Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367. 15 часть

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 17).

Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усино­
вителя (удочерителя) -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного
закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі
чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Стаття 168

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Основний безпосередній об'єктзлочину - інтереси сім'ї та осіб (дітей), яких бу­
ло усиновлено (їх всебічний фізичний, психічний та соціальний розвиток). Додатковим
факультативним об'єктом можуть виступати життя, здоров'я особи, встановлений по­
рядок виконання службовими особами своїх повноважень, інші блага.

У результаті вчинення цього злочину порушується передбачене законом право на таємницю усиновлення, яке полягає у праві на таємницю: перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про уси­новлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у т. ч. і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усинов­лена, має право на одержання інформації щодо свого усиновлення лише після досяг­нення нею 14-річного віку.

2. З об'єктивної сторонизлочин проявляється у розголошенні таємниці усинов­
лення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя).

Усиновленням (удочерінням) є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду (у певних випадках на підставі рішення консульської установи або дипломатичного представництва України). Усиновленою може бути дитина (особа, яка не досягла 18 років). У виняткових випад­ках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері чи батька або була позбавлена їхнього піклування.

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) передбачає протиправне роз­криття такої таємниці і поширення відомостей, що її становлять, серед осіб, яким не було відомо про факт усиновлення (удочеріння). Таке поширення може полягати у повідомленні таємниці усиновлення (удочеріння) якійсь^конкретній особі, наприклад самому усиновленому, або невизначеному колу осіб. Його змістом, зокрема, може бути інформація щодо самого факту усиновлення (удочеріння), кровних батьків, дійсного місця, дати народження, прізвище, ім'я та по батькові (якщо вони змінені) усиновленого, часу прийняття рішення про усиновлення (удочеріння) та реєстрації цього факту.

Кримінальна відповідальність за розголошення таємниці усиновлення (удочерін­ня) за ст. 168 настає лише за певних обставин- у разі, якщо розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) відбулося всупереч волі усиновителя (удочерителя), тоб­то за відсутності його згоди. Ця ознака матиме місце як тоді, коли усиновитель (удо-черитель) знав про намір винної особи розголосити таємницю усиновлення (удоче­ріння) і заперечував проти цього, так і тоді, коли йому не було відомо про намір вин­ного, а винний, у свою чергу, не був поінформований про позицію усиновителя (удочерителя).

Слід зазначити, що за законом усиновлювач має право приховувати факт усинов­лення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліт­тя. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо роз­криття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усинов­лення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

Закон передбачає низку заходів забезпечення таємниці усиновлення, не забезпе­чення яких може становити об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 168. Так, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними

дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усинов-исння, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким стала відома така інформація, зобов'язані не розголошувати її, зокре­ма і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення кидаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною спра-ііою, яка є в їхньому провадженні. Із зазначеною метою закон передбачає право усинов­лювача бути записаним матір'ю або батьком дитини, змінити за рішенням суду місце та дату її народження, а також її прізвище, ім'я та по батькові.

За своєю конструкцією цей злочин формальний. Він вважається закінченим з момен­ту доведення відомостей, що становлять таємницю усиновлення (удочеріння), до осіб, яким ця таємниця не відома.

3. Суб'єктзлочину загальний. Ним може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річ-
мого віку і якій відома таємниця усиновлення (удочеріння). При цьому не має значення,
і яких джерел їй стала відома ця таємниця.

4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується умислом. Мотивація дій винно-
ГО (користь, помста тощо) значення для кваліфікації не має. Психічне ставлення до тяж­
ких наслідків (ч. 2 ст. 168) - необережне.

5. Кваліфікуючими ознакамирозглядуваного злочину є: 1) вчинення його служ­
бовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення
(удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі; 2) спричинення ним тяжких на­
слідків.

Підвищена суспільна небезпека розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) < іужбовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усинов-и пня (удочеріння) стали відомі по службі чи роботі,обумовлюється тим, що цейиючин вчинюється особами, які зобов'язані зберігати факт усиновлення (удочеріння) як службову чи професійну таємницю.

Такими особами можуть бути службові особи, зокрема: органів, що приймають рішення про усиновлення (удочеріння) (судді, секретарі суду); закладів, у яких пере­купають діти, які можуть бути усиновлені; органів опіки та піклування; органів реєстраціїактів цивільного стану; місцевих державних адміністрацій; виконавчих органів рад; Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту. Що стосується медичних працівників, і о ними можуть бути лікарі та інший медичний персонал пологових будинків, спеціа-шованих дитячих медичних закладів, а також будь-які інші медичні працівники, кот­рим у силу виконання професійних обов'язків стало відомо про факт усиновлення (удочеріння).

Тяжкі наслідки у складі цього злочину - оціночна категорія. Ними, зокрема, слід шпнавати стійкий розлад психічної діяльності, самогубство дитини чи її усиновителя, ІТечуі подальше зникнення дитиіТи, які сталися внаслідок розголошення таємниці і пповлення (удочеріння). За наявності підстав дії, що спричинили тяжкі наслідки, миють одержувати самостійну правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю їїст. 168.

Конституція України (ст. 51).

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.

Передача дитини на вихованняв сім'ю громадян передбачає передачу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, батькам-вихователям до ди­тячого будинку сімейного типу, створеного відповідно до угоди між батьками-вихователями та органами опіки і піклування з метою виховання та спільного прожи­вання не менш як п'яти і, як правило, не більш як десяти дітей, або до прийомної сім'ї -сім'ї, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсько­го піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та спільне проживання. На виховання в сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) за договором про патронат органом опіки та піклування може бути передана дитина, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування.

Посередницькою діяльністю щодо усиновлення (удочеріння) дитини,передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян слід визнавати діяльність з будь-якого сприяння усиновленню (удочерінню), передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, коли винна особа зобов'язується в інтересах однієї зі сторін виконати певні дії: розшукати батьків усиновленого та отримати від них або від опікунів (піклувальників) згоду на усиновлення, вплинути на суддю з метою прийняття ним позитивного рішення щодо усиновлення, опіки (піклування) чи рішення виконкому відповідної ради або державної адміністрації щодо передачі дитини в сім'ю на вихо­вання, сприяти в оформленні документів, які б дали змогу усунути обмеження, що встановлені законодавством для усиновителів, опікунів чи піклувальників, батьків-вихователів тощо.

Незаконною є будь-яка посередницька діяльність щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, яка є комерційною, тобто здійснюється з метою одержання прибутку. Незаконною слід

вважати посередницьку діяльність, яка здійснюється незаконним способом (напри­клад, шляхом підкупу чи залякування) або спрямована на досягнення незаконної мети (наприклад, має за мету спонукати батьків дати згоду на усиновлення дитини до її народження). З моменту набрання чинності СК (з 1 січня 2004 р.) забороняється будь-яка посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства.

Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її підопіку (піклування) чи навиховання в сім'ю громадян можуть полягати, зокрема, у: приму­шуванні дитини до давання нею згоди на усиновлення (удочеріння); прийнятті рішень про усиновлення (удочеріння), встановлення опіки (піклування), передачу дитини на виховання в сім'ю громадян за відсутності для того законних підстав; усиновленні (удочерінні), встановленні опіки (піклування), передачі на виховання в сім'ю громадян дітей, які не можуть бути усиновлені, передані під опіку (піклування) чи на виховання у сім'ю громадян (під патронат); передачі дітей під опіку чи на виховання особам, які не мають права бути опікунами чи виховувати таких дітей; усиновленні дитини особою, яка не може бути усиновлювачем; підробленні документів, які стосуються зазначених фактів; веденні приватного обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з метою його ко­мерційного використання.

Порушення службовими особами порядку або строків подання інформації про ді­тей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку тягне адміністративну відповідальність (ст. 184-2 КАП). Склад злочину, перед­баченого ст. 169, зазначені дії утворюють лише тоді, коли вони поєднані з іншими дія­ми, що містять ознаки цього злочину.

У разі, коли з метою оформлення незаконного усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян складаються або використовуються підроблені документи, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю зло­чинів - за ст. 169 і залежно від суб'єкта злочину за ст. 358 або ст. 366.

Постановления суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови у справі про усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (пік­лування) чи на виховання в сім'ю громадян потребує самостійної кримінально-пра-иової оцінки і кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 169 і СТ. 375.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається закінченим з моменту вчинення опи­саних у ч. 1 цієї статті дій. Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі ди-і мни під опіку тощо як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають.

3. Суб'єктомцього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи
осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім'ю на виховання чи стати
опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у т. ч. службові особи органів,
усіанов і організацій, до компетенції яких входить прийняття рішень з питань усинов-

к-ііня (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю іромадян.

4. З суб'єктивної сторонизлочин характеризується прямим умислом.

Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 169) є необережним. При \ мисному ставленні винного до тяжких наслідків вчинене за наявності підстав повинно бутикваліфіковано за іншою статтею КК (наприклад, за ст. 121).

5. Кваліфікуючими ознакаминезаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є
н'іинення їх: 1) щодо кількох дітей; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою
осіб;4) з використанням службового становища або 5) спричинення ними тяжких
Ніслідків.

І Іезаконними діями щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, вчиненими щодо кількох осіб, слід ни шавати такі дії у разі, коли вони одночасно вчинюються щодо двох і більше дітей.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

Стаття 170

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Повторним вважається вчинення будь-яких із передбачених ч. 1 ст. 169 дій особою, яка раніше вчинила такі ж дії. Отже, цією ознакою охоплюється не тотожна, а однорід­на повторність. Про поняття групи осіб за попередньою змовою див. ст. 28 та коментар до неї.

Кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 169 за ознакою використання службового стано­вища має місце у разі, коли службова особа використовує своє службове становище для вчинення незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян. При цьому, якщо такі дії потягли тяжкі наслідки або вчиняються працівником правоохоронного органу, їх необхідно додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 364.

Тяжкі наслідки у складі цього злочину - поняття оціночне. Ними можуть визнава­тися самогубство або самокалічення дитини, втеча дитини з подальшим її зникненням безвісти, заподіяння шкоди здоров'ю дитини, матеріальної шкоди у значних розмірах, втягнення дитини у злочинну діяльність, залучення її до порнобізнесу тощо. За наявності підстав заподіяння таких наслідків може отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.

КАП (ст. 184-2).

СК (глави 18-20).

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 p. (cm. 8).

Консульський статут України. Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994р. № 127/94 (глава VI).

Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджене постановою KM № 564 від 26 квітня 2002 р.

Положення про прийомну січ 'ю. Затверджене постановою KM № 565 від 26 квітня 2002 р.

Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення. Затверджений постановою КМ№ 1377 від 28 серпня 2003 р.

Положення про Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Затвер­джене постановою KM № 367 від 25 березня 2006 р.