Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя

Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіден­ційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у пуб­лічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в
мого особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допуска-
і іься збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про
особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки,економічного добробуту та прав людини.

2. Об'єктомзлочину є право громадянина на недоторканність приватного життя,
особисту та сімейну таємницю.

3. Предметомзлочину є конфіденційна інформація про особу. Конфіденційною
міформацією закон визнає відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або роз­
порядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням від-
іюиідно до передбачених ними умов. Зміст такої інформації складають відомості про
приватне життя особи, що становлять її особисту чи сімейну таємницю (зокрема, інфор­
мація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження,
Майновийстан та інші персональні дані про особу). Під приватним життям особи розу-

іься сфера життєдіяльності окремої особи, яка включає в себе зв'язки особи з інши­ми людьми, її приватні справи, сімейні стосунки тощо, тобто все, що пов'язане з її спо-

іом життя і не має публічного характеру. Особисту таємницю становлять відомості про приватне життя конкретної особи, які ця особа бажає зберегти в таємниці від інших оііГ). Такими відомостями можуть бути відомості про її здоров'я, інтимне життя (зок­рема наявність позашлюбних інтимних стосунків), хобі, особливість сімейних стосун-

(народження поза шлюбом дитини тощо). Сімейна таємниця - відомості про приват­не життя члена (членів) окремої сім'ї чи декількох сімей, які він (вони) бажають збе­ри гиу таємниці від сторонніх осіб.

Закон зобов'язує певні категорії осіб зберігати в таємниці відомості про громадян,

сталиїм відомі у зв'язку із здійсненням професійної чи службової діяльності, а та-

і визначає певні види відомостей, які не підлягають розголошенню. Так, не підляга-

розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів,

прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення, листування, телефонних роз-

В і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом. Не можуть бути І ні полошені відомості, які стосуються особистого життя людини, зібрані в результаті

рагивно-розшукової діяльності. Закон передбачає право фізичної особи на таємни-пі.. про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Окремо становлять таємницю і

■ юмляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, результати ме-іичногообстеження таких осіб.

Конфіденційною не може визнаватися інформація, яка вже раніше була оприлюд-і міляхом публікації, повідомлення в засобах масової інформації чи іншим спо-

• >м.

¹ і ід мати на увазі, що за законом інформація з обмеженим доступом може бути

іиренабез згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо і < предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інфор-

іі. і переважає право її власника на її захист. Поширення такої інформації, яка є кон-іційною, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 182.

I 3 об'єктивної сторонипорушення приватного життя полягає у неправомірному
чаннів особисте чи сімейне життя особи, порушенні таємниці особистого чи сі-
іоі о життя, які можуть проявитись у таких формах:

І) незаконне збирання конфіденційної інформації про особу;

^I1 незаконне зберігання такої інформації;

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Шиття 183

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

3) незаконне її використання;

4) незаконне поширення конфіденційної інформації про особу;

5) поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в за­
собах масової інформації.

Усі ці дії утворюють склад злочину, передбаченого ст. 182, лише у випадку, якщо вони здійснюються без згоди особи, якої вони стосуються.

Збирання конфіденційної інформації про особу передбачає отримання їх у будь-який спосіб, у т. ч. шляхом викрадення. Якщо збирання таких відомостей було поєдна­но з порушенням недоторканності житла або порушенням таємниці листування, теле­фонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 182 і ст. 162 або ст. 163.

Під зберіганням такої інформації розуміється її збереження та накопичення у пев­ному місці на будь-яких носіях (паперових, електронних, відео тощо). Незаконним слід визнавати і зберігання зібраної у встановленому законом порядку інформації понад тер­міни, визначені законом (наприклад, це стосується збереження оперативно-розшукових справ, в яких може міститися інформація про особу, зібрана в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності).

Використання конфіденційної інформації про особу - це користування винним за власним розсудом відомостями, які становлять особисту чи сімейну таємницю особи, для задоволення певної потреби чи одержання певної вигоди. Незаконним є викорис­тання відомостей про дату і місце народження, місце проживання, даних про паспорт особи без її згоди для заповнення відповідних виборчих документів чи документів з референдуму (наприклад, для оформлення підписних листів).

Під поширенням конфіденційної інформації про особу слід розуміти повідом­лення будь-яким способом (усно, письмово, друкованим способом, за допомогою комп'ютерної мережі тощо) такої інформації невизначеному числу осіб (хоча б одній людині).

Публічний виступ - це виступ на заходах публічного характеру (зборах, конферен­ціях, з'їздах, мітингах, симпозіумах, круглих столах тощо).

Поширення Ті у творі,що публічно демонструється,означає повідомлення конфі­денційної інформації про особу у плакатах, гаслах, картинах, фотографіях тощо, які виставлені (вивішені) для публічного ознайомлення, демонстрація відеокасети тощо. Публічна демонстрація твору передбачає його публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці у приміщенні (у місці), в якому присутні чи можуть бути присут­німи особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї. Детальніше про поняття твір див. коментар до ст. 176. Під поширенням такої ін­формації^ засобах масової інформаціїелід розуміти публічне повідомлення її у пресі (газетах, журналах, бюлетенях), за допомогою інших засобів масової інформації (ра­діомовлення, телебачення тощо).

Незаконними збирання, зберігання, використання або поширення вказаної інфор­мації про особу будуть тоді, коли вони здійснюються з порушенням встановленого за­коном порядку. Поширення її у публічному виступі, творі, що публічно демонструєть­ся, чи в засобах масової інформації є незаконним завжди, коли це здійснюється без зго­ди особи, якої вона стосується. Не є незаконним збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу, яке здійснюється в інтересах на­ціональної безпеки, економічного добробуту та прав людини. До них, зокрема, нале­жать збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу в порядку, передбаченому законом: 1) у процесі розслідування кримінальної справи; 2) у ході оперативно-розшукової чи розвідувальної діяльності; 3) для перевірки фактичних даних про організовану злочинність; 4) у разі введення воєнного чи надзви­чайного стану. Певні відомості про особу без її згоди збираються під час притягнення її до адміністративної, цивільно-правової відповідальності, у зв'язку із здійсненням

иійськового обліку військовозобов'язаних, обліку осіб, які є збудниками інфекційних та інших небезпечних для населення захворювань, осіб, звільнених із місць позбавлення полі, реєстраційного обліку фізичних осіб, обліку, що здійснюється в межах дозвільної системи тощо.

В окремих випадках поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди утворює склад іншого, ніж передбачений ст. 182, злочину (наприклад, злочинів, перед­баченихстаттями 132, 189, 232, 330, 381, 386). Якщо незаконне використання конфіден­ційної інформації утворює склад іншого злочину (наприклад, підробку документів), вчинене потребує кваліфікації за сукупністю злочинів.

Цей злочин за своєю конструкцією є формальним і вважається закінченим з момен-і\ вчинення описаних у ст. 182 дій. Заподіяння в результаті його вчинення суспільно небезпечних наслідків знаходиться за межами складу злочину, передбаченого ст. 182. і;і наявності підстав такі наслідки можуть отримати додаткову кримінально-правову оцінку за відповідними статтями Особливої частини КК.

5. Суб'єкт злочину загальний.

Порушення недоторканності приватного життя службовою особою з використан­ням наданих їй влади чи службового становища, якщо воно заподіяло істотну шкоду пхоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи гро­мадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, утворює сукупність злочинів і по-гребуєкваліфікації за статтями 182 і 364 або 365.

6. З суб'єктивної сторонизлочин характеризується умислом.

У разі, коли недоторканність приватного життя була порушена службовою особою н результатіслужбової недбалості, то за наявності для того підстав вчинене може бути міаліфіковане за ст. 367 (425).

Конституція України (статті 32, 34).

КПК (статті 20, 27, 64, 65, 68, 69, 69-1, 185, 217-212).

СК (ст. ЗО).

ЦК (статті 270, 286, 302-307).

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. (стат­ті 8,9).