Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367. 13 часть

Образа почуттів громадян у зв 'язку з їх релігійними переконаннями передбачає І кривдження, приниження гідності та інших почуттів представників окремих релігій­них громад, конфесій, напрямів та течій (православних, католицьких, протестантських, ■ і.ірообрядницьких, іудейських тощо), зареєстрованих на території України в установ-нному порядку, або глум над такими, що належать їм, місцями богослужінь або релі-і німих зібрань, місцями паломництва, шанованими у тій чи іншій релігії. Релігійні пе-рвнонання- це переконання у правильності певного світогляду (тієї чи іншої віри або ітеїзму).Образа почуттів громадян у зв'язку з їх прихильністю до релігійних течій, які юронені в Україні у зв'язку з тим, що їх діяльність порушує права і свободи інших ЯЮДей, створює напругу в суспільстві (наприклад, так звані сатаністи, «Біле братство»), ііс може розглядатися як злочин, передбачений ст. 161.

Якщо образа почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями супроводжу-іаласьпошкодженням релігійних споруд чи культових будинків, паплюженням або зни­женням релігійних святинь, перешкоджанням здійсненню релігійного обряду, такі дії слід кпмліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 і статтями 178, 179 чи 180.

У Рекомендації Комітету міністрів державам-учасницям з питань «розпалювання ненависті» розпалення ненависті трактується як поняття, що покриває усі форми са-нираження: поширення, провокування, стимулювання або виправдання расової нена-ІИСТІ,ксенофобії, антисемітизму або інших видів ненависті на основі нетерпимості, включаючи нетерпимість у виді агресивного націоналізму або етноцентризму, дискри­мінації і ворожості щодо меншостей, мігрантів і осіб з емігрантськими коренями.

Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискриміна­ційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої консти-і\ цінні та інші права. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадя­нин наділений за законом, зокрема, права на: охорону здоров'я; освіту; на користування і Навчаннярідною мовою чи вивчення рідної мови; розвиток національних культурних тра-ІИЦІй;свободу пересування (у т. ч. депортація або примусове переміщення населення з мі-* ЦЯ його споконвічного проживання); підприємницьку діяльність; участь в управлінні дер-вними справами; судовий захист; створення культурних і навчальних закладів націо-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

і таття 161

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

нальних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав гро­мадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приводами, які маскують собою справжню позицію стосовно тих чи інших громадян за переліченими у ч. 1 ст. 161 ознаками.

Якщо обмеження прав громадян за вказаними ознаками полягало у перешкоджанні здійсненню виборчого права чи права брати участь у референдумі, порушенні недотор­канності житла, порушенні таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, грубому порушенні права на працю, освіту, безоплатну медичну допомогу, то вчинене за наяв­ності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 161 та статтями 157-160, 162, 163, 172, 175, 183, 184.

Встановлення прямихчи непрямихпривілеїв громадянпередбачає встановлення. у т. ч. нормативно-правовими актами чи рішеннями окремих службових осіб, вигод чи переваг у громадсько-політичній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, у правовому захисті, у вирішенні житлових та інших пи­тань тощо за вказаними ознаками.

Злочин є формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 161 дій. У третій формі цей злочин є закінченим з моменту фактичного обме­ження прав громадян за описаними вище ознаками.

4. Суб'єктзлочину - загальний. При цьому не має значення, чи вчинено злочин
представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси
або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб'єкт злочину і потер­
пілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.

5. З суб'єктивної сторонизлочин характеризується прямим умислом. У третій фор­
мі він може бути вчинений як з прямим, так і непрямим умислом. Крім того, для першої
його форми характерною є наявність спеціальної спрямованості - розпалити націона­
льну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити на­
ціональну честь і гідність представників окремих національних груп. Якщо такі дії
вчинюються з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етніч­
ної, расової чи релігійної групи, вони за наявності підстав повинні розглядатися як ге­
ноцид і кваліфікуватися за ст. 442.

Ставлення винного до тяжких наслідків (ч. З ст. 161) може бути тільки необережним.

Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності або ставлення до релігії, поєднане з умисним вбивством або умисним тяжким ті лесним ушкодженням, з умисним знищенням або пошкодженням майна, що заподіяло шкоду у великих чи особливо великих розмірах, або з умисним пошкодженням чи зруйнуванням релігійної споруди чи культового будинку потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 161 та статтями 115,121, 194 або 178.

6. Кваліфікованими видамицього злочину (ч. 2 ст. 161) є дії, зазначені у ч. 1 ст. 161 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особ­ливо кваліфікованими(ч. З ст. 161) - дії, передбачені ч. 1 чи ч. 2 ст. 161, які: 1) були вчи нені організованою групою; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під насильством слід розуміти лише фізичне насильство: нанесення удару, заж> діяння побоїв, легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, пов'язані, наприклад, з фізичним примушуванням жінки до вчинення аборту або з незаконним позбавленням волі. Обман полягає у повідомленні потерпіло му завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій чи обставин з метою створити неправильне уявлення про них.

Змістом погроз охоплюється психічне насильство, яке проявляється у залякуваній заподіянням фізичної, матеріальної чи іншої шкоди: вчинити вбивство чи статевий зло чин, заподіяти тілесні ушкодження, знищити чи пошкодити особисте майно, розголоси ти відомості, які ганьблять потерпілого, тощо.

Фізичне та психічне насильство можуть супроводжуватись вимогами до потерпіло-II) виїхатив іншу місцевість чи за межі України, не відвідувати певні місця, залишити

чу чи навчання, вийти з лав певної партії тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель двох чи більше людей, у т. ч. в ре-11.гаті доведення їх до самогубства внаслідок систематичного цькування на націо-и.ічьному, расовому чи релігійному ґрунті або в результаті неправомірного обмежен­им прав чи встановлення привілеїв, а під іншими тяжкими наслідками — смерть од­ною потерпілого, заподіяння одному, двом чи більше потерпілим необережного Гшжкоготілесного ушкодження, необережне зруйнування чи пошкодження спору-і існь, які мають важливе історичне чи культурне значення, заподіяння великої мате­ріальноїшкоди, виникнення масових заворушень, розрив дипломатичних стосунків з пішою державою тощо.

І Іро поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений

пальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК, а організованої групи -м 28 та коментар до неї.

7. Наявність у КК статті 161 фактично виключає можливість застосування п. З ч. 1 і 67, оскільки у випадках, коли будь-який злочин (крім злочину, передбаченого

110, коли він поєднаний з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі) «мішенона грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату, він має і" іаїково кваліфікуватися за ст. 161.

N. Ратифікований Україною 21 липня 2006 р. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного (ірактеру,вчинених через комп'ютерні системи, передбачає зобов'язання України і риміналізувати дії, що полягають, зокрема, у: 1) зробленій через комп'ютерну систему поі розі вчинити будь-який тяжкий чи особливо тяжкий злочин із расистських та ксе-иофобськихмотивів; 2) умисній незаконній публічній образі особи (групи осіб) з моти-іі і и її (їх) раси чи кольору шкіри.

Між тим, положення ст. 161, хоча і передбачають відповідальність за дії по суті ра-

іського та ксенофобського характеру, однак, по-перше, погроза в ч. 2 ст. 161 висту-

нише одним із можливих способів вчинення цього злочину, по-друге, ст. 161 перед-

іе кримінальну відповідальність за образу почуттів громадян лише у зв'язку з їхніми і■■ мі ійними переконаннями або за вчинення умисних дій, спрямованих на приниження Національноїчесті та гідності, і не визнає злочином образу через належність до певної

п або через колір шкіри.

Тому зазначені у Додатковому протоколі відповідні дії до імплементації його по-нь у кримінальне законодавство України не можуть вважатися такими, що тягнуть і і'іімінальну відповідальність.

Конституція України (статті 21, 24, 35).

Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 року

Ц. Ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р. ■ І" ст. 2). Ратифікована Українською РСР 21 січня 1969р.

/'(Пікова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. (cm. 6). Ратифіко-і Україною 9 грудня 1997р.

Іодатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп'ютерні системи, від 28 січ-

03 р. Ратифікований Україною 21 липня 2006 р.

Ькларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або пе-

чапь від 25 листопада 1981 p. (cm. 3).

Ькларація про раси та расові забобони від 27 листопада 1978 p. (cm. 1). Рекомендація Комітету міністрів РЄ державам-учасницям з питань «розпалювання нена-Vg R (97) 20 від ЗО жовтня 1997р.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

І іпчіІІІПИ 163

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

співучасників цих злочинів ще й за ст. 365 можлива лише за наявності реальної сукуп­ності останніх. Якщо порушення недоторканності житла вчинювалося службовою осо­бою і при цьому воно супроводжувалось насильством, застосуванням зброї або діями, що завдають болю чи ображають особисту гідність потерпілого, вчинене слід кваліфі­кувати за ч. 2 ст. 162 і частинами 2 чи 3 ст. 365.

Конституція України (ст. ЗО, п. 13 розділу XV «Перехідні положення»).

ЖК (статті 94, 97, 99, 109-117, 124, 132, 148, 157, 169).

ЦК (статті 379-383).

КПК (розділи 16, 17).

Закон України «Про статус народного депутата України» в редакції від 22 березня 2001 ро­ку (ст. 27).

Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року (ст. 13).

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 30).

Постанова ПВС № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п. 15).

Постанова ПВС №15 від 26 грудня 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» (п. 17).

Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються за­собами зв'язку або через комп'ютер

1. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи ін­
шої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер,-

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об меженням волі до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені
службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених
для негласного зняття інформації,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Об'єктом злочину є конституційне право громадян на таємницю листування, те­
лефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

2. Предметом його є відомості, що передані чи передаються громадянами через
листування або телефонні розмови, а також повідомлення громадян, які передаються
або були передані телеграфом чи за допомогою інших засобів зв'язку, а також черс і
комп'ютер і становлять таємницю громадянина (громадян). Отже, обов'язковими озна
ками зазначених відомостей і повідомлень як предмета цього злочину є їхній хараккт
(вони становлять таємницю громадянина) і спосіб передачі (вони передані чи переда
ються засобами зв'язку, під якими розуміється технічне обладнання, що використоіи
ється для організації зв'язку, або через комп'ютер - електронною поштою). Не можу її.
бути визнані предметом цього злочину відомості та повідомлення, які містяться в сл\ и
бовій кореспонденції, а також відомості та повідомлення, що містяться у приватній ко
респонденції, яка передається через третіх осіб, за допомогою тварин чи в інший спосіб

Незаконне ознайомлення із службовими кореспонденцією, телефонними розмон.і ми, телеграфними та іншими повідомленнями та їх розголошення за наявності для ТОГО підстав можуть розглядатися як комерційне шпигунство (ст. 231), розголошення комір ційної таємниці (ст. 232), розголошення державної таємниці (ст. 328), передача відомо стей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330), рої голошення відомостей військового характеру (ст. 422).

5, Об'єктивну сторону злочину становить порушення таємниці: 1) листування; і п-'іефонних розмов; 3) телеграфних повідомлень; 4) інших повідомлень, що переда­ються засобами зв'язку чи через комп'ютер.

Порушення вказаної таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що пере-оться засобами зв'язку або через комп'ютер, без згоди громадянина або з недотри-ІЯННЯМ встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи пові-ІОМ іеннями, або їх неправомірному розголошенні. Такими діями можуть бути перлюст­рація особистої кореспонденції, ознайомлення зі змістом телеграм, електронної пошти, підслуховування телефонних переговорів, повідомлення сторонніх осіб про факт листу-іишія, телефонної розмови, телеграфного чи іншого повідомлення тощо.

іасоби зв'язку - це технічне обладнання, що використовується для організації т'ячку. Про поняття комп'ютер див. коментар до ст. 361.

І нотування - це приватна кореспонденція, яка передається поштовим зв'язком (листи, телеграми, інші письмові відправлення, бандеролі тощо) або електронною по­мпою (через комп'ютер). Під телефонними розмовами слід розуміти розмови між ібами, які відбуваються за допомогою будь-якого телефонного зв'язку, що здійсню-' ГЬСЯ за допомогою провідних чи електромагнітних систем тощо. Телеграфна кореспон­денція - це повідомлення, що передаються телеграфом. Інша кореспонденція - це іиміідомлення громадян, які передаються за допомогою інших, крім описаних вище, "пів зв'язку або через комп'ютер. Це можуть бути повідомлення, зроблені громадя­нином по телефаксу, за допомогою пейджингового зв'язку, електронної пошти, інших н і с комунікацій тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного ознайомлення зі змістом при-іатної кореспонденції, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень грома-ічппна, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер.

4. Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктом цього злочину не є особа, яка завідомо
і ія одного з учасників розмови знаходиться поряд з відкритою кабіною телефону-
пиомата, в його службовому кабінеті, квартирі, автомобілі тощо.

5. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що не-
Ііконно ознайомлюється із відомостями або повідомленнями фомадянина, які передаються

іами зв'язку чи через комп'ютер, і бажає вчинити такі дії. Мотиви злочину можуть in і и різними (помста, користь, цікавість тощо) і значення для його кваліфікації не мають.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину визнаються вчинення його: 1) щодо держав-
чи громадських діячів; 2) службовою особою; 3) з використанням спеціальних за-

ів, призначених для негласного зняття інформації (ч. 2 ст. 163). Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та коментар, викладе­ний у Загальних положеннях до розділу XVII Особливої частини КК. Це можуть бути >ові особи поштово-телеграфних установ, правоохоронних органів, інших уста-ИОВ, підприємств та організацій. Про поняття державного та громадського діяча, які є п.'ціальними потерпілими від вчинення цього злочину, див. коментар до ст. 112.

використання спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, ■ більш небезпечним способом порушення зазначеної вище таємниці, що й обумовлює несення його до кваліфікуючих ознак цього злочину. Про поняття спеціальних засо-Ш призначених для негласного зняття інформації, див. коментар до ст. 359. Неза-іне використання таких засобів, поєднане з порушенням таємниці листування, теле­фонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, охоплюється ч. 2 ст. 163, але за "пості кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 359, кваліфікується за сукуп­ні, і ю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 163 і ч. 2 ст. 359.

7. Не утворює складу цього злочину законне ознайомлення службових осіб з приват-
' ореспонденцією, телефонними розмовами, телеграфними та іншими повідомлен­
нями, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, коли це має місце у випад-

передбачених законом.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Стаття 164

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Відповідно до ст. 31 Конституції України винятки щодо права на вказану таємницю можуть бути встановлені судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо. До таких випадків закон відносить можли­вість ознайомлення зі змістом кореспонденції громадян у результаті накладення арешту на кореспонденцію та її виїмки в поштово-телеграфних установах, а також у результаті зняття інформації з каналів зв'язку, застосування інших технічних засобів для отри­мання інформації підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність за наявності підстав для цього.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи об­винуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. Зазначені арешт та зняття інформації здійсню­ються за постановою голови апеляційного суду чи його заступника. Ознайомлення з вка­заними відомостями та повідомленнями за відсутності для того підстав, або з порушен­ням встановленого порядку, або з іншою, ніж передбачена законом, метою утворює склад злочину, передбаченого ст. 163. Склад цього злочину може мати місце і в тому випад­ку, коли, наприклад, зняття інформації з каналів зв'язку продовжується після закінчен­ня терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді, або коли існують підстави припинення зняття інформації з каналів зв'язку з причини відпадіння необхідності у здійсненні таких заходів, а також при закритті кримінальної справи.