст. 152).

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв'язок природ­
ним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріаль­
но або службово залежні,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходш громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучений
майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошен
ня відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.-

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Основний безпосередній об'єктзлочину - статева свобода особи. Додатковим
чГязковим об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 154, може бути - альтернативно -

правовласності або честь і гідність особи.

()соби, винні в порушенні вимог законодавства про забезпечення рівних прав та кливостей жінок і чоловіків, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну від­повідальністьзгідно із законом. Різновидом зазначеного порушення визнаються сексу-і п.пі домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойнізауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи

їжають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального пі пішого підпорядкування.

2. Потерпілимвід цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі. У разі, коли
н> вступув статевий зв'язок примушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії
минного, крім ст. 154, кваліфікуються за статтями 14 і 155 як готування до статевих
іносинз особою, яка не досягла статевої зрілості.

Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку гкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потер-

ш ті особи і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрут-іаиовище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді, коли жінка або чоловік ■■иувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його жит­ні площі, а також коли дії винного спроможні іншим чином викликати істотне погір­шим матеріального становища потерпілої особи (йдеться, наприклад, про відносини п.ного боргу, відносини між спадкодавцем і спадкоємцем).

( іужбова залежність означає, що: а) потерпіла особа єпідлеглою винного по ро-і; б) потерпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (скажімо, реві-і комірник); в) реалізація істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведін-

| її ішнного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант, викладач і студент, пий та обвинувачений).

Одержання службовою особою за виконання чи невиконання дій по службі такої

is ги немайнового характеру, як вступ у статевий зв'язок, за наявності до цього під-

іііі може розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в інших

пстих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364.

11е утворює розглядуваного складу злочину примушування до вступу в статевий

і юк, яке здійснюється шляхом використання матеріальної або службової залежності

і піки або чоловіка, з якими плануються сексуальні контакти, а їх близьких родичів

ПІШИХ ОСІб.

і об'єктивної сторонизлочин виражається у примушуванні особи жіночої або ічоїстаті до вступу у статевий зв'язок.

< пштевий зв'язок природним або неприроднимспособом (про їх поняття див. ко-

ітардо статей 152 і 153) охоплює як одноразові, так і неодноразові статеві контакти

і іежно від їх гетеро- або гомосексуальної спрямованості. Якщо потерпіла особа

цільно погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти

іих,її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об'єктивну сто-

і почину,передбаченого ст. 154.

протиправний психічний вплив примушування за своїм змістом включає від-

.ібо завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї на-

н матеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання або

■ піності проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату то-

I Іанапогроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалту-

.......... а насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим,

разівчинення злочину, передбаченого ст. 154, життя та здоров'я потерпілої особи

■ шпзьких родичів не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується

\ інє. Воля потерпілої особи не придушується і повністю не ігнорується, хоч на

Ш\ чиниться протиправний тиск. Примушування може здійснюватись у будь-якій формі

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

< шиття 155

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

(усно, письмово, з використанням засобів зв'язку), адресуватись потерпілій особі як безпосередньо, так і через третіх осіб.

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 настає лише за умови, що вплив на потерпілу особу здійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинного результату. Пропозиції вступити в статевий зв'язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високооплачувану поса­ду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 154. У подібних випадках вплив на волю людини позбавле­ний характеру примушування, а тому більш доречно вести мову про переконання, не про вимушеність вступу у статевий зв'язок, а про вигідність такої поведінки.

Діяння, передбачене ст. 154, сконструйоване законодавцем як злочин з усіченим складом, який визнається закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловік по­годились вступити у статевий зв'язок або, навпаки, відхилили домагання, не впливає на кваліфікацію вчиненого, однак може бути врахована при призначенні покарання.

4. Суб'єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 ро­
ків. Суб'єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи
службово залежні.

Жінка або чоловік може примушуватись до вступу в статевий зв'язок як з винною, так і з іншими особами (знайомі, родичі, керівництво тощо). При цьому для кваліфіка ції за ст. 154 не має значення те, чи знала про вчинене примушування особа, статев;і пристрасть якої задовольняється потерпілою жінкою або чоловіком. Дії того, хто всту­пає в статевий зв'язок з жінкою або чоловіком, знаючи про те, що вони примушені до цього, відповідальність за ст. 154 не тягнуть. Водночас дії особи, яка, маючи намір вступити з потерпілою особою у статевий зв'язок, підбурює іншу особу вчинити при­мушування жінки або чоловіка до вступу у такий зв'язок, слід кваліфікувати за ч. -І ст. 27 і ст. 154.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий
зв'язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потер
пілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що
ганьблять її (його) чи близьких родичів. Такий висновок, який засвідчує наявність прогн
лини у кримінально-правовому регулюванні статевих відносин, випливає з використан
ня у ч. 2 ст. 154 словосполучення «ті самі дії, поєднані». Якби це словосполучення було
законодавчо замінене зворотом «примушування жінки або чоловіка до вступу в стате
вий зв'язок природним чи неприродним способом, поєднане», то погроза шантажной і
або майнового змісту відігравала б роль не кваліфікуючої ознаки аналізованого злочит
а способу самостійного злочинного посягання на статеву свободу особи. За чинною -і
редакцією ст. 154 примушування жінки або чоловіка до вступу в статевий зв'язок при
родним чи неприродним способом, поєднане з погрозою знищення, пошкодження або
вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або з погрочон і
розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, але вчинене осо
бою, від якої потерпіла особа не є матеріально або службово залежною, не тягне кримі
нальної відповідальності.

Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115.

Під погрозою знищити (пошкодити) майно у ч. 2 ст. 154 слід розуміти погром довести майно, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам на праві приваїної власності, до повної (часткової) непридатності цього майна за його цільовим призначенням. Погроза вилучити майно - це погроза протиправним шляхом (наприк і.і і шляхом крадіжки, грабежу або розбою) позбавити власника належного йому май 11.1 Не має значення те, чи мала винна особа насправді намір і можливість реалізун;ии

мовлену погрозу. Важливо лише, щоб залякування було сприйнято потерпілою осо-ооіо як таке, що може бути реально здійснене. Для кваліфікації діяння за ст. 154 також НЄ має значення, коли саме винний погрожує заподіяти майнову шкоду потерпілій особі ібоїї близьким родичам (негайно після відмови вступу у статевий зв'язок або через іеякийчас).

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів,— це погроза повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначеному іу осіб справжні або вигадані дані про потерпілу особу або її близьких родичів, їхні пі ;ібо дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і розголо-Шенняяких, на її думку, здатне скомпрометувати або принизити честь і гідність люди­ни (дані про інтимні сторони життя, венеричні захворювання, аморальні вчинки, зло­чинну діяльність тощо).

їакон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 ве­ресня 2005 p. (статті 1, 17, 24).

Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

1. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,-
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням

волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або як­
що вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки.-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальний фізичний, психічний і
і шпальний розвиток неповнолітніх, а також статева недоторканість особи. Додатковий

і кт - здоров'я неповнолітньої особи, якому передчасний вступ у статевий зв'язок ке завдати серйозної шкоди.

2. Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка не досягла ста­
тнії зрілості. Статева зрілість є виключно біологічним поняттям, яке не стосується

пальних факторів, зокрема здатності виховувати дитину і матеріальної спроможності і римувати її. Проте не є злочином добровільні статеві зносини з особою, яка досягла

..... пішого віку (для жінок - це 17 років, для чоловіків - 18 років). Шлюбний вік визна-

■і■» п.ся законом з урахуванням як формування статевої зрілості, так і психічного, інте-ального та соціального розвитку людини. Питання про досягнення статевої зріло-і п особою у віці від 14 років до шлюбного віку вирішується у кожному конкретному іипадкуна підставі висновку судово-медичної експертизи, яка за таких обставин є Обов'язковою.

Статева зрілість полягає у завершенні формування організму чоловіка чи жінки,

пі статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування

пі і ний є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди подальшому розвиткові

інізму. 'При встановленні статевої зрілості враховується сукупність таких ознак:

пальний фізичний розвиток; б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;

і і я особи жіночої статі - здатність до статевих зносин, запліднення, виношування

оду, розродження (пологів) і годування дитини, а для особи чоловічої статі -

і мість до статевих зносин та запліднення.

І, Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту

і їйВ п. З коментаря до ст. 152) з особою, яка не досягла статевої зрілості. Статеві

пій у даному разі не поєднуються із застосуванням фізичного насильства, погро-

■ його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Іобровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої

мсті, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ IV

і таття 156

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або чоловіка до вступу у статевий зв'язок, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 154 і 155.

Якщо потерпіла особа з тих чи інших причин (малолітній вік, розумова відсталість, непритомний стан тощо) не розуміла характеру і наслідків вчинюваних з нею дій, скоєні статеві зносини треба розцінювати як зґвалтування малолітньої (малолітнього) або неповнолітньої (неповнолітнього) з використанням її (його) безпорадного стану (див. також коментар до ст. 152). Якщо особа, яка не досягла статевої зрілості, була спочатку зґвалтована, а потім погодилась на вступ у статеві зносини, дії винного треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 152 і 155.