![]()
Главная Обратная связь Дисциплины:
Архитектура (936) ![]()
|
Карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років
2. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ V ( пшття 181 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є право на свободу віросповідання. 2. Об'єктивна стороназлочину може виражатися у формі: 1) незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або по 2) примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду. правилами індивідуальних чи колективних дій віруючих, спрямованих на встановлення обопільних відносин між людиною і надприродними об'єктами. Релігійний обряд єскладовою релігійної діяльності, до якої належать також богослужіння, релігійні церемонії, процесії, інші індивідуальні чи колективні дії, пов'язані зі сповідуванням і поширенням обраної віри. Релігійні обряди виконуються як у культовому приміщенні, так і поза ним. Не належать до релігійних обрядів дії віруючих організаційного чи господарського характеру. Згідно з законодавством України, релігійні обряди безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для осіб похилого віку та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення обряду. В інших випадках публічні релігійні обряди проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад. Клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення обряду, крім випадків, які не терплять зволікання. Перешкоджання відправленню релігійного обряду полягає у створенні будь-яких перепон, які суттєво ускладнюють чи унеможливлюють його відправлення. Воно може здійснюватись шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману чи у будь-який інший спосіб і полягати, зокрема, в недопущенні віруючих до місця проведення релігійного обряду, завідомо неправдивому повідомленні про загрозу життю чи здоров'ю його учасників, необгрунтованій відмові у клопотанні про видачу дозволу на публічне проведення обряду, неправомірному вилученні предметів культу, які є необхідними для проведення обряду, тощо. Якщо спосіб перешкоджання утворює самостійний склад злочину, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 1 ст. 180 та, наприклад, статтями 125, 126, 129, 179. Перешкоджання слід визнавати незаконним, якщо воно здійснюється: 1) стосовно релігійного обряду, який відправляється на законних підставах і не супроводжується порушенням закону; 2) протиправними шляхами. З огляду на це, не утворює складузлочину, передбаченого ч. 1 ст. 180, перешкоджання відправленню релігійного обряду, який, зокрема, здійснюється: а) з грубим порушенням вимог чинного законодавства (без відповідного дозволу за умови необхідності його одержання або поєднаний із заподіяннямшкоди здоров'ю чи статевою розпустою тощо); б) релігійними організація ми, діяльність яких припинена на підставі закону в судовому порядку. За смислом ч. -1 ст. 35 Конституції України право на відправлення релігійного обряду може бути обмежено лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населен ня або захисту прав і свобод інших людей. Перешкоджання релігійному обряду утворює склад злочину, передбаченого ч. І і і. 180, лише у випадку, коли це зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд. Під зривом релігійного обряду слід розуміти його порушення чи припинення, що потягнуло за собою неможливість його подальшого відправлення. Під загрозою іриву релігійного обрядуслід розуміти створену діянням винного ситуацію, за якої існувалиреальні підстави непроведения такого обряду і чого не сталося внаслідок додат-КОВОвжитих заходів, усунення створених перешкод тощо. Примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду- це дома-іпінія від потерпілого проведення релігійного обряду. Способамитакого примушування відповідно до закону можуть бути тільки фізичне або психічне насильство. Під фі-іичіїим насильством у ч. 2 ст. 180 розуміється фізичне насильство будь-якого виду (нанесення тілесних ушкоджень, завдання удару, побої, вчинення інших насильницьких ми). Застосування такого насильства потребує додаткової кваліфікації за відповідною I іаттею КК (наприклад, статтями 121, 122, 125, 126). Психічне насильство- це погро- I1 іссних ушкоджень, знищенням чи пошкодженням майна, вчиненням інших насиль Складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 180, охоплюється примушування до про-іеденнябудь-якого релігійного обряду. Таке примушування може проявитись у дома-і інніпроведення обряду, який за канонами цього віровчення у даний час забороняєть- іпо у місці, де його проведення є неприпустимим, або обряду іншого віровчення. Під священнослужителем у цій статті розуміється фізична особа, яка є служите -ІЄМкульту, введена в духовний сан і має право самостійно здійснювати богослужіння, рбрядий таїнства (зокрема єпископ, священик, мулла, равін). Момент закінчення злочину, вчиненого у його першій формі (ч. 1 ст. 180), пои'язується з настанням відповідних наслідків - моментом зриву або поставлення під ИГрозузриву релігійного обряду. Злочин у другій формі є закінченим з моменту вчи-п. пня зазначених у ч. 2 ст. 180 дій. 3. Суб'єкт злочину загальний. Службова особа, яка незаконно перешкоджає здійс- 4. Суб'єктивна сторонахарактеризується умисною формою вини, при примушу- Конституція України (ст. 35). Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 p. (cm. 21). Стаття 181. Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів 1. Організація або керівництво групою, діяльність якої здійснюється під караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх,- І Об'єктом злочину є встановлений порядок проповідування релігійних віровчень І і травлення релігійних обрядів, який забезпечує здоров'я громадян, статеву свобо-і іггеву недоторканість та моральність. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Роздт V Стаття 182 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Поняття заподіяння шкоди здоров'ю людей у цьому складі охоплює заподіяння тілесних ушкоджень, фізичне виснаження організму, психічний розлад та інші небезпечні для здоров'я особи наслідки. Якщо заподіяння шкоди здоров'ю утворює склад більш тяжкого злочину, ніж передбачений ч. 1 ст. 181, вчинене за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 120, 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ст. 127. Під статевою розпустоюслід розуміти вчинення розпусних дій, пов'язаних з неупорядкованим статевим спілкуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом тощо стосовно членів такої групи або інших осіб. Детальніше про розпусту див. коментар до статей 156 і 302. Якщо діяльність зазначеної групи пов'язана із вчиненням конкретних актів зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, то дії винних у цьому осіб потребують додаткової оцінки за статтями 152, 153, 155. Організація групи передбачає сукупність дій, спрямованих на утворення такої групи (підшукування членів групи, приміщення чи іншого місця для спільного здійснення її діяльності, планування такої діяльності тощо). Керівництво групою - це дії, що спрямовані на управління процесом підтримання функціонування групи і полягають, зокрема, у координації діяльності групи, відданні відповідних розпоряджень, керуванні обрядами, прийнятті рішень щодо покарання членів групи тощо. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій з утворення зазначеної групи або керівництва нею. 3. Суб'єктзлочину загальний. Ним може бути осудна особа, яка досягла 16-річного 4. Суб'єктивна сторонахарактеризується прямим умислом. 5. Кваліфікуючою ознакоюзлочину є вчинення зазначених у ч. 1 ст. 181 дій, по Організація або керівництво зазначеною групою, поєднані із розпусними діями щодо неповнолітніх, повністю охоплюються ч. 2 ст. 181 ідодаткової кваліфікації за частинами 1 або 2 ст. 156 не потребують. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р. (статті 13, 16).
![]() |