Карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років

2. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного
насильства до проведення релігійного обряду -

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ V

( пшття 181

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є право на свободу віросповідання.
Фізична або психічна недоторканність особи виступає додатковим факультативним
(ч. 1 ст. 180) чи додатковим обов'язковим (ч. 2 ст. 180) об'єктом.

2. Об'єктивна стороназлочину може виражатися у формі:

1) незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або по­
ставило під загрозу зриву релігійний обряд;

2) примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду.
Релігійний обряд- сукупність визначених внутрішніми церковними приписами і

правилами індивідуальних чи колективних дій віруючих, спрямованих на встановлення обопільних відносин між людиною і надприродними об'єктами. Релігійний обряд єскладовою релігійної діяльності, до якої належать також богослужіння, релігійні цере­монії, процесії, інші індивідуальні чи колективні дії, пов'язані зі сповідуванням і поши­ренням обраної віри. Релігійні обряди виконуються як у культовому приміщенні, так і поза ним. Не належать до релігійних обрядів дії віруючих організаційного чи господар­ського характеру.

Згідно з законодавством України, релігійні обряди безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігій­них організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для осіб похилого віку та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбу­вання покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за іні­ціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення обряду.

В інших випадках публічні релігійні обряди проводяться щоразу з дозволу відповід­ної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад. Клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення обряду, крім випадків, які не терплять зволікання.

Перешкоджання відправленню релігійного обряду полягає у створенні будь-яких перепон, які суттєво ускладнюють чи унеможливлюють його відправлення. Воно може здійснюватись шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману чи у будь-який інший спосіб і полягати, зокрема, в недопущенні віруючих до місця проведення релігійного обряду, завідомо неправдивому повідомленні про загрозу життю чи здо­ров'ю його учасників, необгрунтованій відмові у клопотанні про видачу дозволу на пуб­лічне проведення обряду, неправомірному вилученні предметів культу, які є необхід­ними для проведення обряду, тощо. Якщо спосіб перешкоджання утворює самостійний склад злочину, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 180 та, наприклад, статтями 125, 126, 129, 179.

Перешкоджання слід визнавати незаконним, якщо воно здійснюється: 1) стосовно релігійного обряду, який відправляється на законних підставах і не супроводжується порушенням закону; 2) протиправними шляхами. З огляду на це, не утворює складузлочину, передбаченого ч. 1 ст. 180, перешкоджання відправленню релігійного обряду, який, зокрема, здійснюється: а) з грубим порушенням вимог чинного законодавства (без відповідного дозволу за умови необхідності його одержання або поєднаний із за­подіяннямшкоди здоров'ю чи статевою розпустою тощо); б) релігійними організація ми, діяльність яких припинена на підставі закону в судовому порядку. За смислом ч. -¹ ст. 35 Конституції України право на відправлення релігійного обряду може бути обме­жено лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населен ня або захисту прав і свобод інших людей.

Перешкоджання релігійному обряду утворює склад злочину, передбаченого ч. І

і і. 180, лише у випадку, коли це зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд. Під зривом релігійного обряду слід розуміти його порушення чи припинення, що потягнуло за собою неможливість його подальшого відправлення. Під загрозою іриву релігійного обрядуслід розуміти створену діянням винного ситуацію, за якої іс­нувалиреальні підстави непроведения такого обряду і чого не сталося внаслідок додат-КОВОвжитих заходів, усунення створених перешкод тощо.

Примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду- це дома-іпінія від потерпілого проведення релігійного обряду. Способамитакого примушуван­ня відповідно до закону можуть бути тільки фізичне або психічне насильство. Під фі-іичіїим насильством у ч. 2 ст. 180 розуміється фізичне насильство будь-якого виду (нанесення тілесних ушкоджень, завдання удару, побої, вчинення інших насильницьких ми). Застосування такого насильства потребує додаткової кваліфікації за відповідною

I іаттею КК (наприклад, статтями 121, 122, 125, 126). Психічне насильство- це погро-
М чаподіяння фізичної, матеріальної чи іншої шкоди (погроза вбивством, нанесенням

I1 іссних ушкоджень, знищенням чи пошкодженням майна, вчиненням інших насиль­
ницьких дій). Погроза вбивством потребує самостійної правової оцінки за ст. 129.

Складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 180, охоплюється примушування до про-іеденнябудь-якого релігійного обряду. Таке примушування може проявитись у дома-і інніпроведення обряду, який за канонами цього віровчення у даний час забороняєть-

іпо у місці, де його проведення є неприпустимим, або обряду іншого віровчення.

Під священнослужителем у цій статті розуміється фізична особа, яка є служите -ІЄМкульту, введена в духовний сан і має право самостійно здійснювати богослужіння, рбрядий таїнства (зокрема єпископ, священик, мулла, равін).

Момент закінчення злочину, вчиненого у його першій формі (ч. 1 ст. 180), пои'язується з настанням відповідних наслідків - моментом зриву або поставлення під ИГрозузриву релігійного обряду. Злочин у другій формі є закінченим з моменту вчи-п. пня зазначених у ч. 2 ст. 180 дій.

3. Суб'єкт злочину загальний. Службова особа, яка незаконно перешкоджає здійс-
НЄННЮрелігійного обряду або примушує священнослужителя до проведення релігійно-
іп обряду з використанням влади або службового становища, за наявності підстав
Повиннавідповідати і за ст. 364 (423) чи ст. 365 (424).

4. Суб'єктивна сторонахарактеризується умисною формою вини, при примушу-
МННІсвященнослужителя до проведення релігійного обряду - прямим умислом.

Конституція України (ст. 35).

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p. (cm. 21).

Стаття 181. Посягання на здоров'я людей під приводом пропові­дування релігійних віровчень чи виконання релігійних об­рядів

1. Організація або керівництво групою, діяльність якої здійснюється під
приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних
обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою роз­
пустою,-

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

І Об'єктом злочину є встановлений порядок проповідування релігійних віровчень І і травлення релігійних обрядів, який забезпечує здоров'я громадян, статеву свобо-і іггеву недоторканість та моральність.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздт V

Стаття 182

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

2. Об'єктивна стороназлочину характеризується діями, що проявляються в органі­
зації або керівництві групою фізичних осіб. Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 181
лише за умови, що діяльність такої групи: 1) поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю
людей або статевою розпустою; 2) здійснюється під приводом проповідування релігій­
них віровчень чи виконання релігійних обрядів.

Поняття заподіяння шкоди здоров'ю людей у цьому складі охоплює заподіяння ті­лесних ушкоджень, фізичне виснаження організму, психічний розлад та інші небезпеч­ні для здоров'я особи наслідки. Якщо заподіяння шкоди здоров'ю утворює склад більш тяжкого злочину, ніж передбачений ч. 1 ст. 181, вчинене за наявності підстав слід додат­ково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 120, 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ст. 127.

Під статевою розпустоюслід розуміти вчинення розпусних дій, пов'язаних з неупорядкованим статевим спілкуванням, задоволенням статевої пристрасті неприрод­ним способом тощо стосовно членів такої групи або інших осіб. Детальніше про розпусту див. коментар до статей 156 і 302. Якщо діяльність зазначеної групи пов'я­зана із вчиненням конкретних актів зґвалтування, насильницького задоволення ста­тевої пристрасті неприродним способом, статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, то дії винних у цьому осіб потребують додаткової оцінки за стаття­ми 152, 153, 155.

Організація групи передбачає сукупність дій, спрямованих на утворення такої гру­пи (підшукування членів групи, приміщення чи іншого місця для спільного здійснення її діяльності, планування такої діяльності тощо).

Керівництво групою - це дії, що спрямовані на управління процесом підтримання функціонування групи і полягають, зокрема, у координації діяльності групи, відданні відповідних розпоряджень, керуванні обрядами, прийнятті рішень щодо покарання членів групи тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій з утворення зазначеної гру­пи або керівництва нею.

3. Суб'єктзлочину загальний. Ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного
віку і здійснювала організацію або керівництво зазначеною групою. Особи, які брали
участь у діяльності такої групи, не є суб'єктами цього злочину і можуть нести відпові­
дальність лише за злочини, безпосередньо пов'язані із заподіянням шкоди здоров'ю або
посяганням на статеву свободу чи статеву недоторканість особи.

4. Суб'єктивна сторонахарактеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючою ознакоюзлочину є вчинення зазначених у ч. 1 ст. 181 дій, по­
єднаних із втягуванням у діяльність зазначеної групи неповнолітніх. Під неповноліт­
нім слід розуміти особу, яка не досягла 18-річного віку. Втягування передбачає залу­
чення неповнолітніх у будь-який спосіб до діяльності такої групи (умовлянням, приму­
сом, обманом, підкупом, переконанням тощо) і вважається закінченим з моменту
вчинення дій, які його утворюють, незалежно від того, чи вдалося втягти неповноліт­
нього в діяльність зазначеної групи.

Організація або керівництво зазначеною групою, поєднані із розпусними діями щодо неповнолітніх, повністю охоплюються ч. 2 ст. 181 ідодаткової кваліфікації за частинами 1 або 2 ст. 156 не потребують.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. (статті 13, 16).